ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 квітня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/3197/18

Головуючий у першій інстанції - Овсієнко Ю. К.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/538/19

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Лакізи Г.П.,

суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.,

секретар: Позняк О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Чернігівгаз",

третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Чернігівгаз" на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді Овсієнка Ю.К. від 20 лютого 2019 року (повний текст рішення складений 28 лютого 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Чернігівгаз" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

В травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Чернігівгаз" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо постановки його в чергу на безкоштовне встановлення лічильника газу, передбачене нормами Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" №3533 від 16.06.2011; зобов'язати відповідача поставити його в чергу на безкоштовне встановлення лічильника газу з 20.01.2018 та встановити його в терміни, передбачені законодавством.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Публічного акціонерного товариства "Чернігівгаз" щодо постановки ОСОБА_2 в чергу на безкоштовне встановлення лічильника газу, передбачене нормами Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" № 3533 від 16.06.2011; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Чернігівгаз" поставити ОСОБА_2 в чергу на безкоштовне встановлення лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1, з 20.01.2018 року та встановити його в терміни, передбачені законодавством.

В апеляційній скарзі ПАТ "Чернігівгаз" просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, оскільки суд не правильно встановив обставини, які мають значення для справи, дав не правильну оцінку наявним у справі доказам, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та діючим нормам матеріального та процесуального права.

ПАТ "Чернігівгаз" зазначає, що права позивача щодо встановлення йому індивідуального лічильника природного газу відповідно до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" відповідачем наразі не порушені, оскільки відповідні дії відповідач зобов'язаний вчинити відносно споживача до 01.01.2021. Крім того, позивач має право самостійно придбати лічильник газу, звернутись до Оператора газорозподільної системи для узгодження порядку дій щодо встановлення лічильника газу і отримати відповідну компенсацію протягом 12 місяців в разі встановлення лічильника протягом 2018 року.

Також ПАТ "Чернігівгаз" звертає увагу суду на те, що позовна заява містить вимогу про постановлення ОСОБА_2 на чергу на встановлення індивідуального лічильника газу в його квартирі, проте, встановлення такої черги не передбачено чинним законодавством України, така черга в ПАТ "Чернігівгаз" не існує, а тому відсутнє порушення цивільного права ОСОБА_2, яке підлягає судовому захисту.

Крім того, ПАТ "Чернігівгаз" вказує, що на даний час також є практика Верховного Суду, яка суперечить постанові Верховного Суду у справі №214/2435/17, на яку послався суд першої інстанції. Так, у постанові Верховного Суду у справі №296/6536/17 від 08.08.2018 зазначено, що в 2016 році редакція Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" від 16 червня 2011 року №3533-VI не містила вимогу до суб'єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, оснащувати споживачів природного газу - фізичних осіб індивідуальними лічильниками газу. Тому дії ПАТ, в тому числі і ПАТ "Чернігівгаз" щодо оснащення споживачів - фізичних осіб газу з одним газовим приладом загально-будинковими лічильниками газу не можна визнати неправомірними. На сьогоднішній день ОСОБА_2 не визнано в судовому порядку недійсними: договір на зняття показань будинкового (загально-будинкового) вузла обліку газу, який укладено між ПАТ "Чернігівгаз" та КП "Деснянське", акт на приймання загально-будинкового комерційного вузла обліку газу в експлуатацію, акт про приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання. Тому загально - будинковий лічильник природного газу, яким згідно Закону України "Про комерційний облік природного газу" забезпечений позивач, функціонує відповідно до вимог чинного законодавства.

Також ПАТ "Чернігівгаз" зазначає, що зміни до ст.2 Закону України "Про комерційний облік природного газу" не можуть розповсюджуватися на події, які відбулися до внесення цих змін, оскільки вони почали діяти з 20 січня 2018 року і розповсюджуються на побутових споживачів, які не забезпечені взагалі приладом обліку газу - ні загально-будинковим ні індивідуальним. Фактично виконати рішення суду щодо встановлення ОСОБА_2 індивідуального лічильника газу ПАТ "Чернігівгаз" не може через відсутність на це коштів.

Позивач ОСОБА_2 та третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг передбаченим ст. 360 ЦПК України правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу АТ "Чернігівгаз" не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, зважаючи на таке.

Відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_2, та є споживачем природного газу за вказаною адресою.

18.01.2018 ОСОБА_2 звернувся з заявою до голови правління ПАТ "Чернігівгаз" з проханням встановити безкоштовно газовий лічильник в його квартирі за рахунок ПАТ "Чернігівгаз" (т.1 а.с.3).

Відповіддю від 07.02.2018 за вих. № 01.3.1-ЛB-951-0218 ОСОБА_2 було поінформовано щодо діючого законодавства, яке регламентує встановлення газових лічильників. Зазначено, що в будинку за місцем його проживання встановлено загально - будинковий прилад обліку газу. Роз'яснено, що середні витрати коштів на 1 абонента при монтажі будинкового лічильника набагато менші, ніж при монтажі квартирних лічильників, встановлення лічильника газу в багатоквартирних будинках з невеликими витратами газу при наявності у споживачів тільки газових плит є найбільш раціональним (т.1 а.с.4).

15.03.2018 ОСОБА_2 повторно звернувся з заявою про постановку його в чергу на безкоштовне встановлення лічильника газу (т.1 а.с.5).

Відповіддю від 03.04.2018 ОСОБА_2 було повідомлено про те, що побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу (т.1 а.с.6).

30.03.2018 адвокат ОСОБА_3 як представник ОСОБА_2 звернувся з запитом адвоката до Голови правління ПАТ "Чернігівгаз" щодо безкоштовного встановлення лічильника газу безпосередньо в квартирі та постановки ОСОБА_2 в чергу для виконання даних робіт (т.1 а.с.7).

Відповіддю за № ЛВ-2282-0418 від 02.04.2018 адвокату ОСОБА_3 було повідомлено, що побутові споживачі природного газу можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних лічильників з подальшою компенсацією таких витрат в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (т.1 а.с.8).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 цього Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", який був чинним на час звернення позивача до суду з цим позовом, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Згідно зі статтею 2 цього Закону державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як зазначено у статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону). Виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору (пункт перший частини другої статті 21 цього Закону).

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України № 3533-VI від 16.06.2011 "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС, Оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

ПАТ "Чернігівгаз" є Оператором ГРМ.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 цього Закону та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р "Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу", газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту "а" пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII, - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.)

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: "споживач" - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок природного газу" та Кодексі ГРС.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 приєднався до вказаного Типового договору, що підтверджується заявою-приєднанням до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) за особовим рахунком № НОМЕР_1 від 01.04.2016 (т.1 а.с.27), та щомісячною сплатою ОСОБА_2 рахунків за спожитий природний газ.

Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов'язки споживача" та розділом VІ "Права і обов'язки постачальника".

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ "Чернігівгаз" взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 березня 2016 року № 456 "Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу для ПАТ "Чернігівгаз", до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб.м природного газу, які становили 26,91 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому ПАТ "Чернігівгаз" зобов'язане надавати послуги, які оплачені споживачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, оскільки вимоги статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Також суд першої інстанції вірно зазначив, що стаття 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку, а тому відмова відповідача встановити позивачу індивідуальний лічильник газу суперечить вимогам законодавства та порушує права позивача, оскільки його волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.

Суд першої інстанції обґрунтовано не врахував доводи відповідача про те, що сплачена ОСОБА_2 сума за послуги з газопостачання не відповідає дійсній вартості встановлення лічильника, оскільки ці обставини не звільняють ПАТ "Чернігівгаз" від обов'язку встановити лічильник зважаючи на те, що тарифи формуються уповноваженим органом і споживачі природного газу позбавлені можливості впливати на прийняте рішення щодо визначення тарифу та його складових.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджено розрахунок доцільності встановлення загально - будинкових вузлів обліку газу згідно з Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ "Чернігівгаз" на 2016-2025 роки (т.1 а.с.111), у якому встановлення будинкового вузла обліку газу за адресою місця проживання ОСОБА_2 визнано доцільним, оскільки це також не звільняє ПАТ "Чернігівгаз" від обов'язку встановити позивачу індивідуальний лічильник обліку газу.

Доводи апеляційної скарги ПАТ "Чернігівгаз" щодо неможливості фактичного виконання рішення суду в частині встановлення ОСОБА_2 індивідуального лічильника газу через відсутність на це коштів, не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту статей 3, 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем, при цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу; фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Оскільки саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним.

Не заслуговують на увагу і доводи ПАТ "Чернігівгаз" щодо відсутності будь-якої черги на встановлення індивідуального лічильника газу і що встановлення такої черги не передбачено законодавством, оскільки ПАТ "Чернігівгаз" складений та затверджений реєстр абонентів в частині встановлення індивідуальних побутових лічильників газу на 2018 рік, до якого ОСОБА_2 включений не був (т.1 а.с.232-296).

Оскільки доводи апеляційної скарги ПАТ "Чернігівгаз" правильність висновку суду першої інстанції щодо наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 не спростовують, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ "Чернігівгаз" підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2019 року - залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.

Керуючись статтями 367, 368, 374 п.1 ч.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівгаз" залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 15 квітня 2019 року.

Головуючий: Судді: