Справа № 2-221/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

16 лютого 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді     Калініченко О.Б.

при секретарі                             Кучерявець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання надати житло, -                                                                                                        

В С Т А Н О В И В :

Позивач 27.11.2009 року звернувся з зазначеною позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Міністерство оборони України надати на його сім'ю благоустроєне житло у м. Києві у вигляді окремої квартири в межах норм, визначених законодавством України з надходженням до Міністерства оборони України житлової площі для розподілу.

Свої вимоги мотивує тим, що під час проходження ним військової служби в Збройних Силах України 03.03.1995 року його разом із сім'єю з трьох осіб було зараховано на квартирний облік щодо поліпшення житлових умов в м. Києві і станом на 17.09.2009 року перебуває на квартирному обліку в загальній черзі в житловій комісії гарнізону м. Києва  під № 3615 та під № 1778 в черзі осіб, що мають право на позачергове забезпечення житлом.

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 35 від 12 травня 2006 року він був звільнений з військової служби у запас у зв'язку з реформуванням Збройних сил України із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.

Відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" особам, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням ЗСУ і потребують поліпшення житлових умов надається гарантія щодо забезпечення житловими приміщеннями впродовж трьох років після звільнення зі служби, або гарантується право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету.

Однак, всупереч вимогам закону, заходів щодо забезпечення його житлом Міністерство оборони України не вживає, тому він звернувся з відповідним листом до Міністерства оборони України. Проте отримав письмову відмову від Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, чим порушуються його права передбачені вищезазначеним законом та Конституцією України.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали і просили суд їх задовольнити, зобов'язавши відповідача надати позивачу з урахуванням складу його сім'ї - три особи, жиле приміщення згідно існуючих норм.  

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що згідно  Закону Україну "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" особам, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням ЗСУ і потребують поліпшення житлових умов надається гарантія щодо забезпечення житловими приміщеннями впродовж трьох років після звільнення зі служби, або гарантується право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету. При цьому, відповідно до п.4 ст. "Прикінцевих положень" вищезазначеного Закону, Кабінету міністрів України визначено передбачати щороку у проектах ЗУ "Про державний бюджет України" фінансування окремим рядком програм із забезпечення житлом військовослужбовців, як і потребують поліпшення житлових умов, осіб звільнених у запас або відставку.  В той же час ЗУ "Про державний бюджет", в тому числі на 2009 рік, такого фінансування не передбачено. Тому військовослужбовці, які були звільнені у зв'язку з реформуванням ЗСУ, забезпечуються житлом на загальних підставах, з урахуванням пільг.  

Відповідно до ст.43 Житлового кодексу України та п.38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов жилі приміщення тим, хто перебуває на квартирному обліку, надаються в порядку черговості. А задоволення вимог позивача призведе до порушення прав інших військовослужбовців, які перебувають в черзі на отримання житла попереду позивача, а також порушення вимог ст. 24 Конституції України щодо рівності громадян перед законом, оскільки на даний час житлом не забезпечені військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку в загальній черзі з 1990 року, а у списку "позачергових" - з 1992 року.

Позивач перебуває на квартирному обліку в загальній черзі та у черзі "позачергових" і буде забезпечений житлом в порядку черговості з врахуванням пільг, право на які він набув.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України і був звільнений з військової служби згідно наказу Міністра оборони України від 12.05.2006 року № 35 у зв'язку із скороченням штатів та реформуванням Збройних Сил України, із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.

 Згідно п. 8 ст. 1 Закону Україну "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей" особам, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням ЗСУ і потребують поліпшення житлових умов надається гарантія щодо забезпечення житловими приміщеннями впродовж трьох років після звільнення зі служби, або гарантується право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету.

При цьому, відповідно до п.4 ст. "Прикінцевих положень" вищезазначеного Закону, Кабінету міністрів України визначено передбачати щороку у проектах ЗУ "Про державний бюджет України" фінансування окремим рядком програм із забезпечення житлом військовослужбовців, як і потребують поліпшення житлових умов, осіб звільнених у запас або відставку.  В той час ЗУ "Про державний бюджет", в тому числі на 2009-2010 рік, такого фінансування не передбачено. Тому військовослужбовці, які були звільнені у зв'язку з реформуванням ЗСУ, забезпечуються житлом на загальних підставах, з урахуванням пільг.  

Відповідно до ст.43 Житлового кодексу України та п.38 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов,  надання їм жилих приміщень в Українській РСР,  жилі приміщення тим, хто перебуває на квартирному обліку, надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Згідно довідки Житлової комісії гарнізону м. Києва №7103 від 17.09.2009 року позивач перебуває на квартирному обліку у ЖК гарнізону м. Києва з 03.03.1995 року та як звільнений ветеран військової служби набув право на позачергове отримання житла з 12.05.2006 року і станом на 17.09.2009 року знаходився в загальній черзі гарнізону під № 3615 та під № 1778 в черзі позачергових.    

Представник відповідача, не оспорюючи право позивача на першочергове одержання житла, суду пояснив, що на даний час у гарнізоні м. Києва житлом забезпечуються військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку перед позивачем. Крім того, Міністерство оборони України будівництво свого житла на даний час не веде, а отримує його від держави в якості житлового забезпечення військовослужбовців.

Виходячи з цього, суд вважає, що порушенням черговості надання житла та задоволенням вимог позивача будуть порушені права інших військовослужбовців та членів їх сімей, а тому підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Суд при цьому не може зважати на твердження позивача щодо того, що відповідачем порушуються його права, гарантовані Конституцією України та іншими законодавчими актами, які регулюються захист його прав та інтересів, як військовослужбовця, т. я. відповідно до ст. 24 Конституції України всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а тому суд не вбачає підстав для порушення прав інших військовослужбовців, які перебувають в черзі на отримання житла попереду позивача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 24 Конституції України, статтями 31, 43, 46 ЖК України, п. 8 ст. 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей", п. 32 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, п. п. 1.7, 4.1 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання надати житло залишити  без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

            Суддя :