СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"07" травня 2019 р. Справа № Б-39/02-09

Суддя-доповідач Фоміна В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 від імені та в інтересах якого діє: ОСОБА_2 (вх. №1370 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області колегією суддів: головуючий суддя Савченко А.А., суддя Міньковський С.В., суддя Швидкін А.О. у справі № Б-39/02-09

за заявою ТОВ «ТД «Ізюмський тепловозоремонтний завод», м. Ізюм Харківської області

до ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», м. Ізюм Харківської області

за участю Прокуратури Харківської області,

про банкрутство,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 визнано недійсним ордер на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. НОМЕР_1 від 13.01.2014.

В частині визнання протиправними дії арбітражного керуючого Костюка О.Г. з приводу розпорядження державним майном - квартирою АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. шляхом визнання останньої службовою, провадження припинено .

В частині визнання майна - квартири АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м., такою, що підлягає включенню до ліквідаційної маси ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_3 від імені та в інтересах якого діє: ОСОБА_2, звернулись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області у справі №Б-39/02-09 від 21.06.2016 про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення НОМЕР_1 від 13.01.2014, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення НОМЕР_1 від 13.01.2014.

Одночасно заявники звернулись до суду з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в якому просять поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, посилаючись на поважні причини пропуску строку.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до статті 259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Виходячи з положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство

До матеріалів апеляційної скарги апелянтом не надано доказів направлення апеляційної скарги членам комітету кредиторів та іншим учасникам справи про банкрутство.

Зазначені обставини є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, у відповідності до приписів статті 258, 260 ГПК України.

З метою усунення недоліків апеляційної скарги, апелянту необхідно надати суду оригінали доказів направлення апеляційної скарги з додатками до неї комітету кредиторів листом з описом вкладення:

-ТОВ "Залізницяремсервіс",

-Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Ізюмського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області,

-Ізюмській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області,

-Ізюмському об'єднаному управлінню Пенсійного Фонду України;

а також учасникам даної справи листом з описом вкладення:

-Харківській обласній державній адміністрації;

-прокуратурі Харківської області.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147 від 03.10.2017. Вказаним законом Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакцій. 15.12.2017 цей закон набув чинності.

Відповідно до п.п. 13 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 03.10.2017 року №2147-VIII) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Стаття 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) встановлює, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи положення статті 93 Господарського процесуального кодексу України, останнім днем подачі апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 є 27.06.2016 (26.06.2016 - неділя).

Натомість, заявниками апеляційна скарга була подана 23.04.2019, а отже, скаржниками порушено строк для оскарження вказаного процесуального документу, встановленого нормами Господарського процесуального кодексу України. При цьому, апеляційна скарга була подана апелянтом зі спливом майже 3 років.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла станом на червень 2016 року) визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) також передбачено, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України (в обох наведених редакціях) не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Проте, наведені апелянтом доводи, викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016, суддя-доповідач не визнає поважними, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, скаржник вказує, що на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду у справі №623/2353/16-ц її, її чоловіка - ОСОБА_5 та їх малолітнього сина - ОСОБА_3, зобов'язано виселитись з квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Про вимогу виселитись з цієї квартири, в якій заявники зареєстровані згідно оскаржуваного ордеру НОМЕР_1 № 13.01.2014, ОСОБА_2 стало відомо 01.02.2019, коли вона отримала поштову кореспонденцію від свого чоловіка - ОСОБА_5, з яким наразі не проживає.

Оскільки ОСОБА_2 не була учасником справи про банкрутство ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», їй не було відомо про оскаржувану ухвалу, якою визнано недійсним ордер на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. НОМЕР_1 від 13.01.2014, прийняту в рамках даної справи про банкрутство.

Вважаючи, що її права порушені оскаржуваною ухвалою, оскільки вона проживає в цій квартирі зі своїм малолітнім сином, вона звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, апелянтом жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин суду не надано, нею не підтверджено документально, що саме 01.02.2019 їй стало відомо про існування оскаржуваної ухвали, якою визнано недійсним ордер на спірне житлове приміщення, відповідних доказів до матеріалів апеляційної скарги не надано.

З матеріалів даної справи вбачається, що її чоловік, ОСОБА_5, у 2017 році двічі звертався до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016, проте ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

Таким чином, скаржником не доведено суду, що протягом 2016-2019 року їй не було відомо про прийняту у 2016 році Господарським судом Харківської області ухвалу, якою визнано недійсним ордер на квартиру, в якій вона проживає, з огляду на наявність судового рішення від 29.11.2016 у справі №6232353/16-ц, на яке вона посилається - про виселення всієї сім'ї зі спірної квартири, а також на те, що її чоловік - ОСОБА_5 був учасником даної справи в рамках заяви ліквідатора про визнання недійсним спірного ордеру.

Крім того, в силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суддя-доповідач зазначає, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення.

Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Проте, із матеріалів справи таких підстав не вбачається, а апелянтом їх наявності не доведено.

При цьому, суддя-доповідач наголошує, що безпідставне поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги більше ніж через 6 років після ухвалення оскаржуваної постанови може розцінюватись як порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тож, наведені апелянтом причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, суддя-доповідач вважає неповажними.

Відповідно до ч.1-3 статті 260 ГПК України, апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Водночас, частиною 2 статті 261 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою) визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відповідно до статті 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме, апелянт має надати суду:

- докази надсилання апеляційної скарги з додатками до неї членам комітету кредиторів, та іншим учасникам справи, наведеним в цій ухвалі;

- мотивоване клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з документальним підтвердженням наявності обставин, які унеможливили ОСОБА_2 звернутись з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у даній справі, в межах встановленого процесуальним законодавством строку на подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 254 ,260, 261 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач,

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 від імені та в інтересах якого діє: ОСОБА_2 (вх. №1370 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі № Б-39/02-09 залишити без руху.

2. Встановити заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

3. Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач В.О. Фоміна