№ 4-44 КОПІЯ
П О С Т А Н О В А
19 лютого 2010 року м. Київ
Суддя військового місцевого суду Київського гарнізону - підполковник юстиції ДЯЧУК С.І., при секретарі судового засідання Бобильової А.В., за участю військового прокурора Білоцерківського гарнізону підполковника юстиції Бончева І.В., представника органу дізнання – помічника командира військової частини А2167 капітана Дубченка О.В., заявника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду скаргу громадянина ОСОБА_4 на постанову органу дізнання – командира військової частини А2167 від 28 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо військовослужбовців військової частини А2167 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України, в частині, що стосується законних інтересів гр-на ОСОБА_4, -
В С Т А Н О В И В :
Командир військової частини А2167 28 вересня 2009 року, розглянувши матеріали службового розслідування за фактом відсутності блоків управління на БМП-2 у 6-ій механізованій роті, гранатометного, зенітно-ракетного та розвідувального взводів 2-го механізованого батальйону, своєю постановою відмовив в порушенні кримінальної справи щодо підлеглих – службових осіб цієї військової частини – заступника командира 2-го механізованого батальйону з озброєння майора ОСОБА_4, командира 6-ї механізованої роти цього батальйону капітана ОСОБА_5 та заступника цієї ж роти з озброєння старшого лейтенанта ОСОБА_6 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України.
До суду надійшла скарга ОСОБА_4 на вищевказану постанову органу дізнання, в якій він просить її скасувати з мотивів неповної перевірки всіх обставин виникнення нестачі військового майна в окремих підрозділах 2-го механізованого батальйону та неправильної правової оцінки встановлених органом дізнання фактів, які викладені в оскаржуваній постанові як доведені і по суті суперечать правової суті самої постанови, зокрема, про наявності в його діях ознак злочину. Як вказує заявник, наявність діяння з такими ознаками може бути доведено виключно шляхом проведення досудового слідства, крім того правова суперечливість оскаржуваного рішення стала підставою для порушення його законних прав у подальшому, що полягає у безпідставному, на думку заявника, притягненні його до повної матеріальної відповідальності за спричинення шкоди держави внаслідок нібито доведеного діяння, що має ознаки злочину.
Постановою військового місцевого суду Київського гарнізону від 5 лютого 2010 року за вказаною скаргою ОСОБА_4 відкрито провадження в частині, що стосується його прав особисто, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 99-1 КПК України.
У судовому засідання заявник не прибув, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений у встановлений порядок.
Прокурор в судовому засіданні пояснив, що оскаржувана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи в порушення вимог ст. 100 КПК України на його адресу не направлялася, а сама вона дійсно винесена з порушенням вимог ст. 99 КПК України, а тому має бути скасованою.
Представник органу дізнання погодився з думкою прокурора.
Проаналізувавши скаргу, матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, оскаржувану постанову від 28 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи, заслухавши пояснення прокурора та представника органу дізнання, суд вирішуючи скаргу заявника по суті, виходить з такого.
Згідно з вимогами ст. 236-2 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, перевіряє, чи були при відмові в порушенні кримінальної справи виконані вимоги ст. 99 КПК України, зокрема, така постанова може бути скасована тільки, якщо є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як видно зі змісту оскаржуваної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, орган дізнання встановив, що внаслідок діянь службових осіб (у тому числі ОСОБА_4) виникла нестача військового майна на суму 107 640 грн. Орган дізнання дійшов висновку про наявність (!) в діях, у тому числі ОСОБА_4, ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України (ост. абз. арк. 3, два ост. абз. арк. 4, арк. 5 постанови).
За таких обставин згідно з вимогами ст. 94 КПК України орган дізнання мав у своєму розпорядженні підстави для порушення кримінальної справи, а відтак доводи з цього приводу скаржника суд визнає обґрунтованими.
Крім того, оцінюючи розмір податкової соціальної пільги, встановленої законодавством України на 1 січня відповідних років, починаючи з 2006 року (початок проходження служби ОСОБА_4 на посаді), сума в 107 640 грн., на яку оцінена органом дізнання завдана державі шкода, безспірно кожного разу в двісті п’ятдесят разів перевищувала розмір цієї соціальної пільги. А тому висновок органу дізнання про малозначність цієї шкоди та про її неістотний характер прямо суперечить положенням ч. 2 Примітки до ст. 423 КК України.
Більш того, як вбачається з матеріалів службового розслідування, оскаржуваної постанови органу дізнання, в розпорядженні останнього були дані про можливу причетність до викрадення протягом вересня 2009 року майна, нестача якого виникла, конкретної особи, на яку вказували свідки – очевидці подій (арк. 2, 3 постанови).
Враховуючи викладене, орган дізнання, маючи у своєму розпорядженні достатні дані, які вказували на наявність ознак злочину, повинен був вирішити відповідно до ст. ст. 97, 98 КПК України питання про порушення кримінальної справи або за фактом виявленої нестачі, або щодо конкретної особи, на причетність якої вказували конкретні очевидці подій, остання обставина підлягала додатковій та більш ретельній перевірці.
На невідповідність закону оскаржуваної заявником постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вказує і той встановлений в судовому засіданні факт, що саме виходячи з того, що заявник нібито вчинив діяння, що містить ознаки злочину, останнього притягнуто до повної матеріальної відповідальності, суть якої полягає у відшкодуванні шкоди, завданої злочином, тобто по суті ОСОБА_4 зазнав наслідків завершеного кримінального переслідування, пов’язаних з примусовим стягненням-конфіскацією (п. 2 наказу командира військової частини А2167 № 1709 від 28 вересня 2009 року «Про факт відсутності блоків управління на БМП-2…»).
З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованим доводи заявника про невідповідність оскаржуваного рішення органу дізнання вимогам ст. 99 КПК України
Також, суд зважаючи на наявні підстави для задоволення скарги ОСОБА_3, бере до уваги і те, що досліджена в суді постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо певної особи, винесена з недодержанням вимог, передбачених ст. 99 КПК України, фактично породила наслідки, які виходять за межі кримінально-процесуальних відносин, і завдають шкоди конституційним правам і свободам заявника. При цьому особливості статусу останнього як військової службової особи не можуть виправдати порушення його прав на захист від підозри у вчиненні діяння, що містить ознаки злочину (у розумінні ст. ст. 6, 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 2 та 3 ст. 62 Конституції України), а так само права бути об’єктом кримінального переслідування тільки за умови обгрунтованої підозри у вчиненні злочину, оформленої у належній процесуальній формі (ст. ст. 94,. 98, 100, 103 та 130 КПК України, рішення Європейського Суду з прав людини від 25.02.1993р. - справа ОСОБА_7 проти Франції).
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 99-1, 110, 236-2 КПК України, військовий суд,
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу громадянина ОСОБА_4 на постанову органу дізнання – командира військової частини А2167 від 28 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо військовослужбовців військової частини А2167 ОСОБА_4 та інших за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України, – задовольнити.
Постанову органу дізнання – командира військової частини А2167 від 28 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо військовослужбовця військової частини А2167 ОСОБА_4 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України, - скасувати, а матеріали службового розслідування направити органу дізнання для проведення додаткової перевірки.
На постанову може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону України протягом 7 діб з дня її винесення.
ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ.
КОПІЯ ЗВІРЕНА З ОРГИНАЛОМ:
СУДДЯ ВІЙСЬКОВОГО МІСЦЕВОГО СУДУ
КИЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ
ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ ДЯЧУК С.І.