Справа № 2-а-5765/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-РТ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та Державної податкової адміністрації в Одеській області про скасування податкового повідомлення – рішення №0000272301/0 від 14.01.09 р., –
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит-РТ» (надалі по тексту – Позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси (надалі по тексту – Відповідач 1 ) та Державної податкової адміністрації в Одеській області (надалі по тексту – Відповідач 2) в якому, після уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення №0000272301/0 від 14.01.09 р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши, що позивачем в ході проведеної перевірки зроблені хибні висновки, оскільки всі витрати включені до валових витрат підтверджуються первинними документами, які були надані в ході перевірки.
Представник відповідача – Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі зазначивши, що перевірка Позивача проведена в повній відповідності до чинного законодавства, а зазначені в акті перевірки висновки, які стали підставою для прийняття оскаржувальних рішень, ґрунтуються на законі та відповідають встановленим в ході перевірки фактам.
Представник відповідача – Державної податкової адміністрації в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечила підтримавши пояснення представника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
З 28.11.2008 р. по 25.12.2008 р. Відповідачем 2 проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р. За результатами перевірки складено акт №12/23-80/22473153 від 29.12.2008 р. (а.с.12-30), яким встановлено, що Позивачем порушено пп.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, а саме занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 345 150 грн.
14.01.2009 р. Відповідачем 1 на підставі встановлених в ході перевірки порушень, прийнято оскаржувальне податкове повідомлення – рішення №0000272301/0 (а.с.11), яким Позивачу нараховане податкове зобов’язання у сумі 517 511 грн., з яких 345 150 грн. за основним платежем та 172 361 грн. штрафних санкцій.
Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року, (надалі Закон 334/94 – ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5-7 цієї статті.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону 334/94 – ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з організацією, веденням (виробництва, продажем продукції послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно ч.4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закон 334/94 – ВР, не належить до складу валових витрат, не підтверджені відповідним розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковості ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який у свою чергу, є обов’язковим видом обліку для підприємств.
Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначається, що бухгалтерський облік господарських операцій здійснюється підприємством виключно на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Зазначені первинні документи є одночасно документом, що підтверджує правомірність віднесення затрат платника податків до складу валових витрат відповідного звітного періоду.
Судом встановлено, що Позивачем, до складу валових витрат 4 кварталу 2005 року – 1 квартал 2008 року віднесено витрати в загальній сумі 1 380 594 грн. за транспортні послуги отримані від приватних підприємств. Також, судом встановлено, що у власності або в оренді (лізингу) автомобільний транспорт у Позивача відсутній, що було підтверджено представником позивача у судовому засіданні.
Позивачем, в порушення вищезазначених норм Закону, в підтвердження валових витрат до перевірки були надані товарно – транспортні накладні, в яких в якості перевізника виступав Позивач, хоча судом встановлено, що можливість надавати такі послуг в зазначеному періоді у Позивача не було у зв’язку з відсутністю автомобільного транспорту.
Крім того, в ході судового засідання, судом встановлено, що фактично операції перевезення виконувались Позивачем на підставі договорів на перевезення вантажів, який згідно договорів є «Замовником», з фізичними особами – підприємцями, які згідно даних договорів фактично і виконували перевезення вантажів. До суду, представником позивача надані рахунки – фактури та акти виконаних робіт зі змісту яких судом встановлено, що Позивачу надавались транспортно – експедиційні послуги. З актів виконаних робіт вбачається, що виконавець виконав, а замовник (Позивач) прийняв роботу з перевезення вантажів.
В ході судового засідання, представником позивача суду не надано документів, на підставі яких, згідно з нормами діючого законодавства, можливо достовірно визначитись щодо факту правомірного здійснення транспортних операцій та, відповідно, віднесення витрат до складу валових витрат, з урахуванням того, що представник позивача не заперечила в судовому засіданні відносно здійснення Позивачем посередницьких послуг, згідно договорів про вантажоперевезення з фізичними особами підприємцями.
Враховуючи вищезазначене, суд вживши передбачені законом заходи, необхідні для повного та всебічного з’ясування обставин у справі, у т.ч. з урахуванням встановлених під час розгляду справи фактів, приходить до висновку, що рішення Відповідача є законним та прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, у зв’язку з чим, суд вважає що доводи Позивача є неспроможними, тому що вони спростовуються вищенаведеними матеріалами справи та позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенні.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-РТ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та Державної податкової адміністрації в Одеській області про скасування податкового повідомлення – рішення №0000272301/0 від 14.01.09 р. відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 22.02.2010 р.
Суддя С.О. Cтефанов