ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/6374/17

УХВАЛА

22 квітня 2019 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Губська О.А., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Росшина» до Головного управління ДФС у м. Києві, Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2016 №457/0000551300, №458/0000541300.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, Головним управлінняи ДФС у м. Києві подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 2400,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м.Києві про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року клопотання Головного управління ДФС у м.Києві про продовження строку усунення недоліків задоволено. Продовжено строк усунення недоліків апеляційної скарги Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року на сім днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м.Києві про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року повернуто особі, яка її подала в зв'язку з тим, що недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом усунуті не були.

10 квітня 2019 року Головне управління ДФС у м.Києві повторно подало апеляційну скаргу.

Зазначена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС) у редакції на час подання скарги, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Як підтвердження сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у розмірі 2400,00 грн. відповідачем надано до суду разом із апеляційною скаргою виписку про сплату судового збору за 30.10.2018.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Разом з тим, станом на 22 квітня 2019 року відомості про здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду по справі №826/6374/17 у Реєстрі підтверджень оплат із Казначейства відсутні, що свідчить про не зарахування вказаних у виписці коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання до суду апеляційної інстанції документально підтверджених відомостей щодо безпосереднього зарахування сплаченого відповідачем судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України або оригіналу документу про сплату судового збору, який повинен містити відмітку банку про зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк , визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 195 КАС України учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було прийнято 12 квітня 2018 року. Водночас, апеляційна скарга відповідачем подана лише 10 квітня 2019 року, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом строку для її подачі.

В апеляційній скарзі Головним управлінням ДФС у м.Києві заявлено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що відповідач не мав відповідних коштів для сплати судового збору.

Однак, доводи апелянта про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.

Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, надання документу про сплату судового збору, в тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху.

Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак відсутність у податкового органу коштів, призначених для цієї мети і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, відповідач не був позбавлений можливості здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

До того ж, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Зупинення ж на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Вищенаведене не спростовується обставинами звернення відповідача з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею 295 КАС України, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

В апеляційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі №814/1646/16 (№ К/9901/37786/18), ухвалі Верховного Суду по справі №820/4420/16 (№ К/9901/48158/18).

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення законом строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Разом з тим, у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження податковим органом не було наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги) до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в найкоротші строки.

Так, з апеляційною скаргою відповідач повторно звернувся більше ніж через півроку після того, як його первинну апеляційну скаргу було повернуто судом апеляційної інстанції.

Крім того, під час вирішення клопотання відповідача колегія суддів також враховує, що до апеляційної скарги додано виписку про сплату судового збору за 30.10.2018. Разом з тим, апеляційна скарга була подана до суду лише 10 квітня 2019 року.

Про обставини, які перешкоджали подати апеляційну скаргу невідкладно після оплати судового збору відповідач не повідомив.

Надаючи оцінку доводам податкового органу, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № 815/3029/17 щодо умов, за яких причини пропуску строку апеляційного оскарження можуть вважатися поважними. У вказаній постанові зазначено, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки. Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що він з поважних причин протягом більше ніж півроку з моменту винесення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 про повернення апеляційної скарги, а також сплати судового збору, не подавав апеляційну скаргу.

За таких обставин відсутні підстави для визнання поважними, наведені Головним управлінням ДФС у місті Києві, причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2018.

Оскільки апеляційна скарга подана до Шостого апеляційного адміністративного суду з пропуском 30-ти денного строку на апеляційне оскарження, та апелянт не надає жодних доказів, які підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги та зволікання із зверненням з апеляційного скаргою, це є перешкодою в прийнятті апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві до провадження суду апеляційної інстанції, то у відповідності до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту необхідно надати строк для усунення недоліків, а саме: вказати поважні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а саме поважні причини зволікання із зверненням з апеляційного скаргою з моменту винесення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 про повернення первинної апеляційної скарги Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року, а також сплати судового збору.

Крім того, апелянту необхідно подати до суду апеляційної інстанції документально підтверджені відомості щодо безпосереднього зарахування сплаченого відповідачем судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України або оригіналу документу про сплату судового збору, який повинен містити відмітку банку про зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якою вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту встановлюється строк для усунення недоліків.

Пунктом 4 частини 1 ст. 299 КАС України встановлено, що, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 298, 299 КАС суддя, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Росшина» до Головного управління ДФС у м. Києві, Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

Надати скаржникові строк на усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали.

У разі неусунення недоліків у вищезазначений строк, до апеляційної скарги будуть застосовані наслідки, визначені п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Губська