У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

            головуючого                            Селівона О.Ф.

            суддів                         Мороза М.А.,  Лавренюка М.Ю.     

розглянула в судовому засіданні 20 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 10 березня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 03 червня 2005 року щодо нього.

Цим вироком         ОСОБА_1,

                                      ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,

уродженцяІНФОРМАЦІЯ_2

Республіки Казахстан, раніше не судимого,

засуджено: за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.187 КК України на 7 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_1 призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 касаційні скарги чи подання щодо яких не подано.

Прийнято рішення щодо заявлених потерпілими цивільних позовів, а також вирішено питання про судові витрати та речові докази.

         Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 03 червня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

         Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

         29 жовтня 2004 року, приблизно о 20 год. 30 хв. біля будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1та неповнолітній ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном, застосовуючи насильство небезпечне для життя і здоров'я потерпілого напали на ОСОБА_8 та заволоділи його майном на суму 227 грн. 30 коп. Внаслідок застосування насильства ОСОБА_8 заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

         Крім того, 10 листопада 2004 року, приблизно о 1 год. біля будинку АДРЕСА_2цього ж міста ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, повторно, з метою заволодіння чужим майном, проникли в салон автомобіля ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1, звідки таємно викрали майно ОСОБА_9 на суму 441 грн. 45 коп.

         Цієї ж ночі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в аналогічний спосіб за попередньою змовою, повторно вчинили крадіжку майна ОСОБА_10 на суму 2144 грн. 36 коп., майна ОСОБА_11 на суму 1135 грн. 35 коп.

         12 листопада 2004 року, приблизно о 1 год. ОСОБА_1та ОСОБА_4, перебуваючи стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою у такий же спосіб вчинили крадіжку майна ОСОБА_12 на суму 890 грн. 21 коп.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи обґрунтованість його засудження і правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.185 КК України, ставить під сумнів обґрунтованість його засудження за ч.2 ст.187 цього Кодексу, мотивуючи тим, що він лише наніс удар потерпілому та ніяких його речей не забирав. Крім того вважає, що судом не враховано, що на його утриманні перебуває малолітня дитина, його щире каяття та позитивну характеристику.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами і засудженим не заперечується.

Доводи скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість його засудження за ч.2 ст.187 КК України є безпідставними.

Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні розбійного нападу за попередньою змовою підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, а саме: показаннями самого ОСОБА_1, який частково визнав себе винним та пояснив, що, він наніс потерпілому ОСОБА_8 під час сварки удар кулаком в область голови, від якого потерпілий впав, а речі забрав ОСОБА_7, з яким до нападу разом вживали спиртні напої; показаннями засудженого ОСОБА_7 про участь ОСОБА_1 у розбійному нападі; потерпілого ОСОБА_8 про те, що удар по голові йому нанесли ззаду, а потім заволоділи його майном; даними, що містяться у висновках судово-медичної експертизи, та іншими доказами, які є у матеріалах справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за його апеляцією перевірив викладені в ній доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними. Колегія суддів знаходить таке рішення апеляційного суду правильним.

Злочинні дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.187 КК України кваліфіковано правильно, а призначене засудженому за ч.2 ст.187 КК України покарання є мінімальним за санкцією цього закону та необхідним для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни судових рішень, у справі не виявлено.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

Селівон О.Ф.                 Мороз М.А.                     Лавренюк М.Ю.

                        З оригіналом згідно:

            Суддя Верховного Суду України                                           О.Ф. Селівон