Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 708/1594/16-ц

провадження № 61-16748св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчук В. А.

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідачі: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тясмин», Новоселицька сільська рада, Чигиринська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 13 березня 2017 року у складі судді Ткаченко С. Є. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Пономаренка В. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тясмин» (далі - СТОВ «Тясмин»), Новоселицької сільської ради, Чигиринської районної державної адміністрації про витребування земельної частки (паю).

Позов обґрунтовано тим, що позивач є дочкою та єдиним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті батька та нотаріально оформила частину спадкового майна. За життя її батько був членом Колективного сільськогосподарського підприємства імені Дубового (далі - КСП імені Дубового), правонаступником якого є СТОВ "Тясмин", та на період розпаювання земель, що розпочався у 1995 році, значився членом цього колгоспу.

Під час розпаювання земель колективної власності КСП імені Дубового ОСОБА_4 не було включено до списку осіб, який додавався до державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого КСП імені Дубового по Новоселицькій сільській раді, та додаткових списків осіб, яких включено в матеріали паювання земель, переданих у колективну власність вказаного колгоспу.

Відсутні відомості про видачу правовстановлюючих документів на право власності на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_4 на території Новоселицької сільської ради Чигиринського району.

Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) видано на ім'я ОСОБА_4 вже після його смерті 26 серпня 2003 року.

На її неодноразові усні та письмові звернення до відповідачів з приводу виділення земельної частки (паю) їй було відмовлено.

Оскільки на час розпаювання земель КСП с. Новоселиця Чигиринського району її батько був живий, то він мав бути включений до списку осіб, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, і на його ім'я повинен був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 13 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 06 червня 2017 року, у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_4 мав право на одержання земельної частки (паю), яке виникло у нього з 17 листопада 1995 року, тобто з моменту передачі КСП імені Дубового державного акта про право колективної власності на землю, членом якого він був, оскільки земельна ділянка передавалась у колективну власність юридичній особі, а її члени почали спільно володіти нею після одержання державного акта про право колективної власності. Та застосував вимоги статті 75 ЦК Української РСР.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

05 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3

У жовтні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відмовляючи у позові, суди застосували положення статей 71, 75, частину першу статті 80 ЦК Української РСР, відповідно до яких на пред'явлення позову про захист приватної власності встановлено трирічний строк позовної давності, а закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Враховуючи, що позивачем за висновками судів першої та апеляційної інстанцій пропущено трирічний строк позовної давності без поважних причин, у позові відмовлено.

Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно встановлено початок перебігу строку позовної давності.

Для початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько позивача. На момент смерті він не проживав у с. Чмирівка та не міг знати про розподіл земельних часток між членами КСП імені Дубового.

16 грудня 2000 року позивач - дочка ОСОБА_4. отримала свідоцтво на право на спадщину за заповітом. Про існування права у ОСОБА_4 на земельну частку КСП імені Дубового її ніхто не повідомляв.

У червні 2015 року позивачем від свого родича отримано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП імені Дубового виписаного на ім'я ОСОБА_4 Майновий сертифікат отримано родичем 26 серпня 2003 року, про що зроблено запис у відповідній книзі. Від 26 серпня 2003 року та до червня 2015 року позивачу не було відомо про існування такого документа. Існування майнового сертифікату передбачає обов'язково і наявність права на земельну частку (пай), саме з червня 2015 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що у майновому сертифікаті вказано, що відповідне рішення прийнято згідно зі списком осіб, які мають право на майновий пай, затверджене зборами співвласників 07 травня 2001 року вже після смерті батька. Однак його не включено до списку осіб, які мають право на земельну частку.

Заперечення на касаційну скаргу не надили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 7). Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на території Новоселицької сільської ради Чигиринського району.

Згідно із заповітом від 21 квітня 1993 року, посвідченого Виконавчим комітетом Новоселицької сільської ради народних депутатів Чигиринського району Черкаської області, ОСОБА_4 заповів все своє майно, де б воно не було із чого не складалось, все те, що буде належати йому на день смерті ОСОБА_3 (а. с. 10).

Відповідно до листа від 18 січня 2017 року № 07/01-16 Чигиринської державної нотаріальної контори, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_3, якій видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними спорудами. Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини не зверталися (а. с. 34).

Згідно із листом відділу Держгеокадастру у Чигиринському районі Черкаської області від 18 жовтня 2016 року № С-891/0-1002/19-16, відповідно до наданих у відділі списку осіб, який подавався до державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1, який було видано КСП імені Дубового по Новоселицькій сільській раді та додаткових списків осіб, які включені в матеріали паювання земель, переданих у колективну власність КСП імені Дубового, записи щодо включення в них ОСОБА_4 відсутні. Згідно з книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) запис щодо виготовлення та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_4 відсутній. Відповідно до матеріалів технічної документації із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам, виготовлену в 2005 році ДП «Черкаський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», записи які свідчать про виготовлення ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянку відстутні ( а.с. 11).

Із листа Новоселицької сільської ради від 26 жовтня 2016 року № 242/02-28 випливає, що згідно з матеріалів технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) на території Новоселицької сільської ради записи, які свідчать про виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку відсутні. Архівні документи, які підтверджують видачу різних видів допомоги громадянам в 80-90 -х роках минулого століття в сільській раді відсутні (а.с. 12).

Згідно з довідкою СТОВ "Тясмин" від 12 грудня 2016 року № 98, ОСОБА_4 на період розпаювання земель в 1995 році був членом колгоспу імені Дубового (а. с. 8).

Відповідно до протоколу засідання правління колгоспу «20-річчя Жовтня» с. Чмирівка від 09 квітня 1946 року№ 15 ОСОБА_4 прийнято до колгоспу (а.с. 72).

Згідно з листом Державного архіву Черкаської області від 23 лютого 2017 року № П-3, колгосп «20-річчя Жовтня» с. Чмирівка було об`єднано у 1950 році з колгоспом імені Шевченка.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної ін станції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Пунктом 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ)передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей22,23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами цивільного кодексу у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання, відповідно до пункту 7 Указу, має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

До спірних правовідносинмають застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР .

Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовноїдавності починаєтьсяз дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбаченіЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК Української РСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Установивши, що ОСОБА_4 мав право на отримання сертифікату на земельну частку (пай) у землях КСП імені Дубового як член колективного сільськогосподарського підприємства, не включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_3 у зв'язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав дізналася з дати видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом 16 грудня 2000 року.

Доводи касаційної скарги що родичем позивача отримано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП імені Дубового, виписаного на ім'я ОСОБА_4, який (майновий сертифікат) отримав 26 серпня 2003 року, про що зроблено запис у відповідній книзі, також свідчить про пропуск трирічного строку позовної давності.

Твердження касаційної скарги, що строк позовної давності починається з дня передачі їй родичем майнового сертифікату у червні 2015 року не спростовує висновків суду першої та апеляційної інстанцій та є безпідставними, оскільки суд касаційної інстанції з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку та переоцінку доказів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, відповідно до статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року дійшли обґрунтованого висновку про відсутність достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення вимог позивача, оскільки ОСОБА_3 пропустила строк для звернення до суду із позовом про захист своїх прав як спадкоємиця після смерті свого батька ОСОБА_4

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (справа «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 09 грудня 1994 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (справа «Хірвісаарі проти Фінляндії»(Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).

Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не доведено поважності пропуску строку позовної давності.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Висновки Верховного Суду

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 13 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С.Олійник

С. О.Погрібний

Г. І.Усик