ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25 квітня 2019 року Справа №  280/1018/19   м.Запоріжжя

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2019 року до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі – позивач) до ОСОБА_1 приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача щодо відмови у врахуванні позивачу періодів з 23.05.1978 по 27.07.1979 (штампувальником в цех №1 Заводу імені ОСОБА_3), та з 22.08.1992 по 14.12.1994 (СПМО «Моноліт») до страхового стажу, з 15.08.1983 по 12.06.1985 (електрозварювальником в ремонтно-механічному цеху «Завод залізобетонних виробів та конструкцій»), з 01.07.1985 по 12.04.1988 (електрозварювальником 5 розряду на період будівництва «Південелеваторбуд»), та з 23.10.1990 по 14.12.1994 (монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій СМПО «Моноліт» управління №8) до страхового та спеціального стажу за Списком №2 та перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 01.01.2019;

зобов’язати відповідача врахувати позивачу періоди з 23.05.1978 по 27.07.1979 (штампувальником в цех №1 Заводу імені ОСОБА_3), та з 22.08.1992 по 14.12.1994 (СПМО «Моноліт») до страхового стажу, з 15.08.1983 по 12.06.1985 (електрозварювальником в ремонтно-механічному цеху «Завод залізобетонних виробів та конструкцій»), з 01.07.1985 по 12.04.1988 (електрозварювальником 5 розряду на період будівництва «Південелеваторбуд»), та з 23.10.1990 по 14.12.1994 (монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій СМПО «Моноліт» управління №8) до страхового та спеціального стажу за Списком №2, перерахувати пенсію за віком на пільгових умовах починаючи з 01.01.2019 та провести відповідні виплати.

Ухвалою суду від 18.03.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 05.04.2019 до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 08.04.2019 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у врахуванні позивачу періодів з 23.05.1978 по 27.07.1979 (штампувальником в цех №1 Заводу імені ОСОБА_3), та з 22.08.1992 по 14.12.1994 (СПМО «Моноліт») до страхового стажу, з 15.08.1983 по 12.06.1985 (електрозварювальником в ремонтно-механічному цеху «Завод залізобетонних виробів та конструкцій»), з 01.07.1985 по 12.04.1988 (електрозварювальником 5 розряду на період будівництва «Південелеваторбуд»), та з 23.10.1990 по 14.12.1994 (монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій СМПО «Моноліт» управління №8) до страхового та спеціального стажу за Списком №2. Зазначає, що підставою для відмови у врахуванні зазначених періодів стало те, що вкладиш в трудову книжку оформлений не належним чином, а саме в порушення пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, відсутні особистий підпис, дата заповнення вкладиша та печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка. Проте, на думку позивача, зазначене твердження є безпідставним, оскільки трудова книжка позивача вперше заповнювалась 15.07.1971, тобто до затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Зазначає на час прийняття позивача на роботу та оформлення трудової книжки усі вимоги до заповнення трудової книжки були виконані, а необхідності проставляти печатку установи або організації, на яку позивач приймався на роботу, чи підпису особи, яка її заповнювала, не було передбачено. Просить задовольнити позовні вимоги.  

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що ОСОБА_2 під час призначення пенсії була особисто подана заява про незарахування спірних періодів роботи до загального розрахунку стажу. Зазначає, що відповідно до пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, при оформленні трудової книжки ОСОБА_2 допущені порушення, а саме відсутня печатка підприємства, дата заповнення та особистий підпис власника. Зазначає, позивач повідомлявся про можливість приведення документів у відповідність шляхом надання довідок уточнюючого характеру про пільгові умови роботи, проте, уточнюючі довідки позивачем до Управління не подавались. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку в ОСОБА_1 приміському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

08 січня 2019 року позивач звернувся до ОСОБА_1 приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою, в якій просив перерахувати йому невірно розраховану пенсію з урахування страхового та спеціального стажу за періоди з 23.07.1978 – 27.07.1979, з 15.08.1983 – 12.06.1985, 01.07.1985 – 01.04.1988, 23.10.1990 – 14.12.1994.

ОСОБА_1 приміського УПФУ в Запорізькій області від 28.01.2019 №458/03 позивача повідомлено про те, що періоди роботи з 23.05.1978 по 27.07.1979, з 15.08.1983 по 12.06.1985, з 01.07.1985 по 04.04.1988, з 23.10.1990 по 14.12.1994, не можуть бути враховані до страхового стажу, так як трудова книжка, а саме вкладиш в трудову книжку оформлений не належним чином, а саме в порушення п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, відсутні у трудовій книжці ОСОБА_2 особистий підпис, дата заповнення вкладиша та печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Також, для об’єктивного та повного вирішення питання правомірності врахування вказаних періодів роботи до страхового стажу при обчисленні пенсії, рекомендовано надати Вільнянському відділу обслуговування громадян оригінали документів про роботу в зазначений період, а саме довідки з підприємств де позивач працював.

Позивач не погодившись з відмовою Пенсійного фонду у перерахунку пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для відмови у перерахунку позивачу пенсії стали посилання відповідача на пункт 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та те, що трудова книжка ОСОБА_2 оформлена з порушенням вимог зазначеного пункту.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі – Закон №1058).

Відповідно до положень статті 1 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що в трудовій книжці ОСОБА_2 міститься записи про його роботу за спірний період:

з 23.05.1978 по 27.07.1979 – штампувальником в цех №1 Заводу імені ОСОБА_3;

з 15.08.1983 по 12.06.1985 – електрозварювальником в ремонтно-механічному цеху «Завод залізобетонних виробів та конструкцій»;

з 01.07.1985 по 12.04.1988 – електрозварювальником 5 розряду на період будівництва «Південелеваторбуд»;

з 23.10.1990 по 14.12.1994 – монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій СМПО «Моноліт» управління №8.

Зазначені обставини відповідачем не спростовуються, проте, відповідач посилається на те, що вказані періоди не можуть бути зараховані до страхового стажу, у зв’язку із неправильним заповненням трудової книжки, а саме вкладишу до трудової книжки.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пп.2.25 та 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, «Звільнений за згодою сторін», п.1 ст.29 КЗпП РСФСР».

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412, не застосовується.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Відповідно до пункту 2.12 Інструкції №58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

До відзиву відповідачем надано копію вкладиша в трудову книжку ОСОБА_4, в якому дійсно відсутні відомості/підписи у графах «Підпис власника вкладиша», «Дата заповнення вкладиша», «Місце печатки».

Проте, суд зазначає, що відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також слід зазначити, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.

Дана правова позиція щодо відповідальності за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

За таких обставин, суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв’язку із неправильним заповненням роботодавцем вкладишу до трудової книжки.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу і на ту обставину, що пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Проте, суд зазначає, що виявлені відповідачем недоліки не стосуються періодів роботи позивача, а стосуються технічних помилок у заповненні загальної інформації у вкладиші до трудової книжки, які до того ж сталися не з вини позивача.

На підставі записів трудової книжки ОСОБА_2 встановлено, що він працював з 23.05.1978 по 27.07.1979 штампувальником в цех №1 Заводу імені ОСОБА_3, з 22.08.1992 по 14.12.1994 СПМО «Моноліт», з 15.08.1983 по 12.06.1985 електрозварювальником в ремонтно-механічному цеху «Завод залізобетонних виробів та конструкцій», з 01.07.1985 по 12.04.1988 електрозварювальником 5 розряду на період будівництва «Південелеваторбуд», та з 23.10.1990 по 14.12.1994 монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій СМПО «Моноліт» управління №8, записи здійснено в трудовій книжці та наявна відповідна печатка навпроти кожного з цих записів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу з підстав не заповнення вкладишу до трудової книжки.

Разом з тим, суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги про зобов’язання відповідача врахувати позивачу періоди з 23.05.1978 по 27.07.1979 (штампувальником в цех №1 Заводу імені ОСОБА_3), та з 22.08.1992 по 14.12.1994 (СПМО «Моноліт») до страхового стажу, з 15.08.1983 по 12.06.1985 (електрозварювальником в ремонтно-механічному цеху «Завод залізобетонних виробів та конструкцій»), з 01.07.1985 по 12.04.1988 (електрозварювальником 5 розряду на період будівництва «Південелеваторбуд»), та з 23.10.1990 по 14.12.1994 (монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій СМПО «Моноліт» управління №8) до страхового та спеціального стажу за Списком №2, перерахувати пенсію за віком на пільгових умовах починаючи з 01.01.2019 та провести відповідні виплати, з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до приписів ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду.

При цьому, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (ч.3 ст.24 Закону №1058).

Отже, обчислення страхового стажу відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду, в свою чергу суд має право втручатися в зазначені повноваження Пенсійного фонду, виключно у разі коли останній під час виконання таких дискреційних повноважень не дотримав вимог чинного законодавства України.

В даному випадку, відповідач не здійснював обчислення страхового стажу позивача за спірний період, а відмовив у проведенні такого обрахунку з формальних підстав, що зумовлює висновок суду про необхідність зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про проведення перерахунку невірно розрахованої пенсії, з урахуванням висновків суду.

Також, суд вважає за необхідне звернуту увагу і на ту обставину, що відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно пункту 4.3 Порядку №22-1, рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов’язків) та завіряється печаткою управління.

Проте, матеріали адміністративної справи не містить доказів прийняття відповідачем саме рішення з питання перерахунку позивачу пенсії, а лист від 28.01.2019 №458/03 не може вважатися таким в силу приписів Порядку №22-1.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов’язання відповідача повторно та у встановленому чинним законодавством України порядку розглянути заяву позивача про перерахунок невірно розрахованої пенсії від 08.01.2019.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною ч.2 ст.77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (70002, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_1 приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69089, м.Запоріжжя, вул.Істоміна, буд.6, код ЄДРПОУ 41251296) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_1 приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у врахуванні позивачу періодів з 23.05.1978 по 27.07.1979 (штампувальником в цех №1 Заводу імені ОСОБА_3), та з 22.08.1992 по 14.12.1994 (СПМО «Моноліт») до страхового стажу, з 15.08.1983 по 12.06.1985 (електрозварювальником в ремонтно-механічному цеху «Завод залізобетонних виробів та конструкцій»), з 01.07.1985 по 12.04.1988 (електрозварювальником 5 розряду на період будівництва «Південелеваторбуд»), та з 23.10.1990 по 14.12.1994 (монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій СМПО «Моноліт» управління №8) до страхового та спеціального стажу за Списком №2 та перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 01.01.2019.

Зобов’язати Запорізьке приміське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок невірно розрахованої пенсії від 08.01.2019, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 25.04.2019.

Суддя                                                                                                                    І.В. Новікова