У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Короткевича М.Є.,
суддів за участю прокурора	Кліменко М.Р.,  Кармазіна Ю.М., Вергізової Л.А.

 

розглянула в судовому засіданні 8 серпня  2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від                2 серпня 2005 року.

           

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

раніше судимого:

- 16.10.2003 року за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком та випробуванням на 1 рік;

- 11.08.2004 року за ч.2 ст.309, ст. 71 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- за ч.2 ст.309 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.307 КК України на 7 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.317 КК України на 3 роки позбавлення волі.

            На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Згідно з ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Центрального районного суду м. Сімферополя  від 11.08.2004 року більш суворим за цим вироком  остаточно призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.

            Відповідно до ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Сімферополя від      16 жовтня 2003 року та остаточно призначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

 

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 02.08.2004 року з невстановленого досудовим слідством джерела придбав макову солому, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, вагою 67,5 г, яку приніс в квартируАДРЕСА_1 Автономної Республіки Крим, де він проживав, і незаконно зберігав її.

02.08.2004 року близько 12 год.30хв. ОСОБА_1, перебуваючи за вищевказаною адресою, виготовив з частини придбаної макової соломи наркотичний засіб - опій ацетильований, частину якого після 13 год. вжив сам, а потім частину збув ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які, отримавши від ОСОБА_1 шприці з опієм ацетильованим, вжили його у квартирі, де проживав ОСОБА_1

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 серпня 2005 року апеляцію ОСОБА_1 задоволено частково: вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від         26 квітня 2005 року щодо нього змінено та призначено йому покарання за ч.2 ст.309 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.1 ст.317 КК України - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 11.08.2004 року більш суворим за цим вироком остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

 Відповідно до ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 16 жовтня 2003 року та остаточно призначено покарання у виді 5років 6 місяців позбавлення волі.

 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що досудове та судове слідство проведено неповно та необ'єктивно, і зазначає, що до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, внаслідок чого він обмовив себе, окрім того, на свідка ОСОБА_2 також здійснювався моральний тиск. Також посилається на недоведеність його винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України, та просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити для проведення додаткового розслідування.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,  думку прокурора про необхідність задоволення касаційної скарги частково з виключенням з судових рішень призначення засудженому покарання на підставі ст. 71 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

 

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку  злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 317 КК України, ґрунтуються на достатніх і допустимих доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні, і ці висновки є правильними.

 

Доведеність вини ОСОБА_1  у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, у касаційній скарзі не  заперечується.

 

Твердження ОСОБА_1  про незаконність його засудження за ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема неодноразовими показаннями самого ОСОБА_1, який на досудовому слідстві не заперечував фактичні обставини справи за епізодами збуту наркотичних засобів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і надання їм свого житла для незаконного вживання наркотичних засобів та повністю визнавав свою вину, детально пояснивши обставини вчинених злочинів; показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, даними на досудовому слідстві, не довіряти яким у колегії суддів підстав немає; даними протоколу огляду місця події, висновком  судово-хімічної експертизи.

 

Зазначені  вище твердження ОСОБА_1  про непричетність до вчинення цих злочинів  висловлювались ним в суді першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обґрунтовано визнали такими, що не відповідають матеріалам справи і  викликані наміром ОСОБА_1  уникнути відповідальності за фактично скоєне.

 

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки у сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином мотивували.  З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1  не навів ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.

 

Посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на застосування щодо нього фізичного та психічного насильства, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні злочинів, та здійснення психологічного тиску на свідка ОСОБА_2  також перевірялись судом першої та апеляційної інстанції та підтвердження не знайшли.

 

Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України кваліфіковано правильно.

 

Підстав для скасування судових рішень і направлення справи на нове розслідування, як про це просить у скарзі ОСОБА_1,  немає.

 

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які тягнуть скасування  судових рішень,  по справі не встановлено.

 

При призначенні покарання ОСОБА_1 за кожний із вчинених злочинів суд, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, суд взяв до уваги характер і ступінь  їх тяжкості, дані про особу ОСОБА_1 та призначив йому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

 

Враховуючи, що злочини, за які ОСОБА_1 засуджений, він вчинив до засудження вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 11 серпня 2004 року, суд обґрунтовано призначив йому покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України.   

 

Разом з тим, суд помилково призначив засудженому покарання  за  ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

 

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був засуджений вироком Центрального районного суду м. Сімферополя  від 11.08.2004 року  за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст.71 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 16.10.2003 року  йому остаточно  було призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

 

 Тобто при постановленні вироку від 11.08.2004р. остаточне покарання ОСОБА_1 було призначено за ст. 71 КК України з урахуванням вироку від 16.10.2003р., а тому повторне врахування  покарання за  цим же  вироком і повторне застосування ст. 71 КК України  при засудженні ОСОБА_1  за оскаржуваним ним вироком є неприпустимим. 

 

 

З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що цю помилку не було усунено судом апеляційної інстанції, судові рішення щодо ОСОБА_1  в цій частині підлягають зміні.

 

Керуючись ст.ст.  394- 396  КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 серпня 2005 року відносно ОСОБА_1 змінити:  виключити рішення  про призначення йому покарання на підставі ст. 71 КК України  у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Вважати його засудженим  на підставі  ч.4 ст. 70 КК України  до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.

 

Судді:

 

 

Короткевич М.Є.                            Кліменко М.Р.                               Кармазін Ю.М.