Справа № 2а-10167/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Завальнюка І.В.,
при секретарі – Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просив суд скасувати рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області (далі – Ізмаїльська ОДПІ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000082200 від 12.05.2009 року до відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (далі – ВАТ «УДП») у сумі 8408356,00 гривень .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ВАТ «УДП» не порушувало вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Зокрема, товар, за яким ним було проведено передоплату, надійшов на територію України без порушень термінів встановлених законом та знаходився під митним контролем. При цьому, позивача зважає на те, що твердження податкового органу, що Положенням про вантажну митну декларацію передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України, зокрема, ВМД типу ІМ-40 не відповідає дійсності, оскільки жодним нормативним актом України не передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України саме ВМД типу ВМ-40.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, в задоволенні позову просила відмовити, пояснивши, що ввезення товарів з-за меж митної території України та знаходження їх на митному ліцензійному складі в режимі «Митного складу» не може вважатися завершенням імпортної операції(поставки товарів) в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Оскільки в жодному з випадків надходження обладнання від компаній «SEMKO CALLENBERG MARINE A/S», Данія, «Пелла-Маш», РФ, «J.P.Saver&Son Maschinenbau GmbH», Німеччина, «DVZ – Servis GmbH”, Німеччина, «Alfa Laval Tumba AB», Швеція, за бухгалтерським обліком ВАТ «УДП» обладнання не оприбутковано, на момент здійснення перевірки дебіторська заборгованість не закрита, вантажно-митних декларацій типу ІМ-40 не надано , та по договорах з зазначеними фірмами-нерезидентами рахується дебіторська заборгованість, ВАТ «УДП» порушено норму ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме - ненадходження товару по імпорту. Зважаючи на законність оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.
Представник прокуратури також просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених представником відповідача.
Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню. Судом встановлено, що на підставі направлень від 27.02.2009 року №171, від 30.03.2009 року №261, виданих Ізмаїльською ОДПІ, п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання співробітниками Інспекції проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання відкритим акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки складено акт від 27.04.2009 року №0949230101125821.
Перевіркою встановлено порушення ВАТ «УДП» ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягає в порушенні нормативних термінів розрахунків по імпорту товарів по укладеному контракту з фірмою-нерезидентом «SEMKO CALLENBERG MARINE A/S», Данія, в сумі 896803,00 євро, що по курсу НБУ складає 5537763,47 гривень, по укладеному контракту з фірмою-нерезидентом «Пелла-Маш», РФ, в сумі 75607,00 євро, що по курсу НБУ складає 456820,24 гривень, по укладеному контракту з фірмою-нерезидентом «J.P.Saver&Son Maschinenbau GmbH», Німеччина, в сумі 11746,00 євро, що по курсу НБУ складає 75401,32 гривень, по укладеному контракту з фірмою-нерезидентом «DVZ – Servis GmbH”, Німеччина, в сумі 12866,00 євро, що по курсу НБУ складає 82619,23 гривень, по укладеному контракту з фірмою-нерезидентом «Alfa Laval Tumba AB», Швеція, в сумі 169704,00 гривень, що по курсу НБУ складає 1063654,86 гривень.
На підставі вказаного акту Ізмаїльською ОДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» №000082200 від 12.05.2009 року у вигляді пені в загальній сумі 8408356,00 гривень.
Зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржено ВАТ «УДП» в адміністративному порядку до Ізмаїльської ОДПІ. Проте скарга позивача рішенням Інспекції від 06.07.2009 року №1/742/2/10/25-009 залишена без задоволення, а рішення – без змін.
Судом встановлено, що на виконання умов контракту №1361 СПРФ від 30.12.2004 року між ВАТ «УДП» та компанією «SEMKO CALLENBERG MARINE A/S», Данія, позивач розрахувався з компанію згідно з виставленими рахунками (платіжні доручення: від 23.01.2006 року – 226389,00 євро (термін розрахунків – 23.04.2006 року), від 06.03.2006 року - 134346,00 євро (термін розрахунків – 04.06.2006 року), від 22.03.2006 року – 134346,00 євро (термін розрахунків – 20.06.2006 року), від 06.04.2006 року – 124500,00 євро (термін розрахунків – 05.07.2006 року), від 14.04.2006 року – 124500,00 євро (термін розрахунків – 13.07.2006 року), від 21.08.2006 року – 152722,00 євро (термін розрахунків – 19.11.2006 року), від 21.08.2006 року – 152722,00 євро (термін розрахунків 19.11.2006 року) а всього – 896803,00 євро). Національним банком України були надані індивідуальні ліцензії на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортними операціями, строк дії останньої – 31.12.2006 року. Обладнання частково надійшло на адресу ВАТ «УДП» та було розташовано згідно договору від 28.04.2006 року №МЛС/02/257 СПРФ, укладеному між ВАТ «УДП» та БПП «Трімекс», на Митному ліцензійному складі (МЛС) БПП «Трімекс». При цьому, позивачем були оплачені виставлені рахунки саме за фактично поставлене за договором обладнання. Здійснення нерезидентом поставки за договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Інвойсу №011417 та міжнародно-транспортної накладної CMR №4081205 з відбитками штампу «Під митним контролем» Яворівської митниці з датою перетинання кордону 27.04.2006 року. Зазначені факти сторонами не заперечувались.
На виконання умов контракту №1360 від 30.12.2004 року між ВАТ «УДП» та компанією «Пелла-Маш», РФ, позивач розрахувався з компанією згідно виставленим рахункам (платіжні доручення: від 05.01.2006 року – 32403,00 євро (термін розрахунків – 05.04.2006 року), від 23.03.2006 року – 43204,00 євро (термін розрахунків – 21.12.2006 року), а всього 75607,00 євро). Обладнання не надійшло на митну територію України та знаходиться на зберіганні ВАТ «Пелла-Маш» відповідно до договору тимчасового зберігання№680 СПРФ від 02.08.2006 року та акту здачі-прийняття по контракту №1360 СПРФ від 30.12.2004 року, від 02.08.2006 року, згідно якого ВАТ «Пелла-Маш» поставило, а ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» прийняло судовий рятувальне обладнання на умовах EXW «склад виробника» (Росія). Зазначені факти сторонами не заперечувалися.
На виконання контракту №1363 СПРФ від 30.12.2004 року між ВАТ «УДП» та компанією «DVZ – Servis GmbH”, Німеччина, позивач розрахувався з компанію згідно виставленими рахунками (платіжні доручення: від 22.06.2006 року – 3846,00 євро (термін розрахунків – 20.09.2006 року), від 22.09.2006 року – 9020,00 євро (термін розрахунків – 21.12.2006 року), а всього – 12866,00 євро). Обладнання у повному обсязі надійшло на адресу ВАТ «УДП» та було розташовано згідно договору від 28.04.2006 року №МЛС/02/257 СПРФ, укладеному між ВАТ «УДП» та БПП «Трімекс», на Митному ліцензійному складі (МЛС) БПП «Трімекс». Здійснення нерезидентом поставки за договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародно-транспортної накладної CMR №070071106-ld з відбитками штампу «Під митним контролем» Київської регіональної митниці з датою перетинання кордону 20.11.2006 року. Зазначені факти сторонами не заперечувалися.
На виконання контракту №1359 СПРФ від 30.12.2004 року між ВАТ «УДП» та компанією «Alfa Laval Tumba AB», Швеція, позивач розрахувався з компанією згідно виставленими рахунками (платіжні доручення: від 28.12.2005 року – 50911,20 євро (термін розрахунків – 28.03.2006 року), від 19.06.2006 року – 118792,80 євро (термін розрахунків – 17.09.2006 року), а всього – 169704,00 євро). Обладнання у повному обсязі надійшло на адресу ВАТ «УДП» та було розташовано згідно договору від 28.04.2006 року №МЛС/02/257 СПРФ, укладеному між ВАТ «УДП» та БПП «Трімекс», на Митному ліцензійному складі (МЛС) БПП «Трімекс». Здійснення нерезидентом поставки за договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Інвойсів №8202402, №8202439 та міжнародно-транспортних накладних CMR №ЕТ 71001 660050, ЕТ 71001660018 з відбитками штампу «Під митним контролем» Ізмаїльської митниці з датою перетинання митного кордону 26.06.2006 року. Зазначені факти сторонами не заперечувалися.
На виконання контракту між ВАТ «УДП» та компанією «J.P.Saver&Son Maschinenbau GmbH», Німеччина, позивач розрахувався з компанією згідно виставленим рахункам (платіжні доручення: від 22.06.2006 року – 3519,00 євро (термін розрахунків – 20.06.2006 року), від 22.09.2006 року – 8236,00 євро (термін розрахунків – 21.12.2006 року), а всього 11746,00 євро). Обладнання у повному обсязі надійшло на адресу ВАТ «УДП» та було розташовано згідно договору від 28.04.2006 року №МЛС/02/257 СПРФ, укладеному між ВАТ «УДП» та БПП «Трімекс», на Митному ліцензійному складі (МЛС) БПП «Трімекс». Здійснення нерезидентом поставки за договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародно-транспортної накладної CMR №070371206-ld з відбитками штампу «Під митним контролем» Яворівської митниці з датою перетинання митного кордону 24.06.2006 року. Зазначені факти сторонами не заперечувалися.
Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та згідно п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (далі - Інструкція), затвердженою постановою Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу , виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії. Відлік цього строку, відповідно до п. 3.2 банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.
Пункт 1.1 Інструкції визначає поставку як поставку продавцем-нерезидентом товару (робіт, послуг) відповідно до умов імпортного договору. Здійсненням поставки є дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.
Однак, термін «відстрочення поставки» з точки зору валютного контролю фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинно перевищувати 90-денний термін з моменту оплати.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.04.1991року «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного Кодексу України термін «ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України» означає сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Таким чином, на користь позивача були здійснені поставки в рамках імпортних операцій в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в межах 180 календарних днів з моменту здійснення авансових платежів позивачем на користь компаній «SEMKO CALLENBERG MARINE A/S», Данія, «J.P.Saver&Son Maschinenbau GmbH», Німеччина, «DVZ – Servis GmbH”, Німеччина, та «Alfa Laval Tumba AB», Швеція, а тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є безпідставними, що свідчить про неправомірність оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7873997,62 гривень.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що обов’язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом є вантажно-митна декларація типу ІМ-40, оскільки воно не відповідає вимогам діючого законодавства.
Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.
Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 року № 11/18-5435).
Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
Водночас згідно пп. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.
Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов’язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД. Зазначеною вище Інструкцією встановлюється лише можливість її використання для зняття з контролю.
Твердження відповідача, що Положенням про вантажну митну декларацію передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України саме ВМД типу ІМ-40 не відповідає дійсності, оскільки жодним нормативним актом України не передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України саме ВМД типу ІМ-40.
Таким чином, оскільки датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України, суд вважає, що за контрактами від №1361 СПРФ від 30.12.2004 року між ВАТ «УДП» та компанією «SEMKO CALLENBERG MARINE A/S», №1363 СПРФ від 30.12.2004 року між ВАТ «УДП» та компанією «DVZ – Servis GmbH”, Німеччина, №1359 СПРФ від 30.12.2004 року між ВАТ «УДП» та компанією «Alfa Laval Tumba AB», Швеція, та контрактом між ВАТ «УДП» та компанією «J.P.Saver&Son Maschinenbau GmbH», Німеччина, позивачем не допущено порушення нормативних термінів розрахунків по імпорту товарів, встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» . У зв’язку із цим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.05.2009 року №0000082200 в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7873997,98 гривень підлягає скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного суду України від 01.07.2009 року по справі №21-890во09.
Разом із тим, суд не вбачає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000082200 від 12.05.2009 року в частині застосування до ВАТ «УДП» штрафних санкцій в розмірі 534358,02 гривень за контрактом із компанією ВАТ «Пелла-маш», РФ, оскільки поставка обладнання здійснена на склад постачальника, відтак, обладнання не переміщувалось через митний кордон України, поставка товару в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» здійснена не була. Таким чином, суд вважає, що в даному випадку мало місце порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Наявність укладеної між позивачем та ВАТ «Пелла-Маш» угоди щодо зберігання товару не свідчить про здійснення поставки такого товару у розумінні Закону та не спростовує наявного порушення.
Судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо застосування до ВАТ «УДП» адміністративно-господарської санкції у вигляді пені після закінчення одного року з дня порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідно до норм ст. 250 Господарського кодексу України, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, оскільки порушення – ненадходження товару по імпорту за контрактом №1360 від 30.12.2004 року між ВАТ «УДП» та компанією «Пелла-Маш», РФ, з боку ВАТ «УДП» є триваючим. Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного суду України від 25.03.2008 року №08/41 по справі за позовом ВАТ «Мотор Січ» до СДПІ про визнання недійсними повідомлень-рішень про нарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства « Українське Дунайське пароплавство» підлягають частковому задоволенню, шляхом скасування рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.05.2009 року №0000082200 в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7873997,98 гривень. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,69,71,86,159-162 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» задовольнити частково.
Скасувати рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.05.2009 року №0000082200 в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7873997,98 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано «12» лютого 2010 року.
Суддя ____________________ І.В. Завальнюк