ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/100/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючого), Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван",

ініціюючі кредитори - Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", Публічне акціонерне товариство "Сбербанк",

кредитор - ОСОБА_5,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1",

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Акціонерного товариства "Сбербанк"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 07.12.2018

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Верховця А.А., Пантелієнка В.О.,

у справі за заявою

Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван",

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.01.2015 порушено провадження у справі № 925/100/15 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сван" (далі - ТОВ "Торговий дім "Сван"), введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.02.2016 у справі № 925/100/15 призначено розпорядником майна ТОВ "Торговий дім "Сван" арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

3. Постановою Господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 у справі № 925/100/15 ТОВ "Торговий дім "Сван" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шиганського В.В., припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

4. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 у справі № 925/100/15 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") у задоволенні скарги на дії розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 у справі № 925/100/15 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 у справі № 925/100/15.

6. 10.10.2018, 19.11.2018, 29.11.2018, 04.12.2018, 07.12.2018 до Північного апеляційного господарського суду від представника ПАТ "Сбербанк" ОСОБА_5 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом, заборони будь яким особам вчиняти будь-які дії (в т.ч. угоди, домовленості, тощо), досягнуті ліквідатором Шиганським В.В. станом від дати його призначення ліквідатором у справі 05.04.2018 та в подальшому - без попереднього письмового погодження з комітетом кредиторів, заборони ліквідатору Шиганському В.В. без попереднього письмового погодження з комітетом кредиторів, укладати, підписувати та/або виконувати будь-які досягнуті ним з будь-ким в ліквідаційній процедурі угоди/правочини та розпочати процедуру їх розірвання (відмови від правочинів), з метою забезпечення заяви ПАТ "Сбербанк" накласти арешт та заборонити відчуження будь-якого майна, належного ТОВ "Торговий дім "Сван".

7. 10.10.2018, 19.11.2018, 29.11.2018, 04.12.2018, 07.12.2018 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_5 (як кредитора у даній справі) надійшла заява про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом, заборони будь яким особам вчиняти будь-які дії (в т.ч. угоди, домовленості, тощо), досягнуті ліквідатором Шиганським В.В. станом від дати його призначення ліквідатором у справі 05.04.2018 та в подальшому - без попереднього письмового погодження з комітетом кредиторів, заборони ліквідатору Шиганському В.В. без попереднього письмового погодження з комітетом кредиторів, укладати, підписувати та/або виконувати будь-які досягнуті ним з будь-ким в ліквідаційній процедурі угоди/правочини та розпочати процедуру їх розірвання (відмови від правочинів), з метою забезпечення заяви ПАТ "Сбербанк" накласти арешт та заборонити відчуження будь-якого майна, належного ТОВ "Торговий дім "Сван".

8. 10.10.2018, 19.11.2018, 29.11.2018, 04.12.2018, 07.12.2018 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" (далі - ТОВ "Сван-1") надійшла заява про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом, заборони будь яким особам вчиняти будь-які дії (в т.ч. угоди, домовленості, тощо), досягнуті ліквідатором Шиганським В.В. станом від дати його призначення ліквідатором у справі 05.04.2018 та в подальшому - без попереднього письмового погодження з комітетом кредиторів, заборони ліквідатору Шиганському В.В. без попереднього письмового погодження з комітетом кредиторів, укладати, підписувати та/або виконувати будь-які досягнуті ним з будь-ким в ліквідаційній процедурі угоди/правочини та розпочати процедуру їх розірвання (відмови від правочинів), з метою забезпечення заяви ПАТ "Сбербанк" накласти арешт та заборонити відчуження будь-якого майна, належного ТОВ "Торговий дім "Сван".

9. В обґрунтування поданих заяв заявники вказували на неправомірні дії ліквідатора Шиганського В.В. та зазначали, що у зв'язку із повною відсутністю звітування перед кредиторами (комітетом кредиторів) про свою роботу 15.06.2018 на адресу Шиганського В.В. головою комітету кредиторів було направлено вимогу про скликання комітету кредиторів на 25.06.2018 об 11:00 за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 46. У вимозі було зазначено про необхідність подання ліквідатором звіту із документальними доказами щодо проведеної роботи. Ліквідатор Шиганський В.В. вимогу про скликання комітету кредиторів проігнорував, повідомлення кредиторам про скликання комітету кредиторів не направив, звітів про свою роботу не надав, на збори комітету кредиторів не з'явився про причини неявки не повідомив.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 925/100/15 у задоволенні заяв ПАТ "Сбербанк", ОСОБА_5 та ТОВ "Сван-1" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів відмовлено.

11. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство) прямо забороняє накладати арешт та вчиняти інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 925/100/15, Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 925/100/15 повністю. Справу передати до апеляційного суду для нового розгляду заяв АТ "Сбербанк", ОСОБА_5 та ТОВ "Сван-1". Винести і направити до Вищої Ради правосуддя окрему ухвалу стосовно суддів Північного апеляційного господарського суду Верховця А.А. та Пантелієнка В.О. стосовно оцінки дій при слуханні справи, що можуть містити ознаки дисциплінарних проступків. Судові витрати покласти на ліквідатора боржника арбітражного керуючого Шиганського В.В.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/100/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 25.01.2019.

14. 28.01.2019 суддею Верховного Суду Пєсковим В.Г. подано заяву про самовідвід у розгляді справи № 925/100/15 у порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В.Г. - головуючого, судді - Білоус В.В., судді - Катеринчук Л.Й. від 28.01.2019 заяву судді Пєскова В.Г. від 28.01.2019 про самовідвід у розгляді справи № 925/100/15 задоволено.

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/100/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2019.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я. від 11.02.2019 касаційну скаргу АТ "Сбербанк" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 925/100/15 залишено без руху. Надано АТ "Сбербанк" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Роз'яснено АТ "Сбербанк", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

18. 21.02.2019 АТ "Сбербанк" на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.02.2019 подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 1 762, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7998250 від 20.02.2019.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Жукова С.В., судді - Ткаченко Н.Г., від 04.03.2019 прийнято справу № 925/100/15 Господарського суду Черкаської області до провадження та ухвалено здійснити перегляд ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.03.2019.

Дату розгляду касаційної скарги визначено з урахуванням перебування судді Жукова С.В. у відрядженні з 29.03.2019 по 03.04.2019 (наказ КГС ВС від 22.03.2019 № 7-в) та перебування судді Жукова С.В. у відпустці з 04.04.2019 по 05.04.2019 (наказ КГС ВС від 22.03.2019 № 17-кв)

20. Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (АТ "Сбербанк" )

21. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст. ст. 6, 18, 13 Конвенції "Про захист прав і основоположних свобод", ст. ст. 8, 19, 129 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 18 Закону про банкрутство, ст. ст. 136, 137 ГПК України.

22. Скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, всупереч своєї ж практики застосування норм права, самоусунувся від здійснення покладених на нього обов'язків, відмовив заявникам у розгляді по суті заяв з надуманих підстав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

24. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Предметом розгляду в даному випадку є заяви ПАТ "Сбербанк", ОСОБА_5 та ТОВ "Сван-1" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 5 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Ч. 1 ст. 18 Закону про банкрутство передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 18 Закону про банкрутство).

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 18 Закону про банкрутство та ст. ст. 136, 137 ГПК України, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, приймаючи ухвалу про заборону учасникам справи про банкрутство, посадовим особам державних органів та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення вимог кредитора, які вимагаються до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів. Право здійснення забезпечення вимог кредиторів та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали про відмову в задоволенні заяв про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення лише посиланням на ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, зокрема вказавши на те, що вказана стаття прямо забороняє накладати арешт та вчиняти інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в тому числі, на стадії ліквідаційної процедури вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями ст. 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Закону про банкрутство.

На думку колегії суддів Касаційного господарського суду, при винесенні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції не розглянув подані заяви про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів по суті та не обґрунтував належним чином свою відмову в їх задоволенні, не надав оцінку доводам заявників щодо необхідності вжиття таких заходів та не дослідив доказів, якими заявники підтверджували свої вимоги.

25. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч. 6 ст. 310 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги АТ "Сбербанк", скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 925/100/15 та направлення справи для продовження розгляду до апеляційного господарського суду.

При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду відхиляє доводи заявника касаційної скарги про необхідність винесення окремої ухвали щодо суддів апеляційного господарського суду, оскільки не вбачає правових підстав для її винесення в порядку ст. 246 ГПК України.

26. Судові витрати

У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги та направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до ст. 129 ГПК України не вирішувалось.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 925/100/15 скасувати.

3. Справу № 925/100/15 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко