Справа №:2604/27177/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Актив+», боржник - ОСОБА_1, про заміну сторони виконавчого провадження,

установив:

Заявник звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження посилаючись на те, що 19.03.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва було ухвалено рішення за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, згідно якого на користь позивача стягнуто борг в сумі 114 754,93 грн. та судові витрати в сумі 1 147,55 грн., та 05.04.2013 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду. 20.04.2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Гарантія та Довіра» укладено договір факторингу № 17, згідно якого право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 30.11.2016 року за договором про відступлення права вимоги № 279/ФК-16, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Актив+», право вимоги до боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Актив+». 29.03.2017 року ухвалою Дніпровського районного суду м Києва здійснено заміну сторони виконавчого провадження. 16.10.2018 року між ТОВ «ФК «Актив+» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено Договір Факторингу № 1610/ФК-1, за умовами якого товариство набуло право вимоги до боржника.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи сповіщалися згідно норм процесуального законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Встановлено, що відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.03.2013 року було задоволено позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно вказаного рішення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто боргу в сумі 114 754,93 грн. та судові витрати в сумі 1 147,55 грн.

05.04.2013 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду.

20.04.2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Гарантія та Довіра» укладено договір факторингу № 17, згідно якого право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

30.11.2016 року за договором про відступлення права вимоги № 279/ФК-16, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Актив+», право вимоги до боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Актив+».

29.03.2017 року ухвалою Дніпровського районного суду м Києва здійснено заміну сторони виконавчого провадження на ТОВ «ФК «Актив+».

16.10.2018 року між ТОВ «ФК «Актив+» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено Договір факторингу № 1610/ФК-1, згідно якого право вимоги до ОСОБА_1 передано до ТОВ «Глобал Спліт».

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07.12.2000 року «Про банки і банківську діяльність», де зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04. 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга ст. 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя ст. 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, зазначено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону вказано, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16.

Як вбачається зі Статуту ТОВ «Глобал Спліт» (нова редакція), затвердженого зборами учасників ТОВ «Глобал Спліт» рішенням № 01/10-2018 від 01.10.2018 року, Товариство має право здійснювати у сукупності лише ті види діяльності, суміщення яких не заборонено законодавством України. Якщо відповідно до закону та інших нормативно-правових актів для надання певної фінансової послуги необхідно мати дозвіл/ліцензію, Товариство може надавати такі послуги лише після отримання відповідного дозволу/ліцензії. Товариство набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ.

Проте, заявник не надав доказів набуття статусу фінансової установи.

Суд не приймає до уваги Розпорядження № 1462 від 21.08.2018 року, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання сфері ринків фінансових послуг, оскільки дане Рішення не є ліцензією, а лише підставою для його видачі.

Враховуючи, що заявником не доведено право набуття вимоги до боржників в рамках цивільної справи № 2604/27177/12, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Суд звертає увагу на те що аналогічна заява вже була подана заявником, однак у її задоволенні було відмовлено з тих саме підстав, що свідчить про неналежну підготовку звернень до суду та зловживання процесуальними правами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 353, 354, 442 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Актив+», боржник - ОСОБА_1, про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: