Справа № 22ц-19                   Головуючий  у 1 інстанції Жамбровський С.І.  

Категорія 34                           Доповідач Червинська М.Є.

__________________________________________________________________  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

        15 лютого 2010 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                               головуючої: Червинської М.Є.

                                               суддів: Лісового О.О., Жданової В.С.

      при секретарі Баранові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 23 липня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: комунальне підприємство «Вугледартепломережа», комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств м. Вугледар», відкрите акціонерне товариство «Підприємство електричних мереж – Енерговугілля», об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Уют», комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Вугледа», виконком Вугледарської міської ради,  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за позовом комунального підприємства «Вугледартепломережа» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,

в с т а н о в и в :

         В листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 посилався на те, що домовився в березні 2002 року з відповідачем про продаж належної відповідачу квартири, передав відповідачу аванс в розмірі 1000 доларів США. Просив стягнути з відповідача зазначену суму, оскільки договір купівлі-продажу між ними не укладений. Оскільки квартира була не здатна для проживання, він зробив в неї ремонт, замінив віконні блоки, замінив сантехнічне обладнання, вхідні двері тощо. Просив стягнути витрати по ремонту квартири, на відшкодування заподіяної моральної шкоди стягнути 5000 гривень.

      В березні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилався на те, що передав позивачам квартиру в оренду, без його згоди позивачі зробили переобладнання в квартирі, провели ремонті роботи. На підставі рішення суду позивачі були виселені з квартири, після їх виселення він дізнався, що в квартирі пошкоджені труби водопостачання та водовідведення, відсутнє сантехнічне обладнання тощо. Просив стягнути на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди 30990 гривень, на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

      Комунальне підприємство «Вугледартепломережа» звернулось до суду із позовом до позивача та відповідача про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, посилаючись на те, що власник квартири та особи, які в неї проживали, не сплачують суми за надані послуги по теплопостачанню.

      Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 23 липня 2009 року з ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 8946 гривень, на відшкодування моральної шкоди солідарно – 1000 гривень, 2000 гривень на оплату допомоги адвоката, 1242 гривень сплачених за проведення експертизи, в решті позову ОСОБА_2 відмовлено. З ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Вугледартепломережа» стягнута заборгованість за послуги теплопостачання з 1 грудня 2005 року і до 1 травня 2007 року в розмірі 1961, 54 гривні, на користь держави з ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно стягнутий судовий збір 97, 96 гривень, витрати на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 37,50 гривень, з ОСОБА_2 на користь держави стягнутий судовий збір 51 гривня, та витрати на інформаційно-технічного забезпечення розгляду 30 гривень.

      В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову відповідача та відмови в задоволенні його позовних вимог,  ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду не ґрунтуються на доказах по справі, на нормах матеріального і процесуального права.

      Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, в 2002 року відповідач передав квартиру позивачам для проживання. Позивачі за час проживання з березня 2002 року по березень 2006 року провели ремонтні роботи, позивачі виселені з квартири 24.10.2006 року відповідно до рішення суду. Суд відмовив позивачам у стягненні витрат на ремонтні роботи, оскільки дійшов до висновку, що при виселенні із квартири позивачі залишили собі всі поліпшення проведенні в квартирі. Також суд відмовив в позові позивачам про стягнення суми, оскільки дійшов до висновку, що доказами по справі не підтверджено, що сторони в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу передавали аванс в розмірі 1000 доларів США. Суд відмовив в позові про відшкодування моральної шкоди, оскільки вважав такі вимоги не доведеними. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що на користь відповідача слід стягнути з позивачів подружжя ОСОБА_1 солідарно вартість пошкодженого майна в квартирі, оскільки вважав, що доказами по справі підтверджено, що позивачі при виселенні пошкодили майно в квартирі – сантехнічне обладнання, труби системи водопостачання та водовідведення, електропроводку, двері тощо. Суд задовольнив позовні вимоги комунального підприємства «Вугледартепломережа» та стягнув з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за надану теплову енергію з 1 грудня 2005 року по 1 травня 2007 року в розмірі 1961,54 гривні.

      В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2, його представник просили скаргу відхилити, представник позивача  КП «Вугледартепломережа» пояснила, що з рішенням в частині стягнення на їх користь боргу за теплопостачання згодні. Інші сторони та треті особи в судове засідання не з»явились, про час і місце судового засідання повідомлені, в заявах просили розглянути справу у їх відсутність.

      Заслухавши доповідача, доводи позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,  його представника, представника КП «Вугледартепломережа», дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з позивачів скасуванню, в решті частині залишенню без змін з наступних підстав:

       Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в частині відмови в стягненні авансу ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

       Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення авансу, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги позивача не доведені. Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що при вселенні в квартиру, яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2, він домовлявся із власником про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу квартири, передав відповідачу 1000 доларів США як аванс за майбутнім правочином. Проте такі доводи позивача в судовому засіданні підтвердження не знайшли, будь-якої розписки про передачу грошей відповідачу позивач не надав, відповідач в судовому засіданні не підтверджував отримання ним грошей. За таких підстав висновки в рішенні відповідають доказам по справі, доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

      Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги позивача в частині вирішення спору щодо відмови в задоволенні його позовних вимог до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

     В судовому засіданні встановлено, що після вселення в квартиру позивачі почали ремонті роботи в квартирі. Позивачі наполягали на тому, що на їх користь підлягає стягненню вартість ремонтних робіт, оскільки висновками експертизи встановлена вартість ремонту квартири - 30286 гривень, позивач просив стягнути зазначену суму як за  заподіяну йому матеріальну шкоду, та певні суми на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

     З доказів по справі вбачається, що у встановленому законом порядку сторони не уклали будь-який договір щодо купівлі-продажу квартири, за згодою власника квартири позивачі були вселені в квартиру, доказами по справі не підтверджено в якому стані була квартира, як і не підтверджена згода власника квартири на проведення ремонтних робіт в квартирі позивачами. Таким чином, позивачі на власний розсуд почали проведення ремонтних робіт в квартирі, на свій ризик. В судовому засіданні позивачі не спростовували, що після виселення з квартири забрали матеріали та речі, з яких складався ремонт.

     Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

     Оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 майну позивачів заподіяно шкоду, суд правильно відмовив в задоволенні позовних вимог про відшкодування як матеріальної так і моральної шкоди.

       Рішення в зазначеній частині відповідає доказам по справі, ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, підстав для задоволення скарги в цієї частині суд не вбачає.

       Проте з висновками суду про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди з позивачів на користь відповідача погодитись неможливо.

       Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь відповідача з позивачів солідарно суми на відшкодування заподіяної шкоди, суд виходив з того, що при виселенні з квартири позивачі пошкодили майно в квартирі, а саме: в квартирі відсутнє сантехнічне обладнання, відсутні внутрішні з»єднувальні труби систем водопостачання та водовідведення, відсутня газова плітка, пошкоджена електропроводка, відсутні вікна та двері у приміщеннях.

            Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 як власник квартири вселив позивачів в квартиру, будь-якого акту про стан квартири або інших доказів щодо стану квартири тощо на час вселення позивачів в квартиру не має.

      Задовольняючи позовні вимоги відповідача про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з висновку експертизи, за яким  визначена вартість ремонтно-поновлювальних робіт, які слід виконати для приведення у відповідність технічного стану квартири будівельним нормам ( а. с. 93 т.2). Проте доказів що на час вселення позивачів, квартира, яка належить відповідачу, відповідала будівельним нормам, й що саме відповідачі пошкодили речі, санітарно-технічне обладнання в квартирі тощо, відсутні.

       Як на доказ на підтвердження вини позивачів в пошкодженні майна позивача суд посилався на акт державного виконавця про виселення від 24.10.2006 року, акт держвиконавця від 25.102006 року, де зазначено, що стягував ОСОБА_2 зазначив, що в квартирі зроблене самовільне перепланування, відсутні двері ( а. с. 225, 226 т. 1), та на акт прийому-передачі квартири, в якому зазначено, що в квартирі проведене самовільне перепланування, відсутня газова плітка тощо. З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому відповідачу ОСОБА_2 як власнику квартири був наданий дозвіл на перепланування квартири, таким чином, перепланування здійснене у встановленому законом порядку, й відповідач не довів в судовому засіданні, що на час вселення позивачів в квартиру, в неї була зазначені речі та обладнання.

      Оскільки доказами по справі не підтверджено, що за вини позивачів майну відповідача була завдана шкода, відповідно до ст. 1166, 1167 ЦК України в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1. та ОСОБА_3 слід відмовити.

     Оскільки відповідачу в позові про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено, рішення суду в частині стягнення на користь відповідача витрат на допомогу адвоката, витрат за проведення експертизи підлягає скасуванню.

      Рішення суду в частинні стягнення суми боргу з відповідача на користь КП «Вугледартепломережа» сторонами не оскаржене, в порядку ст. 303 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

                 Керуючись ст. ст. 307,  308, п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд,

                                                     вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 23 липня 2009 року в частині стягнення ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 солідарно сум на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, витрат на правову допомогу адвоката, витрат на проведення експертизи відмовити.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмови в стягненні авансу, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Вугледартепломережа» заборгованості за теплопостачання, судового збору залишити без змін.

 Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.  

Головуюча:

Судді: