справа № 2-а-3831/09/1970
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
25 січня 2010 року, Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої Дерех Н.В.
при секретарі Вальчук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 47 від 09 жовтня 2009 року.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» АМКУ є державним органом зі спеціальним статусом, мета діяльності якого полягає в забезпеченні державного захисту конкуренції в підприємницькій діяльності, що відповідає ознакам суб’єкта владних повноважень, наведеним у п.7 ч.1 ст.3 КАС України.
Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.
Як зазначено в ст.4 КАС України, правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами, юрисдикція яких поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про судоустрій України» встановлено правило, згідно з яким ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» містить спеціальні норми щодо захисту економічної конкуренції та загальні, що стосуються визначення суб’єктом господарювання порядку захисту в суді прав, порушених органами АМКУ. З останнього питання спеціальними є норми процесуального законодавства, зокрема КАС України і ГПК України.
Таким чином, Закон України «Про захист економічної конкуренції» не є процесуальним законом і після набрання чинності КАС України не може визначати підсудність справ за публічно-правовими спорами за участю органів АМКУ.
З огляду на викладене юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами АМКУ як суб’єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, які не віднесено ГПК до розгляду господарськими судами за правилами господарського судочинства.
Виходячи з викладеного, даний спір повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засіданні позивач суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_2 та представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на те, що рішення Адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.10.2009р. №47 винесено без врахування об'єктивних обставин, які склалися на ринку послуг перевірки технічного стану колісних транспортних засобів при проходженні державного технічного огляду як в Бережанському районі, так і в Тернопільській області, у зв'язку з чим воно порушує права ОСОБА_2, є незаконним і підлягає скасуванню. А визначення Адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням від 09.10.2009р. №47 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ринку послуг перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду, в межах Бережанського району, таким, який займає монопольне (домінуючим) становище по наданню вказаних послуг у територіальних межах Бережанського району Тернопільської області здійснено з недодержанням приписів Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку. Адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не досліджено належним чином наявність на відповідному товарному ринку інших суб'єктів господарювання, що можуть надавати аналогічні послуги, а також питання вартості аналогічних послуг у інших суб'єктів господарювання в межах Бережанського району та інших районів Тернопільської області.
Представник відповідача Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в судовому засіданні проти позову заперичив, і пояснив, що адміністративний позов не визнає, та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки встановлення позивачем економічно не обгрунтованих цін на послуги з рентабельністю до 260 відсотків, значно вищих ніж на аналогічні послуги в інших областях і є підтриманням ціни на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку та ущемляє інтереси споживачів. В оскаржуваному рішенні відділення доведені всі необхідні структурні та поведінкові показники, що характеризують стан конкуренції на ринку та встановлюють факт монопольного становища позивача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних міркувань.
Адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням від 09.10.2009р. № 47 визнано, що за результатами діяльності у 2009 році становище фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ринку послуг перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду, в межах Бережанського району, є монопольним (домінуючим), а дії фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 по встановленню необгрунтованої вартості надання послуги перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду для певних категорій транспортних засобів є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України ?ро захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Монопольне становище суб'єктів господарювання визначається згідно статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закону) та у порядку, передбаченому Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 ( надалі - Методика).
Частиною другою статті 12 Закону передбачено, що монопольним (домінуючим) ввижається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції на ринку.
Пунктом 2.1 Методики передбачено, які дії може включати визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання. Згідно пункту 2.2 методики етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
Відповідно до пункту 10.3 Методики суб'єкт господарювання не зазнає значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має здатність ущемлювати інтереси споживачів; ознаками ринкової влади є здатність суб'єкта господарювання, який не є єдиним виробником (постачальником) відповідного товару диктувати свої умови при продажу товару; підвищувати ціни на товари і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень обумовлений конкуренцією на ринку; вважається, що суб'єкт господарювання не зазнає значної конкуренції, зокрема, коли частки на ринку, які належать конкурентам порівняно невеликого розміру.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з листа ВДАІ від 21.08.2009 року про обслуговування адміністративної території Бережанського району Тернопільської області за період 01.01.2009 - 01.06.2009 при проведенні технічних оглядів власниками транспортних засобів Бережанського району надано 428 протоколів про проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобів, із них видані підприємцем ОСОБА_2 - 365 та 63 суб'єктами господарювання, що знаходяться за межами Бережанського району. Зокрема,у Хмельницькій області (ТОВ АП „Переяслав-авто"), Івано-Франківській області (ТОВ „Інтергарант", ВАТ „Івано-Франківськ Авто", ПП ОСОБА_3, ЗАТ „Карпати - Лада"), Львівській області ( БОНІ Авто Сервіс", ВЦ ДТЗ СТО ФОП ОСОБА_5, ТОВ „Автостиль", ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ТОВ „ЦКБ ЛАЗ", ТОВ „Автотранс Б&К", СТО „Трускавець - Сервіс"). Тобто, за 5 місяців 2009 року частка підприємця ОСОБА_2 по наданню зазначених послуг власникам транспортних засобів Бережанського району складає 85,3%.
Таким чином, судом, з урахуванням вищенаведеного, встановлено, що відповідно до статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції", за період з 23 січня по 1 червня 2009 року становище підприємця ОСОБА_2 на ринку послуг перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду, в межах Бережанського району, є монопольним (домінуючим).
Виходячи з листа СПД ОСОБА_2 від 11.08.2009 року № 9 за період 27.01.2009- 01.06.2009 підприємцем ОСОБА_2.) судом встановлено, що даним підприємцем проведено 629 перевірок транспортних засобів різних категорій.
Враховуючи витрати понесені підприємцем при наданні зазначених послуг та кількість перевірених транспортних засобів, собівартість перевірки одного транспортного засобу в І півріччі 2009 року склала 97,07 грн. (61056,12 грн. : 629од. = 97,07 грн. /од).
Порівнюючи собівартість перевірки одного транспортного засобу з встановленою підприємцем ОСОБА_2 вартістю послуги проведення перевірки технічного стану колісних /транспортних засобів під час державного технічного огляду, судом встановлено, що рентабельність по окремих категоріях транспортних засобів складає від 85,4 % до 260,6%.
Дані аналізу вказують, що вартість послуг перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду встановлена підприємцем ОСОБА_2 без будь якого економічного обґрунтуванню
Такі дії підприємця ОСОБА_2 підтверджують наявність його ринкової влади, так як при відсутності конкуренції підприємець має можливість встановлювати надвисокі ціни на свої послуги.
Таким чином, дані докази свідчать про вчинення підприємцем ОСОБА_2 дій, які полягають у встановленні необгрунтованої вартості надання послуг перевірки технічного, стану, колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду для певним категорій транспортних засобів, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Крім цього судом враховано, що на виконання пункту 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 22 червня 1998 року № 169-р) (із змінами), листом від 10.09.2009 № 01-2086/12 територіальним відділенням надіслано підприємцю ОСОБА_2 подання „Про попередні висновки по справі № 381-ЗМС" (далі - Подання), однак на Подання від підприємця ОСОБА_2 до територіального відділення не надійшло додаткової інформації або документів, які б не були враховані під час розгляду справи. Не подано таких документів і у судовому засіданні.
Таким чином, встановлення позивачем економічно необгрунтованих цін на послуги з рентабельністю до 260 відсотків значно вищих ніж на аналогічні послуги в інших областях України і є, на думку суду, підтриманням ціни на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку та ущемляє інтереси споживачів.
Оскільки в оскаржуваному рішенні Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України доведені всі необхідні структурні та поведінкові показники, що характеризують стан конкуренції на ринку та встановлюють факт монопольного становища позивача, суд вважає, що рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 47 від 09 жовтня 2009 року прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
За таких обставин суд приходить до переконання, що позов cуб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 є безпідставним, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому до задоволення не підлягає.
керуючись Законом України « Про Антимонопольний комітет України», Законом України « Про захист економічної конкуренції», Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У позові суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 47 від 09 жовтня 2009 року – відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання такої заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.
Головуюча Дерех Н.В.
Копія вірна:
Суддя Дерех Н.В.