Справа № 2-126/11

Провадження № 22-ц/801/754/2019

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 рокуСправа № 2-126/11м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                Ковальчука О.В.,

суддів :                        Сала Т. Б., Якименко М. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області про відмову у прийнятті заяви про видачу дублікату виконавчого листа, постановлену в цій справі 18 січня 2019 року в м. Немирові суддею цього суду Царапорою О. П.,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду першої інстанції з заявою про видачу дублікату виконавчого листа у справі № 2-126/11, мотивуючи її тим, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області 28 лютого 2011 року з ОСОБА_5 на користь позивача стягнуто аліменти на їх дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1, та видано виконавчий лист, який заявником направлено до ГТУЮ в Одеській області за місцем роботи боржника. У Першому приморському відділі державної виконавчої служби м. Одесса ГТУЮ в Одеській області було відкрито виконавче провадження, проте в листопаді 2018 року у відповідь на заяву повідомлено, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчих проваджень не перебуває на виконанні виконавчий лист № 2-126/2011, виданий Немирівським районним судом Вінницької області.

Пославшись на вказані обставини, ОСОБА_3, просила замість втраченого оригіналу виконавчого листа у справі № 2-126/11 видати його дублікат.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 18 січня 2019 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_3 про видачу дублікату виконавчого листа.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу про повернення заяви заявникові розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).

Відмовляючи у прийнятті заяви, суд першої інстанції виходив із того, що суд, відмовляє у прийнятті заяви про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу з пропущеним строком пред'явлення виконавчого документа до виконання без клопотання стягувача про відновлення цього строку, отже заява ОСОБА_3 не ґрунтується на вимогах закону, оскільки подана після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, питання про поновлення строку звернення до виконання нею в заяві не ставиться.

Із такими висновками суду не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У п. 1 п. п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

З аналізу змісту цієї норми видно, що підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка "Дублікат". Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення та чи не втратило воно законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час видачі виконавчого листа) рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Водночас, тлумачення зазначеного пункту свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із висновком Верховного суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц.

Отже, строк пред’явлення до виконання виконавчого листа у цій справі на час набрання чинності Законом № 1404-VIII не сплинув, тому він може бути пред’явлений до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, від 02 червня 2016 року та чинній на час звернення з заявою про видачу дублікату виконавчого листа) виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області 28 лютого 2011 року стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3 аліменти на дочку – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 січня 2011 року і до повноліття дитини (а. с. 16).

Відповідно до супровідних листів від 02 березня 2011 року та 10 березня 2011 року Немирівський районний суд Вінницької області направив виконавчий лист на адресу ОСОБА_3 (а. с. 17, 19).

Згідно з довідкою про отримання аліментів від 13 липня 2011 року № 13315/20-44/В-5, виданою Першим приморським відділом державної виконавчої служби м. Одесса ГТУЮ в Одеській області з ОСОБА_4 дійсно утримуються аліменти за період з 27 січня 2011 року по 01 червня 2011 року згідно з виконавчим листом № 2-216, який видано 28 лютого 2011 року Немирівським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 січня 2011 року і до повноліття дитини (а. с. 34).

19 листопада 2018 року Перший приморський відділ державної виконавчої служби м. Одесса ГТУЮ в Одеській області листом № 37339 повідомив адвоката ОСОБА_7 у відповідь на її заяву про те, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчих проваджень у них не перебуває на виконанні виконавчий лист № 2-126/2011, виданий Немирівським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на дитину – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 37).

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення місцевого суду про стягнення аліментів не виконано, зокрема, період на який призначенні платежі по сплаті аліментів триває, отже станом на день звернення позивача з заявою про видачу дублікату виконавчого листа строк пред’явлення до виконання цього виконавчого документу, встановлений ч. 3 ст. 12 ЦПК України, не закінчився.

Крім того, з матеріалів справи видно, що позивачем було пред’явлено виконавчий лист про стягнення на її користь аліментів до виконання та виконавчою службою здійснювалось його примусове виконання, проте рішення Немирівського районного суду Вінницької області 28 лютого 2011 року станом на час звернення з заявою про видачу виконавчого листа не виконане, а виконавчий лист втрачено, отже наявні підстави, передбачені п. 1 п. п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, для видачі його дублікату.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого листа до виконання і незаявлення вимоги про його поновлення є підставою для відмови у видачі виконавчого листа, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті заяви з цих підстав.

Зміст оскаржуваного судового рішення свідчить, що суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті заяви про видачу дублікату виконавчого листа, не навів жодних обґрунтованих мотивів з яких він дійшов таких висновків, не здійснив оцінку наданих заявником доказів та порушив процесуальні норми права, що призвело до постановлення помилкової ухвали про відмову у прийнятті заяви тому ця ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, з направленням матеріалів вказаної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 18 січня 2019 року скасувати, матеріали заяви про видачу дублікату виконавчого листа направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий                                        О.В. Ковальчук

Судді :                                            Т.Б. Сало

                                                ОСОБА_8

Текст постанови виготовлено 25 квітня 2019 року.