Справа  № 2-197\10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

10 лютого 2010 року  Солом’янський районний суд м. Києва

в складі  головуючого судді   Калініченко О.Б.

при секретарі                            Кучерявець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення страхової виплати та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.05.2009 року звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхової виплати у розмірі 10251,11 грн., та 305,10 грн. витрат, пов’язаних із проведенням авто-товарознавчого дослідження, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 31.05.2006 року на прт. Перемоги в місті Києві з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «Мерседес», державний реєстраційний № НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений його автомобіль марки «Фольксваген», державний реєстраційний № НОМЕР_2.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів  № ВА/4294517 у ЗАТ «УАСК АСКА».  

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2006 року ОСОБА_2 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді. У зв’язку з цим, 18.09.2007 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування разом з необхідними документами. Однак, відповідач до цього часу страхове відшкодування не виплатив.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні 21.08.2009 року представник позивача збільшила розмір позовних вимог, доповнивши їх вимогами про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., та збільшивши розмір матеріальних збитків до 17517,13 грн. відповідно до перерахунку збитку за висновком авто-товарознавчого дослідження № 6596 від 29.07.2009 року, вважаючи відповідача відповідальним за завданий збиток на підставі ст.ст. 1166, 1188, 1192 ЦК України.

12.11.2009 року представник позивача надала суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача, виходячи з норм Закону України «Про    обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,  20145,98 грн. матеріальних збитків, з яких 10251,11 грн. сума основного боргу, 4688,04 грн. – пеня, 4569,86 грн. – індекс інфляції та 636,97 грн. – 3% річних, 5000,00 грн. моральної шкоди, та судові витрати.

           10.02.2010 року представник позивача надала суду заяву про уточнення розрахунку позовних вимог і просила стягнути з відповідача 18200,16 грн. матеріальних збитків, з яких 10046,21 грн. сума основного боргу, 2419,95 грн. – пеня, 5035,44 грн. – індекс інфляції та 698,56 грн. – 3% річних, та 5000,00 грн. моральної шкоди, та судові витрати.

Представник відповідача не заперечувала проти перерахування на розрахунковий рахунок позивача страхового відшкодування в сумі 10046,21 грн.

В задоволенні решти позовних вимог позивача просила відмовити, посилаючись на те, що 18.09.2007 року позивач, скориставшись наданим йому правом згідно п.35.1 ст. 35 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» подав до ЗАТ «УАСК АСКА» заяву про виплату страхового відшкодування по події, що мала місце 31.05.2006 року, внаслідок якої був пошкоджений його автомобіль.

В заяві було зазначено, що позивач зобов’язується надати реквізити для перерахування страхового відшкодування. 11.10.2007 року на адресу позивача було направлено лист, яким позивача було повідомлено про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування, а також  лист містив прохання до позивача про надання останнім банківських реквізитів для його перерахування. Однак  ані до страхової компанії, ані на момент судового розгляду справи позивачем так і не було надано банківських реквізитів для перерахування суми страхового відшкодування, тому страхова компанія не мала можливості здійснити виплату страхового відшкодування, адже обов’язок по наданню всіх необхідних документів для виплати страхового відшкодування покладений на особу, що має право на страхове відшкодування.

Крім того, представник відповідача вважає вимоги позивача про збільшення розміру страхової виплати за рахунок її перерахунку по висновку авто-товарознавчого дослідження  на день розгляду справи безпідставними, оскільки відповідно до п.37.2 ст.37 вищезазначеного Закону, який регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, перерахунок вартості відновлювального ремонту на дату стягнення відповідної суми не передбачений, а ні Законом, а ні будь-яким іншим нормативним актом, що регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пункт 37.2 ст.37 Закону теж не може бути застосований в даному випадку, оскільки необхідною умовою застосування зазначеної статті є наявність вини страховика.  

Дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що  позов підлягає  задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 31 .05.2006 року на прт. Перемоги в місті Києві з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «Мерседес» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль марки «Фольксваген» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу. Матеріальний збиток заподіяний автомобілю марки «Фольсваген» згідно висновку авто-товарознавчого дослідження  №3025 від 13.04.2007 року становить 10251,11 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів  № ВА/4294517 у ЗАТ «УАСК АСКА».

Виплата страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та майну третіх осіб внаслідок ДТП здійснюється відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого був укладений зазначений Поліс.  

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2006 року ОСОБА_2 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно п.35.1 ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

18.09.2007 року позивач, скориставшись наданим йому правом подав до ЗАТ «УАСК АСКА» заяву про виплату страхового відшкодування по події, що мала місце 31.05.2006 року. В заяві було зазначено, що позивач зобов’язується надати реквізити для перерахування страхового відшкодування.

У відповідності з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має здійснити виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня подачі страхувальником всіх необхідних документів. Ст. 29 Закону передбачено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

ЗАТ «УАСК АСКА» у визначений п.37.1 ст.37 Закону строк, розглянувши заяву позивача, прийняло рішення про виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 10251,11 грн., що включає в себе 9741,11 грн. – сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу,  та 305,10 грн. – затрати по оплаті експертних послуг. Визначення розміру страхового відшкодування здійснювалося на підставі висновку авто-товарознавчого дослідження №3025 від 13.04.2007 року з урахуванням розміру франшизи передбаченого Договором.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь – які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Отже, суд приймає вказаний акт як належний та достовірний доказ по справі, оскільки доказів, які б спростували висновки експертного автотоварознавчого дослідження, пояснення та розмір витрат на проведення даного дослідження суду не надані.

Листом №1546го/2146 від 11.10.2007 року позивача було повідомлено про розгляд його заяви та, виходячи з того, що законом не передбачена виплата страхового відшкодування готівкою, запропоновано надати банківські реквізити для перерахування йому страхового відшкодування. Вказаний лист є належним доказом по справі, оскільки п. 36.2 ст.36 Закону не встановлює обов’язок страховика направляти письмове повідомлення щодо прийнятого рішення рекомендованим листом або листом з повідомленням.

Однак, як слідує з пояснень представника відповідача, позивач, на вищезазначений лист від 11.10.2007 року не надав відповідачу банківські реквізити для перерахування страхового відшкодування і більше жодного разу письмово не звертався до страхової компанії з проханням надати інформацію стосовно розгляду його заяви. І цього в судовому засіданні представником позивача не було спростовано.

Таким чином, відповідач не мав можливості здійснити виплату страхового відшкодування як того вимагає п.37.1 ст. 37 Закону, адже обов’язок по наданню всіх необхідних документів для виплати даного відшкодування, в тому числі і наданні банківських реквізитів для перерахування коштів, покладений на особу, що має право на страхове відшкодування.

Ці обставини підтверджуються також тим, що вже під час судового розгляду позивач повідомив відповідачу свої банківські реквізити, за якими відповідач погодився добровільно виплатити неоспорену суму відшкодування.  

Згідно положень п.37.2 ст.37 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

 Тому правила п. 37.2 ст.37 Закону не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки необхідною умовою застосування зазначеної статті є наявність вини страховика, а вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 2419,95 грн., а також індексу інфляції та 3% річних задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000 грн., то така вимога не ґрунтується ні на законі, ні на умовах договору страхування і є безпідставною, а тому в її задоволені слід відмовити.

Враховуючи викладе, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ЗАТ «УАСК АСКА» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 9741,11 грн. та витрат, пов’язаних з проведенням експертного дослідження – 305,10 грн.  

Крім того, суд, відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату держмита в розмірі 100,46 грн., витрати  інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ – 250,00 грн.

Керуючись 23, 525, 526, 979-984, 988, 990, 991 ЦК України, ст. 20, п. 3 ч. 1 ст. 26, Закону України «Про страхування», п. 37 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь  ОСОБА_1 10046,21 грн. страхової виплати, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ – 250 грн., 100,46 грн. судового збору, а всього 10396,67 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

             Суддя :