АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/315/19 Справа № 707/2213/18 Суддя в 1 інстанції - ОСОБА_1

Категорія:ст.124 КУпАП Суддя в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "12" квітня 2019 р.                                                                                        м. Черкаси

            Суддя апеляційного суду Черкаської області Дмитренко М.І., за участю представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Черкаського районного суду Черкаської області  від  14 лютого 2019 року, якою

          ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -

          визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та провадження у справі закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

       З матеріалів адміністративної справи, вбачається, що 19.07.2018 р. о 06 год. 00 хв. по а/д Київ-Одеса, 364 км., ОСОБА_3 керуючи автомобілем DAF-XF 95, державний номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, при цьому не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п.12.1, 13.1 ПДР України. ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та закрито провадження, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині встановлення його вини, в іншій частині залишити без змін. Апеляційні вимоги мотивував тим, що як з його показів так і показів свідків, вбачається, що перед моментом втрати керованості, автомобіль в русі вийшов з ладу, проте, вважає, що без експертного дослідження транспортного засобу, керуючись лише наявними у справі матеріалами, неможливо встановити – чи технічні недоліки транспортного засобу виникли до початку руху автомобіля, чи безпосередньо під час руху, а тому існує сумнів щодо його вини, як особи, що знаходилась за кермом.

Апелянт вважає, що якщо технічні недоліки виникли раптово під час руху автомобіля, то ставити це йому у вину не можна, оскільки він не міг передбачити цього завчасно. Якщо ж такі недоліки існували до початку руху то суд мав би встановити чи ці недоліки були очевидними для водія до початку руху, чи вони мали прихований характер, і не могли бути виявлені ним, як водієм при огляді автомобіля до початку руху. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що автомобіль, за кермом якого в момент ДТП він знаходився, та при цьому не був офіційно працевлаштований у ФОП «Гнатюк», мав би бути перевірений на предмет технічних недоліків до початку руху водієм ОСОБА_5, оскільки даний автомобіль був за ним закріплений, а він - апелянт був стажистом.

Наголошує на тому, що оскільки ФОП «Гнатюк» є власником вантажного автомобіля, яким здійснюються регулярні перевезення вантажів то він є автомобільним перевізником, а тому саме він, відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, регламентований наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 05.08.2008 р. №974 повинен перевіряти технічний стан КТЗ з метою недопущення до руху не укомплектованих, з незадовільним технічним станом КТЗ, тому він як автомобільний перевізник повинен був виявити технічні неполадки та не допустити автомобіль до руху, або ж їх належними чином усунути.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до змісту ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст.ст.251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під час розгляду справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Апеляційний суд вважає, що таких вимог закону при розгляді справи щодо ОСОБА_3  дотримано не було, оскільки суддею суду першої інстанції не в повній мірі з'ясовані фактичні обставин справи та не надано належної оціник зібраним у справі доказам.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду, 19.07.2018 р. о 06 год. 00 хв. по а/д Київ-Одеса, 364 км., ОСОБА_3 керуючи автомобілем DAF-XF 95, державний номерний знак НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, при цьому не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем DAF, державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п.12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначені в протоколі пункти ПДР України, порушення яких інкримінується ОСОБА_3, полягають в наступному.

Згідно п.12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обставновки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Проаналізувавши зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини ДТП та положення зазначених пунктів ПДР України, суддя не може погодитися з висновками суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 в порушенні вказаних пунктів, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду стало причиною ДТП, у зв'язку з недоведеністю самого факту порушення ним вказаних пунктів ПДР, причинно-наслідкового зв'язку між такими порушеннями та настанням таких наслідків, як дорожньо-транспортна пригода.

Так, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль  НОМЕР_3 з причіпом не оглядався на предмет причини ДТП, проведено лише поверхневий огляд. Для встановлення причини ДТП необхідно було призначити зокрема, трасологічну чи дорожньо-ситуаційну експертизу, однак будь-якої експертизи у справі проведено не було, а зі слів представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4, власник автомобіля провів його відновлювальний ремонт, що позбавило можливості встановити дійсні обставини і причини ДТП.

Крім того, суд першої інстанції не проаналізував ту обставину, що внаслідок ДТП ОСОБА_3, згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №1542, отримав ЗЧМТ, струс головного мозку, забій органів грудної клітини, тупа травма живота, розрив правої долі печінки, малого сальника, позачеревна гематома, кровотеча черевної порожнини, різані рани підборіддя, післятравматична лівобічна-дольова пневмонія (а.с.25-26).

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_6, мотивувавши тим, що останній надавав пояснення після ДТП одному з адвокатів, а у момент зіткнення автомобілів безпосередньо не знаходився на місці ДТП і тому достовірно не міг вказати про причину ДТП.

Так, право отримання відомостей від осіб адвокатом передбачене ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», докази отримані адвокатом в тому порядку в якому були отримані у даній справі, не можуть відхилятись, як неналежні, суд мав би дати їм оцінку, однак цього не зробив.

Свідок ОСОБА_6 в письмових поясненнях  щодо ДТП яка сталася за участю водія ОСОБА_3 вказав, що  19.07.2018 р. о 6 год. ранку він знаходився у своїй торговій точці – кіоску на ринку с.Старі Маяки Ширяївського району Одеської області, який безпосередньо прилягає до автодороги Київ-Одеса 364 км. і бачив, як вантажний автомобіль «ДАФ» з причепом втратив керування у зв’язку з тим, що у нього на ходу розірвалось переднє ліве колесо, хлопок був характерним і гучним, і після цього некерований автомобіль зіткнувся з вантажним автомобілем з причепом та за інерцією пішов вліво та зіткнувся з відбійниками, які розділяють зустрічні смуги руху, та зніс декілька десятків метрів цього відбійника і зупинився, а водія забрала швидка допомога (а.с.50-53).

Свідок ОСОБА_6 викликався в судове засідання апеляційної інстанції, яке було призначено в режимі відеоконференції з Ширяївським районним судом Одеської області, однак в судове засідання ОСОБА_6 не з?явився, направив суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, та підтримав свої пояснення надані ним у даній справі.

В судове засідання апеляційного суду також були викликані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5, однак, на неодноразові виклики в судові засідання апеляційного суду свідок ОСОБА_7 не з?явився причин своєї неявки суду не повідомив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 19.07.2018 р., о 06 год.00 хв. на а/д Київ-Одеса, 364 км. пояснив, що він працює водієм у ФОП «Гнатюк».

В день дорожньо-транспортної пригоди він та ОСОБА_3 дві години поспали і в 6 годин ранку рушили автомобілем DAF-XF 95 на завантаження зерна до с.Христинівка. За кермом автомобіля був ОСОБА_3, а він знаходився в автомобілі на спальному місці – за пасажирським сидінням, автомобіль рухався зі швидкістю 90 км./год.

Автомобілем керував ОСОБА_3 та не зреагував на те що попереду їхав також вантажний автомобіль, що належить ФОП «Гнатюк», наздогнав його та вдарив  в задню частину. Причин, що призвели до того, що ОСОБА_3 вчинив ДТП він пояснити не може, хоча вказав, що на вигляд ОСОБА_3 перебував в адекватному стані, однак йому відомо, що перед цим він п’ять разів зупиняв машину та відвідував аптеку. Також, ОСОБА_5 пояснив  суду, що автомобіль яким керував ОСОБА_3 не був пошкоджений, перебував у справному стані та був проведений ТО. Зазначив, що переднє колесо розірвалося вже тоді коли автомобіль в?їхав у відбійник.

На запитання суду, щодо розбіжностей у його показах, які він зазначив в своїх письмових поясненнях 19.07.2018 р. (а.с.10-11), безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди та показах які він надав в судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_5 пояснив, що покази, які він надав в апеляційному суді є правдивими. Після ДТП він перебував в шоковому стані, і пояснення які він давав, записувалися слідчим, він їх не читав, а просто підписав і все.

Однак, вказані пояснення свідка ОСОБА_5 суддя оцінює критично та не може їх вважати належним доказом, що підтверджує винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки пояснення надані ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції суперечать тим поясненням, які він давав безпосередньо на місці ДТП. Крім того, ОСОБА_5 є зацікавленою стороною у справі, оскільки перебуває у родинних відносинах з керівником ФОП «Гнатюк» -  Гнатюк є його дядьком.

Письмові покази свідка ОСОБА_7 на які посилається суд першої інстанції, апеляційний суд також не визнає такими, що підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, оскільки ОСОБА_7 вже бачив наслідки ДТП, а не причини його скоєння (а.с.9), і також є зацікавленим у справі, оскільки перебуває в трудових відносинах з ФОП «Гнатюк».

Враховуючі зазначені обставини, апеляційний суд вважає, що дії водія автомобіля ОСОБА_3  в тих умовах, що склалися перед зіткненням, не можуть свідчити про порушення ним положень п.12.1 ПДР України, положеннями якого передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, та порушення ОСОБА_3  даного пункту ПДР України не доведено наявними в справі доказами. Так, виходячи з досліджених матеріалів адміністративної справи щодо ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП при наведених вище обставинах не вбачається, чи встановлювалася взагалі швидкість руху автомобіля під його керуванням, та чи заважала така обрана ним швидкість враховувати у повному обсязі дорожню обстановку, та чи вплинула швидкість його автомобіля на виникнення ДТП.

Безпідставним є також і інкримінування ОСОБА_3 порушення п.13.1 ПДР України, згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу, оскільки за даних обставин водій ОСОБА_3 при зміні дорожньої обстановки не зміг вплинути своїми діями на ДТП.

  За наслідками апеляційного розгляду встановлено, що в діях ОСОБА_3 відсутній складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, виходячи із сформульованого   у протоколі та постанові  змісту та суті правопорушення, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати постанову районного суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

       Апеляційну скаргу ОСОБА_3  задовольнити.

Постанову судді Черкаського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2019 року щодо ОСОБА_3 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                М. І. Дмитренко