У Х В А Л А

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          7 серпня 2006 року                                                                                 м. Київ

   Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                                                          в складі:

                              Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.

              розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 грудня 2004 року,

                                                             в с т а н о в и л а :

              У січні 2002  року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 8 жовтня 1998 року з вини відповідача, що підтверджується матеріалами кримінальної справи, порушеної відносно відповідача за ознаками злочину, передбаченого ст.215 КК України, провадження по якій було закрито 3 вересня 2001 року у зв'язку з декриміналізацією. Оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено її автомобіль ВАЗ-2108, а сама вона дістала легкі тілесні ушкодження з розладом здоров'я, перебувала на стаціонарному лікуванні, просила стягнути з відповідача на її користь 2589 грн 46 коп на відшкодування матеріальної шкоди і 13950 грн на відшкодування моральної шкоди.

              Рішенням Автозаводського районного суду  Полтавської області від 11 лютого 2004  року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 грудня 2004 року, позов задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 1873 грн 91 коп на відшкодування матеріальної шкоди і 1500 грн на відшкодування моральної шкоди.

  У касаційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення і справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

              В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_3 посилається на те, що суд не взяв до уваги і не врахував, що позивачем пропущено строк позовної давності, не дано належної оцінки всім доводам, не враховані вказівки апеляційної інстанції, викладені в ухвалі при скасуванні попереднього судового рішення.

              Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

              В ході розгляду справи суд прийшов до висновку, що саме з вини відповідача сталась дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується доказами по справі, у тому числі матеріалами про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та матеріалами кримінальної справи, провадження по якій було закрито у зв'язку з декриміналізацією. Доводи про пропуск строку позовної давності не можуть бути взяті до уваги, оскільки між сторонами виник спір з приводу вини сторін в скоєнні ДТП, була порушена кримінальна справа і право на звернення з позовом до суду у позивача виникло після закриття провадження у справі, коли особа вважала своє право порушеним.

              Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

              Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

              Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

              Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

              Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

              Касаційну скаргу  представника позивача ОСОБА_3 відхилити.

              Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 грудня 2004 року залишити без змін.

  Ухвала оскарженню не підлягає.

               Судді:                                                                            Левченко Є.Ф.

                                                                                                         Лихута Л.М.

                                                                                                         Романюк Я.М.