7 серпня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1до Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, за касаційною скаргою представника Державного казначейства України - Пашун Лариси Миколаївни на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2005 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2006 року,

в с т а н о в и л а:

Представник відповідача звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2005 р., змінене рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 15.02.2006 р., якими позов задоволено частково: стягнуто з  Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150000 грн.

В обґрунтування касаційної скарги представник відповідача посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про зменшення розміру відшкодування.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що в зв'язку з незаконним притягненням позивача до кримінальної відповідальності, арештом та перебуванням під слідством протягом 10 місяців, він має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави.

Зменшуючи розмір моральної шкоди з 500000 грн. до 150000 грн., апеляційний суд виходив із засад розумності, виваженості і справедливості, а також з того, що місцевий суд при вирішенні позову не врахував цих засад відповідно до  вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновки судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу представника Державного казначейства України - Пашун Лариси Миколаївни відхилити.

 Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2005 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :