Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #78482919

ПОСТАНОВА

Іменем України


16 квітня 2019 року

Київ

справа №826/24443/15

адміністративне провадження №К/9901/35087/18


Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,


розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - Уповноважена особа Фонду, Банк відповідно) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (судді Бабенко К.А., Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі № 826/24443/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи, третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» (далі - Страхова компанія), про визнання протиправним рішення, встановлення відсутності повноважень, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними транзакції (операції) від 21 листопада 2014 року по перерахуванню коштів в сумі 94 251 грн на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 від Страхової компанії, що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики № 1 від 19.11.2014 р. Без ПДВ»; транзакції (операції) від 24 листопада 2014 року по перерахуванню коштів в сумі 105 749 грн на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 від Страхової компанії, що була здійснена з призначенням платежу «Оплата по дог. безвідсоткової позики № 1 від 19.11.2014 р. Без ПДВ»; а також договору банківського вкладу від 29 грудня 2014 року № 002-28696-291214 «Лояльний» у гривнях (далі - Договір банківського вкладу);

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення сум, що підлягають відшкодуванню, за рахунок ОСОБА_1, якій необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду у розмірі 193 512 грн 63 коп.;

- зобовязати Фонд здійснити відшкодування коштів за вкладом в Банку за рахунок Фонду у розмірі 193 512 грн 63 коп.

Вимоги обґрунтувала тим, що рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, відсутні законні підстави для відмови їй у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та невключення її до реєстру вкладників.

Суди встановили, що 21 листопада 2014 року Страхова компанія на поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий в Банку на ім'я ОСОБА_1, перерахувала кошти в розмірі 200 000 грн (двома платежами на суму 94 251 грн та 105 749 грн).

29 грудня 2014 року позивачка та Банк уклали договір № 002-28696-291214 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у гривнях, за умовами якого сума вкладу складає 180 000 грн та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 28 січня 2015 року включно під 13 процентів річних.

Згідно з наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 43780283 від 29 грудня 2014 року на вкладний (депозитний) рахунок позивачки зараховані кошти в розмірі 180 000 грн.

Правління Національного банку України (далі - НБУ) постановою від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ віднесло Банк до категорії проблемних строком до 180 днів.

Цією постановою вирішено з дня її прийняття до кінця строку запровадити для банку обмеження, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, окрім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Банк наказом від 03 листопада 2014 року № 2650 з метою стабілізації діяльності банку запровадив з 04 листопада 2014 року ряд обмежень, серед іншого: не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до 04 листопада 2014 року, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

02 березня 2015 року Правління НБУ ухвалило постанову № 150 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та визнало такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

02 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 51, відповідно до якого з 03 березня 2015 року розпочинається процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено на 3 місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року.

17 вересня 2015 року відбулося засідання Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду від 29 травня 2015 року № 408.

За наслідками засідання прийнято рішення, яким запропоновано рекомендувати Уповноваженій особі Фонду після запровадження процедури ліквідації Банку видати наказ щодо обмеження на час ліквідації банку виплат коштів вкладникам - отримувачам коштів, за рахунками, перелік яких міститься в додатку № 1 до цього Протоколу.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут - в редакції станом на дату виникнення спірних відносин); далі - Закон № 4452-VІ) провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

На адресу позивачки надійшло повідомлення від 02 грудня 2015 року № 05-3158485 щодо визнання нікчемними транзакцій (операцій) від 21 листопада 2014 року та правочину - договору банківського вкладу (депозиту) № 002-28696-291214 від 29 грудня 2014 року.

З цих підстав інформацію щодо вищезазначеного договору не включено до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Позивачка, вважаючи, що її протиправно не включили до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулася до суду з цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 01 червня 2016 року позов задовольнив частково. Відмовив у задоволенні вимоги щодо зобов'язання Фонду здійснити відшкодування коштів позивачці за вкладом, оскільки це є передчасно через відсутність спору між позивачкою та Фондом.

Цей суд виходив із того, що в цьому випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для прийняття відповідачем рішення про визнання нікчемним Договору банківського вкладу, укладеного між Банком і ОСОБА_1 та операцій з внесення грошових коштів на її рахунок, а отже, рішення Уповноваженої особи, в частині визнання такого правочину нікчемним є протиправним та підлягає скасуванню.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 липня 2017 року це рішення залишив без змін.

Уповноважена особа не погодилася із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ правочини неплатоспроможного банку, вчинені (укладені) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації є нікчемними. Відтак зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Такі обставини підтверджують спрямованість мети на надання переваг окремим кредиторам прямо не встановлених для них внутрішнім положенням Банку.

Твердить, що позивачка не вносила суми вкладу за договором, а тому немає підстав для включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено 8000 доларів США строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунку АТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій Уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає рішення суду першої та апеляційної інстанцій обґрунтованими та такими, що відповідають закону.

Суд визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.


Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко






  • Номер:
  • Опис: визнання протиправним рішення, встановлення відсутності повноважень, зобов'язання вчинити дії,
  • Тип справи: Адміністративний позов
  • Номер справи: 826/24443/15
  • Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
  • Суддя: Гриців М.І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.11.2015
  • Дата етапу: 16.04.2019
  • Номер:
  • Опис: про визнання протипранвим та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії
  • Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
  • Номер справи: 826/24443/15
  • Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
  • Суддя: Гриців М.І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Зареєстровано
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.07.2016
  • Дата етапу: 27.07.2016
  • Номер:
  • Опис: Про визнання неправомірними дії фонду гарантування вкладів фізичних осіб
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 826/24443/15
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Гриців М.І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.08.2017
  • Дата етапу: 29.08.2017
  • Номер: К/9901/35087/18
  • Опис: Про визнання неправомірними дії фонду гарантування вкладів фізичних осіб
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 826/24443/15
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Гриців М.І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.03.2018
  • Дата етапу: 16.04.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація