Номер провадження: 11-сс/813/532/19

Номер справи місцевого суду: 521/4485/19 1-кс/521/2253/19

Головуючий у першій інстанції Іщенко О.В.

Доповідач Потанін О. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Потаніна О.О.

суддів Толкаченка О.О., Копіци О.В.

за участі секретаря судового засідання Янковської Ю.Л.

прокурора Чебанова А.В.

представника власника майна Здиги Б.В.

розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу представника власника майна Здиги Б.В., в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2019 року, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019161470000315 від 02 березня 2019 року,про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого, накладений арешт на автомобіль марки «Volkswagen» модель «Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від вказаного автомобіля з забороною на відчуження, розпорядження без заборони користуватись вказаним майном.

В апеляційній скарзі представник власника майна Здига Б.В., в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт автомобіля та іншого майна посилаючись на те, що вона незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням кримінального процесуального закону.

Слідчий суддя не врахував, що протокол огляду під час якого був вилучений автомобіль складений в порушення вимог ст.ст. 100, 106 КПК України, оскільки слідчий автомобіль не опечатав, не складено документи про технічний стан автомобіля, в зв'язку з чим вилучений автомобіль, згідно вимог ст. 86 КПК України, не є доказом у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя не взяв до уваги, що з боку правоохоронних органів на його довірителя ОСОБА_3 здійснювалось тиск.

При накладенні арешту на майно, слідчий суддя не дав належної оцінки тому, що у кримінальному провадженні ні ОСОБА_3 ні іншої особі повідомлення про підозру вручено не було.

Заслухавши суддю - доповідача, представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Так, згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ст. 170 ч.ч. 1-4 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку .

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

2. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 173 ч.ч. 1,2 п.5 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Апеляційний суд, дослідивши клопотання слідчого та надані до нього матеріали провадження, вважає, що слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання з наступних обставин.

Так, в клопотанні слідчого, в обґрунтування вимог необхідності арешту майна зазначено, що 02 березня 2019 року до чергової частини Хмельницького ВП Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій останній просить вжити заходи до невстановленої особи, яка 26 лютого 2019 року шахрайським шляхом під приводом розрахунку за ремонт автомобіля заподіяла майнову шкоду в сумі 80 000 гривень.

За даним фактом 02 березня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12019161470000315 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 192 КК України.

26 лютого 2019 року ОСОБА_3 надав ОСОБА_4, за ремонт автомобіля марки Renault модель Magnum, завдаток засобу в сумі 1700 доларів США. В подальшому ОСОБА_3 повністю не розрахувався з ОСОБА_4 та перестав виходити на зв'язок. Передані гроші в сумі 1700 доларів США є підробленими.

12.03.2019 року ОСОБА_3 в приміщенні Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області добровільно надав слідчому свідоцтво про реєстрацію ряду транспортних засобів, а також два мобільних телефони.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 у вересні 2018 року на підставі підробленого паспорту представлявся ОСОБА_5, як ОСОБА_6, та шляхом зловживання довіри заволодів рядом транспортних засобів.

Таким чином, в клопотанні слідчого підставою для накладення арешту на майно зазначено, що вилучене майно є доказом у вказаному злочині, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюється під кримінального провадження, в зв'язку з чим арешт необхідний для запобіганню ризика втрати або пошкодження майна.

Слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 173 ч. 2 КПК України, дослідив надані до клопотання матеріали, та прийшов до обґрунтованого висновку, що органами досудового розслідування надано достатньо доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вилучене майно є доказом кримінального правопорушення. В оскаржуваній ухвалі слідчого судді була обґрунтовано зазначена наявність правових підстав для арешту майна, передбачених ст. 170 ч.ч.1-4 КПК України.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що відповідно до ст. 170 КПК України, що зазначене майно є доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, апеляційний суд вважає, обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що майно може містити відомості, для встановлення обставин кримінального провадження.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання у клопотанні про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження доказу, так як на майні можуть зберігатися докази необхідні для встановлення обставин кримінального провадження, знаходять підтвердження.

Слідчий суддя врахував співрозмірність обмеження права власності та наслідки арешту майна для власника майна.

З наведених підстав, в ухвалі слідчого судді обґрунтовано зазначено, що правові підстави, зазначені в клопотанні слідчого, підтверджуються наданими до нього матеріалами досудового розслідування.

Доводи захисника про те, що протокол огляду під час якого був вилучене майно складений в порушення вимог ст.ст. 100, 106 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно протоколу огляду доданого до клопотання, вбачається, що слідчим були виконані усі вимоги кримінального процесуального закону, майно вилучено згідно вимог закону. Слідчий суддя вважав, що правовою підставою для арешту майна є сукупність об'єктивних даних та розумних підозр які свідчать про те, що вилучене майно є доказом у вказаному злочині, та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюється під кримінального провадження.

При таких обставинах, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 376 ,404,405,419,422 КПК України, Одеський апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника власника майна Здиги Б.В., в інтересах ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2019 року, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019161470000315 від 02 березня 2019 року,про арешт автомобіля марки Volkswagen модель Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключів від вказаного автомобіля, - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення і подальшому оскарженню не підлягає.

Судді:

О.О. Потанін                                О.О. Толкаченко                        О.В. Копіца

З оригіналом згідно суддя: О.О.Потанін