Справа № 2-2254/10

                       РІШЕННЯ

                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 року                 м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого-судді         Задорожного М.І.

при секретарі-              Полях О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

                        ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому зазначив, що 22 січня 1999 року уклав шлюб з відповідачем.

Від шлюбу  мають доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

 Сторони живуть окремо, спільне господарювання не ведеться, подружні відносини не підтримують.

Позивач ОСОБА_1 вважає неможливим збереження шлюбу та просив розірвати шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_2, зареєстрований 22 січня 1999  року Дзержинським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, актовий запис № 32.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що він остаточно переконаний, що перспектив спільного проживання з відповідачем та перебування у шлюбі немає. Також позивач зазначив, що він не згодний перебувати надалі у шлюбі з відповідачем, не бажає більше та не баче можливостей вдаватись до будь-яких зусиль для збереження цього шлюбу.  

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву в якій зазначила, що в повному обсязі підтримує позовні вимоги та просить суд розглядати справу за її відстуністю.  

        Вислухавши позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи в їхній сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.    

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Дзержинським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова 22 січня 1999 року було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем по справі. (Актовий запис № 32 від 22 січня 1999 року). Від цього шлюбу сторони по справі мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб існує формально. Суперечок відносно майна вони не мають. Угода щодо місця мешкання дитини між сторонами досягнута у добровільному порядку. Сторони живуть окремо, шлюбні відносини не підтримують.

Згідно ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України – шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Враховуючи наведене, суд вважає, що шлюб сторін фактично розпався, носить формальний характер, примирення неможливо.

    Витрати по реєстрації розірвання шлюбу суд вважає за необхідне покласти на позивача.

   Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 209, 212, 214-215,   ЦПК України, ч.1 ст.24, 110, 111, 112 Сімейного Кодексу України,

                     ВИРІШИВ:

   Позов задовольнити.

   Шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зареєстрований 22 січня 1999 року Дзержинським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, актовий запис № 32 - розірвати.

      При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в розмірі 17 (сімнадцяти) гривень, ОСОБА_2 від витрат звільнити.

   Відповідно до положень ст. 294 ЦПК України заява про оскарження рішення суду може бути представлена протягом 10 днів із дня проголошення рішення.

   Апеляційна скарга на рішення суду  може бути представлена протягом 20 днів із дня подання заяви про апеляційне оскарження, до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Суддя: