Справа № 591/4103/18

Провадження № 2/591/392/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

секретар судового засідання Кальченко М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника служби у справах дітей СМР Панок О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/4130/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

17.07.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом до суду, в якому просить позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_5 відносно сина доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої вимоги мотивує тим, що 22.11.2008 року сторони зареєстрували шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 року в шлюбі народилася донька ОСОБА_6. Фактично шлюбні відносини припинились в серпні 2010 року. 26.11.2010 року шлюб було розірвано, про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу. Після розлучення відповідач повністю ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків, з дитиною не бачився, не телефонував, матеріально не допомагав, здоров'ям дитини не цікавився. На підставі ст. 164 СК України, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав. У 2011 році позивач звернулася до Ковпаківського ВДВС для стягнення аліментів з відповідача, станом на 14.03.2018 року заборгованість по сплаті аліментів складає 29439 грн. Фактично з моменту припинення шлюбних відносин до травень 2012 року відповідач бачив дитину лише кілька разів. З травня 2012 року відповідач повністю самоухилився від побачень з дитиною, уникав будь-яких зустрічей, та саме з цього періоду почались систематичні невиплати по аліментам. Відповідач ніяким чином не піклується про доньку, не проявляє інтересу в її долі, не спілкується з нею, не утримує. Позивач не зможе виїздити з дитиною за кордон без дозволу батька, якому ця дитина фактично не потрібна. Вихованням дитини займаються мати та вітчим, який взяв на себе батьківські обов'язки щодо дитини, і якого ОСОБА_6 вважає своїм батьком. Посилаючись на ст. 164 СК України, ст. 3 Конвенції про права дитини, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав.

В судових засіданнях позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі, пояснили, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не допомагає дитині матеріально, у нього утворилась значна заборгованість по сплаті аліментів, він не цікавився донькою, не спілкувався з нею протягом довгих семи років. З самого народження відповідач не підтримував позивачку у питаннях догляду за дитиною, а проживати окремо сторони стали, коли доньці було 10 місяців. Після розлучення відповідач не брав участі у вихованні, хоча між ними була домовленість, що він приїздить до дитини 1 раз на 2 тижні, але відповідач цього не дотримувався. Коли позивачка з дитиною переїхали до м. Суми, хоча і жили поруч з відповідачем на пр. Курському, відповідач не допомагав з дитиною, ні з під час лікування, ні матеріально. У позивача і дитини не було реєстрації, але відповідач відмовився допомогти влаштувати дитину в садочок. Після того, як дитині виповнилось три роки, відповідач зник і не з'являвся, ховався весь час, уникав зустрічей. Після відкриття судового провадження відповідач літом 2017 року спробував поспілкуватися з дитиною, але не попередив про свій візит, без відома позивачки, «виловив» дитину в під'їзді будинку та звернувся до дитини неочікувано для неї. Дитина дуже злякалась, бо була сама, і не впізнала батька, тим більше що з батьком був ще один дорослий чоловік. Потім дитина просила, щоб позивачка сказала батьку, щоб він так більше не робив, бо їй страшно. Після цієї зустрічі дитина отримала психоемоційну травму, і на даний час все ще переживає з цього приводу, боїться сама виходити на вулицю.

Дитина уникає розмов про біологічного батька, хоча знає про його існування. Ця тема для неї болісна. Лише після подання позову до нього про позбавлення батьківських прав, відповідач для створення вигляду турботливого батька звернувся до Білопільського районного суду з позовом до матері дитини про визначення порядку спілкування з дитиною та її виховання. Хоча мати ніколи не створювала перешкод у спілкуванні і не забороняла батьку бачитись з донькою. Відповідач сам вибрав таку позицію - не цікавитись життям дитини. Заборгованість по аліментам відповідач почав інтенсивно погашати також лише після звернення позивачки до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, і основну суму заборгованості погасив лише в січні 2019 року. Після чого знову почались прострочення щомісячних виплат. Стосунки між сторонами ніякі. Позивач дійсно просила, щоб відповідач відмовився від дитини. Оскільки якщо він не бажає піклуватися про дитину, так нехай у дитини буде нормальна повна сім'я. Нинішній чоловік бажає удочерити дитину, він її змалечку виховує, утримує, піклується про неї. Позивач вказує, що вона повідомляла батьку дитини, що вони їдуть жити в Суми, повідомляла адресу. Ні від кого ніхто не приховував місця поживання. Після того, як дитині виповнилось три років, відповідач не з'являвся протягом 7 років. Позивач вказала, що номер телефону вона не змінювала, а відповідач змінив номер телефону у 2012 році, а коли позивач попросила його сплатити аліменти, він заблокував її у соцмережах. Родичі відповідача жодного разу не звертались, не допомагали. Позивач вказала, що на нове місце проживання в м. Суми вони переїхали тільки весною 2018 року, а до цього жили за адресами, що були відомі відповідачу. Позивач вказує, що відповідач їй не телефонував з травня 2012 року. Влітку 2018 року вона написала відповідачу у Фейсбуці.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти позову заперечували, надали письмовий відзив (а.с.37-39). У відзиві відповідач зазначає, що інформацію, що він ухиляється від батьківських обов'язків є неправдивою. Зазначає, що сімейне життя не склалось з самого початку, сторони стали проживати окремо з серпня 2010 року, дитина проживала з матір'ю. 26.11.2010 року шлюб було розірвано. До розірвання шлюбу він періодично приїздив з м. Суми до смт. Улянівка та безперешкодно бачився з донькою. Однак в 2011 році позивачка стала проживати однією сім'єю без укладення шлюбу з ОСОБА_7, і з цього часу почала перешкоджати відвідувати доньку, а згодом взагалі позбавила можливості бачитись з дитиною. У 2012 році позивачка декілька разів зривала завчасно узгоджені побачення з дитиною. 08 травня 2012 року в день народження доньки відповідач в обумовлений час прийшов до парку «Казка» в м. Суми, щоб забрати дитину до своїх батьків, поздоровити та провести з донькою час. Однак позивачка привезла дитину на три години пізніше, і через півтори години забрала, мотивуючи браком часу. Після того на прохання відповідача позивач відмовляла йому та його батькам у побаченнях з дитиною. Відповідач вказує, що позивач весь час чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. Відповідач вказує, що він усвідомлює свій батьківський обов'язок приймати участь у вихованні дитини. Немає підстав вважати, що спілкування з ним спричинить шкоду дитині. Відповідач вважає, що перешкоди у спілкуванні в першу чергу суперечать інтересам дитини. Зазначає, що він 02.10.2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку спілкування з дитиною та її виховання. Відповідач вказує, що він не відмовлявся і не відмовляється від доньки. Це позивачка його просила відмовитись від дитини. Відповідач не хоче, щоб його позбавляли батьківських прав. Відповідач зазначає, що відсутні докази, що він має негативний вплив на дитину. Відповідач посилається на право дитини підтримувати особисті та прямі контакти з обома батьками, і вказує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу. Розірвання сімейних зв'язків можливе лише за виняткових обставин. Вважає, що позбавлення його батьківських прав буде суперечити нормам національного законодавства та міжнародного права. Щодо аліментів, відповідач вказує, що тривалий час у нього буди проблеми з працевлаштуванням, і він міг перераховувати лише частину коштів. На даний час він офіційно працевлаштований і з його заробітної плати відраховуються виплати на погашення заборгованості по аліментам.

Сам відповідач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням у відзиві. Також пояснив, що це мати дитини перешкоджає йому, а він бажає спілкуватись з дитиною. Останній раз він повноцінно бачив дитину, коли їй було три роки. Оскільки з позивачкою був конфлікт, то він не цікавився в який садочок ходить дитина. Він дійсно відмовив позивачці прописати її і дитину в м. Суми, оскільки в квартирі і так багато прописаних і за це треба платити зайві виплати по комунальним платежам. Відповідач пояснив, що він не дізнавався. В який садок ходить дитина, в яку школу, не відвідував жодні заходи з дитиною. Жалкує, що так сталося. До органу опіки та служби у справах дітей весь цей час він не звертався, тепер розуміє, що треба було раніше звертатись. Аліменти сплатив зараз, бо кошти з'явились. Раніше коштів було не достатньо. Чим хворіла дитина, він не знає. Лише раз йому позивачка написала в соцмережі, що ОСОБА_8 хворіє просила сплатити аліменти. Раніше, до трьох років приносив дитині гостинці. Щодо випадку у під'їзді відповідач пояснив, що він чекав позивачку і дитину, ще перед позовом він казав, що хоче побачити дитину. Був не сам, а з колегою по роботі. Спитав у людей, де живуть ОСОБА_1 і ОСОБА_8, мені сказали. Зайшов у під'їзд, там великий коридор, тут вийшла ОСОБА_8. Відповідач її позвав, вона подивилась, розвернулась і пішла. На запитання відповідач пояснив, що до школи він не ходив жодного разу, не поздоровляв дитину ні з днями народження, ні з святами. Відповідач вказав, що першу адресу в м. Суми, де проживали позивачка з дитиною, він знав. Нову адресу не знав. Відповідач пояснив, що йому було відомо, що з нього стягнуто аліменти, але раніше він не міг їх сплачувати, так як у нього була мінімальна зарплата. Борг по аліментам він погасив остаточно у січні 2019 року, продав майно, щоб погасити борг. Відповідач пояснив, що протягом 2012-2018 років він не звертався до позивачки з приводу спілкування з дитиною.

В останнє судове засідання відповідач не з'явився, належним чином про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду не подавав. Представник відповідача повідомив, що відповідач зайнятий на роботі.

В судовому засіданні представник служби у справах дітей Панок О.А. підтримала позов з тих підстав, що минув значний час, коли відповідач не спілкувався з дитиною. Дитина в розмові з представником служби, а також в судових засіданнях у даній справі та у іншій справі висловила свою думку, що вона не бажає спілкуватися з біологічним батьком, так як його фактично не знає, він нею не цікавився, і вона бажає проживати в сім'ї з мамою, татом ОСОБА_7 та братиком. Представник служби надала висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки (а.с.91-92).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, думку представника служби у справах дітей, показання свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», зокрема передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20, зокрема, роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків і способом захисту прав та інтересів дитини. Тому його застосування має бути результатом переконання суду у тому, що після позбавлення батьківських прав, умови життя дитини будуть змінені на краще і що немає іншого способу захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

В даній справі судом встановлені наступні обставини.

Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.11.2008 року п 26.11.2010 року (а.с.6,8).

Відповідач ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.7).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 19.07.2010 року стягнуто аліменти з ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі ј частини від заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с. 10).

З довідки-розрахунку наданої Ковпаківським ВДВС м. Суми 15.03.2018 року, вбачається, що заборгованість по аліментам у боржника ОСОБА_5 станом на 15.03.2018 року складає 29445,25 грн.

З наданої довідки також вбачається, що протягом 2017 року і до березня 2018 року відповідач не сплачував аліментів (а.с.10).

З наданих суду фотознімків вбачається, що ОСОБА_6 змалечку опікується вітчим (другий чоловік позивачки) ОСОБА_9 (а.с.11-12).

З довідки Сумської загальноосвітньої школи № 20 м. Суми від 22.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_6 навчається у 4-Б класі школи. Батько учениця, ОСОБА_5, за період 2015-2018 навчального року у шкоді не з'являвся батьківські збори не відвідував, не цікавився успіхами дитини у навчанні (а.с.55).

З характеристики учениці ОСОБА_6 вбачається, що навчанням доньки цікавиться мама, ка і відвідує батьківські збори (а.с.56).

Судом досліджено надані позивачкою диплом, похвальний лист та грамоту дитини (а.с.57-59).

Згідно довідки Ковпаківського ВДВС, станом на 24.01.2019 року Заборгованість ОСОБА_5 по аліментам за виконавчим листом №2-1321 від 19.07.2010 року - відсутня, кошти сплачені боржником в повному обсязі (а.с.71).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам, наданого Ковпаківським ВДВС на запит суду, протягом 2017 року відповідач сплачував аліменти частково, заборгованість на кінець року складала 24042, 45 грн. Протягом 2018 року відповідач почав сплачувати щомісячні виплати по аліментам та погашати заборгованість. Основну суму заборгованості було погашено в січні 2018 року. Однак протягом лютого 2019 року та березня 2019 року відповідач знову не сплачував щомісячні виплати по аліментам, і знову почала утворюватися заборгованість (а.с.94-95).

Також судом досліджена переписка сторін у месенжджері за період з липня 2018 року по вересень 2018 року щодо виплати аліментів (а.с.96-105).

Допитана в суді свідок ОСОБА_7, цивільний чоловік позивачки, пояснив, що дитина не хоче бачити рідного батька, так як сім років він не з'являвся до дитини. З його боку не було ніяких спроб зв'язатися з дитиною, він не телефонував. Траплялося таке, що коли вони йшли по вулиці, а відповідач пив каву, то побачивши їх, він сховався в подворотню. Про дитину відповідач ніколи не питав. Коли відповідача спитали, чи надасть він дозвіл на виїзд дитини за кордон, він відповів, що не надасть. Коли дитина потрапила в лікарню, ОСОБА_1 через соцмережу просила відповідача скинути аліменти, але він не відізвався. Свідок пояснив, що дитина з півтора років називає його татом, хоча її цьому ніхто не навчав. В 2012 році на день народження дитини, у дитячому парку відповідач прийшов до дитини без грошей, і просив гроші у свідка, щоб дитину покатати на каруселі. Потім пішов дощ, а відповідач дзвонив своїм батькам і казав, що нібито мати не дає дитину. Свідок пояснив, що спочатку він намагався налагодити відносини з відповідачем та його сім'єю, але потім їх як «відрізало», і вони взагалі перестали спілкуватися з дитиною. Хтось із родичів відповідача прийшов у поліклініку і сказав, що дитина не проживає за їх адресою. Потім внаслідок цих дій дитині не зробили щеплення, та свідку довелось домовлятися в іншій поліклініці. Свідок пояснив, що він водив дитину в садок, спочатку на вул. курській, потім в «дельфін». Відповідач ніколи не бував ні в садочку, ні в школі, ні на утреніках, ні на 1 вересня. Єдиний раз вони звертались до позивача з проханням раніше сплатити аліменти, коли у дитини був апендицит. Свідок пояснив, що вони з ОСОБА_1 возили дітей на відпочинок, у смт. Кирилівка на Азовське море. Свідок вказав, що у ОСОБА_6 є свій телефон, ще з 2-го класу. Відповідач не з'являвся 7 років, у нього був змінений номер телефону, він не відповідав у соцмережах. Свідок пояснив, що у ОСОБА_1 телефонний номер не змінювався вже 10 років. Достукатись до відповідача вони не могли. Лише в кінці 2018 року відповідач подзвонив та сказав, що хоче бачити дитину. ОСОБА_1 сказала, будь ласка, бачься, дитина зараз у бабусі в Улянівці, це всього 40 км, не так далеко, але відповідач не їздив. Свідок пояснив, що дитина вважає його батьком, хоча знає про біологічного батька. Дитина бачила фото в альбомі, спочатку питала, хото це, потім перестала. Свідок підтвердив, що бажає удочерити дитину, щоб створити повноцінну сім'ю. Дитина йому довіряє, він любить доньку і бажає піклуватися про неї. Вони бажають, щоб всі були на прізвище ОСОБА_7.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, рідна сестра відповідача, пояснила, що вона категорично не згодна з позбавленням батьківських прав, тому що діти повинні спілкуватися з батьками. Це крайній захід, його можна застосовувати лише коли кримінал або зовсім аморальна поведінка. Свідок пояснила, що ОСОБА_5 виїздив іноді за межі області на роботу. Свідок пояснила, що на всі спроби її брата спілкуватися інша сторона закривалась і до дитини було не підступитися. Брат телефонував, але трубку не брали, але коли це було, свідок пояснити не може, знає цю інформацію зі слів брата. Брат казав, що він телефонував постійно протягом семи років, але йому весь час відмовляли. Особисто свідок при цьому не була присутня. Свідок пояснила, що вона була присутня, коли сторони ще жили разом. Свідок пояснила, що вона хрещена дитини, але вона не бачила дитину і не спілкувалась з нею з 2012 року по 2018 рік. Тому що брат сказав, що мати перестала давати бачитись з дитиною. Свідок пояснила, що коли у брата були кошти, то він сплачував аліменти. А коли не було, то вони сім'єю йому допомагали і їх грошима сплачувати аліменти. Так як їх мати хворіла, то грошей у них не було. Зі слів брата. Він хотів поздоровляти дитину з святами, але йому не давали. Свідок пояснила, що з її боку не було спроб привітати дитину протягом 2012 року - 2018 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, мати відповідача, пояснила, що діти прожили у неї роки півтора. Виникла непорозуміння. На той час проживала у них також донька з дитиною, вона розлучена. В один момент виникла сварка. ОСОБА_1 вдарила свекруху, тому що та не пускала, щоб вона виходила з дитиною. Батько тоді сказав - йдіть на квартиру. Потім ОСОБА_1 уїхала до своїх батьків з дитиною. Свідок пояснила, що вони їздили на річницю до ОСОБА_6. ОСОБА_5 також їздив, але сказав, що там вже живе ОСОБА_7, і вони з нього сміються. ОСОБА_5 сказав, що він був у барі, там його побили, і він пішки пішов з Улянівки. Свідок пояснила, що вони декілька разів приходили. На день народження 8 травня коли ОСОБА_6 було три роки, вони чекали дитину до себе, всього наготовили, але ОСОБА_1 повезла дитину в парк, потім пішов дощ, і дитина до них не попала. Після дня народження вони забрали дитину через день водили її всюди, і дитина сказала, що її там не люблять. В 3 роки дитина стала так реагувати на сім'ю батька, наче вони вороги. Свідок пояснила, що після цього вона не ходила до дитини. Свідок пояснила, що них було тяжке сімейне становище, хворіли родичі, вони доглядали родичів у селі, і тому не бачились з онукою. Заборгованість по аліментам була, тому що у них тяжке матеріальне становище. Свідок пояснила, що вона хворіє, пухлина, вони збирали значні кошти на лікування. Свідок пояснила, що син у неї хороший, і вона бажає його захистити. ОСОБА_5 їздив на заробітки, виїздив за межі області, він постійно на заробітках. Недавно в цьому році ОСОБА_5 купив подарунок дитині, а ОСОБА_1 сказала - не треба. Свідок пояснила, що їй відомий телефон невістки, але вона не дзвонила їй, тому багато і своїх проблем. Свідок не знає, чи намагався син зустрітися з дитиною після 2012 року. Про заборгованість по аліментам свідку відомо, а з приводу того, чи зверталась ОСОБА_1 за допомогою для дитини - свідку не відомо. Свідок не знає, в якому садочку та в якій школі навчається дитина.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, рідна сестра цивільного чоловіка позивачки, пояснила, що біологічного батька дитини вона бачить другий раз у житті, тільки в суді. Він з дитиною не спілкувався, не бував на днях народження. Свідок знає ОСОБА_6 з півтора років. Вся їх сім'я вважає дитину своєю. Дитина вважає ОСОБА_7 татом, так його і називає папа. ОСОБА_6 скаржилась свідку, що біологічний батько налякав її у під'їзді, що її перестріли два дядьки, і один сказав, що він її тато, а ОСОБА_6 сказала, що з чужими дядьками не розмовляє, дуже налякана була. Свідок пояснила, що вона дуже часто спілкується з родиною брата, допомагає їм з дітьми. Разом їздять в ліс по гриби, їздять в Харьков в парк. Коли ОСОБА_1 на сесії буває, то свідок сидить з дітьми. Свідок пояснила, що їй не відомо випадків, щоб ОСОБА_1 відмовляла відповідачу у спілкуванні з дитиною. ОСОБА_8 не часто при свідку згадувала біологічного батька.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, знайомий відповідача, пояснив, що ОСОБА_5 попросив його поїхати з ним на вулю Труда, щоб передати передачу його колишній дружині. Вони поїхали, купили цукерок, стукали у двері, але їм не відкрили, і вони поїхали, передачу не віддали. Якась дівчинка вийшла, ОСОБА_5 промовив до неї, але вона сказала, що з дядями не розмовляє і побігла. Свідок не бачив, звідки вийшла дитина, не чув, що дитині сказав ОСОБА_5. На думку свідка, дитина б не встигла налякатися, бо там одна фраза і дитина вийшла на вулицю. У ОСОБА_5 був якийсь пакет з їжею, він сам купив. Свідок не знає, чи домовлявся ОСОБА_5 про зустріч. Свідок пішов з ОСОБА_5 за компанію. Вони з ОСОБА_5 не дуже близькі друзі, хоча знайомі давно, і більш тісно спілкуються з 2014 року по партії. Свідок раніше ніколи не бачив, як ОСОБА_5 спілкувався з дитиною.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, знайома позивачки, пояснила, що вона знає ОСОБА_1, так як їх діти спільно навчаються. Свідок пояснила, що тата (відповідача) вона бачить перший раз, завжди думала, що тато - це ОСОБА_7. Свідок ніколи і ніде не бачила біологічного батька дитини, ні в садочку, ні у школі.

Допитана в судовому засіданні в присутності педагога та психолога, неповнолітня донька сторін ОСОБА_6 пояснила, що вона навчається у 4-Б класі школи № 20 в м. Суми. Живе з мамою, папою ОСОБА_7 та братиком. Бабусю та дідуся у неї звати ОСОБА_13 та ОСОБА_16, інших немає, так як батьки папи ОСОБА_7 - померли. Дитина пояснила, що вона знає, що ОСОБА_15 її справжній батько. Вона його дуже довго не бачила, він не приходив, не телефонував, не дарував подарунків на день народження та інші свята. Він приходив вже восени 2018 року, застав її саму в темному під'їзді , вона налякалась. Коли вона була маленька, то ОСОБА_15 не хотів її бачити. До школи її водили мама і тато ОСОБА_7. На дній народження ОСОБА_15 її не поздоровляв. Подарунки їй дарували мама, тато ОСОБА_7, бабуся, дідусь, хрещений. Дитина повідомила, що вона не вважає ОСОБА_15 своїм батьком, не хоче його бачити, не хоче з ним спілкуватися.

Як вбачається з висновку служби у справах дітей Сумської міської ради, служба у справах дітей вважає доцільним позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.91-92).

З висновку вбачається, що під час співбесіди з дитиною було встановлено, що всі запитання, які стосувались біологічного батька, викликали суттєві зміни в настрої дитини, вона починала сильно хвилюватись, це негативно впливає на психологічний стан дитини, має психотравмуючий характер (а.с.92) .

Суд звертає увагу, що вищевказаний висновок служби у справах дітей Сумської міської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав ґрунтується не лише на доводах матері та батька, а й враховує думку дитини.

Відповідно до ст. 12 Конвенції з прав дитини, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченими процесуальними нормами національного законодавства

Відповідно до ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

Крім того, в даній ситуації суд, уважно вислухавши доводи та аргументи сторін, та дослідивши докази, керується принципом найкращих інтересів дитини, який визначений у пункті 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, згідно якому в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Цей принцип розкритий у Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) Комітету ООН з прав дитини (про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів), де сформульовані такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).

Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини.

Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі фігуруючи у переліку елементи повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).

У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи:

- Погляди дитини;

- Індивідуальність дитини;

- Збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

- Піклування, захист і безпеку дитини;

- Вразливе положення;

- Право дитини на здоров'я;

- Право дитини на освіту.

Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки (пункт 80).

Виходячи з принципу рівності прав та обов'язків матері та батька щодо дитини, суд аналізує та надає оцінку наступним обставинам.

1. Погляди та думка дитини.

Із бесіди з дитиною ОСОБА_6 в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_6 не має до батька родинних почуттів, ображена на нього, не бажає його бачити, з ним спілкуватися, не вважає його своїм батьком.

2. Піклування про дитину і безпосередня участь батьків у вихованні дитини.

Вихованням та доглядом займається мати дитини та вітчим дитини.

Будь-яких доказів того, що відповідач як батько піклується про дитину та приймає особисту участь у вихованні дитини - суду не надано.

3. Утримання дитини.

Матеріальним забезпеченням дитини останні роки займається мати дитини та вітчим дитини.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_5 мав значну заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на березень 2018 року становила 25825,45 грн., і основну суму заборгованості відповідач спромігся погасити вже під час перебування на розгляді в суді справи за позовом про позбавлення батьківських прав, у січні 2019 року. Після чого відповідач знову перестав сплачувати щомісячні виплати і знову утворилась заборгованість по аліментам (а.с.95).

4. Індивідуальність та розвиток дитини.

Питаннями розвитку дитини займається мати та вітчим.

Відповідач сам підтвердив у суді ту обставину, що протягом з 2012 року по 2018 рік не спілкувався з дитиною, не виходив на зв'язок з матір'ю дитини з приводу спілкування з донькою.

З довідки ЗОШ № 20 м. Суми від 22.08.2018 року вбачається, що батько ОСОБА_5 у школі не з'являвся, батьківські збори не відвідував, не цікавився успіхами дитини у навчанні (а.с.55).

5. Особиста прихильність дитини.

Суд робить висновок, що внаслідок постійного проживання з матір'ю та вітчимом, та відсутності уваги з боку батька, і взагалі відсутності батька в житті дитини протягом 7 років - донька більш прихильна до матері та вітчима, якого вважає своїм батьком. Крім того, зі слів дитини вбачається, що вона ображається на батька за те, що він тривалий час не цікавився нею та не з'являвся в її житті, і лише восени 2018 року неочікувано намагався поговорити з нею в темному під'їзді, чим її дуже налякав.

6. Вік дитини.

Суд враховує, що донька сторін відповідно до її віку (10 років) здатна чітко висловити свою думку та своє відношення щодо обставин, що виникли у їх сім'ї, та щодо ігнорування батьком своєї участі у вихованні та утриманні дитини, щодо відсутності батька в житті дитини. 7. Збереження сімейного оточення і підтримання відносин.

Суд вважає, що в даному випадку підтримання відносин з батьком не відбувається по причині нехтування батьком своїми батьківськими обов'язками. Відповідач ОСОБА_5 мав можливість виправити ситуацію та приймати участь у вихованні дитини, однак протягом семи років відповідач свідомо ігнорує свої обов'язки і не намагається спілкуватися з донькою.

В такому випадку суд вважає, що сімейне оточення дитини складає сім'я її матері та вітчима, а біологічний батько дитини - відповідач ОСОБА_5, як і інші родичі по лінії біологічного батька - бабуся, дід, тітка дитини не приймають участі у підтриманні сімейних відносин з ОСОБА_6, і не намагались ніяким чином їх підтримувати протягом з 2012 по 2019 роки, не ініціювали цих питань, в такому випадку позбавлення відповідача батьківських прав не вплине на відносини між відповідачем та донькою.

8. Вразливе положення.

Суд враховує, що дитина емоційно прив'язана до сім'ї матері та вітчима, сім'я є основою стабільності та надійності, яких прагне та потребує дитина. Поведінка батька, який спочатку на тривалий час зник з життя дитини, а потім несподівано з'явився та без попередження намагався особисто поспілкуватись з дитиною, чим налякав її, мала психотравмуючий характер, негативно вплинула на психологічний стан дитини та ще більше загострила ситуацію.

У випадку, якщо батько дійсно бажає спілкуватися та налагоджувати відносини з донькою, він зобов'язаний спочатку поспілкуватися з психологом, знайти підхід до дитини та діяти виважено та розсудливо.

Суд вважає, що під час розгляду справи доведено, що відповідач ОСОБА_5 ухиляється від виконання свої батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_6, а саме: не спілкується з дитиною, тривалий час протягом семи років не виявляв бажання побачити доньку, матеріально не забезпечував, не створював належних умов для проживання та навчання дитини, не піклувався про її фізичний та духовний розвиток.

На думку суду, поведінка відповідача, який навіть не з'явився до суду в останнє судове засідання, свідчить про незацікавленість його як батька у долі дитини, байдужому ставленні до своїх батьківських обов'язків.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що це позивач перешкоджає йому бачитись з дитиною, оскільки відповідач жодним доказом не підтвердив свою позицію.

Навпаки, відповідач з 2012 року по 2018 рік не намагався побачитись з дитиною, не проявляв ініціативи, не виходив на зв'язок з матір'ю дитини, що сам підтвердив у судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги пояснення відповідача, що він цього не робив, бо уникав конфлікту з матір'ю дитини, оскільки: по-перше, наявність конфлікту у 2012-2018 роках відповідачем не доведено, а по-друге, бездіяльність відповідача свідчить не про складні відносини між батьками, а про байдуже ставлення відповідача до дитини.

Крім того, суд враховує, що протягом семи років відповідач не звертався до органу опіки та піклування з приводу перешкоджання у спілкуванні з дитиною, і лише через три місяці після звернення позивачки з позовом про позбавлення батьківських прав, за день до подачі відзиву на дану позовну заяву (03.10.2018 року), відповідач 02.10.2018 року подав позов в іншому суді про визначення порядку спілкування з дитиною (а.с.38).

Суд вважає, що всі дії, які відповідач вживав після пред'явлення до нього позову про позбавлення батьківських прав (подав позову про визначення порядку спілкування з дитиною, намагався зустрітися з дитиною в терміновому порядку без попередження, погасив заборгованість по сплаті аліментів) - є спробами відповідача зовнішньо показати свою участь у житті дитини, хоча протягом шести попередніх років такої участі не відбувалось.

Суд враховує, що відповідач тривалий час свідомо нехтував своїми обов'язками по вихованню і утриманню дитини.

Під час розгляду справи суд керується статтею 32 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (ч. 4 ст. 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (ч. 5 ст. 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батька батьківських прав відбувається втручання в право сторін та їх дитини на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Суд зазначає, що в процесі розгляду справи при з'ясуванні думки дитини в судовому засіданні, дитина повідомила, що вона бажає проживати з мамою та вітчимом, і не бажає спілкуватися з біологічним батьком.

При цьому суд звертає увагу, що взаємовідносини між дитиною та батьками склались таким чином, що дитина протягом останніх семи років проживає разом з мамою та вітчимом, а тому в даній ситуації судом будуть враховані «інтереси дитини» в широкому розумінні на поняття сім'ї (стаття 5 Конвенції про права дитини).

Зокрема, в даному випадку позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у батька та до зміни життєвих обставин дитини, оскільки дитина не проживає з батьком протягом тривалого часу.

Крім того, позбавлення батьківських прав не виключає можливість побачення батька із своєю дитиною, за умови погодження вказаного питання з самою дитиною та матір'ю дитини.

Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між батьками та дитиною.

Окремо суд наголошує, що застосовуваний захід (позбавлення батьківських прав) не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни його поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК (стаття 169).

З огляду на те, що розлучення з батьками має тяжкий вплив на дитину, суд розуміє, що таке розлучення має проводитися лише в крайньому випадку, тому перш ніж вдатися до позбавлення батьківських прав в даній ситуації, суд перевірив можливість застосування менш радикальних заходів. Зокрема враховано, що держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину.

Проте, в правовідносинах, що склались між сторонами, суд не знаходить підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов'язків, оскільки відповідач свідомо допускав таку ситуацію протягом тривалого часу, хоча об'єктивно мав можливість та час для виправлення свого ставлення до виховання дитини.

Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання та від утримання дитини відповідачем, свідомого нехтування ним своїми обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. наприклад пункт 59 рішення Європейського Суду у справі «Ньяоре проти Франції»), і в такому випадку Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню його інтересів (Пункт 1 статті 3)).

Суд вважає, що надання батькові можливості налагодити родинні стосунки з дитиною та попередження відповідача про неприпустимість ухилення від участі у вихованні і утриманні доньки та про зміну ставлення до виховання дитини - не матиме жодних позитивних наслідків, оскільки з довготривалої поведінки ОСОБА_5 вбачається, що він не мав наміру виховувати та забезпечувати дитину, не проявляв наміру і бажання спілкуватися з донькою, хоча ніхто йому в цьому не перешкоджає, і він об'єктивно мав таку можливість, але свідомо не бачився з донькою.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що відповідно до ст. 150 СК України ОСОБА_5 обов'язків щодо виховання та розвитку дитини не виконує, ухиляється від їх виконання, з метою захисту насамперед інтересів дитини, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею та документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 704,80 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 5400 грн. (а.с.2-3, 108).

Суд вважає, що наданий представником позивача розрахунок витрат на правничу допомогу (а.с.107) відповідає фактично затраченому часу на ознайомлення з матеріалами справи, опрацювання законодавчої бази та підготовці процесуальних документів (позовної заяви, клопотань про долучення доказів та про допит свідків, запитів до установ, відповіді на відзив), а також відповідає фактично затраченому часу на участь у судових засіданнях, яких по справі відбулось чотири з участю представника позивача: 31.10.2018 року 30 хвилин; 25.01.2019 року 30 хвилин; 01.02.2019 року 3 години 37 хвили; 16.04.2019 року 1 година 8 хвилин, що підтверджується протоколами судових засідань за вказані дати.

Крім того, суд вважає, що фактично надані позивачу адвокатські послуги відповідають тим послугам, які зазначені в договорі про надання адвокатських послуг, укладеному між позивачкою та її представником (а.с.109), а акт здачі-приймання послуг засвідчує їх фактичне надання (а.с.106).

За вказаних обставин, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу.

На підставі ст.ст. 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1)до ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3), третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 34743343, юридична адреса: м. Суми, вул. Харківська, 35), про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_5 користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 5400 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Повне рішення суду складено 18.04.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова