Справа №  2-249/2010

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року                     м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді Діденко О.П.,

при секретарях  Чепелі М.А., Мазуренку С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині    справу за  позовною заявою   прокуратури  м. Чернігова в інтересах держави в особі відкритого акціонерного  товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь Чернігівського обласного управління відкритого  акціонерного  товариства "Державний ощадний банк України" шляхом звернення стягнення на  передане в іпотеку майно,

В С Т А Н О В И В:

      Прокуратурою  м. Чернігова заявлено позов  в інтересах  держави в особі відкритого  акціонерного  товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення з неї  на користь Чернігівського обласного управління відкритого  акціонерного  товариства "Державний ощадний банк України" 73 535 грн.54 коп. заборгованості за договором  № 1/1974 від 30 січня 2009 року про розстрочення  суми заборгованості, яка виникла  у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором   № 414/1397 від 21 вересня 2006 року, укладеним  між нею та відкритим  акціонерним  товариством "Державний ощадний банк України" в особі Чернігівського обласного управління.

В судовому засіданні  представник  ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Чернігівського обласного управління   ОСОБА_2 позовні вимоги,  заявлені прокуратурою  м. Чернігова,  уточнила і просила стягнути з відповідача    ОСОБА_1 на користь Чернігівського обласного управління   ВАТ "Державний ощадний банк України"  9 330,79 доларів США заборгованості за кредитним договором   № 414/1397 від 21 вересня 2009 року,  укладеним з відповідачем ОСОБА_1, з  яких: 2 715,77 доларів  США - прострочена сума заборгованості за кредитним договором,   яка мала місце станом на 13 січня 2010 року; 407,18 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами, строк сплати яких станом на 13 січня 2010 року прострочено;  132,76 доларів США - пеня на прострочену суму кредиту; 16,08 доларів США -  пеня за несвоєчасну сплату відсотків,  6059 доларів США - заборгованість, строк сплати якої не наступив,  шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно, належне ОСОБА_1 на праві власності – житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться  в м.Ніжині по вул. Кирпоноса № 31, шляхом його продажу ВАТ «Ощадбанк», з укладенням від імені ОСОБА_1 з іншою особою - покупцем договору купівлі-продажу та надати право ВАТ "Державний ощадний банк України"  на отримання в будь-яких  установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форм власності) та нотаріусів, будь-яких документів (їх копій та дублікатів), витягів з державних реєстрів та довідок, необхідних для продажу предмету іпотеки – вищезазначеного житлового будинку.

Змінені позовні вимоги обґрунтувала  тим, що  кредитний договір № 414/1397 від 21 вересня 2009 року було укладено в іноземній валюті, відповідач одержала кредит у розмірі 11 000 доларів США на умовах сплати  11% річних за  користування кредитом  строком  на п»ять років зі сплатою  щомісячно рівними частинами суми заборгованості за кредитом  та відсотків за користування кредитними коштами з терміном остаточного погашення кредиту  не  пізніше 20 вересня 2011 року.  30 січня 2009 року з відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про розстрочення  простроченої суми заборгованості  за кредитним договором на суму 8866,94 дол.США  на строк дії кредитного договору на умовах сплати  нею  суми заборгованості згідно графіку, який  розірвано в односторонньому порядку відповідно до п.4.4 цього договору у зв»язку з порушенням нею умов договору по  вчасному внесенню платежів, про що відповідач повідомлена претензією. Також зазначила, що договірна вартість предмета іпотеки визначена  у 120 000 грн.

Представник  прокуратури ОСОБА_3 змінені представником  ВАТ "Державний ощадний банк України" позовні вимоги підтримала  та пояснила, що наявність у відповідача простроченої заборгованості  є підставою для стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором і так як умови договору по вчасному поверненню кредиту відповідачем порушені, то банк має право  звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок, належний відповідачу ОСОБА_1

           Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково - у розмірі  3271,79 доларів США прострочених до сплати платежів та пояснила, що заборгованість за кредитним договором виникла  через скрутне матеріальне становище, яке викликано тим, що у 2009 році  у неї помер рідний брат ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та  рідна сестра ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2,  і вона  приймала безпосередню участь у похованні,  та тому, що збільшився курс  долара по відношенню до гривні, вона неодноразово змушена була міняти  роботу, так як намагалася влаштуватися на більш оплачувану, щоб мати можливість сплачувати кредит,  вважає, що договір про розстрочення боргу не розірвано,  звернення стягнення на предмет іпотеки вважає неможливим, так як житловий будинок є єдиним  помешканням для неї та її сім»ї, у складі якої є її мати ОСОБА_6 69-річного віку, син,  дочка з чоловіком та їх двоє малолітніх дітей – 2000 та 2003 років народження, що вона не відмовляється сплачувати заборгованість за кредитним договором, а порушення умов договору вважає  тимчасовим.

  Заслухавши пояснення  сторін,   дослідивши письмові докази, суд приходить до   слідуючого  висновку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання  повинні виконуватися належним чином відповідно до  умов договору, а в разі  порушення зобов’язань   відповідно до ст.611 ЦК України  настають правові наслідки, встановлені договором.

Пунктом 1.5 кредитного договору  №№ 414/1397 від 21 вересня 2006 року, копія якого на а.с. 3-4, на відповідача ОСОБА_1 покладено бов’язок  по щомісячному погашенню заборгованості по кредиту та відсотків  за користування кредитом, який відповідачем було порушено,  чого не заперечувала як сама відповідач, так і підтвердженням  зазначеного  є  договір про розстрочення боргу від 30.01.2009 року № 1/1974, копія якого на а.с.6.

Пунктом 3.1.1 договору про розстрочення  боргу  передбачено, що  у разі порушення боржником графіку внесення платежів у рахунок погашення боргу, банк має право розірвати договір достроково, попередивши про це боржника письмово у 3-денний  термін, з повідомленням дати добровільного  погашення боргу.

Відповідач також не заперечувала проти того, що  нею були порушені й умови  договору про розстрочення боргу, так як платежі вчасно не вносилися, не дивлячись на  претензії від    19.08.2009 року  ( а.с.64),  та  від 07.10.2009 року ( а.с.10 ), якими остання   була  попереджена про розірвання    договору  про розстрочення боргу та  про звернення до суду з позовом  про стягнення всієї суми заборгованості  шляхом звернення на предмет іпотеки, хоч і посилалася при цьому на поважність причин  та  економічну кризу.

Розмір заборгованості  підтверджується розрахунком на а.с.28,  який відповідачем не оспорювався.

Виходячи з зазначеного,  суд вважає, що  посилання відповідача на продовження дії договору про розстрочення боргу є  такими, що не ґрунтуються на доказах.

І так як п. 4.2.2 кредитного договору  банку надано право у разі виникнення простроченої заборгованості вимагати дострокового повернення кредиту, процентів та інших платежів, то суд вважає позовні вимоги в даній частині такими, що слід задовольнити.

У задоволенні позову в іншій частині суд вважає необхідним відмовити  з слідуючих підстав.

Пунктом 6.1 іпотечного договору, укладеного  банком з відповідачем, (копія  на а.с. 30-32), банку  надано право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення умов іпотечного або кредитного договору, а пунктом 6.2 передбачено, що звернення стягнення  проводиться  у встановленому чинним законодавством та  цим   договором  порядку.

У п.4.2.2 кредитного договору  передбачено, що  звернення стягнення на предмет іпотеки  є одним із способів  стягнення заборгованості за кредитним договором у примусовому порядку, тобто, не є   єдиним.

Як встановлено в судовому засіданні,  будинок  №  31 по вул..Кирпоноса в м.Ніжині, який  є предметом  іпотеки, є єдиним житлом іпотекодавця, тобто, відповідача та її сім»ї,  і в ньому на час укладення договору іпотеки  згідно домової книги були зареєстровані сама відповідач, її син  ОСОБА_7, мати відповідача  69-річного віку,  дочка з чоловіком, та, як зазначила відповідач, у будинку з часу народження також проживають двоє малолітніх  дітей дочки – 2000 та 2003 років народження,  місцем проживання яких є місце проживання їх батьків, які  також  мають  право користування зазначеним будинком і дані відомості позивачем не спростовані.

Представником позивача надана копія довідки вуличного комітету від 14.09.2006 року,  в якій зазначено, що у будинку № 31 по вул.Кирпоноса зареєстровані  відповідач ОСОБА_1, її мати ОСОБА_6 та син ОСОБА_7, на підставі якої було укладено договір іпотеки.

Ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що при наданні кредитів банк зобов»язаний додержуватись основних принципів кредитування, в тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів,   що   позивачем  не дотримано, оскільки не були перевірені первинні документи  з метою з»ясування кола осіб, які мають право користування предметом іпотеки. Ст.5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до закону  може бути звернене стягнення. Суд вважає, що при укладенні договору іпотеки не була перевірена  належним чином можливість  безперешкодного продажу будинку  у разі звернення на нього стягнення.

Далі, ст.39 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення  судом позову про звернення стягнення  на предмет іпотеки, у рішенні також повинна зазначатися  початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Відсутність  таких відомостей виключає можливість виконання рішення суду.  Оцінка предмета іпотеки  повинна визначатися  суб»єктом оціночної діяльності. Позивачем такі відомості суду не надані, не зазначено це і в позовній заяві, а в поясненнях представником позивача зазначена договірна вартість, що виключає її зазначення у рішенні суду.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позивач – банк,  на час звернення з позовом до суду та на час  розгляду справи  в суді  не набув права розпочинати стягнення на предмет іпотеки, що в свою чергу виключає можливість задоволення позову у даній частині.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись  ст. ст. 212 ,  214-215, 88   ЦПК України,   ст.ст. 526, 611 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

       Позовні вимоги прокуратури  м. Чернігова в інтересах держави в особі відкритого акціонерного  товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь Чернігівського обласного управління відкритого  акціонерного  товариства "Державний ощадний банк України"   шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно шляхом його продажу ВАТ "Ощадбанк", з укладенням від імені ОСОБА_1 з іншою особою - покупцем договору купівлі-продажу та надання права ВАТ "Державний ощадний банк України"  на отримання в будь-яких  установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форм власності) та нотаріусів, будь-яких документів (їх копій та дублікатів), витягів з державних реєстрів та довідок, необхідних для продажу предмету іпотеки  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівського обласного управління відкритого  акціонерного  товариства "Державний ощадний банк України"   9 330 (дев"ять тисяч триста тридцять)доларів США  79 центів  заборгованості за кредитним договором   № 414/1397 від 21 вересня 2009 року.

Стягнути з  ОСОБА_1, на користь держави 745 ( сімсот сорок п"ять) грн. 58 коп. судового збору  та 120 (сто двадцять)  грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення  розгляду справи  в держбюджет м. Ніжина на р/р 31211259700005,  код 22820749, МФО 853592 в ГУДКУ в Чернігівській області.

У задоволенні позову прокуратури  м. Чернігова в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,   або в порядку, передбаченому  ч.4 ст.295 ЦПК України.

                   Суддя                                                    Діденко О.П.