Справа № 11-565/2008р.

Головуючий 1 -ї інстанції Захарченко Д.В,

Категорія: постанова про відмову в задоволенні клопотання про дострокове зняття судимості.

доповідач апеляційної інстанції Пісной І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду

Миколаївської області

в складі: головуючого Ржепецького О.П.

суддів Маркової Т.О.,  Пісного І.М.

за участю прокурора Данчука В.М.

засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4

26 серпня 2008 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві матеріали справи за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4

на постанову Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 10.07.2008р.,  якою відмовлено в задоволення клопотання про зняття судимості

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженцю та жителю м.  Миколаєва,  засудженому 19.06.2007р. вироком апеляційного суду Херсонської області за  ст. 98 КК України 1960 р. до 2 років позбавлення волі; за ч. 1  ст.  262 КК України до 4 років позбавлення волі; за ч. 1  ст.  263 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1  ст.  42 КК України 1960 р. до 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 3  ст.  42 КК України 1960 р. остаточно призначено 5 років позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду України від 02.10.2007р. вказаний вирок змінено,  застосовано щодо ОСОБА_3  ст. 49 КК України і звільнено від кримінальної відповідальності за злочини,  передбачені  ст. 98 КК України 1960 р. та ч. 1  ст.  263 КК України 2001 р. в зв'язку з закінченням строків давності. Ухвалено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1  ст.  262 України 2001р. до покарання,  обраного судом за цим законом,  4 років позбавлення волі,  на підставі ч. 3  ст.  42 КК України 1960 р. визначити йому остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців та вважати його таким,  що покарання відбув.

В своєму клопотанні ОСОБА_3 просив достроково зняти судимість за вироком апеляційного суду Херсонської області від 19.06.2007р.,  оскільки він зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення,  а також приймаючи до уваги той факт,  що з дня відбуття покарання пройшло більше половини строку,  передбаченого законом для погашення судимості.

Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання суд послався на те,  що ОСОБА_3 засуджений за вчинення тяжкого злочину,  на підставі п. 8  ст.  89 КК України,  строк погашення в даному випадку складає 6 років з моменту відбуття покарання. А дострокове зняття судимості допускається після закінчення не менше половини строку погашення судимості. Згідно вироку суду строком відбуття покарання вказано 23.11.2005 p.,  відповідно половина строку погашення судимості спливає 23.11.2008 p.,  що на думку суду не дало йому підстав зняти з ОСОБА_3 судимість достроково.

В апеляції ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 просять постанову районного суду скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд або своєю ухвалою задовольнити клопотання,  щодо зняття судимості. Посилаються на те,  що судом першої інстанції неправильно встановлено дату відбуття покарання.

Заслухавши доповідача,  засудженого та захисника в підтримання апеляції,  дослідивши матеріали справи та обговоривщи доводи апеляції,  колегія суддів вважає апеляцію підлягаючою задоволенню за таких підстав.

Судом неправильно встановлено дату відбуття ОСОБА_3 покарання,  оскільки помилково взято дату фактичного звільнення з під варти. Проте,  ухвалою Верховного Суду України ОСОБА_3 остаточно призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Фактично ж він відбув покарання строком 5 років 5 місяців і 1 день. Таким чином строк фактичного відбуття покарання повинен рахуватися з 22.12.2004 року,  а отже з моменту відбуття покарання минуло 3 роки 6 місяців,  тобто більше половини строку,  передбаченого кримінальним законом для погашення судимості.

Ці обставини судом залишені поза увагою та не враховані при прийнятті рішення. Крім того,  відповідно до вимог  ст. 91 КК України,  вирішуючи питання про зняття судимості,  суд повинен враховувати й поведінку особи і ставлення до праці після відбуття покарання. Проте,  виходячи із змісту постанови,  це питання судом не обговорювалось.

Таким чином,  суд допустився помилки,  яка потягнула прийняття незаконного рішення,  та не виконав вимоги закону щодо необхідності врахування поведінки особи після відбуття покарання.

За таких обставин постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд,  під час якого суду необхідно більш повно та детально дослідити обставини клопотання,  виконати вимоги  ст. 91 КК України та прийняти рішення відповідно до вимог вказаного закону.

Керуючись  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляцію засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 задовольнити. Постанову Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 10 липня 2008 року якою відмовлено в задоволення клопотання про зняття судимості ОСОБА_3 скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд в тойже суд,  в іншому складі.