ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11 лютого  2010 року                                                          Справа № 2а-2/10//2370

     11 год. 40  хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Коваленка В.І.,

при секретарі – Поповій Ю.Є.  

за участю представників:

від позивача – Гудименко Л.А.,  за довіреністю,

від відповідача –  Гнізділова І.О.,  за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного   фонду України в м. Умань Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Умань про стягнення 292401 грн. 21 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Умань про  стягнення 292401 грн. 21 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю та просить суд стягнути з відповідача  292401 грн. 21 коп., понесених витрат з виплати пенсій по трудовому каліцтву, професійному захворюванню, у зв’язку з втратою годувальника та цільових, адресної допомоги та допомоги на поховання.    

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив,  посилаючись на те, що згідно «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 5-4/4 від 04.03.2003р., визначено механізм відшкодування на централізованому рівні. Крім того, представник відповідача зазначив, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі відповідного списку осіб, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню, та подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Обґрунтовуючи своє заперечення, представник відповідача повідомив, що акт щомісячної звірки на централізованому рівні не складався.

Вислухавши доводи представників позивача та відповідача, вивчивши подані матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини  на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, с удом встановлено, що згідно відомостей, вказаних у актах звірки позивачем виплачені за період з 01 січня 2009 року по 30 листопада 2009 року кошти у сумі 292401 грн. 21 коп. таким особам:   ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яким призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які заподіяні громадянам на підприємствах, розташованих на території країн-учасниць СНД 28753 грн. 55 коп., в тому числі сума пенсії – 7066 грн. 24 коп ., адресна допомога – 21273 грн. 36 коп., підвищення до пенсії – 365 грн. 70 коп., витрати на доставку підвищення – 95 коп., доставка пенсії – 47 грн. 30 коп.

Крім того, судом встановлено, що позивачем  в період з 01 квітня 2009 року по 30 листопада 2009 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №198 від 11.03.2009 року виплачено підвищення до пенсії у розмірі 2952 грн. 55 коп. непрацюючим пенсіонерам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виплачено у період з 01 січня 2009 року по 30 листопада 2009 року 240266 грн. 49 коп. адресної допомоги особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, та особові справи яких перебувають на обліку у відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем за період з 01 січня 2009 року по 30 листопада 2009 року проведено виплати, по вказаних вище витратах на загальну суму 292401 грн. 21 коп.

Судом встановлено, що відповідачем не прийнято до заліку виплати здійснені позивачем за вищевказаний період на загальну суму  292401 грн. 21 коп.

Суд зазначає, що пунктом 4 Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

 Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»   N 1788-XII від 05.11.1991 р. іноземні громадяни і особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Зокрема, статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272-111 від 22.02.2001 року передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23 вересня 1999 року, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори відносно понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених витрат.

Крім цього, статтею 25 цього Закону передбачено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим особам та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Відповідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплат здійснюється органами Пенсійного фонду України. Ця норма стосується і призначення та виплат пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Підпунктами «г» і «д» пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23 вересня 1999 року,  який набрав чинності з 1 квітня 2009 року, де зазначено, що   Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань зобов'язаний у встановленому законодавством порядку та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Дія вищевказаного Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно п. 2 прикінцевих положень Закону України № 2272-111 від 22.02.2001р., Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Суд зазначає, що положеннями статті  21 Закону України №1105 передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Крім того, суд зазначає, що витрати, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визнаних з 1 квітня 2001 р. до введення в дію Порядку відшкодування витрат, та пунктом 3 постанови правління Пенсійного фонду України, правління Фонду  соціального страхування від нещасних випадків на виробництві N 5-4/4 від 04.03.2003 р. передбачено, що Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків повинні розробити механізм узгодження цих витрат та провести  відповідні розрахунки на тому ж рівні, тобто на централізованому рівні.

Згідно з вказаним Порядком, фонду в районах і містах області та відділення   виконавчої дирекції Фонду   соціального страхування у цих районах і містах у встановлений Положенням термін проводять звірку про визначення сум витрат і подають акт звірки головному обласному управлінню Пенсійного фонду та обласному управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі проводився акт  щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за лютий 2008 року, за січень 2009 року, за лютий 2009 року, за березень 2009 року, за квітень 2009 року, за травень 2009 року, за червень 2009 року, за липень 2009 року, за серпень 2009 року, за вересень 2009 року, за жовтень 2009 року, за листопад 2009 року.

Суд зазначає, що питання стосовно відшкодування державної адресної допомоги визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який був затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 5-4 від 04.03.2003 р. та постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 4 від 04.03.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 376/7697 16.05.2003 р., відповідно до п. 4 відшкодуванню підлягають суми, а саме, сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

 Відповідно до положень п. 2 та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, розмір виплат яким не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Отже, виплата щомісячної державної адресної допомоги, повинна здійснюватись відповідно до чинного законодавства за рахунок коштів, з яких виплачуються основний вид пенсії по інвалідності чи у зв’язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Разом з тим, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік» дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що:

- у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів;

- у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму;

- виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. ст. 1, 3, 5, 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., підписаної та ратифікованої Україною, ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, які спричинили втрату працездатності», страхові виплати громадянам, які отримали інвалідність на підприємствах країн Співдружності Незалежних держав, підлягають виплаті по місцю їх проживання, а витрати Пенсійного фонду по виплаті цих пенсій підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування.

Пунктом 2 постанови визначено, що виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» і від 16 липня 2008 р. N 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», в межах розмірів, зазначених у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.

Судом встановлено, що Головне управління обласного Пенсійного фонду та обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у встановлений Положенням термін узгоджують суми, що підлягають відшкодуванню, та подають свою довідку відповідно до Пенсійного фонду та  Фонду соціального страхування.

Фонд соціального страхування на централізованому рівні до 25 числи місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Таким чином, зазначеним Порядком передбачено перерахування відповідних коштів на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, тобто даний спір повинен вирішуватися за позовом центральних органів сторін у справі.

Отже, суд приходить до висновку, що сторони, відповідно до вимог Порядку, позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 року, управління в своїй діяльності керується, зокрема, постановами правління Пенсійного фонду України.

 Суд зазначає що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань N 5-4/4 від 04.03.2003р., що регулює спірні правовідносини, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України N 1105-XIV від 23.09.1999 р. (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.  

Суд встановив, що управління Пенсійного фонду України в  м. Умань Черкаської області та відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Умань є робочими органами відповідних фондів на місцевому рівні, що свідчить про неналежний склад сторін у справі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положення п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Отже, на підставі вищезазначеного, суд вважає, що даний спір має розглядатися на централізовано рівні і приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст.94, 159, 160, 161, 162, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

 Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з  подачею  копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя                                                                                               В.І. Коваленко