Справа №22ц-191/10                         Головуючий в  1  інстанції:

                                Кузьменко А.Д.

Категорія 19

                                                                                    Доповідач:                                                 Приходько  Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2010 року   лютого  місяця  15 дня колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах  апеляційного  суду  Херсонської області  в  складі:

        головуючого         Приходько   Л.А.

        суддів                   Кузнєцовій О.А.    

                    Бездрабко О.В.

        при  секретарі            Ляшенко  О.В.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Херсоні апеляційну   скаргу  ОСОБА_3  на  рішення Чаплинського    районного  суду  Херсонської  області  від  06  листопада  2009  року в  справі

за позовом

Херсонського   юридичного   інституту  Харківського  національного    університету   внутрішніх  справ  до  ОСОБА_3  про  відшкодування  витрат за  навчання,

встановила:

В  червні  2009 року Херсонський  юридичний   інститут ХНУВС   звернувся  в  суд  з  позовом  до  ОСОБА_3   про  відшкодування  витрат  за  навчання.   Обґрунтовуючи   свої  вимоги  зазначив, що   з  01.08.2005  року по 03.12.2007 року ОСОБА_3   навчався   в  Херсонському  юридичному   інституті  ХНУВС.

31.10.2005  року   з  відповідачем укладено   угоду   про  підготовку   фахівця   в Херсонському   юридичному   інституті  ХНУВС,   умовами  якої     передбачена відшкодування  витрат  за  навчання   у  разі  звільнення   особи  з органів   внутрішніх   справ.03.09.2007 року з  відповідачем   укладений  договір   про   підготовку   фахівця    у  Херсонському  юридичному   інституті  ХНУВС,   умовами   якого  також   передбачено   відшкодування  витрат   за  навчання.

Наказом №178 о/с   від  03.12.2007  року    відповідач   відрахований  з  інституту та  звільнений  з органів  МВС  на  підставі п. 63 «ж»  Положення   по  проходження   служби  рядовим  та  начальницьким   складом  органів  внутрішніх   справ  України (за  власним  бажанням).Витрати,   пов’язані  з навчанням   складаються  з грошового   утримання,  продовольчого, речового  та   медичного забезпечення   та  оплати   комунальних   послуг  та   спожитих    енергоносіїв та   становлять  7895.32грн.У  зв’язку    із  викладеними   просили  стягнути з    ОСОБА_3  на  користь  Херсонського юридичного  інституту  витрати   пов’язані  з навчанням  в  зазначеному  розмірі з  урахуванням  індексу  інфляції.

  Рішенням  Чаплинського  районного  суду   Херсонської області   від   06  листопада 2009 року позов    задоволений.  Стягнуто  з  ОСОБА_3 на   користь   Херсонського   юридичного  інституту ХНУВС   7895.32 грн.   в  рахунок    відшкодування  витрат,  пов’язаних  з  навчанням,  а  також   на користь  держави    судовий  збір   в   розмірі   78.95грн та  120грн. втрат   на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи.

В  апеляційній   скарзі  ОСОБА_3,  посилаючись на неповне з’ясування   судом  обставин, що  мають значення  для   справи,  а  також на порушення   судом  норм   матеріального та  процесуального  права,    просить   рішення   скасувати та  ухвалити нове рішення   про  відмову   у  задоволені  позову.

У   судовому  засіданні   ОСОБА_3     доводи  апеляційної скарги  підтримав,  просив  рішення   суду  скасувати та   ухвалити  нове  рішення   про  відмову   у  задоволенні  позову.

Заперечуючи  проти   апеляційної   скарги   представник Херсонського  юридичного інституту  ХНУВС  зазначила,   що  рішення   суду, на  її думку,   є  законним  та  обґрунтованим.  Просила   апеляційну   скаргу   відхилити,  рішення  суду залишити без змін.

Заслухавши  доповідача,  перевіривши  законність  та  обґрунтованість   рішення   суду   в  межах   встановлених  ст.  303  ЦПК  України,  колегія   суддів ,  що   апеляційна   скарга   підлягає  задоволенню   частково з наступних  підстав.

Відповідно до п.1 ч.2  ст. 11  ЦК України    підставами  виникнення   цивільних   прав  та  обов’язків, зокрема, є   договори   та  інші   правочини.

Згідно  з ст.   526  ЦК  України   зобов’язання    повинні  виконуватися  належним   чином  відповідно  до  умов  договору  та  вимог    цього Кодексу,  інших актів    цивільного  законодавства.

Відповідно до   Указу   Президента  України   від   23 січня   1996  року  № 77/96 «Про  заходи  щодо   реформування   системи   підготовки   спеціалістів  та   працевлаштування   випускників   вищих навчальних  закладів»   вищі  навчальні  заклади  здійснюють  підготовку    спеціалістів  за  рахунок    коштів   Державного  бюджету   України, республіканського  бюджету  АР  Крим  та  місцевих  бюджетів – за  державним  замовленням;  за   рахунок    коштів   відповідних    юридичних  та   фізичних  осіб;   за рахунок  власних   коштів  особи.  Особи,  які  навчаються  на рахунок   державних   коштів,  укладають  з  адміністрацією   вищого навчального закладу   угоду, за   якою   вони  зобов’язуються   після  закінчення  навчання   та  одержання  відповідної  кваліфікації   працювати  в  державному   секторі  народного  господарства  не   менше  ніж  три  роки.

Порядком   підготовки   фахівців   у   вищому  навчальному  закладі  МВС  України   за  державним   замовленням   із   числа  осіб   цивільної    молоді,  рядового   і   молодшого   начальницького   складу  органів   внутрішніх   справ  України   та  їх  працевлаштування, затвердженим  наказом  МВС  України   від 30.08.1999 року  №660  визначено, що  з повнолітнім   курсантом   вищого  навчального закладу  МВС  України   від  імені   МВС  України (в  особі   ректора)   укладається  угода   про  підготовку   фахівців у   вищому  навчальному  закладі  МВС  України   за  державним   замовленням   із   числа  осіб   цивільної    молоді,  рядового   і   молодшого   начальницького   складу  органів   внутрішніх   справ  України(п.1.2). Курсанти   які  уклали  угоду  з  вищим   навчальним  закладом,  після   закінчення  навчання  на  підставі   укладеної  угоди   повинні   відпрацювати   за  місцем    розподілу  не   менш  як  три  роки(п.2.3).  Також  цим   порядком   визначений   перелік  обставин, за  наявності   яких  можливе   дострокове розірвання  зазначеної  вище   угоди  без  відшкодування  МВС  України  вартості  навчання.

Постановою  Кабінету  Міністрів  України   від 01.03.2007 року  №313  затверджений   Порядок  відшкодування    особами  витрат,  пов’язаних   з   їх  утриманням   у  вищих  навчальних   закладах Міністерства   внутрішніх  справ,   який   визначає   механізм   відшкодування   особами, навчання   яких  за  державним  замовленням   прирівнюється   до  проходження  військової  служби,  витрат,  пов’язаних  з їх   утриманням   у таких   закладах   у  разі   дострокового   розірвання договору       у  зв’язку  небажанням  особи   продовжувати  навчання,   порушенням  нею  дисципліни  або    відмови  від    подальшого   проходження   служби  в  органах  внутрішніх  справ   протягом   перших   трьох  років   після  закінчення  навчання.

Наказом МВС  України   від  14.05.2007 року  №150   затверджений  Типовий  договір   про  підготовку   фахівця   у  вищому  навчальному    закладі  Міністерства   внутрішніх   справ  України,  та   передбачено  укласти  відповідні  договори  з  кожною особою,  яка  навчається  у   вищому  навчальному  закладі МВС  України  за  державним  замовленням.

Як   встановлено   судом  та  вбачається  з  матеріалів   справи   ОСОБА_3, на   підставі  наказу ХНУВС  №  235 о/с   від  01.08.2005  року був прийнятий  на   службу   в  органи   внутрішніх   справ і  зарахований   курсантом  1-го  курсу  Херсонського  юридичного   інституту ХНУВС з  присвоєнням   спеціального звання «рядовий   міліції»(а.с.11).

Відповідно до   п.1.2 Порядку   підготовки   фахівців   у  вищому  навчальному  закладі    МВС  України  за  державним   замовленням   із числа  осіб   цивільної   молоді, рядового   і  молодшого  начальницького    складу  органів   внутрішніх   справ  України  та їх    працевлаштування,   затвердженого  наказом  МВС України  30.08.1999 року   №660, 31  жовтня  2005  року   між   Херсонським   юридичним  інститутом  ХНУВС  та  ОСОБА_3   укладена   угода  про  підготовку  фахівця, за   умовами   якої відповідач   взяв  на   себе  зобов’язання   відшкодувати   вартість  навчання  у разі   дострокового розірвання  угоди  без  поважних  причин (п.3.1 Угоди).

 03.09.2007 року,  у зв’язку  з затвердженням  наказом  МВС  України  від 14.05.2007 року  №150  Типового  договору   про  підготовку   фахівця   у  вищому  навчальному  закладі МВС  України,   між Херсонським   юридичним   інститутом ХНУВС,  УМВС  України  в  Херсонській  області   та  ОСОБА_3   укладений  договір  про  підготовку   фахівця, за  умовами   якого  відповідач  зобов’язався    відшкодувати   фактичні  витрати  на  підготовку  у  разі    дострокового  розірвання  договору   у  зв’язку з  небажанням  особи   продовжувати   навчання.

Наказом  Херсонського юридичного  інституту  ХНУВС  від 03.12.2007 року  ОСОБА_3   відрахований  з  інституту  та  згідно  Положення по  проходження   служби  рядовим  та  начальницьким   складом  органів  внутрішніх   справ  України звільнений  з органів МВС   у  запас  Збройних   Сил  України  за   п.63 «ж» (за  власним  бажанням) з  03.12.2007  року(а.с.12),  відповідно до  поданого  рапорту (а.с.9,10).

Згідно з  довідки    Херсонського    юридичного інституту   фактичні  витрати,  пов’язаних   з  утриманням   курсанта  за   весь   період навчання складають 7895.32грн.

За  таких обставин   суд  першої  інстанції  дійшов  правильного  висновку, що ОСОБА_3,  відповідно до  взятих на   себе   зобов’язань  за   умовами  укладених  ним Угоди  та  Договору   про  підготовку    фахівця,    у  зв’язку  з  небажанням  продовжувати  навчання, зобов’язаний   відшкодувати    витрати,  пов’язані  з  його  утриманням  у  вищому  навчальному  закладі.

Доводи   апелянта  про те, що умови  Угоди та  Договору щодо  відшкодування   витрат  на  навчання   суперечать   ст.  53  Конституції  України  та  ст. 4 Закону  України  «Про  вищу  освіту»  висновків  суду  не   спростовують, оскільки зазначені  правові  норми  надають  особі  право  на  безоплатне  здобуття   вищої  освіти на  конкурсній  основі  в  державних  навчальних закладах,  яким  і   скористався   відповідач,  вступивши  до  Херсонської   юридичного  інституту  ХНУВС. Відшкодування   вартості  навчання  у  разі  небажання  особи  продовжувати  навчання без поважних  причин   або    відмови   від  подальшого   проходження   служби  в  органах  внутрішніх  справ   протягом   перших   трьох  років   після  закінчення  навчання   цим  нормам  права  не   суперечить.

Враховуючи, що   укладення   угоди  або  договору   про  підготовку   фахівця у  вищому  навчальному    закладі  Міністерства   внутрішніх   справ  України є  обов’язковим,  відповідно до Указу   Президента  України   від   23 січня   1996  року  № 77/96 «Про  заходи  щодо   реформування   системи   підготовки   спеціалістів  та   працевлаштування   випускників   вищих навчальних  закладів», наказу  МВС  України   від 30.08.1999 року  №660,  який  був   чинним  на   час  вступу  відповідача   до  Херсонського  юридичного  інституту ХНУВС,  та   наказу МВС  України   від  14.05.2007 року  №150,  доводи  апелянта   про   примушення   його  до  укладення  Угоди  з навчальним  закладом  є  неприйнятними.

  Посилання  ОСОБА_3 на те, що  у  зв’язку втратою  чинності Наказу  МВС  України  від  30.08.1999  року та   укладенням у  вересні  2007 року  Договору про  підготовку   фахівця, Угода від 31.10.2005  року  втратила   чинність, а тому  не  може  бути підставою  для  стягнення з нього  витрат  за  навчання,  також не   можуть  бути  прийняті   судом, оскільки  цією   Угодою   визначені   права  та  обов’язки  сторін   на   час її  дії,  а  у  встановленому законом  порядку   недійсною  Угода не  визнавалася.  

Доводи  апелянта   про те, що на  підставі   Угоди  від   31.10.2005  року   він не   повинен   відшкодовувати   витрати, оскільки  був   звільнений  в  період  навчання,  а  не  після  закінчення  навчального   закладу  суперечать  Порядку   підготовки   фахівців   у   вищому  навчальному  закладі  МВС  України   за  державним   замовленням   із   числа  осіб   цивільної    молоді,  рядового   і   молодшого   начальницького   складу  органів   внутрішніх   справ  України   та  їх  працевлаштування, затвердженого  наказом  МВС  України   від 30.08.1999 року  №660. Так  п.3.1   Порядку   визначений   перелік  обставин,  за  наявності    яких   можливе    дострокове  розірвання   угоди   без   відшкодування   вартості  навчання.  Враховуючи, що  ОСОБА_3 був   відрахований   з   навчального   закладу та   звільнений   з органів  МВС   у  запас  ЗСУ за  власним   бажанням,  без  поважних   причин, підстави  для  дострокового  розірвання   угоди  без   відшкодування   вартості  навчання  відсутні.

Доводи  ОСОБА_3  про те, що    він  пішов з  інституту  всупереч   своєї  волі,  внаслідок   тиску  та  погроз    декана  факультету  і  вищого керівництва    інституту, а  також  у  зв’язку   зі створенням  умов,  які  унеможливлювали  його  подальше  навчання,  не  знайшли   свого  підтвердження  під  час розгляду   справи  та   суперечать   доказам дослідженим  по  справі,  а  саме  рапорту  ОСОБА_3 (а.с.9) та   власноруч написаних  пояснень  ОСОБА_3(а.с.10). Законність    відрахування  з інституту  та   звільнення  з  органів   внутрішніх   справ відповідачем,  у  встановленому  законом  порядку,  не оспорена.  

Зважаючи на  те, що   внаслідок    укладення     в  вересні  2007 року Договору  про   підготовку   фахівця,    Угода   про підготовку   фахівця  від  31.10.2005  року    свою  дію не  припинила,  а   продовжує  діяти  з  урахуванням  змін  та  доповнень, які  місяться  у  Договорі, доводи   апелянта   про те, що  витрати  повинні  нараховуватися   лише  з 03.09.2007 року, позбавлені    правового обґрунтування.

Посилання  відповідача  на те, що     він  поновлений   на  навчанні   у  Херсонському  державному   університеті  на   економіко-юридичному   факультеті, а  тому не   має  відшкодовувати   витрати  на навчання є неприйнятними. Оскільки продовження  навчання  в  іншому  вищому навчальному  закладі  не   може   вважатися   поновленням відрахованої особи, та   бути  підставою для   звільнення   від  відшкодування  витрат.

Разом   з тим,  колегія   судів  не  погоджується  з розміром витрат визначених   судом.

Так,  відповідно до  п.4, 5  Порядку   відшкодування  особами  витрат, пов’язаних з їх   утриманням   у   вищих навчальних закладах Міністерства   внутрішніх  справ, розрахунок  фактичних  витрат  здійснюється    відповідно до  норм   утримання   у   вищому  навчальному закладі. Витрати  відшкодовуються   у   повному  розмірі  особами, що навчалися  понад  встановлений  законодавством  строк   строкової   військової   служби, - за  період, що  перевищує  такий  строк.

Згідно  ст.23  Закону  України  «Про військовий  обов’язок   і  військову    службу»  для   солдатів   і  матросів,  сержантів   і  старшин,  які  проходять    строкову  військову   службу   в  ЗСУ   та  інших  військових     формуваннях,  строк  військової  служби   в  календарному   обчисленні   встановлюється   до  12   місяців.

Оскільки,  відповідно до   наказу від  03.12.207 року №178о/с,   вислуга   років  на  день  звільнення  відповідача  в   календарному  обчислені  становить  02 роки 04  місяці, тобто  перевищує    строк строкової  військової служби,  розмір    відшкодування   витрат  повинен  бути  визначений   за  01рік 04  місяці,  тобто  за   період за період, що  перевищує   встановлений  законодавством  строк   строкової   військової   служби,  а   саме за період з   серпня 2006 року по  листопад   2007 року, а  не  за  весь  час   навчання.

Отже  розмір  витрат,  пов’язаних  з  утриманням   відповідача   у  вищому  навчальному  закладі  МВС,    визначений   судом   відповідно до   довідки   про   фактичні    витрати,     слід  зменшити  з   7895.32грн до 2677.17грн.,  стягнувши    витрати   за   період, що   перевищує    встановлений  законодавством   строк   строкової  військової служби.

Доводи   апелянта   щодо  невідповідності   розміру      витрат   зазначених    у  довідці    позивача,    фактичним   витратам   понесеним   вищім  навчальним  закладом,  не  знайшли   свого  підтвердження  під  час  розгляду   справи.

За  таких обставин   колегія   суддів  дійшла  висновку, що    апеляційну   скаргу   слід  задовольнити   частково,   рішення   суду   слід  змінити   зменшивши   розмір   стягнутих   з  відповідача  на  користь  позивача витрат з 7895.32грн до 2677.17грн,  а  також   розмір   судових  витрат    стягнутих  з   відповідача   в   доход  держави  з  78.95грн  до  51грн. В  решті  рішення  залишити  без   змін.

Керуючись  ст.ст. 303,307,309,314 ЦПК  України, ст.   526  ЦК  України, Указ   Президента  України   від   23 січня   1996  року  № 77/96 «Про  заходи  щодо   реформування   системи   підготовки   спеціалістів  та   працевлаштування   випускників   вищих навчальних  закладів»,   Порядок   підготовки   фахівців   у   вищому  навчальному  закладі  МВС  України   за  державним   замовленням   із   числа  осіб   цивільної    молоді,  рядового   і   молодшого   начальницького   складу  органів   внутрішніх   справ  України   та  їх  працевлаштування, затвердженим  наказом  МВС  України   від 30.08.1999 року  №660,  Постановою  Кабінету  Міністрів  України   від 01.03.2007 року  №313,   колегія  суддів, -

вирішила:

    Апеляційну   скаргу  ОСОБА_3   задовольнити  частково.

Рішення Чаплинського   районного суду  Херсонської області  від 06  листопада  2009 року змінити, зменшивши розмір суми  стягнутої  з ОСОБА_3   на   користь Херсонського  юридичного  інституту  Харківського національного  університету  внутрішніх  справ   в рахунок  відшкодування   витрат,  пов’язаних з навчанням з 7895грн.32коп.  до 2677грн.17коп., та   розмір   судового  збору   стягнутого  на  користь   держави  з  78грн.95коп. до 51грн.

В  решті  рішення  залишити  без  змін.

Рішення    набирає  законної  сили з  моменту проголошення, та  може  бути  оскаржене  шляхом  подачі   касаційної   скарги  протягом  двох  місяців  з  дня  набрання  законної  сили  безпосередньо до  Верхового   Суду  України.

Головуючий:

Судді: