ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року                                                                   м. Чернівці

справа № 720/1117/18

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Перепелюк І. Б.

суддів: Кулянди М.І., Яремка В.В.

секретар Герман Я.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки і піклування Новоселицької районної державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні дітей ( головуючий в першій інстанції ОСОБА_3А.)

встановив:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми і визначення способу участі у вихованні дітей.

Позовні вимоги обґрунтовував наступними обставинами. З 25 травня 2011 року по 08 серпня 2017 року позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 Від спільного проживання мають двох малолітніх дітей, доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишились проживати з відповідачем.

Рішенням органу опіки та піклування Новоселицької райдержадміністрації від 15 травня 2018 року визначено порядок його участі у виханні та спілкуванні з дітьми. Йому визначено побачення з донькою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 чотири рази на місяць, а саме першу та третю суботу місяця з 10.00 години до 18.00 години, другу та четверту неділю місяця з 10.00 години до 18.00 години без  присутності матері ОСОБА_1, та право ОСОБА_2 забирати дітей до свого місця постійного проживаннята інших місць відпочинку за попередньою

Справа 22ц/822/393/19

згодою з відповідачем.

Відповідач умисно не виконує рішення Органу опіки та піклування від 15 травня 2018 року, так як 24 червня 2018 року та 07 липня 2018 року у дні встановлені графіком відповідно до рішення Органу опіки та піклування він не мав можливості спілкуватися з дітьми, із-за причини відмови відповідача та її відсутності за постійним місцем проживання.

Просив суд визначити йому способи прийняття участі у вихованні та спілкуванні з донькою та сином та встановити чотири рази в місяць, а саме: першу та третю суботу місяця з 10.00 години до 18.00 години, другу та четверту неділю місяця з 10.00 години до 18.00 години без присутності матері ОСОБА_1, право забирати доньку та сина до свого місця постійного проживання та інших місць відпочинку.

Зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв’язку, що не передбачають безпосереднього спілкування.

Визначити, що у будь якій іншій час за домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а у святкові дні за попередньою домовленістю та взаємною згодою, він має право забирати дітей до свого місця постійного проживання та інших місць відпочинку.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2019 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_2 способи прийняття участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 та встановлено: в першу та третю суботу місяця з 10.00 год. до 18.00 год., третю та четверту неділю місяця з 10.00 год. до 18.00 год. без присутності матері ОСОБА_1 право ОСОБА_2 забирати доньку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 до свого місця постійного проживання та інших місць відпочинку.

Зобов’язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 та з сином ОСОБА_5 особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв’язку, що не передбачають безпосереднього спілкування.

Визначено, що у будь якій іншій час за домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а у святкові дні за попередньою домовленістю та взаємною згодою, ОСОБА_2 має право забирати доньку та сина до свого місця постійного проживання та інших місць відпочинку.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2019 року та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вона не перешкоджає позивачу спілкуватися з дітьми, однак наполягає на тому, щоб спілкування було у її присутності. Крім того, посилається на те, що позивач постійно проживає в Росії, особистого житла в с.Топорівці Новоселицького районну Чернівецької області немає. Апелянт вважає висновок органу опіки та піклування безпідставним, а пояснення свідків упередженими.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5  ст.263 ЦПК України  судове рішення повинно  ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи, встановивши обставини та дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення свідків, суд першої інстанції зробив висновок, що діями відповідача обмежуються права позивача у спілкуванні з дітьми та їх вихованні. Суд першої інстанції вважає більш прийнятним порядок участі позивача у вихованні дітей, який рекомендував орган опіки та піклування Новоселицької райдержадмінстрації, оскільки при цьому найбільш враховано вік дітей, стан їх здоров»я.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено,  що  з 25 травня 2011 року по 08 серпня 2017 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох малолітніх дітей, доньку ОСОБА_4»ю Євгенівну, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюб залишились проживати з відповідачем.

Рішенням Органу опіки та піклування №15 від 15 травня 2018 року визнано за доцільним визначити ОСОБА_2 способи прийняття участі у вихованні та спілкуванні з дітьми та встановлено графік відвідування: чотири рази в місяць, а саме : першу та третю суботу місяця з 10.00 години до 18.00 години, другу та четверту неділю місяця з 10.00 години до 18.00 години, у святкові дні за попереднім повідомленням та взаємною згодою сторін.

Висновком Органу опіки та піклування Новоселицької райдержадміністрації від 04 січня 2019 року за №1 режим побачень встановлений 15 травня 2018 року залишено без змін.

З копії посвідки на постійне проживання, вбачається, що місце проживання позивача зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, обов»язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв»язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Статтею  150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

За змістом Преамбули Конвенції  про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об`єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Згідно зі статтею 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно висновків Новоселицького ВП СВП ГУНП в Чернівецькій області від 24.07.2017р., 04.07.2018р., 10.07.2018р., протоколів про прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення від 24.06.2018р., 07.07.2018р. 05.01.2019р. ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 у вільному спілкуванні та участі у вихованні дітей, відповідно до встановленого порядку органом опіки та піклування від 15 травня 2018 року. Зазначені докази, що містяться в матеріалах справи та були предметом дослідження судом, спростовують доводи апелянта про не перешкоджання позивачу спілкуватися з дітьми.

Зазначені докази підтверджують, що відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дітьми, наслідком чого є відсутність взаємної згоди між сторонами, щодо участі батька у вихованні своїх дітей. Факт заперечення відповідача проти запропонованого позивачем способу його участі у вихованні своїх дітей свідчить про перешкоди з боку матері у спілкуванні батька з дітьми.

Доводи апелянта про те,  щоб спілкування дітей з батьком відбувалося лише у її присутності, є безпідставними, оскільки не представлено доказів, які б свідчили про неналежне виконання позивачем своїх батьківських обов'язків чи вказували на негативні наслідки у спілкуванні останнього із своїми дітьми у відсутності матері.

При розгляді спору слід виходити з того, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дітьми повинен існувати постійний, систематичний контакт, що буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, адже спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дітей. Судом не встановлено, що спілкування позивача з дітьми буде перешкоджати їх нормальному розвитку, або негативно впливати на них. Батько має гарантоване законом рівне з матір`ю право на спілкування зі своїми дітьми та право на їх виховання, а відповідач не має права перешкоджати у здійсненні вказаного права позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій з визначеним способом участі позивача у вихованні своїх дітей. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови – 19 квітня 2019 року.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

Вірно з оригіналом :