ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/760/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                                           Шевчук С.М.,  

суддів                                                                         Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участі секретаря судового засідання                    Ігнатищ Л.М.,

представника позивача                                        ОСОБА_1,

представника відповідача                                        ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та  фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року (рішення ухвалене у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Дмитрука В.В., повний текст рішення складено та підписано- 01.08.2018 року) у справі №803/1149/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про зобов’язання вчинити дії та стягнення коштів, суд-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 ЧАСТИНА

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту- позивач) звернувся з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцька ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області (далі ГУ ДКС у Волинській області) про зобов’язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування сум податку на додану вартість за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року у загальному розмірі 3 753 558 грн. та стягнення з Державного бюджету України пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року у розмірі 3588 462,49 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року   адміністративний позов задоволено частково. Зобов’язано Луцьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сум податку на додану вартість за листопад-грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року в загальному розмірі 3753558 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Садовського, будинок 4а, квартира, 2) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням  суду першої інстанції відповідач 1 (-Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог, що були задоволені та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні названих вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач 1 вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач 1 зазначає, що Луцька об’єдна державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області не наділена повноваженнями щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних для відшкодування на користь позивача сум податку на додану вартість.  Зазначає, що такими повноваженнями наділена виключно ДФС України. Окрім того зазначає, що  по заявах поданих про відшкодування сум ПДВ до 01.02.2016року такі суми підлягають внесенню до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Позивач також не погодився з рішенням суду в частині вимог у задоволенні яких йому було відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Державного бюджету на користь позивача пені у  3   588   462, 49 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення названої вимоги.

На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що період нарахування пені позивачем зазначено з 01.11.2011 року по 31.05.2018 року (до моменту звернення з позовом до суду). Відмова суду у задоволенні названої вимоги не містить правового обґрунтування.

Відповідачем 1 -  Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області, Відповідачем 2- Головним управління Державної казначейської служби України надано відзив на апеляційну скаргу позивача у яких зазначають, про те, що право на відшкодування сум ПДВ виникло у позивача з дня закінчення процедури судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника  податків, яка закінчилася набранням рішенням законної сили в період 2012-2014рр. З позовом про стягнення з Державного бюджету пені у  3 588 462, 49 грн. позивач звернувся  21.06.2018року з пропуском  шестимісячного строку звернення Кодексом адміністративного судочинства та з пропуском строку 1095 днів, встановленого  Податковим Кодексом України.

Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області було повідомлене про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень на електронну пошту, зазначену даним учасником справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив. Клопотань про відкладення  слухання справи не направляв.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач  зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, що підтверджується копіями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В межах здійснення підприємницької діяльності протягом різних періодів часу  у позивача виникло від’ємне значення ПДВ, яке підлягало бюджетному відшкодуванню. В ході здійснення перевірки правомірності нарахування  сум бюджетного відшкодування з ПДВ, за результатами яких складено відповідні акти перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

За наслідками оскарження таких податкових повідомлень –рішень, вимоги позивача про їх скасування були задоволені.  Підтвердженням названих обставин є:

-  постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року  у справі №2-а-19080/09/0370, якою  визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004481701/3 від 17.10.2008року). Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року на суму 201708 грн.;

- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 у справі №2а-2420/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004771701/3 від 11.12.2009року. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за квітень 2008 року на суму 198 549 грн;

-постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі №2а-19267/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004991701/3 від 19.12.2008. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за травень 2008 року на суму 265 256 грн;

- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі №2а-19268/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004981701/3 від 19.12.2008. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за червень 2008 року на суму 134 340 грн;

-постанова Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014 року у справі №2а-1080/10/0370 якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005631701/3 від 02.04.2009. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2008 року на суму 139580 грн.;

-постанова Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 у справі №2а-1235/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003911701/3 від 09.04.2010, №0003941701/3 від 09.04.2010, №0003831701/3 від 15.04.2010, №0003891701/3 від 15.04.2010, №00006511701/2 від 17.05.2010, №00006611701/0 від 16.02.2010, №0001381701/2 від 20.05.2010. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ в загальному розмірі 380704 грн., а саме: за вересень 2009 року на суму 5 670 грн., за жовтень 2009 року на суму 114 401 грн., за листопад 2009 року на суму 152 513 грн., за грудень 2009 року на суму 108120 грн;

-постанова Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 у справі №2а-3463/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 19.11.2010 №0001841701/3, №0001851701/3, №0002581701/3, №0002651701/3, №0003141701/2. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ в загальному розмірі 1 853588 грн., а саме: за березень 2010 року на суму 752308 грн.; за квітень 2010 року на суму 608657 грн.; за травень 2010 року на суму 260702 грн.; за червень 2010 року на суму 231921 грн.;

- постанова Вищого адміністративного суду України від 12.02.2013 у справі №2а-14540/09/0370, якою  визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.02.2008 №0001081701/0, від 22.02.2008 №0001091701/0. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року на суму 126468 грн;

-постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011 у справі №2а-17847/09/0370, якою  визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003671701/0 від 01.04.2008. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за грудень 2007 року на суму 215208 грн;

-постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 у справі №2а-19356/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005311701/3 від 22.01.2009. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за липень 2008 року на суму 238157 грн.

          Відтак, названими рішеннями судів в період 2012-2014 років встановлено неправомірність рішень контролюючого органу щодо відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні та  обґрунтованість декларування позивачем ПДВ на загальну суму 3 753558 грн. Отож, позивач має беззаперечне право на отримання такого відшкодування.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалюючи рішення  в оскаржуваних частинах, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо беззаперечного права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3   753 558 грн.  Отримання такого відшкодування згідно вимог діючого податкового законодавства є можливим  за умови внесення  до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3  обумовленої суми податку на додану вартість. При цьому, суд виходив з того,  що Луцька  об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області наділена повноваженнями щодо  внесення  до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування на користь позивача названих сум ПДВ. Стосовно ж прийнятого рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року у розмірі 3588462,49 грн, то суд першої інстанції виходив з того, що  судові рішення відносно сум  бюджетного відшкодування за названі періоди постановлені у період 2012-2014років. Натомість, позивачем проведено розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання (а.с.91) виходячи з загальної суми заборгованості - 3 753 558 грн., починаючи з 01.11.2011 року без жодного обґрунтування причин початку обрахунку саме з вказаної дати, а відтак, суд погодився з твердженням відповідачів щодо безпідставності стягнення пені в розмірах, що обраховані позивачем.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

1.          Досліджуючи доводи апеляційної скарги відповідача 1 про безпідставність покладання на  нього обов’язку  з приводу зобов’язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних  щодо відшкодування на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сум податку на додану вартість за листопад-грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року в загальному розмірі 3753558 грн, колегією суддів враховано таке.

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким внесення зміни, зокрема до статті 200 Податкового кодексу України. Вказаним законом змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який вже не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Так, згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту «а» пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок), який набрав чинності 01 квітня 2017 року.

Вказаною Постановою передбачено, що до набрання чинності Порядком, бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 01 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку податковий орган вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

- суму узгодженого податковим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі податкового органу на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду податковий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (абзац 2 пункту 7 Порядку).

Пунктом 12 Порядку передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому, органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Суд звертає увагу на те, що у зв'язку з набранням чинності Порядком, з 01 квітня 2017 року втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними податковими органами податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01 квітня 2017 року, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.

При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01 квітня 2017 року, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10 січня 2017 року єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01 квітня 2017 року мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Водночас, з 01 квітня 2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення податковим органом в Реєстрі інформації про її узгодження.

Таким чином, після набрання чинності Порядком, тобто з 01 квітня 2017, контролюючий орган зобов'язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства до таких сум податкового органу для перерахування на рахунки платника податку. Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017р. № 26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Разом з цим, судом встановлено, що  податковим органом  не складено ані висновок про суму бюджетного відшкодування для його надання органу Держказначейства (до 01 квітня 2017 року), ані внесені дані до Реєстру щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (з 01квітня 2017 року).

Водночас, як слідує із ст. 200 Податкового кодексу України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну 03.03.2017 р. № 326 (далі – Порядок №326), формування та оприлюднення Реєстру на офіційному веб-сайті Мінфіну здійснюється щодня (крім вихідних, святкових та неробочих днів) в терміни, визначені п. 5 р. II та п. 5 р. III Порядку №326, на підставі баз даних ДФС та Казначейства з урахуванням хронологічного порядку надходження заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Пунктами 5 та 6 розділу І Порядку №326 передбачено, що обмін інформацією в порядку інформаційної взаємодії здійснюється з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації та з дотриманням вимог законів щодо електронного цифрового підпису та електронного документообігу.

В процесі інформаційної взаємодії Мінфіну з ДФСУ та Казначейством при формуванні Реєстру визначено, що:

ДФСУ до 12-ї години вносить до Реєстру інформацію, передбачену пп. 200.7 ПКУ за попередній робочий день (п.1 р.ІІ Порядку №326);

Мінфін до 13-ї години забезпечує автоматичну обробку інформації, отриманої від ДФСУ, та щоденне оприлюднення (крім вихідних, святкових та неробочих днів) Реєстру на своєму офіційному веб-сайті відповідно до вимог ПКУ (п. 5 р. ІІ Порядку № 326); Казначейство після 13-ї години операційного дня отримує з Реєстру інформацію про узгоджені суми бюджетного відшкодування із зазначенням платіжних реквізитів (п.1 р. ІІІ Порядку №326);

Казначейство після 13-ї години робочого дня, що настає за днем перерахування узгоджених сум бюджетного відшкодування платникам податку, вносить до Реєстру інформацію про повернення суми бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, з накладанням електронного цифрового підпису відповідно до п. 6 р. І Порядку № 326 (п. 4 р. ІІІ Порядку № 326);

Мінфін до 14-ї години забезпечує автоматичну обробку інформації, отриманої від Казначейства, та щоденне оприлюднення (крім вихідних, святкових та неробочих днів) Реєстру на своєму офіційному веб-сайті відповідно до вимог ПКУ (п.5 р. ІІІ Поряду № 326).

З наведеного слідує, що внесення інформації до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних для відшкодування на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сум податку на додану вартість за листопад-грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року в загальному розмірі 3753558 грн   віднесено до повноважень Державної фіскальної служби України.

Натомість, суд першої інстанції на вказані обставини та положення норм матеріального права не зважив та поклав обов’язок на внесення інформації до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сум податку на додану вартість на Луцьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області, яка в свою чергу такими повноваженнями не наділена.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

З наведеного слідує, що  суд апеляційної інстанції  не змозі виправити виявлений недолік, оскільки такий суд не  наділений повноваженнями щодо заміни неналежного відповідача на належного -  Державну фіскальну службу України на стадії розгляду апеляційної скарги.

За наведених обставин справи,  апеляційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області у названій частині  слід задовольнити, рішення суду першої інстанції  в  частині покладеного обов’язку на вказаного відповідача слід скасувати, з прийняттям у цій  нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав її винесення   до неналежного відповідача.

2.          Досліджуючи доводи апеляційної скарги позивача в  частині, що стосується прийнятого рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з Державного бюджету на користь позивача пені у  3 588 462, 49грн сум ПДВ за деклараціями  за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року, то колегією суддів встановлено таке.

        Відповідно до вимог позовної заяви, розрахунку пені  за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання  (а.с.91) обумовлений розмір пені позивачем нараховано за період з 01.01.2011 року по 31.05.2018року.

На дату подання позивачем перелічених декларацій, порядок відшкодування обумовлених сум визначався Законом України «Про податок на додану вартість».

 Підпунктами 7.7.4., 7.7.5, 7.7.6, 7.7.7  п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що  платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (п. 7.7.7 названого Закону).

У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.п. 7.7.8. п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону).

Відтак, право на відшкодування сум ПДВ у позивача за названою нормою (п.п. 7.7.8. п. 7.7 ст. 7 обумовленого Закону) виникло з дня закінчення процедури судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника  податків, яка відповідно до наданих суду копій судових рішень закінчилася набранням рішенням законної сили в період 2012-2014рр.

З 01.01.2011року набрав чинності Податковий Кодекс України (в редакції до 01.01.2017року) положення якого передбачали, що  якщо за результатами перевірки, проведеної контролюючими органами відповідно до п. 58.1 ПКУ, установлено факт завищення платником податку від'ємного значення сум ПДВ, у т.ч. від'ємного значення, яке було зараховано в зменшення податкового боргу з ПДВ, виноситься податкове повідомлення-рішення.

При цьому відповідно до п. 56.1 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному чи судовому порядку.

У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ПКУ).

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відтак, з моменту прийняття судом апеляційної  інстанції  (а в деяких випадках судом касаційної інстанції) рішення стосовно задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень –рішень, предметом яких було зменшення бюджетного відшкодування,  суми бюджетного відшкодування визначені у  деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року (2012- червень 2014рр) задекларовані позивачем суми від’ємного значення набули статусу узгоджених та таких, що підлягали відшкодуванню у строки визначені податковим кодексом.

Згідно положеннями п. 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції станом на дату набуття рішенням суду законної сили, за переліком судових рішень обумовлених вище  2012- червень 2014рр),  після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу  (пп.200.18.2. п. 200.18 ст. 200 ПК України в тій же редакції).

Пунктом 200.23 ст. 200 ПК України (в тій же редакції), передбачено, що  суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З наведеного слідує, що датою виникнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ (в тому рахунку і датою початку строку для нарахування названої пені) є наступний день, який слідує за датою  закінчення строку, визначеного п. 200.15 ст. 200 ПК України, який  обраховується від дати фактичного отримання  контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача  + 5 днів  для підготовки висновку податковим органом  та 3 дні на відшкодування  органами казначейства.

Сукупний аналіз положень пункту 43.3 статті 43, пункту 102.5 статті 102, пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України свідчить про те, що строк звернення до адміністративного суду з цим позовом встановлюється на рівні 1095 днів від дня виникнення права на бюджетне відшкодування або від дня коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про порушення цього права. Вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов'язані із фактом існування заборгованості бюджету, а відтак повинні бути заявлені до суду з  дотримання встановленого законодавством спеціального строку (1095 днів).

Водночас, колегія суддів зазначає, що  Верховний суд у постановах від 09.10.2018 року у справі №817/1828/17, від 17.04.2018 року по справі №816/1369/17, від 11.09.2018 року у справі 812/103/15,  від 14.03.2019 року у справі №822/553/17 дійшов аналогічного висновку проте, що позовна вимога  про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку може бути заявлена у межах строку встановленого 102.5 статті 102 КАС України (1095днів).

З наданих відповідачем відомостей  слідує, що судові рішення, які набрали законної сили (постановлені на користь позивача  у справах, що стосуються сум, задекларованого  від’ємного значення  ПДВ за перелічені звітні періоди) отримані органом податкової служби (відповідачем) в період з 2011 року по  04.07.2014 року.

Підсумовуючи викладене, керуючись п. 56.18 ст. 56 ПКУ колегія суддів приходить до висновку, що  суми задекларованого позивачем ПДВ за деклараціями  за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року набули статусу узгоджених сум з дати набрання законної сили відповідним  судовими  рішеннями, які припадають на період 2011-по 2014 роки.  

Статусу бюджетної заборгованості вказані суми набули на наступний день, який слідує за датою  закінчення строку, визначеного п. 200.15 ст. 200 ПК України,  отож з саме  з вказаної дати позивач набув право на нарахування пені  до закінчення строку 1095днів з дня  виникнення заборгованості.  

Стосовно ж строку протягом якого позивачем могла бути заявлена позовна вимога до суду про стягнення  пені, то виходячи з положень п. 102.5 статті 102 КАС України такий строк   також становить 1095 днів з моменту виникнення у платника на неї права  (дати з якої пеня повинна бути нарахована).

До суду позивач звернувся 21.06.2018 року, а відтак граничний строк (1095 днів), з якого  позивач вправі був звернутися до суду з позовом про стягнення  нарахованої або такої, що підлягала нарахуванню пені  припадає на 22.06.2015 року (з урахуванням додаткового дня високосного року). Розрахунок: дата звернення до суду з позовної заявою  21.06.2018 – 1095 днів = 22.06.2015 року.

З наведеного слідує, що позовна вимога про стягнення пені яка нарахована та/або яка підлягала нарахуванню в період до дати  22.06.2015 року  є такою, що заявлена поза межами строку 1095 днів.

Відповідно до ч. 3 с.123 КАС України, якщо факт  пропуску позивачем строку звернення до суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані не поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем надано не було,  причини, які могли б бути визнані поважними позивачем також не зазначено.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної вимоги  про стягнення з Державного бюджету на користь позивача пені  за період з 2011 року по 21.06.2015 року без розгляду.

Стосовно ж решти пені, яка б мала бути нарахована відповідачем на суму бюджетної заборгованості з ПДВ та виплачена на користь позивача відповідно до пункту 200.23 ст. 200 ПК України за період з 22.06.2015року по дату завершення 1095днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з ПДВ, то як слідує з матеріалів справи на суму такої заборгованості відповідачем пеня не нараховувалась та не виплачувалась для позивача.

Перевіривши розрахунки пені надані позивачем, як підставу для стягнення пені, колегією суддів встановлено, що в розрахунках мають місце непоодинокі випадки нарахування пені із застосуванням розміру облікової ставки НБУ, яка не відповідає фактичній   обліковій ставці, затвердженій НБУ у періодах які існували на дату виникнення у позивача права на нарахування пені.

Окрім того, позивачем при складанні розрахунків не враховано обставин, стосовно того, що пеню може бути  нараховано за період з дня  набуття узгодженого від’ємного значення ПДВ  статусу бюджетної заборгованості  (який припадає на дев’ятий день від дати отримання відповідачем судового рішення, що набрало законної сили постановленого на користь позивача) до  дня закінчення строку 1095днів з дня  виникнення  такої бюджетної заборгованості.  Окрім того, позивачем включено до розрахунку розмір пені, що мала б бути нарахована для нього  поза межами строку 1095 днів до дати звернення до суду.

За наведених обставин, зібрані у справі докази не містять належного розрахунку пені, що виключає можливість задоволення позову у спосіб визначений позивачем, - як  стягнення  конкретного розміру пені.

Водночас, колегією суддів  враховано, що нарахування пені, визначеної  пунктом 200.23 ст. 200 ПК України належить до повноважень відповідача, а відтак  суд не праві перебирати на себе не притаманні йому функції та повноваження щодо самостійного обрахунку пені.  Встановивши порушення закону, суд може зобов’язати відповідача його усунути.

Керуючись ст. 9 КАС України, зважаючи на відсутність достеменно вірного розрахунку пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ та  метою ефективного захисту прав та інтересів позивача,  суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення названої вимоги позивача у спосіб зобов’язання  відповідача  нарахувати та виплатити позивачу  пеню,  відповідно до п. 200.15, п. 200.23 ст. 200 ПК України,  за період з 22.06.2015року по дату завершення 1095днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, зазначеного у  деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року.  При цьому, колегія суддів погоджується з доводами позивача стосовно того, що розрахунок пені має здійснюватися на рівні 120% облікової ставки, затвердженої Національним Банком України на дату відповідного нарахування пені, від суми бюджетної заборгованості з ПДВ.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак   рішення суду  слід скасувати та ухвалити  нове  судове рішення.

Керуючись ст.ст. 123, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та  фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року  у справі №803/1149/18 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою:

- у задоволенні позовної вимоги  про зобов’язання Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сум ПДВ – відмовити;

- позовну вимогу СПД ОСОБА_3 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (Інд.Номер НОМЕР_1, м. Луцьк, вул. Садовського, 4а/2) пені за порушення строків  відшкодування сум ПДВ за деклараціями  за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року  за період з 2011 року по 21.06.2015 року - залишити без розгляду;

-   зобов’язати   Луцьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (Код ЄДРПОУ 39497665, м. Луцьк, Київський майдан, 4)  нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (Інд.Номер НОМЕР_1, м. Луцьк, вул. Садовського, 4а/2) пеню,  відповідно до п. 200.15, п. 200.23 ст. 200 ПК України   за період з 22.06.2015 року по дату завершення 1095 днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, зазначеного у  деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.         

Головуючий суддя ОСОБА_5

судді ОСОБА_6

ОСОБА_7

    Повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року.