ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________УХВАЛА

"02" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/626/18

Господарський суд Одеської області в складі судді Демешина О.А. при секретарі судового засідання Труш В.В., розглянувши скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (змінена назва Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"), в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (вх. № 2-1807 від 17.04.2019 року), на дії державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (виконавче провадження ВП №58813083), в порядку ст. 339 ГПК України, по справі № 916/626/18:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (02092, Україна, Київська обл., Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 74, код 40081263)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Шевченка, буд. 7А, офіс 45, код 40362398)

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії

з підстав неналежного виконання умов Договору

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод"

про зобов'язання вчинити певні дії

з підстав неналежного виконання умов Договору

Представники сторін:

від позивача (скаржник): Ситайло Н.В. - ордер

від відповідача: Васильєв П.П. - ордер

від органу ДВС: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 змінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії з підстав неналежного виконання умов договору про надання послуг від 11.07.2016 № 07/16/11/01-Р.

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Залізниці в особі філії "ДВРЗ", в якій, посилаючись на неналежне виконання умов договору, просило суд зобов'язати позивача по справі вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 року Залізниці в особі філії "ДВРЗ" у задоволенні позову відмовлено, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" задоволено у повному обсязі.

21.08.2018 року суд видав відповідні Накази.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 скасовано частково: позов Залізниці в особі філії "ДВРЗ" задоволено частково; зобов'язано Товариство повернути Залізниці в особі філії "ДВРЗ" напіввагони у кількості 33 одиниці з виключенням з операторського управління Товариства через АРМ "Вантажні вагони компанії-оператора"; в іншій частині рішення за первісним позовом залишено без змін; Товариству у задоволенні зустрічного позову до Залізниці в особі філії "ДВРЗ" про зобов'язання виконати умови договору в натурі відмовлено.

19.03.2019 року Постановою Верховного суду Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі № 916/626/18 скасовано, а Рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/626/18 залишено в силі.

17.04.2019 року суд отримав скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (вх. № 2-1807/19 від 17.04.2019 року), на дії державного виконавця (виконавче провадження ВП № 58813083), в порядку ст. 339 ГПК України, по справі № 916/626/18.

Скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ про відкриття виконавчого провадження за №58813083 від 05.04.2019 року, згідно з рішенням господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/626/18.

Скарга мотивована тим, що виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження не містить вірної адреси місцезнаходження АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ДВРЗ» (адресою є вулиця Алматинська 74, м. Київ, 02092) та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб боржника, а саме АТ «Укрзалізниця» - 40075815; у судовому наказі від 21.08.2018 № 916/626/18 відсутній строк пред'явлення рішення до виконання, а дата набрання рішення законної сили не відповідає дійсності - адже, рішення господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі №916/626/18 залишено в силі 19.03.2019 Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.03.2019 по справі №916/626/18

Стягувач - ТОВ "Вантажна транспортна компанія" надав суду заперечення на скаргу, в яких висловив незгоду з позицією Боржника, оскільки оскаржувана постанова прийнята з додержанням вимог Закону України „Про виконавче провадження".

Дослідивши матеріали справи, скаргу та заперечення на скаргу, суд дійшов висновку, що в задоволенні скарги на дії державного виконавця слід відмовити, з огляду на наступне.

Так, скаржник посилається на не вірно вказану адресу, ідентифікаційний код, дату набрання рішенням законної сили та відсутність строку на пред'явлення наказу до виконання.

Проте, згідно ч. 1 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Дослідивши виконавчий документ - наказ Господарського суду Одеської області від 21.08.2018 року, згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/626/18, суд встановив, що наказ повністю відповідає вимогам Закону України „Про виконавче провадження".

Зокрема, наказ суду містить адресу стягувача та боржника, ідентифікаційний код стягувача та боржника, дату набрання рішенням законної сили та строк на пред'явлення наказу до виконання.

Так, щодо дати набрання Рішенням суду по справі № 916/626/18 законної сили, вказаної в наказі - 21.08.2018 року, суд зазначає наступне.

Останнім днем на подання апеляційної скарги на вказане Рішення є 20.08.2018 року, а апеляційна скарга АТ "Українська залізниця", в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" зареєстрована канцелярією суду 22.08.2018 року о 17:35, про що свідчать данні КП „ДСС". Отже, при видачі наказів від 21.08.2018 року - у суду не було підстав вказати будь-яку іншу дату набрання Рішенням законної сили, як і підстав не видавати накази.

Крім того, судом вірно вказано, що наказ суду дійсний для пред'явлення у строк, передбачений Законом України „Про виконавче провадження". Так, за вказаним Законом, строки для пред'явлення наказу суду до виконання регулюються окремим розділом Закону України „Про виконавче провадження": „ІІ СТРОКИ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ". При цьому, Закон не вимагає вказати саме точну дату, а строк, може бути перерваний та поновлений на підставі Закону та ГПК України.

Окрім викладеного, вичерпаний перелік підстав повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, встановлений ч. 4 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження":

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

В даному випадку у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документа, оскільки він містив всі необхідні реквізити і був наданий стягувачем для примусового виконання саме за місцезнаходженням структурного підрозділу АТ „Українська залізниця" - тобто, за місцем виконання цього наказу.

Також, зазначені у скарзі обставини - не є підставою для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що представник скаржника (Боржника) був присутній у судовому засідання Верховного суду 19.03.2019 року, в якому було проголошено Постанову про залишення в силі Рішення Господарського суду Одеської області по цій справі. Проте, матеріали справи не містять доказів, що з боку Боржника вжиті будь-які дії з 19.03.2019 року щодо виконання Рішення суду.

Слід, також зазначити, що наказ Господарського суду Одеської області від 21.08.2018р. було надано до виконавчої служби для примусового виконання вже після того, як Рішення першої інстанції було залишено в силі Верховним судом.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На продовження і розвиток цієї конституційної норми ГПК України містить положення про обов'язковість судових рішень. Так, відповідно до статей 325, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу.

Відповідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.

Таким чином, суд не вбачає в діях державного виконавця при винесені оскаржуваної постанови будь-якого порушення норм Закону України „Про виконавче провадження", а тому в задоволені скарги слід відмовити.

Керуючись ст. 234, 342, Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги відмовити

Ухвала набрала законної сили 02.05.2019р.

та може бути оскаржена в порядку ст..253-259 ГПК України

Повний текст ухвали складено 06.05.2019р.

Суддя О.А. Демешин