7 серпня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2004 р. про часткове задоволення позову та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.12.2004 р., якою рішення місцевого суду змінено в частині зменшення розміру грошової компенсації на користь позивачки за виділений відповідачу автомобіль, а в решті рішення суду залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, невірну оцінку наданих доказів,  неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про часткове скасування судових рішень та задоволення її позовних вимог щодо розміру компенсації.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено перелік майна, що було придбано подружжям під час шлюбу, його вартість та здійснено поділ спірного майна у відповідності з вимогами ст.ст. 69, 70 СК України.

Зменшуючи розмір грошової компенсації на користь позивачки з 18011 грн. 35 коп. до 8000 грн. за виділений відповідачу автомобіль, апеляційний суд виходив з того, що автомобіль було продано відповідачем в 2003 р. за 16000 грн., а тому поділ автомобіля не може бути здійснено за його ринковою вартістю.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновки судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :