Справа №491/324/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді - Дорош В.В.

при секретарі - Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю, третя особа Відділ надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 квітня 2019 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що йому на праві власності належить 2/3 частина нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Окрім нього 1/3 частини на вказану нежитлову будівлю належить ОСОБА_2 . Вказані відомості підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №160660203 від 23 березня 2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер та 1/3 частину вказаного нежитлового приміщення, яке йому належить на праві приватної власності в порядку спадкування ніхто не прийняв.

З часу смерті ОСОБА_2 він почав добросовісно, відкрито користуватися його частиною нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 області, підтримував будівлю у придатному стані, проводив поточний ремонт та до цього часу користується вказаною нежитловою будівлею.

Так, частиною 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України.

Припис ст. 344 ЦК України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме: володіння має бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали сумнівів стосовно правомірності набуття майна; володіння має бути відкритим та очевидним для всіх третіх осіб (якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні); володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків її володінні); володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків; (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.02.2008р. у справі № 6-27245).

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ", передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. За статтею 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою №48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Статтею 41 ч. 1, ч. 4 Конституції України передбачено: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю... Право приватної власності є непорушним".

Згідно з частиною другою статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі викладеного чинним цивільним законодавством набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Таким чином він, починаючи з 2013 року добросовісно, відкрито та безперервно володіє об`єктами нерухомого майна: 1/3 нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, загальна площа якої 505,1 м.кв.

Ісмаїл Наджмідін Бекір - попередній власник 1/3 частини нерухомого майна помер, спадкоємців у нього не має і в наступний час встановити їх не представляється можливим, що підтверджується технічним паспортом, доданим до позовної заяви.

У постанові № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" Пленум Вищого спеціалізованого суду України звернув увагу на те, що можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15,16, 344 ЦК України згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Оскільки починаючи з 2013 року він фактично добросовісно, відкрито, безперервно володів та користувався чужим майном, а саме: 1/3 частиною нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , утримував (міняв вікна, кришу, двері) та в майбутньому потрібно робити капітальний ремонт будівлі, тому заявляє про застосування ч.2 ст. 344 ЦК України.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 5 ч, 1 ст. 19 Закону № 1952).

Відповідно до звіту про ринкову вартість об`єкта оцінки - нежитлової будівлі з допоміжними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, загальна вартість її складає 724600 гривень. Оскільки вказаний позов подано з вимогою про визнання права власності за набувальною давністю на 1/3 частину нежитлової будівлі дому відповідно вартість 1/3 частини будівлі складає 241533 гривен, тому і судовий збір сплачено відповідно до цієї суми.

У зв`язку з наведеним звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судове засідання на розгляд справи не з`явився, однак надав на адресу суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити(а.с.40).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак надала на адресу суду лист, в якому просить суд справу розглянути у її відсутність. Позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення(а.с.39).

Представник третьої особи відділ надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання не з`явилася, однак надала на адресу суду лист, в якому просить суд справу розглянути у її відсутність. Не заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.38).

Суд, взявши до уваги заяву позивача, лист представника відповідача та представника третьої особи, вивчивши та перевіривши документи по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії посвідки на постійне проживання позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 (а.с.4).

Відповідно до копії припису-витягу з акту про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Право власності ОСОБА_4 на 1/3 частину вище вказаної нежитлової будівлі підтверджується копією інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №160660203 від 22 березня 2019 року. Крім того з даного документа встановлено, що позивач на підставі договору дарування №700 від 22 серпня 2006 року набув права приватної власності на 2/3 частини вище вказаної нежитлової будівлі, тобто, в той самий час, в який ОСОБА_2 набув право власності на 1/3 частину цієї будівлі на підставі договору дарування №700 від 22 серпня 2006 року(а.с.9-10).

Відповідно до копії технічного паспорта на нежитлову будівлю, виготовленого станом на 27 липня 2006 року, власниками вище вказаної нежитлової будівлі в частинах по 1/3 є: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с.11-17).

Вартість вказаної нежитлової будівлі в цілому станом на 02 квітня 2019 року становить 724600 гривень і її власниками є ОСОБА_1 2/3 частини, ОСОБА_1, ОСОБА_2 1/3 частина(а.с.18-30).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Крім того частина 4 вказаної статті передбачає, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У відповідності до ч.2 ст.344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу передбачено, що правила ст.344 Цивільного кодексу України (в редакції 2004 року) про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, а також положення ч.2 ст.344 ЦК України, позивач є єдиним правонаступником майна ОСОБА_2 , оскільки інші особи не заявили свої права на частину майна ОСОБА_2 як правонаступники, суд приходить до висновку про те, що є достатньо підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на вище вказану нежитлову будівлю в розмірі 1/3 частини яка належала, ОСОБА_2 , оскільки строк володіння ОСОБА_2 нежитловою будівлею в розмірі 1/3 частини підлягає приєднанню до часу володіння позивачем цим майном.

Керуючись ст.ст.9-11, 18, 76-83, 89, 95-96, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, п.15 п/п 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.328,344 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем АДРЕСА_2 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 , видана 19 жовтня 2017 року органом 5101, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на 1/3 частину нежитлової будівлі загальною площею 505,1 м2, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Ананьївський районний суд Одеської області до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2019 року.

Суддя В. В. Дорош

Рішення суду набуло законної сили „___" ____________ 20__ року.