УХВАЛА

Іменем України

4 лютого 2010 року.   Колегія   суддів   палати   в кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області   у складі:

Крегула М.М (головуючого), Вотьканича Ф.А., Марчука О.П.

з участю прокурора - Фотченко СІ.

потерпілої - ОСОБА_4, її представника адвоката - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді кримінальну справу за апеляцією підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, та ОСОБА_8 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 26 листопада   2009 року,   яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, не судимого,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_2, не судимого

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця АДРЕСА_2, не судимого

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканки АДРЕСА_2, не судимої

звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ч. 1 ст.. 49 КК України.

За вироком суду ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_15, та ОСОБА_7 визнані винними в тому, що 1 серпня 1998 року біля 06 години в АДРЕСА_3, побачивши, що сусід ОСОБА_10 косить траву на ділянці, що розташована між їх домами та з приводу користування якою між ними виник спір, з метою заборонити йому косити, підійшли до нього. Побачивши це, ОСОБА_10 почав втікати, а коли спіткнувся і впав, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_15, стали наносити йому удари руками та ногами по різних частинах тіла та голові, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Тут же, дружина ОСОБА_10 - ОСОБА_4, намагалась захистити чоловіка, однак ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , вдарили її руками в область голови, а коли вона впала, ОСОБА_7 стала однією рукою затуляти їй рота, а іншою схопила за волосся і била

Справа  № 11-66 /2010 р.     Головуючий І інстанції: Куцкір Ю.Ю..

Доповідач : Крегул М.М.     Номер статистичного рядка :

головою об бетонну доріжку. В цей час ОСОБА_8, ОСОБА_15, та ОСОБА_6 залишивши потерпілого ОСОБА_10, теж нанесли ОСОБА_4 кілька ударів руками та ногами в різні частини тіла. Внаслідок таких дій винних ОСОБА_4 також спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В своїй спільній апеляції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, та ОСОБА_8 зазначають, що суд без достатніх підстав визнав їх винуватими, оскільки досудове і судове слідства проведено неповно і однобічно, потерпілим неправильно встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, фактичні обставини справи встановлені невірно, формулювання обвинувачення не відповідає дійсним обставинам справи, обвинувачення грунтується суто на показаннях потерпілих , їх вина не доведена, просять вирок скасувати та постановити щодо них виправдувальний вирок.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_11, які вважають вирок суду законним і обґрунтованим, промову прокурора про відхилення апеляції і залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляції, суд вважає, що підстав для її задоволення немає.

Висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні і наведеними у вироку доказами.

Посилання винних в апеляції на те, що органами досудового слідства і судом не були вжиті всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують обвинувачених є безпідставними.

З матеріалів кримінальної справи, зокрема, протоколу судового засідання вбачається, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.. 257 КПК України безпосередньо дослідив усі докази у справі, допитав підсудних, потерпілих, свідків, дослідив висновки експертів, письмові докази, протоколи та інші документи, в тому числі і ті, на які є посилання в апеляції. Саме такими доказами, яким суд дав оцінку в їх сукупності і стверджено винуватість ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, та ОСОБА_8 в умисному заподіянні потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Зокрема, із показань потерпілого ОСОБА_10 вбачається , що 1 серпня 1998 року близько 6 години ЗО хвилин коли він косив траву на спірній земельній ділянці до нього підійшли ОСОБА_6 та ОСОБА_15., а за ними ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Оскільки між ними були неприязні відносини, ОСОБА_8 замахнувся на нього лопатою, але він прикрив голову руками і лопата випала у нього з рук. Схопивши лопату, він став втікати, але ОСОБА_15, зробив йому підніжку і він упав, а тоді останній і ОСОБА_6 стали наносити йому ногами удари, після чого він втратив свідомість. Через деякий час його перевернули на спину і забрали лопату, яка знаходилась під ним. Він бачив, як дружина ОСОБА_4 лежала на землі, а ОСОБА_7 закривала їй рота, а іншою рукою тримала за волосся і вдаряла її головою в бетонну доріжку.

Потерпіла ОСОБА_4 повністю ствердила обставини, при яких засудженими її чоловікові ОСОБА_10 були заподіяні тілесні ушкодження і, крім того, пояснила, що першими удари їй наносив ОСОБА_6 та ОСОБА_15, а потім і ОСОБА_8 намагався вдарити її лопатою, від чого вона отримала порізи на обличчі та на лівій руці. Коли вона впала на землю ОСОБА_7 тримала її однією рукою за рот, а іншою тримаючи за волосся вдаряла її головою в бетонну доріжку.

Внаслідок нанесення побоїв вона і чоловік отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Свої показання потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_4 повністю ствердили на очних ставках з кожним із обвинувачених та в процесі відтворення обстановки і обставин події, вони є послідовними та відповідають висновкам комісійної судово - медичної експертизи №22 від 15 березня 2004 року та іншим доказам у справі.

з

Ці показання потерпілих щодо механізму, характеру, локалізації та тяжкості спричинених їм тілесних ушкоджень об'єктивно підтверджуються висновками судово-медичних експертиз, зокрема, комплексної №22 від 15 березня 2004 року. Із висновку даної експертизи вбачається , що ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців розташованих на шкірних покривах правого стегна у верхній та середній його третині, на шкірних покривах лівої сідниці, на шкірних покривах лівого стегна у верхній його третині, на передній поверхні верхньої третини лівої гомілки, у нижній третині правої гомілки, садна розташовані на шкірних покровах лівої скроневої ділянки назадній поверхні лівого передпліччя, рубці на тильній поверхні лівої кисті між четвертим та п'ятими пальцями. Всі ці тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. За цим же висновком виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку після травматичним церебральним арахноїдитом з ліквородинамічним порушеннями, помірною гідроцефалією, мікро вогнищевою неврологічною симптоматикою, вираженим астено-невротичним синдромом відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Згідно цього ж висновку у потерпілого ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця розташованого на шкірних покривах лівого підребер'я, саден розташованих на шкірних покривах правої гомілки у верхній третині її, на шкірних покривах правої щоки, задньої поверхні верхньої третини правого передпліччя, ці ушкодження відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, а виявлені у нього тілесні ушкодження та їх наслідки у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, стан після перенесеної ЗЧМТ у вигляді лівостороннього геміпарезу та порушенням ліквороциркуляції у вигляді середнього ступеню гідроцефалгії - відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Виникли вищеописані тілесні ушкодження та їх наслідки в обох потерпілих у результаті дії тупих твердих з обмеженою поверхнею дії предметів по ударному механізмі дії, якими певно могли бути затиснуті в кулак руки або обуті ноги сторонньої людини, дерев'яний кілок металевої лопати, металева частина штикової лопати та під час удару головою (потерпілої) об бетонну доріжку і вкладаються у час пригоди, яка мала місце 01.08.1998 року.

Про ці ушкодження об'єктивно свідчать і виявлені у потерпілих на тілі рубці.

Про це у своїх показаннях ствердили і свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Тут же у висновку №22 від 15 березня 2004 року зазначено, що саме за наслідками ускладнень , які були виявлені у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_4 внаслідок спричинених тілесних ушкоджень можна пояснити розбіжності у актах та висновках судово-медичних експертиз щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки первоначально були виставлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а після виявлення у потерпілих ускладнень внаслідок тілесних ушкоджень, які привели до тривалого розладу здоров'я, вони були кваліфіковані, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Оцінюючи цей комісійний висновок експертів в сукупності з іншими доказами у справі, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновки експертів №45 та №46 від 14 березня 2007 року про проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_10, оскільки ці експертизи комісією експертів проведені без врахування даних компютерної томограми головного мозку ОСОБА_4, а також не було залучено в склад комісій спеціаліста консультанта-нейрохірурга та не враховано дані вищезазначеної комплексної судово-медичної експертизи. Більше того, ці експертизи призначені і проведені з порушенням вимог ст. ст. 310-312 КПК України ( без обстеження та огляду потерпілих і т.д.).

Тому твердження ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, та ОСОБА_8 у своїх апеляціях про те, що суд без наведення мотивів відхилив ці два висновки експертів, а ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим визначено неправильно не відповідає фактичним даним і є безпідставним.

При наведених доказах посилання в апеляції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, та ОСОБА_8 на те, що ними не завдано таких тілесних ушкоджень потерпілим є також необгрунтованим. Обставини  справи, наведені докази і  сам  характер  та  локалізація тілесних ушкоджень виявлених у потерпілих свідчать і про те, що ними спільно вчинено умисні дії - завдано множинні удари потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_4 кулаками рук, обутими ногами, деревяним кілком металевої лопати, металевою частиною штикової лопати, а також потерпілій - ударами головою об бетонну доріжку. Причому за всіма обставинами справи роль і функції кожного з них були однаковими і спрямованими на заподіяння потерпілим спільними діями тілесних ушкоджень.

Виявлені у ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження не спростовують його участь у нанесенні разом з усіма учасниками потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_4 цих тілесних ушкоджень.

При таких обставинах, досліджених судом і наведених у вироку доказах вина ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_15, в умисному заподіянні потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_10 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості доведена. Суд першої інстанції правильно кваліфікував їх дії за ч.1 ст. 122 КК України і призначив винним покарання у вигляді 1 року обмеження волі кожному. Однак, призначення такого покарання ОСОБА_15, та ОСОБА_7 (особам, що досягли пенсійного віку) не відповідає вимогам ч. З ст. 61 КК України. Проте за відсутності подання прокурора чи апеляції потерпілих та обставин, передбачених ст.. 69 КК України апеляційний суд позбавлений можливості усунути цю помилку , оскільки санкцією ч.1 статті 122 КК України також передбачено інший вид покарання ( виправні роботи), яке є більш мяке, але з тих же підстав, не може бути їм призначене.

Враховуючи, що судом першої інстанції відповідно до вимог ч. З ст.. 324 КПК України, правильно вирішено питання щодо звільнення ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_15, від призначеного за цим вироком покарання на підставі ст..ст. 49, 80 КК України, тому при цих обставинах помилкове призначення цього покарання, яке не підлягає виконанню, не може визнаватись істотним порушенням матеріального чи процесуального закону.

З врахуванням наведеного, спільна апеляція ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_15, до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду від 26 листопада 2010 року про звільнення ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст., ст. 49, 80 КК України у зв'язку із закінченням строків давності    - без зміни.

Судді