ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 квітня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/11161/18

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/375/19

             ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

                            головуючого-судді: Онищенко О.І.

                            суддів: Лакізи Г.П., Скрипки А.А.    

                            секретар: Поклад Д.В., Позняк О.М.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»

Відповідач: ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 грудня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних (суддя Логвіна Т.В.), ухвалене о 12 год. 21 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 05 січня 2019 року,          

                                   В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за період з 25.02.2010 року по 19.01.2017 року у розмірі 639 032,94 грн, яка складається  з суми за ставкою 3% річних – 170 280,41 грн; розрахунок інфляційних втрат – 468 752,53 грн. Позов мотивовано тим, що 25 лютого 2010 року заочним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова у справі №2-289/10 суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання кредитних послуг № BL 4374 від 27 травня 2008 року в розмірі 1 422 772 грн 66 коп., а також судові витрати в загальному розмірі 1820 грн. Позивач вказує, що відповідач не виконала вказане рішення суду вчасно, а отже допустила прострочення грошового зобов’язання за період з 25.02.2010 року по 19.01.2017 року, у зв’язку з чим банком здійснено нарахування інфляційних втрат на суму боргу, що є особливою мірою відповідальності боржника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 грудня 2018 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за період з 25.02.2010 року по 19.01.2017 року у розмірі 639 032,94 грн, яка складається: розрахована сума за ставкою 3% річних - 170 280,41 грн; розрахунок інфляційних втрат – 468 752,53 грн, а також 9585 грн 50 коп. у відшкодування сплаченого судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що боржником зобов’язання за рішенням суду вчасно не виконано, а отже допущено прострочення грошового зобов’язання, за яке настає відповідальність на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на положення ч.1 ст.264 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов’язання, що існувало між сторонами, якщо останнє було грошовим в іноземній валюті, то таким і залишається, тому суд безпідставно стягнув суму інфляційних втрат, прийнявши до уваги розрахунок позивача, проведений ним виходячи з суми боргу в гривні. За доводами відповідача, суд першої інстанції не прийняв до уваги заяву про застосування строків позовної давності та стягнув заборгованість поза межами позовної давності, що суперечить діючому законодавству України.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону частково відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 лютого 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання кредитних послуг № BL 4374 від 27 травня 2008 року в розмірі 1 422 772 грн 66 коп., а також 1700 грн у відшкодування сплаченого судового збору та 120 грн у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду Деснянським районним судом м.Чернігова, а всього 1820 грн (а.с.5-7).

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 березня 2019 року, визнано припиненим Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 4374 від 27.05.2008 року, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2; визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки від 28.05.2008 року, укладеним між ВАТ «Універсал Банк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2, як іпотекодавцем, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за №5157; знято заборону відчуження та виключено записи про обтяження нерухомого майна з Державного реєстру Іпотек (реєстраційний номер обтяження 7278104), Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 7277965) щодо об’єкта нерухомого майна – адмінбудівлі літ. «А-1», «а», «а1», загальною площею 183,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Чернігів, вул.Попудренка, буд.8-А, що належить на праві власності ОСОБА_2, яка виникла на підставі договору іпотеки від 28.05.2008 року, укладеного між ВАТ «Універсал Банк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2, як іпотекодавцем, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за №5157; стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь держави 1102 грн 40 коп. судового збору (а.с.128-131,139-145). Вказаними рішеннями встановлено,що ОСОБА_2 добровільно вносила кошти на виконання взятих перед банком зобов»язакнь, останній платіж нею внесено 19 січня 2017 року.

За змістом положень ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином  (ст. 599 ЦК).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні  положень ст. 549 ЦК.

Отже, за  змістом  наведеної  норми  закону  нарахування  інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за  час прострочення.

Згідно ч.2 ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною п’ятою статті 11 ЦК України передбачається можливість виникнення цивільних прав та обов’язків з рішення суду. Таким чином, на підставі рішення суду можуть виникати зобов’язання, які залежно від змісту можуть бути грошовими або негрошовими.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов’язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов’язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов’язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов’язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов’язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов’язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов’язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов’язань.

У ОСОБА_2 на підставі заочного рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 лютого 2010 року виникло грошове зобов’язання у зв’язку із стягненням грошових коштів - заборгованості за договором про надання кредитних послуг № BL 4374 від 27.05.2008 року в розмірі 1 422 772 грн 66 коп. Хоча відповідач і добровільно сплачувала вказану заборгованість, проте у повному обсязі вона виконала зобов’язання лише 19 січня 2017 року, проти чого сторони не заперечували. З огляду на те, що відповідач прострочила виконання грошового зобов’язання із виплати кредитної заборгованості у сумі 1 422 772 грн 66 коп., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. 

Приймаючи до уваги правову природу нарахувань передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та враховуючи, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК), суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, але безпідставно відхилив заяву про застосування строку позовної давності.

До своєї позовної заяви позивач додав розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, з якого вбачається, що вказані суми 3% річних в розмірі 170280,41 грн та інфляційних втрат в розмірі 468752,53 грн нараховані банком за весь період, починаючи з 25.02.2010 року (дати винесення Деснянським районним судом м. Чернігова заочного рішення у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором) по 19.01.2017 року ( дата остаточного виконання зазначеного рішення), включно.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки банк з позовом звернувся до суду 18.10.2018 року, то стягненню підлягають інфляційні втрати та 3% річних за період з 18.10.2015 року по 19.01.2018 року, тобто в межах строку позовної давності та стяновлять по інфляційних втратах 7236,31 грн, по 3% річних 29548,88 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У позовній заяві ПАТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 639 032,94 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 36 785,19 грн (7236,31 грн + 29548,88 грн). Отже, позовні вимоги задоволено судом на 5,8%. При зверненні до суду з позовом банком сплачено судовий збір у розмірі 9585,50 грн (а.с.1). Таким чином, у зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 556 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (9585,50 грн х 5,8%). 

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі. Апеляційна скарга відповідача задоволена на 94%. При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплатила 14 378,25 грн судового збору (а.с.66, 79). У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 13 516 грн судового збору (14 378,25 грн х 94%).

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, провівши взаємозалік, з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 12 960 грн судового збору (13 516 грн – 556 грн).

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру стягнутих сум інфляційнійних втрат та 3% річних, а також судового збору.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

                               П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 грудня 2018 року змінити: в частині періоду стягнення заборгованості, визначивши його з 18.10.2015 року по 19.01.2018 року, розміру стягнутих сум інфляційних втрат, зменшивши їх з 468752,53 грн до 7236,31грн та 3% річних з 170280,41 грн до 29548,88 грн, а також судового збору, стягнувши з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 12 960 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 грудня 2018 року  залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2019 року.

Головуючий:                                                             Судді: