Справа № 302/1428/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 квітня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ТЕРПАЙ С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 302/1428/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 26 грудня 2018 року, повний текст якого складено 31 грудня 2018 року, головуючий суддя Кривка В.П., -

встановив:

28.11.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 мотивуючи наступним. Сторони 09.10.2010 уклали шлюб, який зареєстрували у Виконавчому комітеті Соймівської сільської ради Міжгірського району за актовим записом № 9. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася донька ОСОБА_4. Стосунки між сторонами у шлюбі не склалися через відсутність взаєморозуміння, часті конфлікти, протягом останніх семи років вони проживають окремо і шлюб фактично існує лише формально. Донька проживає з матір'ю, спору щодо її місця проживання немає.

Рішенням Міжгірського районного суду від 01.10.2012 з позивача стягнуті на користь дружини аліменти на утримання доньки у розмірі 1/3 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 31.08.2012 і до досягнення дитиною повноліття. 10.05.2013 його було звільнено з роботи у ТДВ «Міжгірський лісокомбінат», після чого він не працює та став неплатоспроможним. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 16.08.2018, складеного держвиконавцем, у позивача виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 52225,00 грн, яка продовжує зростати. Незважаючи на свої мінливі та нерегулярні доходи, позивач у різні періоди сплачував різні суми аліментів, переважно по 900,00 грн. на місяць, тобто, близько половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилаючись на ці обставини, норми ст. 110, 112, 180-182, 191, 192 СК України щодо розірвання шлюбу та зміну розміру стягуваних аліментів у разі зміни матеріального становища платника аліментів, позивач ОСОБА_2 просив:

розірвати шлюб між ним і ОСОБА_3, зареєстрований Виконавчим комітетом Соймівської сільської ради Міжгірського району за актовим записом № 9;

змінити розмір стягуваних з нього за рішенням Міжгірського районного суду від 01.10.2012 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4, стягувати в подальшому аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення повноліття;

виконавчий лист, виданий на виконання рішення Міжгірського районного суду від 01.10.2012 у цивільній справі № 706/1458/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, відкликати.

Під час розгляду справи судом першої інстанції представник позивача ОСОБА_2 адвокат Шишола В.М. уточнив позовні вимоги та просив визначити розмір аліментів у сумі 1300,00 грн.

Рішенням Міжгірського районного суду від 26.12.2018:

вимогу позову про розірвання шлюбу задоволено, шлюб, укладений ОСОБА_2 із ОСОБА_3 і зареєстрований Виконавчим комітетом Соймівської сільської ради Міжгірського району за актовим записом № 9, розірвано;

вимогу позову про зміну розміру аліментів задоволено частково, зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Міжгірського районного суду від 01.10.2012, вирішено стягувати зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у твердій грошовій сумі 1800,00 грн щомісячно, але не менше 50% чинного до застосування прожиткового мінімуму доходів громадян, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Задовольняючи вимогу про зміну розміру аліментів частково, суд першої інстанції виходив з інтересів дитини, врахував особу позивача, який є здоровим, працездатним, перебуває на заробітках за кордоном і спроможний сплачувати відповідні аліменти, особу матері дитини, яка важко хворіє, лікується в Києві, а також співвідношення розміру змінених аліментів з відповідним розміром прожиткового мінімуму на дитину в динаміці.

Позивач ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат Шишола В.М., оскаржив рішення суду в частині визначення розміру аліментів, у іншій частині рішення не оскаржує. Не заперечуючи свого обов'язку брати матеріальну участь в утриманні дитини, вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що просив у суді першої інстанції змінити розмір стягуваних аліментів і визначити їх у твердій грошовій сумі 1300,00 грн на місяць, однак, визначений судом розмір аліментів він сплачувати не спроможний.

Щодо перебування на заробітках, то виїхавши на такі 17.12.2018 до Польщі, він вже 23.12.2018 змушений був повернутися в України за станом здоров'я, що підтверджується закордонним паспортом.

Позивач має короткозорість, що ускладнює можливості його працевлаштування, бо він не може виконувати будь-які роботи.

Розрахунок заборгованості за аліментами свідчить про те, що позивач намагався сплачувати аліменти в межах своєї фінансової спроможності.

Наведені обставини вказують на нерегулярні та нестабільні доходи позивача.

Просить рішення суду змінити та стягувати з нього аліменти в розмірі 1300,00 грн на місяць, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

У відзиві апеляцію відповідач ОСОБА_3 вказує на її безпідставність. Зазначає, зокрема, що позивач звільнився з роботи за власним бажанням, чим сам погіршив своє матеріальне становище, на обліку для пошуку роботи не перебував, має відкриту польську візу і неодноразово перебував на заробітках, однак, заборгованість, яка виникла через несплату аліментів, не погашав. Позивач працює неофіційно і фактично приховує свої доходи. Позивач окрім відсутності бажання матеріально утримувати дитину не виявляє бажання брати участь і у її вихованні, тому не усвідомлює витрат, необхідних для забезпечення нормального розвитку дитини. Доказів перебування будь-кого на утриманні у позивача, витрат на лікування тощо у справі немає. Натомість, через важку хворобу матеріальне становище значно погіршилося саме у відповідача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_2 адвоката Шишоли В.М., який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 367 ч.ч. 1, 6, ст. 372 ч. 2 ЦПК України межах доводів та вимог уточненого позову і апеляційної скарги, у відсутність відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, суд приходить до такого.

Спірні правовідносини регулюються нормами СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину та його виконання.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ст. 7 ч.ч. 7, 8, 9 СК України).

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України).

Встановлено та підтверджується документально, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (на час укладення шлюбу - ОСОБА_3) 09.10.2010 зареєстрували у Виконавчому комітеті Соймівської сільської ради Міжгірського району за актовим записом № 9 шлюб, що його в подальшому було розірвано рішенням Міжгірського районного суду від 26.12.2018, і є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 5, 6, 32-35).

Рішенням Міжгірського районного суду від 01.10.2012 у справі № 706/1458/12 стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини доходу батька, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину по віку щомісячно, починаючи з 31.08.2012 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7). Цим рішенням суду встановлено, що сторони в шлюбі прожили тільки шість місяців, після чого проживають окремо, на утримання дитини відповідач коштів не надає. Ці обставини враховуються за правилами ст. 82 ч. 4 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, донька сторін ОСОБА_4 проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні (а.с. 15, 21, 56).

У період з 29.10.2009 по 10.05.2013 ОСОБА_2 працював верстатником у ЗАТ «Міжгірський лісокомбінат» (з 11.08.2011 - ТДВ «Міжгірський лісокомбінат») і звільнився з роботи з 10.05.2013 на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с. 8-11). Згідно з довідкою Міжгірської селищної ради від 04.10.2018 № 3988, складеної на підставі трудової книжки ОСОБА_2, останній з 10.05.2013 ніде не працював.

За розрахунком заборгованості за аліментами від 15.08.2018 № 4014/14.6-42, що його склав ст. держвиконавець Міжгірського РВ ДВС І.М. Почіль, станом на 01.08.2018 заборгованість ОСОБА_2 склала 52225,00 грн (а.с. 13). З розрахунку вбачається, що за січень-липень 2018 року ОСОБА_2 здійснив п'ять платежів на загальну суму 5400,00 грн і сплачував фактично по 900,00 грн на місяць, при цьому, належало сплачувати по 1924,00 грн щомісяця. У період з жовтня по грудень 2017 року ОСОБА_2 сплатив 3800,00 грн (в середньому по 1266,67 грн на місяць) при тому, що сплачувати належало по 1885,00 грн щомісячно. За період з 01.07.2013 по 01.08.2018 підлягали стягненню аліменти на загальну суму 77725,00 грн, фактично були сплачені аліменти на загальну суму 25470,00 грн (32,77%). Тобто, платник аліментів не виконував належно свого обов'язку щодо їх сплати принаймні з липня 2013 року, сплатив менше третини суми аліментів і спричинив постійне зростання заборгованості, водночас, сплачував певну частину аліментів фактично, що в сукупності з іншими матеріалами справи та правовою позицією позивача ОСОБА_2 у справі вказує на наявність у нього доходу та можливість сплачувати аліменти.

На час розгляду справи судом першої інстанції відповідач ОСОБА_3 надала докази щодо свого стану здоров'я, з яких випливає, що їй ставився діагноз щодо онкологічного захворювання в області зовнішнього слухового проходу справа, вона у листопаді 2018 року була оперована в ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. Коломійченка НАМН України» в м. Києві (а.с. 24-25).

Доказів щодо свого стану здоров'я, якщо стосовно цього були підстави, позивач ОСОБА_2 суду першої інстанції не подавав, тобто, свій обов'язок доказування виконав у межах, які вважав потрібними і достатніми для задоволення відповідних вимог, про наявність інших, окрім наданих, доказів, про неможливість їх надання з об'єктивних причин, відповідних клопотань не заявляв (ст. 12 ч. 3, ст. 13 ч. 1, ст. 76 ч. 1, ст. 77 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, ст. 83 ч.ч. 1, 2, 4, 10, ст. 84 ч. 1 ЦПК України). У суді першої інстанції представник позивача заявив, що позивач є здоровим, працездатним і перебуває за кордоном на заробітках. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ст. 83 ч. 8 ЦПК України). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ст. 367 ч. 3 ЦПК України).

Із часу стягнення аліментів рішенням Міжгірського районного суду від 01.10.2012 обставини, що мали значення для визначення судом розміру грошового утримання з батька для дитини та способу стягнення аліментів, істотно змінилися. Розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років у 2018 році становив від 1860,00 грн до 2027,00 грн, а у 2019 році становить (становитиме) від 2027,00 грн на 01.01.2019 до 2218 на 31.12.2019. Платник аліментів не має постійної роботи та стабільного і регулярного доходу, проте, виїжджає на заробітки, отримує доходи, чого й сам не заперечує. Матеріальне становище відповідача через тяжку хворобу погіршилося. Матеріальне утримання дитини стало обходитись значно дорожче вже лиш із врахуванням динаміки прожиткового мінімуму.

За таких умов, незначну за розміром протягом тривалого часу фактичну (з огляду на реальні платежі) матеріальну участь батька у матеріальному забезпеченні дитини не можна визнати такою, що враховує реальні обставини та потреби дитини. З часом відносний розмір такої матеріальної участі лише зменшується та, як правило, перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини.

Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається. Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілими та не викликають заперечень у сторін чи сумнівів у суду. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч.ч. 1, 3 ЦПК України). За змістом положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції та розгляду апеляційної скарги), прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення.

Рішення суду, що набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню і повинно виконуватися у точній відповідності до змісту його резолютивної частини, як це випливає з положень Конституції України (ст. 124 і ст. 129-1 у відповідних редакціях закону), ЦПК України (ст. 14 і ст. 18 у відповідних редакціях закону), інших норм законодавства. Недопустимою є фактична ревізія судового рішення в позапроцесуальний спосіб, виконання його на свій розсуд, довільно тощо. Тим часом, платник аліментів сплачуючи визначену не судом, а також держвиконавцем на виконання рішення суду, частину аліментів по суті діяв на свій розсуд, визначав самостійно частину аліментів, які бажав сплатити і, зрештою, допустив виникнення надто значної заборгованості за аліментами. У справі немає даних про дії платника протягом усього часу з моменту ухвалення попереднього судового рішення щодо стягнення аліментів, які б свідчили про врегулювання питання розміру аліментів, заборгованості, звернення до держвиконавця, до суду з цих питань через неможливість сплати аліментів у певному розмірі, якщо такі обставини мали місце. Не врегульовував платних аліментів це питання й із стягувачем аліментів, хоча не був позбавлений такої можливості. Такі дії позивача не відповідають вимогам добросовісності та забезпечення інтересів дитини.

За приписами СК України: батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180); за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ст. 181 ч. 3); розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 ч. 2); суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 184 ч.ч. 1, 2, 3).

Таким чином, матеріальне утримання дитини є обов'язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 ч. 1 СК України). При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров'я, матеріальне становище дитини, стан здоров'я, матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України). За змістом положень ст. 191 ч. 1 і ст. 192 ч. 1 СК України, у випадку звернення по зміну розміру раніше стягнутих аліментів правило про стягнення аліментів за рішенням суду від дня пред'явлення позову не застосовується, аліменти у зміненому розмірі, у випадку відповідного задоволення вимоги, стягуються з дня набрання рішенням суду законної сили.

Верховний Суд України у постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 висловив правову позицію (з урахуванням відповідної редакції закону), згідно із якою СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України); ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом; право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням; з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки); отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст. 182, 183, 184 СК України).

Тобто, зміна розміру аліментів, стягнутих раніше рішенням суду, із одночасною зміною способу стягнення аліментів зважаючи на конкретні обставини справи є допустимою, оскільки норми СК України імперативної заборони щодо цього не містять, а відповідне право сторони в такому спорі не може заперечуватися.

Тож слід визнати, що матеріальне становище платника аліментів як одна з умов, із якою пов'язується можливість зміни (зменшення) розміру аліментів, змінилося, тому виникли підстави для вимоги до одержувача аліментів про зменшення їх розміру як такі. Поряд із цим, змінилося матеріальне становище й дитини та одержувача аліментів, а також суттєво змінився стан здоров'я останнього, що підлягає врахуванню. Власне недостатність у матері коштів на утримання дитини не заперечується по суті й позивачем, а його позиція в справі вказує на фактичну спроможність надавати матеріальне утримання дитині. Прав дітей і відповідача така ініціативна позиція позивача не порушує.

Доводи позивача в частині, яка зводиться до необхідності зважити на відсутність у нього постійної роботи і заробітку, певною мірою враховані. Задовольняючи позов щодо зміни розміру аліментів частково, суд першої інстанції враховував як доводи позивача, так і заперечення відповідача, виходив із відповідних розмірів прожиткового мінімуму для дитини у взаємозв'язку з мінімальним гарантованим розміром аліментів на одну дитину. Суд врахував, що розмір аліментів у 1800,00 грн на дитину є меншим від розміру, що його належить сплачувати позивачу виходячи з правил визначення цього розміру відповідно до рішення суду, за яким аліменти стягуються, тож як змінив спосіб стягнення аліментів, так і зменшив їх розмір. З огляду на показники прожиткового мінімуму, половина відповідного значення у 2018-2019 роках становить (становитиме) від 930,00 грн до 1109,00 грн.

Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту аліменти у твердій грошовій сумі по 1800,00 грн на дитину протягом достатньо тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, близькому до половини розміру відповідного прожиткового мінімуму, узгоджуватимуться з вимогами закону, відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Необхідно враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.

Беручи до уваги результат виконання сторонами обов'язку доказування обставин, що мають значення в справі, слід констатувати, що під час апеляційного розгляду справи не встановлено і не доведено підстав для задоволення апеляційної скарги. Ксерокопія виданого на ім'я ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 44) з відмітками польської прикордонної служби про в'їзд до Польщі 17.12.2018 і повернення до України 23.12.2018 жодним чином не вказує на причини таких дій позивача, зокрема, ніяк не свідчить про погіршення стану його здоров'я. Водночас відмітки словацької прикордонної служби в цьому паспорті (виїзд з України 25.03.2017, в'їзд до України 04.07.2017) вказують на понад тримісячне перебування позивача за кордоном. Медична виписка про амбулаторне лікування короткозорості очей у період з 18.01.2019 по 25.01.2019, в якій зазначено, що ОСОБА_2 хворіє протягом кількох років (а.с. 45), не може враховуватися як доказ у даній справі по-перше, через причини, що були наведені вище, по-друге, оскільки не вказує на конкретні обставини, що з огляду на зміст довідки можуть слугувати підставами для задоволення позову. За наявності для того підстав, доводи і докази щодо стану здоров'я платника аліментів можуть бути предметом відповідної оцінки судом першої інстанції у справі, де такі обставини є предметом доказування на відповідній стадії процесу.

Виходячи з викладеного, з урахуванням положень ст. 367 ч.ч. 1, 3, 6 ЦПК України та на підставі ст. 375 цього Кодексу, апеляцію слід залишити без задовольнити, а рішення суду першої інстанції, правильності по суті, законності та справедливості якого скарга не спростовує, без змін.

Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 3, 6, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Міжгірського районного суду від 26 грудня 2018 року щодо розміру аліментів - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 2 травня 2019 року.

Судді