У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

             головуючого                              Селівона О.Ф.,

             суддів                          Дороніної В.П.,   Самелюка П.О.

  за участю прокурора              Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 03 серпня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2005 року щодо неї.

Цим вироком    ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженку м. Києва, раніше судиму:

- 22.12.2003 р. за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, та з покладенням на неї обов'язків, передбачених п.2-4 ч.1 ст.76 цього Кодексу,

засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 7 років позбавлення волі.

          На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначено 7 років 6 місяців позбавлення волі.

          Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2005 року вирок щодо               ОСОБА_1 залишено без зміни.

          Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 29 червня              2004 року, близько 17 год. за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки зі своєю матір'ю ОСОБА_2, що виникла на ґрунті неприязних стосунків, з метою позбавлення її життя, умисно нанесла їй множинні удари руками в область голови і обличчя та удари стільцем в область голови, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.

Від отриманих тілесних ушкоджень у виді численних забійних ран голови, параорбітальної гематоми лівого ока, травматичного розриву барабанної перетинки зліва, відкритої черепно-мозкової травми з крововиливом під оболонки та у речовину головного мозку з розвитком субдуральної гідроми, зумовившої розвиток набряку головного мозку  ОСОБА_2 03 серпня 2004 року померла.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_1просить судові рішення щодо неї змінити та перекваліфікувати її дії з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 цього Кодексу, посилаючись на відсутність у неї умислу на вбивство. Зазначає також, що потерпіла особисто викликала працівників міліції та того ж дня була доставлена до лікарні, де, перебуваючи на лікуванні більше місяця, померла.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про безпідставність доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд при винесенні вироку допустив неправильне застосування кримінального закону.

Як під час досудового слідства, так і в суді засуджена ОСОБА_1стверджувала, що умислу на вбивство матері у неї не було.

Мотивуючи у вироку наявність у ОСОБА_1 умислу на вбивствоОСОБА_2, суд зазначив, що "не приймає до уваги посилання підсудної на відсутність у неї умислу на вбивство, оскільки удари потерпілій наносилися у життєво важливий орган - голову та предметом - стільцем, який є небезпечним. Підсудна повинна була усвідомлювати характер своїх дій і розуміла, які наслідки можуть настати від цього."

Проте питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

          Як видно із матеріалів справи, конфлікт між ОСОБА_1 та її матір'ю виник внаслідок того, що ОСОБА_1ранком в день події передала матері гроші для повернення боргу, а повернувшись увечері, застала батьків п'яними, а грошей не було. Батько ОСОБА_1 на початку конфлікту пішов із квартири, а ОСОБА_1під час сварки зі своєю матір'ю ОСОБА_2, яка переросла в бійку, умисно нанесла ОСОБА_2множинні удари руками в область голови і обличчя та удари стільцем в область голови. Після цього вони обидві залишались у квартирі, ОСОБА_1лягла у ліжко і заснула, а ОСОБА_2 викликала міліцію.

          Ці обставини підтверджуються показаннями засудженої ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, а також поясненнямОСОБА_2, яке вона дала працівникам міліції зразу ж після події, та іншими доказами.

          Отже, після закінчення злочинних дій ОСОБА_1бачила, що її матір жива, і за наявності у неї умислу на вбивство матері, перешкод для доведення на місці події цього умислу до кінця не було.

          Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_2було заподіяно тілесні ушкодження у виді численних забійних ран голови, травматичного розриву барабанної перетинки зліва, відкритої черепно-мозкової травми з крововиливом під оболонки та у речовину головного мозку з розвитком субдуральної гідроми, зумовившої розвиток набряку головного мозку. Черепно-мозкова травма відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і стала причиною смертіОСОБА_2, яка настала 03 серпня 2004 року.

За таких обставин дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікакції з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України, оскільки внаслідок завданих нею ударів ОСОБА_2було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілої.

При призначенніОСОБА_1покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, її особу та конкретні обставини справи і вважає, незважаючи на перекваліфікацію її дій на менш тяжкий злочин, покарання їй необхідно призначити у виді позбавлення волі на строк, визначений місцевим судом, оскільки він є мінімальним за санкцією ч.2 ст.121 КК України, а підстав для застосування ст. 69 КК України не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня               2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України і призначити їй за цим законом 7 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначити 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Судді:

Селівон О.Ф.                       Дороніна В.П.                    Самелюк П.О.

                        З оригіналом згідно:

Суддя Верховного Суду України                                         О.Ф. Селівон