УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 686/8279/23

Провадження № 51-1002 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року щодо

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кузьмин Красилівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вирокомХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2023 року ОСОБА_4 засуджено до покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, визначено остаточне покарання ОСОБА_4 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вироком суду його визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

ОСОБА_4 усвідомлюючи те, що боєприпаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обігу і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у невстановленому місці, у невстановлений спосіб, умисно, незаконно придбав бойову оборонну осколкову ручну гранату «Ф-1», яка споряджена зарядом вибухової речовини тротилом та відноситься до бойових припасів. Достовірно знаючи, що вказаний предмет є бойовою оборонною осколковою ручною гранатою «Ф-1», при цьому не маючи передбаченого Законом дозволу на право придбання, зберігання, та носіння бойових припасів, ОСОБА_4 , умисно, незаконно обернув її у своє володіння та приніс до місця проживання, а саме до квартири АДРЕСА_3 , тим самим умисно переніс вказаний боєприпас, без передбаченого законом дозволу, безпосередньо при собі, до свого місця проживання де умисно незаконно зберігав до 19 год. 15 хв. 24 січня 2023 року.

Крім цього, ОСОБА_4 , 24 січня 2023 року, близько 19 год. 15 хв. знаходячись за місцем проживання безпричинно, маючи при собі бойову оборонну осколкову ручну гранату «Ф-1», яку приніс із собою з метою вчинення хуліганських дій та нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття, умисно із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, проявляючи при цьому особливу зухвалість, грубо порушив громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих загальновизнаних правил поведінки. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний хуліганський умисел, при невстановлених у ході досудового та судового розгляду обставинах, ОСОБА_4 умисно кинув зазначений предмет з балкону квартири, який знаходиться на п`ятому поверсі, на прибудинкову ділянку місцевості будинку АДРЕСА_4 , на відстані приблизно 9,5 метрів від вказаного будинку, в напрямку будинку АДРЕСА_5 , внаслідок чого відбувся вибух гранати. Такими умисними діями ОСОБА_4 створив реальну загрозу для життя та здоров`я громадян.За наслідками вчинення вказаних протиправних дій ОСОБА_4 було пошкоджено майно та завдано шкоди потерпілим: ОСОБА_6 на суму 12633 грн 27 коп., ОСОБА_7 на суму 25052 грн 63 коп., ОСОБА_8 на суму 1593 грн, ОСОБА_9 на суму 1217 грн 76 коп. та ОСОБА_10 на суму 636 грн 16 коп.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 без задоволення.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 , порушує питання про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі внаслідок суворості. Просить змінити вирок і ухвалу щодо ОСОБА_4 , призначити покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України. В обґрунтування своїх вимог захисник вказує, на те, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано такі пом`якшуючі обставини, як з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди, а також, вважає, що слід врахувати як пом`якшуючу обставину - звернення із заявою про перерахування всієї суми застави на допомогу Збройним Силам України.

Мотиви Суду

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Санкціями ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 296 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпечність, обставини даного конкретного кримінального провадження та дані про його особу, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, за місцем мешкання характеризується посередньо, розлучений, не працюючий.

Обставиною, що пом`якшує його покарання, суд визнавдобровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнав рецидив злочинів.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, тобто в мінімальному розмірі, що визначений санкцією ч. 1 ст. 263 КК України та позбавлення волі на строк 4 роки тобто наближеного до мінімального розміру, що визначений санкцією ч. 4 ст. 296 КК України і відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначив йому покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років позбавлення волі, і таке своє рішення належним чином мотивував.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України

При цьому апеляційний суд зазначив, що підстав для застосування до ОСОБА_4 положень статей 69, 75 КК України за встановлених обставин, в тому числі і тих, на які є посилання в касаційній скарзі, не вбачається.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

За таких обставин, Суд вважає, що покарання, призначене місцевим судом засудженому і залишене без зміни судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати призначене ОСОБА_4 покарання явно несправедливим внаслідок суворості та можливості застосування вимог статей 69, 75 КК України за доводами касаційної скарги захисника та матеріалами провадження не вбачається.

Враховуючи зазначене, з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення, змінення вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_4 та призначення йому покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України немає, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити захиснику засудженого ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року щодо ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3