Справа № 161/15704/18 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.

Провадження № 22-ц/802/447/19 Категорія: 56 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Грушицького А.І., Данилюк В.А.,

секретар с/з – ОСОБА_1,

з участю:

    позивача – ОСОБА_2,

    представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2019 року,  

                                       В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, який обгрунтував тим, що 21 травня 2018 року Апеляційним судом Волинської області постановлено судове рішення по справі №161/15567/17 за його позовом до ОСОБА_4 підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про перерахунок заробітної плати, виплату вихідної допомоги, компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні з роботи та моральної шкоди, яким стягнуто з відповідача в його користь  недораховану заробітну плату за відпрацьовані дні в період з 01 червня по 14 липня 2017 року в сумі 498 грн 21 коп, вихідну допомогу в розмірі 25 942 грн 20 коп, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 000 грн та 500 грн моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Крім того, позивач зазначав, що він 23 травня 2018 року звернувся до відповідача з листом про виконання судового рішення в добровільному порядку, однак у відповідь отримав повідомлення КП «Луцьке підприємство електротранспорту» про те, що у зв’язку із складним матеріальним становищем підприємство не може виконати постанову суду одночасно і зобов’язується провести розрахунок з ним протягом червня 2018 року, виплачуючи кошти частинами.

Вказує також, що із листа відповідача від 23 липня 2018 року він дізнався про те, що виконання постанови апеляційного суду розпочато 30 травня 2018 року, а закінчено 03 липня 2018 року. Тобто, на думку позивача,  затримка повного розрахунку становить 29 робочих днів.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути із відповідача КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в його користь 11 941 грн 91 коп середнього заробітку за 29 днів затримки розрахунку (з 22.05.2018 року до 03.07.2018 року).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення,  а рішення суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що несвоєчасне виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку не може бути підставою для повторного стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Із матеріалів справи убачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 до КП «Луцьке підприємство електротранспорту» про перерахунок заробітної плати, виплату вихідної допомоги, компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні з роботи та моральної шкоди задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» в користь ОСОБА_2 недораховану заробітну плату за відпрацьований період з 01.12.2016 року по 14.07.2017 року в розмірі 4 216 грн 47 коп, 697 грн 70 коп відпускних, невиплачену вихідну допомогу в розмірі 28 303 грн, компенсацію за затримку розрахункових при звільненні в розмірі 68 735 грн 25 коп та 500 грн моральної шкоди,  а всього - 102 452 грн (а.с.41-47).

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2018 року у цій справі в частині визначення розміру стягнутих сум недорахованої заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за затримку розрахунку при звільненні з роботи та в частині судових витрат змінено. Викладено абзац другий та третій резолютивної частини рішення в такій редакції: стягнути з КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в користь ОСОБА_2 недораховану заробітну плату за відпрацьовані дні в період з 01 червня по 14 липня 2017 року в сумі 498 грн 21 коп, вихідну допомогу в сумі 25 942 грн 20 коп, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 000 грн та 500 грн  моральної шкоди.

Стягнуто з КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в дохід держави 3 144 грн 04 коп судового збору (а.с.49-55).

Судом також встановлено, що 23 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до КП «Луцьке підприємство електротранспорту» з листом,  в якому просив виплатити в його користь стягнуті постановою Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року грошові кошти, а саме: 498, 21 грн недорахованої заробітної плати за період з 01.07.2017 року по 14.07.2017 року, 25 942,2 грн вихідної допомоги, 5000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 500 грн моральної шкоди, а всього на загальну суму 31 940,41 грн, ці кошти просив перерахувати на його особистий картковий рахунок (а. с. 7).

31 травня 2018 року КП «Луцьке підприємство електротранспорту» своїм листом № 06-06/829 повідомило ОСОБА_2 про те, що підприємством 30 травня 2018 року розпочато добровільне перерахування коштів на виконання постанови Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року. У цьому листі також зазначено, що, враховуючи фінансові можливості підприємства, кошти будуть перераховані частинами на картковий рахунок ОСОБА_2 Крім того, відповідач зобов’язався провести повний розрахунок із позивачем протягом червня 2018 року (а.с.8).

В судовому засіданні встановлено, що станом на 03 липня 2018 року постанову Апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2018 року відповідачем виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (а. с. 9-17).

В своїй позовній заяві ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з підстав, визначених статтею 117 КЗпП України.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями зазначених вимог закону затримка розрахунку з працівником при звільненні тягне за собою обов’язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Судовим рішенням, що набрало законної сили, постановлено стягнути з відповідача ОСОБА_4 підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» в користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 498,21 грн, вихідну допомогу в розмірі 25492,20 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000 грн та 500 грн моральної шкоди.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для стягнення з відповідача КП «Луцьке підприємство електротранспорту» в користь позивача ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку після ухвалення судового рішення про стягнення в користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні, оскільки в даному випадку між позивачем і відповідачем виникли правовідносини з приводу невиконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги позивача не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

                                                П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2019 року.

Головуючий

Судді