Справа № 758/4730/19

3/758/2738/19 Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Бородій В. М., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДФС в Одеській області, протокол №5/15-32-55-09, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, працюючої на посаді головного бухгалтера ПП «Амік Україна», яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст.163-2 КпАП України,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1, працюючи на посаді головного бухгалтера ПП «Амік Україна», яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 вчинив порушення ст.ст. 57, 222 ПК України, а саме невчасно подано платіжні доручення на перерахування належних до сплати податків та зборів, встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з акцизного податку, термін сплати 28.12.2018 року, однак, сплата відбулася 03.01.2019 року.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, акт, суд прийшов до висновку, що відповідно до ст.247 КУпАП справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за невстановленістю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП, оскільки в протоколі не відображено суті та конкретних обставин правопорушення.

Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, як зазначено в ч.2 ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.

Вказане відповідає вимогам Конституції України та практиці ЄСПЛ.

Так, відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно вимог ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, відповідно до ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за невстановленям в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 163-2, 247, 294, 307, 308 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за невстановленням в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Суддя В. М. Бородій