ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6052/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (головуючий суддя - Коротун О. М., судді Чорногуз М. Г., Тищенко А. І.) у справі Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" про визнання договорів недійсними,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 04.04.2016 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі - Позивач, Банк) звернулося до Державної іпотечної установи (далі - Відповідач, Установа), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-1, Фонд) з позовом про визнання недійсним договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір застави); визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладеного між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір відступлення).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки уповноваженою особою Банку зазначених Договорів виявлено численні порушення законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, у зв'язку з чим прийнято рішення, оформлене протоколом від 22.09.2015 № 54, відповідно до якого вказані правочини є нікчемними на підставі пунктів 1, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2. Короткий зміст судових рішень по суті

2.1. 15.11.2016 Київський апеляційний господарський суд (головуючий суддя Руденко М. А., судді Буравльов С. І., Дідиченко М. А.) прийняв постанову, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 (головуючий суддя Євсіков О. О., судді Кролевець О. А., Самусенко С. С.), якою апеляційну скаргу Банку задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю; визнав недійсними Договір застави та Договір відступлення.

2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Договір застави та Договір відступлення укладені всупереч вимогам постанови Національного банку України № 348/БТ, яка була отримана Позивачем у встановленому законом порядку та була обов'язковою для виконання, в період існування у Банку відповідних заборон, зокрема щодо здійснення кредитних операцій, операцій щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами без погодження з представником Національного банку України. В умовах Договору застави та Договору відступлення не визначено строків виконання зобов'язань Позивачем перед Відповідачем. Умовами Договору застави оплата за таке відступлення не передбачена. Таким чином, уклавши спірні Договори, Позивач взяв на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог Відповідача у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відповідач є кредитором Позивача за договором банківського рахунку від 27.02.2013 № 26/995-070 (далі - Договір банківського рахунку), який є публічним договором, однак в даному випадку Відповідачу шляхом укладення Договорів застави та відступлення надано перевагу, адже запропоновано лише безпосередньо йому вчинення вказаних правочинів на підставі індивідуального рішення Кредитного комітету Позивача, тобто умова про укладення Договорів застави (Договорів відступлення) як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за договорами банківського рахунку не пропонувалася публічно невизначеному колу осіб, зокрема, іншим клієнтам Позивача. Таким чином укладені з Відповідачем правочини ставлять інших кредиторів Позивача з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови Договору застави та Договору відступлення, укладених для забезпечення виконання Позивачем зобов'язань за Договором банківського рахунку, прямо передбачають передачу Відповідачу як кредитору та заставодержателю предметів застави (майнових прав за кредитними договорами), що в свою чергу свідчить про надання останньому переваг перед іншими кредиторами та суперечить пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і є ознакою нікчемності правочину, отже уповноважена особа правомірно встановила, що вказані Договори є нікчемними.

3. Короткий зміст заяви про накладення арешту

3.1. 10.08.2018 Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з заявою, в якій просив накласти арешт на майнові права Позивача за кредитними договорами та договорами забезпечення до них, зокрема за кредитним договором № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (далі - Третя особа-2) та Банком; кредитним договором № НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012, укладеним між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (далі - Третя особа-3); кредитним договором № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, укладеним між Банком та Третьою особою-3; кредитним договором № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, укладеним між Банком та Третьою особою-3.

3.2. Заява мотивована тим, що Відповідач є кредитором Банку за Договором банківського рахунку, вимоги якого акцептовані та включені до реєстру вимог кредиторів Банку на загальну суму 3 332 921 190,01 грн. Укладений між Банком та Відповідачем Договір банківського рахунку містить основну умову щодо оплати процентів за користування коштами, що відноситься до обов'язкових умов при укладенні кредитного договору, отже цей Договір є договором змішаним, який включає в себе елементи кредитного договору.

4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4.1. 16.01.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про накладення арешту на майно.

4.2. Ухвала суду мотивована тим, що, оскільки договір застави майнових прав від 04.09.2014, який визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у цій справі, забезпечував виконання зобов'язань за Договором про відкриття та ведення саме кореспондентських рахунків, а не кредитного договору, застосувати до спірних правовідносин положення частини п'ятої статті 1057-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та, відповідно, задовольнити заяву Відповідача в порядку пункту дванадцятого статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неможливо.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та ухвалити постанову, якою накласти арешт на майнові права Банку за кредитними договорами та договорами забезпечення до них, зокрема за: кредитним договором № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011, укладеним між Третьою особою-2) та Банком; кредитним договором № НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012, укладеним між Банком та Третьою особою-3; кредитним договором № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, укладеним між Банком та Третьою особою-3; кредитним договором № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, укладеним між Банком та Третьою особою-3.

6. Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

6.1. 04.03.2019 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 залишити без змін.

6.2. 14.03.2019 Третя особа-1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 залишити без змін.

7. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

7.1. За змістом статті 1057-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно у випадках, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті.

7.2. Укладений між Банком та Установою Договір банківського рахунку містить умови щодо оплати процентів за користування коштами, що належить до обов'язкових умов при укладенні кредитного договору, отже Договір банківського рахунку є змішаним договором, який включає в себе елементи кредитного договору.

8. Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

8.1. Кредитний договір та договір банківського рахунку є різними за своєю суттю правочинами, а положення частини дванадцятої статті 238 ГПК України та статті 1057-1 ЦК України можуть бути застосовані лише у разі визнання недійсним саме кредитного договору або договору застави, який забезпечує саме кредитний договір.

8.2. Сплата процентів не є ознакою виключно кредитного договору, тому посилання Скаржника на те, що Договір банківського рахунку є змішаним, який включає в себе елементи кредитного договору є безпідставним. Більш того такі проценти передбачені положенням частини першої статті 1070 ЦК України (за користування грошовими коштами, які знаходяться на рахунку).

8.3. При розгляді справи підлягають врахуванню висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.11.2018 у справі № 910/10917/16.

9. Доводи Третьої особи-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу

9.1. Між Банком та Установою не укладались кредитні договори, натомість було укладено Договір банківського рахунку, а положення статті 1057-1 ЦК України та частини дванадцятої статті 238 ГПК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як за своєю правовою природою договір банківського рахунку та кредитний договір є різними правочинами, а в цій справі визнані недійсними договори застави майнових прав та відступлення права вимоги за Договором банківського рахунку.

9.2. З дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження будь-яким майном (коштами) банку відповідно до пункту 7 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

10. Встановлені судом обставини

10.1. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 визнано недійсним Договір застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладений між Банком та Установою; визнано недійсним Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладений між Банком та Установою.

10.2. Згідно з пунктом 1.3 Договору застави сторони погодили, що майнові права за цим договором є засобом забезпечення виконання заставодавцем (ПАТ «Дельта Банк») зобов'язань за Договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять заставодержателю (Державній іпотечній установі), виконувати його розпорядження щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проводити інші операції у межах законодавства України.

11. Позиція Верховного Суду

11.1. Відповідно до частини дванадцятої статті 238 ГПК України у разі визнання судом недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з підстав, передбачених законом.

11.2. Правові наслідки недійсності кредитного договору визначені у статті 1057-1 ЦК України, частина п'ята якої передбачає, що, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

11.3. Таким чином у разі визнання недійсним кредитного договору, за яким виконання зобов'язань забезпечено заставою майна, або договору застави, яким забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором, суд накладає арешт на таке майно за заявою кредитодавця.

11.4. За умовами частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

11.5. Загальні засади функціонування платіжних систем в України та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України визначені Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пунктом 7.1 статті 7 якого банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні, та кореспондентські рахунки.

11.6. Відмовляючи в задоволенні заяви Відповідача про накладення арешту, суд апеляційної інстанції безпідставно послався на норми, які регулюють відкриття і використання кореспондентського рахунку, зазначивши як встановлені обставини те, що Договір застави майнових прав, який визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, забезпечував виконання зобов'язань за договорами про відкриття та ведення саме кореспондентських рахунків.

11.7. Втім, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті заявлених вимог, Договір застави, визнаний недійсним у цій справі постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, укладений між Позивачем та Відповідачем саме на забезпечення виконання зобов'язань за Договором банківського рахунку, за яким Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з Тарифами Банку на банківські послуги, які доведені Клієнту в момент підписання цього Договору.

11.8. Відповідно до частин першої, другої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

При цьому згідно з частиною першою статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом.

11.9. Відповідно до пункту 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Натомість кореспондентський рахунок, згідно з пунктом 7.1.3 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", - це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Отже відсутні підстави для висновку про те, що укладений сторонами Договір банківського рахунку є договором про відкриття кореспондентського рахунку. Зазначений Договір є договором про відкриття поточного банківського рахунку.

11.10. Разом з цим, кредитний договір має іншу правову природу ніж договір банківського рахунку, як поточного так і кореспондентського.

11.11. Кредитний договір є правочином, який укладається з метою надання кредитором (банком) позичальникові в користування грошових коштів на умовах, встановлених договором, з обов'язком щодо повернення кредиту та сплати процентів в обумовлений сторонами договору строк, тоді як договір про відкриття і ведення поточного рахунку передбачає відкриття та ведення поточного рахунку клієнта з метою зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково-касових операцій.

11.12.При цьому, враховуючи, що положенням статті 1070 ЦК України передбачено обов'язок банку за договором банківського рахунку сплачувати клієнту проценти за користування грошовими коштами, які знаходяться на рахунку клієнта, відсутні підстави для висновку про те, що укладений сторонами Договір є змішаним, а саме - таким, що містить елементи кредитного договору.

11.13. З огляду на викладене, враховуючи, що обов'язок із сплати процентів за користування грошовими коштами не є кваліфікуючою ознакою винятково кредитного договору, Суд відхиляє доводи Скаржника (підпункт 7.2) про те, що Договір банківського рахунку є змішаним договором, який містить елементи кредитного договору, тільки через те, що сторони у Договорі банківського рахунку передбачили сплату процентів (у цьому випадку банком на користь клієнта, якому відкрито поточний рахунок).

11.14. За наведених мотивів підстави для застосування до спірних правовідносин статті 1057-1 ЦК України відсутні, тому посилання Скаржника (підпункт 7.1) на обов'язок суду вирішувати питання щодо накладення арешту на майно у випадках, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті, у цьому спорі є неналежним.

11.15. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, помилково застосувавши до спірних правовідносин, які виникли з договору про відкриття поточного рахунку, норми, що регулюють відкриття та ведення кореспондентського рахунку, дійшов однак правильного висновку про відсутність підстав для застосування положень частини дванадцятої статті 238 ГПК України та статті 1057-1 ЦК України, оскільки укладений сторонами Договір банківського рахунку не містить елементи кредитного договору.

11.16. За таких обставин підстави для зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

12. Судові витрати

12.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 910/6052/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак