ЄУН 229/1930/17

Номер провадження 2/229/392/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді        Петрова Є.В.,

при секретарі                                                        Цукаревій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2017 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ “Приватбанк”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг. 15 квітня 2006 року відповідач підписав заяву б/н, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua і складають між банком та відповідачем договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві. Сторони узгодили порядок встановлення та зміни кредитного ліміту, порядок погашення кредиту. ПАТ КБ «Приватбанк» цілком виконав зобов’язання перед боржником, шляхом надання кредиту, але відповідач своєчасно не надав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30 квітня 2017 року складає 65304,31 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1600,00 грн.

В уточненій позовній заяві позивач просить виправити помилково вказану у позовній заяві фразу «заборгованість з пені та комісії» на «заборгованість з пені».

Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 03 серпня 2017 року позовні вимоги банку були задоволені частково, вирішено стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 15 квітня 2006 року в сумі 58447 грн. 29 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 4989грн. 57 коп.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 53307 грн. 72 коп., заборгованість за пенею – 150 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600грн. 00 коп.

Відповідач ОСОБА_1, не погодившись із вищезазначеним рішенням суду через свого представника ОСОБА_2 28 січня 2019 року звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яка була прийнята судом до розгляду. Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду.

06 березня 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги відповідач ОСОБА_1 визнає частково. Підтверджує факт укладення договору між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем і отримання останнім кредитної картки із встановленим кредитним лімітом сумі 5 000, 00 грн. Просить застосувати строк позовної давності. Також вважає нарахування збільшеної процентної ставки неправомірним. Визнає позовні вимоги з 23 травня 2014 року по 30 квітня 2017 року в сумі 9433,23 грн, які складаються з: заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі – 4989, 57 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі – 4443,66 грн. Звертає увагу суду на здійснені відрахування із заробітної плати відповідача на виконання рішення суду про стягнення боргу на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Вважає, що вимоги позивача про стягнення пені 3421,10 грн. та штрафів на суму 3585,92 грн. не підлягають задоволенню посилаючись на ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII. Відповідно до якої встановлено заборону щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають на території населених пунктів де проводилась антитерористична операція. Просить відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення пені та штрафів в повному обсязі, оскільки відповідач проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, а Розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого включено м.Дружківка Донецької області. До того ж штрафні санкції нараховані за кредитом після 14 квітня 2014 року.

26 березня 2019 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій не погоджуються із доводами відповідача, викладеними у відзиві за наступних підстав. ОСОБА_1 при оформленні кредиту в своїй заяві погодився із тим, що його Заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Укладання договору здійснюється за принципом укладання договору приєднання (с. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовам та Тарифам.

Підвищення процентної ставки повністю узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, які прийняті відповідачем. Воно відбулося тільки за витратами з певної дати (зазначеній в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій кредитній ставці, що не порушує його право на незмінність процентної ставки по наявній заборгованості. Відповідача було ознайомлено про підвищення процентної ставки за допомогою SMS-повідомлення.

Щодо заборони нарахування штрафних санкцій, встановленої ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» заначають, що при зверненні до суду у банка була відсутня достовірна інформація про адресу за якою на час початку проведення антитерористичної операції проживав відповідач. Банк не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань. ОСОБА_1 до банку з метою списання штрафних санкцій не звертався. Просять задовольнити вимоги банку, після отримання відповідної інформації банком буде виконано вимоги вищевказаного закону. Також вважають, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог немає, оскільки звернулися до суду до спливу строку позовної давності.

У судове засідання представник позивача ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_3 не з’явився, надав заяву із клопотанням про слухання справи за його відсутності. Наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 до суду не прибула, від неї також надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу без її участі та без участі відповідача на підставі вимог викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд ухвалює рішення без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши усі докази зібрані у справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

       Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

       За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

       Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

       Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

       Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в редакції, яка затверджена наказом Мінстерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 03.04.2017 року № 409, за рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року було змінено тип банка з закритого на публічне акціонерне товариство та змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк". Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (а.с. 20 зв.б.).

Згідно Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в редакції, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018 року № 519, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" змінило тип банку з публічного та приватне акціонерне товариство та змінило найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Суд встановив, що відповідно до заяви ОСОБА_2 від 15 квітня 2006 року між ним та ЗАТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір. В своїй заяві відповідач  ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що  підписана заява разом з Умовами та правилами  банківських послуг в «Приватбанку» складає між ним та банком договір. Про цей факт свідчить  його підпис у заяві. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36  відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8).

Згідно п. 2 "Терміни та поняття" Умов та Правил надання банківських послуг "кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт)" - це розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності.

Згідно Правил користування платіжною картою, які є складовою Умов та Правил надання банківських послуг (розділ ІІ), строк дії Карти зазначено на лицевій стороні Карти (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця (п. 3.1.1).

Погашення кредиту - поповнення картрахунку держателя здійснюється шляхом внесення коштів готівкою або у безготівковому порядку та зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору (Розділ ІІ п. 5.2).

Строк погашення по кредиту (кредитному ліміту) по платіжним картам без встановленого Мінімального обов'язкового платежу здійснюється в наступному порядку:

- строк погашення процентів по кредиту - щомісяця за попередній місяць;

-строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця зазначеного на платіжній карті (поле MONTH) (Розділ ІІ п. 5.4).

       За користування кредитом Банк нараховує проценти у розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів у році (Розділ ІІ п. 5.5).

Пунктом 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, передбачено, що позичальник зобов’язується погасити заборгованість за кредитом, процентам за його використання, з перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених дійсним договором (а.с. 12).

За пунктами 8.6. Умов при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов’язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості (а.с.12 зв.б.).

Як вибачається із наданого позивачем розрахунку, станом на 30 квітня 2017 року заборгованість за кредитним договором б/н від 15 квітня 2006 року складає 65304,31 гривень, з яких:

- заборгованість за кредитом – 4989,57 гривень;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом - 53307,72 гривень;

- заборгованість за пенею – 3241,10 гривень,

- штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень;

- штраф (процентна складова) - 3085,92 гривень.

Звертаючись в суд з позовом про стягнення вказаної заборгованості, ПАТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що позивач виконав умови кредитного договору, надав відповідачу кредитні кошти, а останній свої зобов’язання за кредитним договором не виконує і утворив зазначену заборгованість.

Відповідно до ст.526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов’язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вибачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 порушив свої зобов’язання за кредитним договором, укладеним між ним та ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідач ОСОБА_2 факт укладення договору та отримання кредиту визнає.

Представник відповідача заявила клопотання про застосування строку позовної давності при стягненні заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 3.1. Розділу І Умов та Правил надання банківських послуг для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картку, її вид і строк дії визначений в заяві, у пам’ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата відкриття рахунку, зазначена в Заяві (а.с.10).

Відповідно до пункту 3.1. Розділу ІІ Умов та Правил надання банківських послуг картка діє до останнього дня місяця, що вказаний на лицевій стороні карти включно (а.с. 13 зв.б).

Відповідно до пункту 3.1.3 вказаних Умов та Правил за закінченням строку дії відповідна карта продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява клієнта про закриття картрахунку , а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операції за картрахунком (а.с.13 зв.б.)

Позивач надав суду докази, що згідно кредитного договору б/н від 15.04.2006 року відповідач отримав картки №4149605301056701, № 4149437722889209, № 4149605911324804, строк дії останньої кредитної картки мала термін дії до 05.2017 року.

Згідно виписки по картковому рахунку відповідач ОСОБА_2 активно користувався кредитною карткою, останнє погашення боргу було здійснено 26 липня 2014 року в сумі 100,00 грн., що відповідає розрахунку позивача.

Банк пред’явив позов до суду 23 травня 2017 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, які викладені у постановах від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, від 01.10.2014 року у справі № 134 цс 14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата ВС № 444/9519/12 зазначила в разі, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах строку позовної давності щодо кожного із цих платежів.

У межах строку кредитування до 31 травня 2017 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 01 червня 2017 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.

Враховуючи, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, суд дійшов висновку про те, що перебіг трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки. Оскільки строк дії останньої платіжної картки, яка була видана відповідачу, сплинув 31 травня 2017 року, з позовом до суду банк звернувся 17 травня 2017 року в межах трирічного строку позовної давності (а.с.155). Отже, заборгованість за тілом кредиту у сумі 4989,57 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Тобто вимоги банку про повернення відповідачем кредиту, оскільки він прострочив строки виконання зобов’язання, щодо повернення частини кредиту, є такими, що ґрунтуються на законі.

До того ж відповідач ОСОБА_2 визнає повністю заборгованість за кредитом в сумі 4989, 57грн.

Позивач обґрунтовано зазначає, що укладений з відповідачем договір про надання банківських послуг має певні особливості, зокрема, за ним відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 17 травня 2017 року, що згідно виписки по картковому рахунку останнє погашення заборгованості відповідач здійснив 26 липня 2014 року, що у правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту, зокрема, процентів за користування кредитом, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Доводи представника відповідача про те, що оплата чергового платежу відповідачем свідчить про визнання ним лише певної частини боргу, а саме частини боргу у вигляді певно визначеного, одного, щомісячного платежу, і тому така дія не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших частин платежу, не заслуговують на увагу суду оскільки не має можливості встановити на погашення саме якої частини заборгованості відповідач здійснював останній платіж.

В матеріалах справи копія документа з назвою "ОСОБА_2 на обслуживание кредитной картой "Універсальная", якою передбачено 55 днів пільгового періоду і щомісячне погашення кредиту в розмірі 5 % від заборгованості за кредитом, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним. Отже право позивача було порушено відповідачем 26 липня 2014 року, бо сальдо поточної заборгованості складало – 4518, 82 грн., сальдо простроченої заборгованості за кредитом складало - 470,75 грн, а на погашення кредиту надійшло 100,00 грн. відповідно 26.07.2014 року набув право звернутися з позовом до відповідача. Відлік строку позовної давності починається з 26 липня 2014 року і відповідно позов поданий до суду 17.05.2017 року, в межах строку позовної давності.

Однак із розрахунку заборгованості за кредитним договором укладеним між банком та ОСОБА_2 вибачається, що періодично змінювалась процентна ставка за кредитом.

       Як видно з цього ж розрахунку станом на 31 серпня 2014 року банк застосовував до кредитних відносин з ОСОБА_2 проценту ставку у розмірі 30% річних.

       В подальшому вказаний відсоток за користування кредитом збільшувався і періодично дорівнював: з 1 вересня 2014 року 34.8%, з 1 квітня 2015 року по 16 березня 2017 року - 43.2 %.

       Суд вважає, що застосування у спірних правовідносинах підвищеної процентної ставки з 1 вересня 2014 року 34.8%, з 1 квітня 2015 року по 16 березня 2017 року - 43.2 % щодо ОСОБА_2 є неправомірним, виходячи з наступного.

       Відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право провадити зміну ОСОБА_2, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк повинен не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку відповідно до п.4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримує повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

       Відповідно до пункту 4.9 вказаних Умов та правил зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, вказаним в заяві надавати отримувачу виписки про стан картрахунку та про проведені за останній місяць операцій по Картрахункам шляхом використання функцій СМС повідомлень через комплекс INTERNET-banking (ПРИВАТ 24).

       В матеріалах справи містяться докази виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повідомлення клієнта про зміну тарифів за допомогою SMS-сповіщення від 15.08.2014 року і 15 березня 2015 року.

       З виписки про картрахунку ОСОБА_2 вибачається, що він здійснював останнє погашення за кредитом 26 липня 2014 року.

Разом із тим з 27 липня 2014 року відповідачем жодної операції з використанням картки не здійснювалось. Доказів про прийняття відповідачем нових умов щодо підвищення процентної ставки в матеріалах справи немає. Тому підстави для нарахування Банком ОСОБА_2 з 1 вересня 2014 року 34.8%, 01 квітня 2015 року 43,2 процентів на рік за користування кредитними коштами відсутні. Суд має виходити зі ставки, що мала місце на час останнього платежу на погашення кредитного боргу, тобто з 30,0% річних, або 2.5% на місяць.

       Судом встановлено, що за період з 01 вересня 2014 року по 30 квітня 2017 року сплинуло 973 дні. Зважаючи на сальдо поточної заборгованості на кредитом – 4518,82 грн. та на сальдо простроченої заборгованості за кредитом - 470,75 грн. станом на 01 вересня 2014 року суд дійшов до висновку, що заборгованість по процентам за користування кредитом дорівнює в цей період:

       (4518,82 грн. + 470,75 грн.) х (30 %: 365 дн.) х 973 дн. = 3980,98 грн.

       Станом на 01 вересня 2014 року заборгованість по процентам складала – 2097,25 грн. Разом сума боргу за процентами складає: 2097,25 грн.+ 3980,98 грн.= 6078,23 грн.

       Саме така сума заборгованості за процентами за користування кредитом має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Згідно з розрахунком до суми заборгованості банк включив пеню, а також штраф - фіксовану частину та процентну складову.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 штрафів в сумі 500,00 грн. та 3085,92 грн., пені в сумі 3421,10 грн., банк посилався на те, що кредитним договором передбачена відповідальність боржника за неналежне виконання грошового зобов’язання за кредитним договором.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом із тим, відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та 5.11.2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Згідно із матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до пункту якого було включено м. Дружківка Донецької області, де зареєстрований відповідач.

На час розгляду справи відсутній Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тому суд вважає, що відсутні законні підстави для нарахування пені за прострочення сплати основної суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають, в даному випадку, у м. Дружківка Донецької області.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», вона має бути звільнена від сплати штрафних санкцій.

       Виходячи з цього, суд вважає, що нарахування позивачем пені в сумі 3271,10 грн. та штрафів на суму 3585,92 грн. після 14 квітня 2014 року є безпідставним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафів за кредитним договором, нарахованих з 14 квітня 2014 року не підлягають задоволенню.

       З врахуванням викладеного, заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед ПАТ КБ "Приватбанк", станом на 30 квітня 2017 року складає 11217,80 грн., яка складається з: 4989,57 грн. - заборгованість за кредитом, 6078,23 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, пеня- 150,00 грн.

       Згідно із довідкою №176 від 22.02.2019р., яка видана за місцем роботи відповідача на ПАТ «ВЕСКО» за період з липня 2018 року по 31 січня 2019 року за постановою Дружківського ВДВС від 25.06.2018 року ВП №5478827, яка видана за виконавчим документом від 15.08.2017 з заробітної плати ОСОБА_1 утримано 11347,23 грн. та згідно довідки №197 від 22.02.2019 року утримано з заробітної плати відповідача - 1170,39 грн. (а.с.76).

На виконанні у Дружківському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебуває виконавчий лист №2/229/1148/2017 від 15.08.2017 року, виданий Дружківським міським судом про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 60047,29 грн. Станом на 07 березня 2019 року з боржника стягнуто 12 517,62 грн.(а.с. 67).

Таким чином, на виконання заочного рішення до його скасування судом, з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 12 517, 62 грн. та відшкодовано позивачу витрати по сплаті судового збору в сумі 1170,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1600,00 гривень.

Оскільки переглядаючи заочне рішення суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 11 217,80 грн.

Виходячи із суми задоволених вимог, сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача складає 274, 88 грн.

Відповідно до п.4.ч.3, ч.5 ст. 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання було скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі; питання про поворот виконання суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Враховуючи, що в процесі виконання заочного рішення від 03.08.2017 року з відповідача на користь позивача були стягнуті грошові кошти в сумі 12 517,62 грн., яка є більшою, ніж суми, які стягуються судом 11 217 грн. 80 коп.-борг за кредитом та судовий збір - 274,88 грн., позивач має право подати заяву про поворот виконання.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 141,206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 444 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, поштовий індекс 49094, р/р 29092829003111, МФО 30529, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №б/н від 15.04.2006 року в сумі 11217 (одинадцять тисяч двісті сімнадцять) грн. 80 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 4989 грн. 57 коп.; заборгованості по процентам у сумі 6078 грн. 23 коп.; заборгованість за пенею - 150 грн. 00 коп.

       Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" судовий збір в розмірі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 88 коп.

       В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2019 року.

Суддя:                                                 Є.  В.  Петров