Справа № 2-167/11

2/212/288/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року                 м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Пустовіта О.Г., за участю секретаря судового засідання Мігрін Н.С., за участі представника відповідача за первісним позовом – представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 518-пк-2007 від 05.09.2007 та за договорами поруки № 518/1-пп-2007 від 05.09.2007, № 518-пп-2007 від 05.09.2007р., зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_7 акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 05 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” у особі Криворізької філії ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ОСОБА_7 акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” (далі по тексту – Банк) було укладено кредитний договір № 518 – пк -2007 від 05.09.2007 р. (том І аркуш справи 6-11) та додаткову угоду №1 від 29 серпня 2008 року (том 1,аркуш справи 15-16), за яким ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” надав ОСОБА_1 кредит в сумі 1 988 000,00 дол. США з оплатою по процентній ставці 13 % річних (далі по тексту - Кредитний договір) для придбання житлового будинку .

Строк повернення кредитних ресурсів, згідно з п.3.2.кредитного договору, становить 05 вересня 2027 року, Позичальник зобов’язується щомісяця, в термін з 26 по останнє число кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими Кредитними ресурсами у розмірі 8283,33 долари США 33 центи, згідно Графіка зниження розміру заборгованості ( Додаток №1 до цього Договору).

В якості забезпечення зобов’язання, за кредитним договором , щодо погашення кредиту 05 вересня 2007 року укладеним з ОСОБА_1, банком укладені договори поруки з Відповідачем 2- ОСОБА_5 № 518/1-пп-2007 від 05.09.2007 р., та з Відповідачем 3 – ОСОБА_3 № 518-пп-2007 від 05.09.2007р.

Відповідно до вимог ст.554 Цивільного кодексу України та пунктом 2.1 вказаних договорів поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором (Банком) як солідарні боржники.

Починаючи з червня 2008 р. позичальник почав порушувати умови кредитного договору і не сплачувати суму кредиту та процентів.

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на адресу Відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 були надіслані вимоги, щодо сплати заборгованості, котрі залишились без відповіді та задоволення.

Внаслідок невиконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору та Відповідачами 2,3 – поручителями ОСОБА_5, ОСОБА_3 В, умов договору поруки, перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до розрахунку заборгованості з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14 листопада 2012 року (том.2 аркуш справи 228-229) виникла заборгованість, у розмірі 99 789 598,60 грн., з яких:

1 407 918,20 дол. США – 11 253 490,17 грн. – сума заборгованості по кредиту;

8 283,33 дол. США – 66 208,66 грн. – прострочена заборгованість по кредиту;

22 501,87 дол. США – 179 857,45 грн.- нараховані відсотки;

930 107,03 дол. США – 7 434 345,49 грн.- прострочена заборгованість по відсоткам;

12 523,23 грн. – нарахована щомісячна комісія;

563 545,35 грн.- прострочена заборгованість по щомісячної комісії;

24 352 602,46 грн.- пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

51 911 577,33 грн. – пеня за несвоєчасне погашення відсотків;

4 015 448,47 грн. – пеня за несвоєчасне погашення щомісячної комісії,

Посилаючись на порушенням вимог ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з Відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», заборгованість, завдану порушенням зобов’язання, в розмірі 99 789 598,60 грн.

11.12.2017 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 в якій вона просить суд визнати кредитний договір № 518-пк-2007 від 05.09.2007р., укладений між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») недійсним.

04.04.2018 року на адресу суду надійшов відзив АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в якому представник просить в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

В судове засідання представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_8 не з’явився, надав заяву про розгляд справи в відсутність представника АТ «Банк «Фінанси та Кредит». На позовних вимогах наполягають. Проти зустрічного позову заперечують з підстав викладених у відзиві. Не заперечують проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала повністю та наполягала на задоволені зустрічної позовної заяви про визнання кредитного договору №518-пк-2007 від 05.09.2007 р., укладеного між ОСОБА_1  та Відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Криворізької філії Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”) недійсним. Мотивуючи тим, що при укладенні кредитного договору, було порушено положення ст.ст 203,215 ЦК України, ст.ст.11,18 Закону України « Про захист прав споживачів» а саме : умови договору є несправедливими, існує дисбаланс прав та обов’язків на шкоду споживача, відсутня істотна умова договору - сукупна вартість кредитного договору, відсутній детальний розрахунок загальної вартості кредиту для споживача, що позбавило позичальника можливості оцінити умови та порядок погашення кредиту. Фактична відсоткова ставка, виходячи з умов договору, розрахована не вірно, що значно здорожує вартість кредиту. Посилаючись на ст.ст.18,21 Закону України « Про захист прав споживачів», яким встановлено, що виконавець, виробник не повинен включати у договорі із споживачем умови, які є несправедливими. Крім цього, Позивач за зустрічним позовом, послався на вимогу ст..230 ЦК України як на правову підставу позову, вказала, що одна сторона правочину ввела в оману другу сторону правочину щодо обставин, які мають істотне значення, а тому такий правочин є недійсним.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” не визнав повністю, та зазначив, що судовими інстанціями: Тернівським районним судом м. Кривого Рогу і Апеляційним судом Дніпропетровської області, було встановлено, що договір поруки №518/1-пп-2007 від 05.09.2007 р., на який посилається Банк, як Позивач за первісним позовом, мною, відповідачем ОСОБА_5, ніколи не укладався і не підписувався, а тому його було визнано недійсним (копія ухвали суду апеляційної інстанції – є в матеріалах даної справи), отже, позовні вимоги до ОСОБА_5 в частині стягнення заборгованості пред’явлено Позивачем необґрунтовано і безпідставно, а тому у їх задоволенні в частині слід відмовити. Щодо пред’явленої зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Банку про визнання кредитного договору недійсним, вважає вочевидь, може мати місце, оскільки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», явно зловживав своїми правами як при укладенні визнаного недійсним договору поруки, так і, можливо, при укладенні інших договорів у даних спірних кредитних правовідносинах, у тому числі, можливо, і оспорюваного Кредитного договору. Зокрема, дане зловживання, як можна встановити за розрахунком заборгованості, проявляється у намаганні Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) стягнути суму неустойки (штрафних санкцій), яка у декілька разів перевищує суму основного боргу та відсотків за ним.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав свої заперечення, щодо первісного позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, як на обґрунтування своїх заперечень, посилався на недійсність Договору поруки № 518-пп-2007 від 05.09.2007 р., укладеного нібито між ним, Позивачем та Відповідачем-1. Дані твердження ОСОБА_3 на сьогоднішній день підтвердженні рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.10.2018 р. по справі № 214/3538/17 (набрало законної сили 19.11.2018 р.), яким було повністю задоволено позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 та визнано недійсним Договір поруки № 518-пп-2007 від 05.09.2007 р., укладений між ОСОБА_3, ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 Відносно пред’явленого зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору недійсним, в своїх поясненнях зазначив, що ОСОБА_3 не був присутнім при укладанні Кредитного договору між ОСОБА_1 та Банком, проте пред’явлення Банком первісного позову в тому числі до ОСОБА_3 на підставі нібито укладеного ним з Банком та ОСОБА_1 договору № 518-пп-2007 від 05.09.2007 р., який він насправді не укладав, викликає великі сумніви у виконанні Банком всіх вимог Закону України «Про захист прав споживачів» під час укладання даного Кредитного договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справі докази, розглянувши матеріали справи, подані заперечення та письмові пояснення сторін, суд дійшов висновку, що первісний позов до задоволення не підлягає, а зустрічна позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що дійсно 05 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” у особі Криворізької філії ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ОСОБА_7 акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” було укладено кредитний договір № 518 – пк -2007 від 05.09.2007 р. (том І аркуш справи 6-11) та додаткову угоду №1 від 29 серпня 2008 року (том 1,аркуш справи 15-16), за яким ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” надав ОСОБА_1 кредит в сумі 1 988 000,00 дол. США з оплатою по процентній ставці 13 % річних , для придбання житлового будинку .

Відповідно пункту 2.3 Кредитного договору, кредитні ресурси отримані Позичальником за цим Договором використовуються за цільовим призначенням : для придбання житлового будинку, розташованого за адресою: с. Іванівка, Васильківського району, Київської області, по вулиці Південна, №11А, загальною площею 916,9 кв.м, з надвірними господарсько- побутовими будівлями та спорудами, та земельної ділянки площею 0,250 га, на якій знаходиться вищевказаний житловий будинок земельної ділянки площею 0,1216 га, на якій знаходиться вищевказаний житловий будинок.

Строк повернення кредитних ресурсів, згідно з п.3.2.кредитного договору становить 05 вересня 2027 року, позичальник зобов’язується щомісяця, в термін до 20 числа кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими Кредитними ресурсами у розмірі 8283,33 долари США 33 центи, згідно Графіка зниження розміру заборгованості ( Додаток № 1 до цього Договору).

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору, відсотки за користування кредитом сплачуються у валюті кредиту, по процентній ставці 13% річних .

Згідно з пунктом 4.2.- нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за період з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок. Нарахування процентів проводиться по методу «факт»/360 за кожний день користування кредитними ресурсами.

Відповідно до п.4.7 Кредитного договору, позичальник щомісяця в строк до 20 числа кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 12523,23 грн. У зазначений термін сплачується комісійна винагорода за попередній календарний місяць. Комісійна винагорода сплачується шляхом зарахування відповідної суми на рахунок за весь період до моменту повного погашення кредиту.

Відповідно до пункту 5.2. Кредитного договору- додатковим забезпеченням виконання зобов’язання за цим договором є порука фізичної особи ОСОБА_5 оформлена договором поруки № 518/1-пп-2007 від 05.09.2007 р., та ОСОБА_3 , оформлена договором поруки № 518-пп-2007 від 05.09.2007р.

Згідно з п.6.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно з п.7.8 Кредитного договору – позичальник сплачує банку комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування при проведенні кредитних операцій у розмірі 100394,00 гривень, одноразово, у момент укладення цього договору на рахунок 61109071530840.

Суд виходить з того, що укладений сторонами Кредитний договір № 518 – пк -2007 від 05.09.2007 р. є за своєю суттю споживчим кредитом, а тому для нього встановлений особливий порядок укладення. Зазначений Договір підписаний сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб (договір приєднання).

У відповідності до ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Представником ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” не надано, суду переконливих доказів як про надання Банком кредиту ОСОБА_1, так і про його погашення.

З урахуванням умов Кредитного договору із фізичною особою ОСОБА_1 вбачається, що вказаний Кредитний договір неможливо виконати у зв’язку з відсутністю у сторін можливостей та передумов для такого виконання, котрі випливають з вимог спеціального законодавства в сфері валютного кредитування, правил обороту та використання готівкової іноземної валюти в Україні та ліцензійних умов НБУ щодо банківської діяльності даного виду, відтак кредитний договір є неукладеним, а саме зобов’язання безгрошовим.

Таким чином, за своєю правовою природою Кредитний договір є консенсуальним, а не реальним правочином, відтак його підписання створює обов’язок для обох сторін такого правочину: для Банку - надати кредит у відповідності до умов договору, а для Позичальника - повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, проте лише у випадку реального отримання кредитних коштів. Натомість доказів надання банком кредиту ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.1.10 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003 р., первинний документ, - це документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.4 вказаного Положення операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Згідно п.4.2 вказаного Положення, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи.

Отже, операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані, підставою для документування таких операцій є первинні документи, які мають бути оформлені належним чином, містити всі необхідні реквізити.

Як вбачається із матеріалів справи, Банк не довів наявності у позичальника ОСОБА_1 заборгованості у вказаному розмірі. Саме по собі підписання Кредитного договору не підтверджує отримання коштів по кредиту, також суду не подано доказу, який би підтверджував, що позичальник проводив оплату по кредиту, а подана роздруківка розрахунку не відповідає вимогам Закону щодо її оформлення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, можна зробити висновок, що Банк не довів належними та допустимими доказами наявність у Позичальника заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.

Така позиція повністю узгоджується з висновками Верховного суду України, зокрема з Постановою Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду у справі №61-517св18 від «30» січня 2018 року.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Банку, в якому просила визнати порушеним її право споживача фінансових послуг банку та визнати недійсним кредитний договір № 518 – пк -2007 від 05.09.2007 р. При цьому, Банк не попередив її про те, що Позичальник несе валютні ризики та не зазначив це в Договорі.

Також, Банком не було надано споживачу (Позичальнику) у письмовій формі усієї необхідної інформації для здійснення свідомого вибору, повідомлена Банком до укладення договору інформація є недостовірною, а відтак волевиявлення щодо укладення Кредитного договору сформулювалось під впливом омани Банку, який приховав важливу інформацію та повідомив неправдиві відомості, які стосуються плати за кредит, вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, у тому числі щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми здорожчання кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до п.3 постанови правління НБУ від 10.05.2007 року №168 (чинною на той час) кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, ? щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Згідно з ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, можна встановити, що Позивачеві за зустрічним позовом не було роз’яснено Банком всіх умов Кредитного договору, вона помилялася щодо істотних умов договору, зокрема строків та об’єму своїх прав та обов’язків, оскільки детального графіка платежів з урахуванням процентної ставки їй надано не було.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до положень ст.ст.1054, 1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України).

Аналіз положень ч.4 ст.42 Конституції України надає підстави для висновку, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, яка звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У договорах за участю фізичної особи-споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст.627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст.1054 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.п.22, 23 ст.1, ст.11, ч.8 ст. 18, ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

А отже, виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що свобода договору при укладенні кредитного договору № 518 – пк -2007 від 05.09.2007 р., не є абсолютною та обмежується спеціальними нормами законодавства у сфері споживчого кредитування.

За таких умов, сторони Кредитного договору не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, оскільки, урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним (правовий висновок Верховного Суду України, зроблений у Постанові від 11.09.2013 року у справі №6-52цс13).

Відтак, посилання банку на принцип свободи договору є невірним, який зроблено ним без урахування вимоги спеціального законодавства в сфері споживчого кредитування, який звужує дію принципу свободи договору.

Вимогою ч.3 ст.203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. При визначенні вільного волевиявлення учасника правочину (зокрема, Позичальника у даному випадку) і відповідність її внутрішньої волі на укладення правочину, слід враховувати наступне.

При укладенні правочину під впливом обману формування волі Споживача (Позичальника) відбувається не вільно, а внаслідок недобросовісних дій інших осіб, що полягали у здійсненні впливу на формування волі споживача шляхом повідомлення йому таких відомостей, які спонукають споживача до укладення договору (у тому числі і Кредитного).

Омана так само як і обман, сприяє перекрученому формуванню волі учасника правочину. А це дозволяє зробити висновок, що під обманом слід розуміти таку поведінку, за допомогою якої одна особа викликає в іншої неправильне уявлення (вводить в оману) свідомо щодо обставин, які мають істотне значення з метою вчинення правочину. Тобто, обман це дія на процес формування волі особи.

При цьому, обманні дії можуть вчинятися в активній формі або ж полягати у бездіяльності (умисне замовчування про факти, які можуть перешкодити вчиненню правочину).І хоча воля на вчинення такого правочину під впливом омани може відповідати зовнішньому волевиявленню позичальника, проте формується невільно під впливом відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію (роботу, послугу). А це є ознакою обману, який як процес спрямований на паралізацію волі майбутнього контрагента, і як результат, проявляється у настанні правових наслідків, які за звичайних умов не могли б настати. Між обманом і вчиненням правочину існує причинний зв’язок, тобто обман має бути таким, що без нього правочин не був би вчинений.

Таким чином, аналіз змісту вище наведеного дозволяє акцентувати увагу суду на те, що умисне замовчування Банком про факти, які мають істотне значення для Споживача (Позичальника), суттєво впливають на його волевиявлення та можуть перешкодити вчиненню правочину, які є ознаками омани під впливом якої волевиявлення споживача є не вільним і не відповідає його внутрішній волі.

Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які діяли на час підписання Кредитного договору та які розроблені у відповідності до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», затверджено форму детального розпису сукупної вартості кредиту та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (надалі - Правила).

У даних Правилах вказані обов’язкові умови із числа інших обов’язкових умов договору, на які міститься посилання в ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», необхідність яких випливає із суті та умов договору, які є істотними та які можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту.

Витрати, що складають сукупну вартість кредиту, законодавцем визначено у п/п «д» п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої сукупна вартість кредиту включає перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо.

У відповідності до роз’яснень у п.16. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні з’ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення ст.ст.11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі вищевикладеного та керуючись нормами чинного законодавства України, ОСОБА_1 було заявлене клопотання, щодо приєднання до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведеної економічної експертизи № 2601 від 21.08.2018 року, судового експерта «Київської незалежної судово-експертної установи» -ОСОБА_9.

Відповідно до вимог ст.ст.102,106 ЦПК України, судовим експертом Київської незалежної судової – експертної установи, ОСОБА_9, було надано висновок експерта за результатами проведеної економічної експертизи № 2601 від 21.08.2018 року, де зазначені наступні висновки, щодо істотних умов Кредитного доовору:

-Реальна процентна ставка на момент укладення Кредитного договору №518-пк- 2007 від 05.09.2007 р.- 16,45%;

-Абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Кредитного договору № 518-пк-2007 від 05.09.2007р.- 3165891,37 дол. США;

-На момент укладення Кредитного договору № 518-пк-2007 від 05.09.2007р., встановлений щомісячний платіж складає: від 8468,79 дол. США до 53018,58 дол. США та 8373,87 дол. США в останній період сплати;

-Під час укладення Кредитного договору № 518-пк-2007 від 05.09.2007р. не встановлення виконання Банком вимог «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування сукупну вартість кредиту (затверджених Правління НБУ №168 ВІД 10.05.2007р.) та ЗУ «Про захист прав споживачів», щодо викладення в його змісті повного обсягу інформації про кредитні умови перед укладення кредитного договору та попередження Позичальника про валютні ризики та методику розрахунку валютного курсу під час виконання зобов’язань за кредитним договором;

-Реальна процентна ставка на момент укладення Додаткової угоди №1 від 29.08.2008 р.- 18.59 %;

-Абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Додаткової угоди №1 від 29.08.2008 року – 3757924,21 дол. США;

-На момент укладення Додаткової угоди №1 від 29.08.2008р. встановлений щомісячний платіж складає : від 10 958,27 дол. США до 55 602,98 дол. США.

Таким чином, висновком експерта підтверджено доводи ОСОБА_1, що викладені в зустрічної позовної заяви, щодо порушень ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” чинного законодавства при укладенні договору, а саме:

Як зазначено в пункті 2.1 Кредитного договору № 518-пл-2007 р., банк надає Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 1 988 000,00 (один мільйон дев’ятсот вісімдесят вісім тисяч) доларів США 00 центів з оплатою по процентній ставці 13% (тринадцять) процентів річних, та відповідно висновку експерта реальна процентна ставка на момент укладення вищезазначеного Кредитного договору становить – 16,45% річних.

Відповідно умов пункту 3.2. Кредитного договору № 518-пл-2007 від 05.09.2007 року, Позичальник зобов’язаний щомісяця, в термін з «26» по останнє число ( включно) кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими Кредитними ресурсами у розмірі 8283,33 долари США 33 центи, згідно Графіка зниження розміру заборгованості (Додаток №1 до цього Договору). В результаті проведеної експертизи на момент укладення вищезазначеного Кредитного договору, встановлений щомісячний платіж складає: від 8468,79 дол. США до 53018,58 дол. США та 8373,87 дол. США в останній період сплати.

В результаті дослідження Додатку № 1 «Графік зниження розміру заборгованості» до Кредитного договору № 518- пк – 2007 від 05.09.2007 року, експертом встановлено суперечливі та неузгоджені дані стосовно відображення Відповідачем інформації, щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, а саме :

-не містить загальних розмірів щомісячних платежів з врахуванням страхових платежів, Банк вказує тільки загальну суму основного боргу та відсотки;

-розмір одноразової комісійної винагороди не узгоджується із розміром встановленої Відповідачем комісії , що зазначені в п. 4 Додатку №1;

-підсумкове значення, що зазначені Банком в Додатку №1 «Платежі, які здійснює Позичальник на користь Банку» в сумі 2653266,33 не узгоджується із значенням абсолютного значення подорожчання кредиту без врахування платежів на користь третіх осіб, наведеним в п.2.Додатку№1.

Таким чином, ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” не вірно розрахована та прихована від ОСОБА_10, абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Кредитного договору № 518-пк-2007 від 05.09.2007р., що становить - 3165891,37 дол. США., та більш детальні порушення Банком умов кредитування. приведенні в висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи № 2601 від 21.08.2018 року.

Таким чином, суд вважає, що Позичальника введено в оману, щодо реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту; під час укладення договору та під час укладення Додаткової угоди № 1 до договору Банком порушено умови Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007)

Постановою Пленуму Верховного суду України №8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» встановлено, що судова експертиза як один із засобів доказування сприяє повному, всебічному та об’єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.

Крім того, з огляду на останній висновок ОСОБА_11 Верховного Суду ( справа № 444/9519/12 провадження №14-10цс18), щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами Цивільного кодексу України поняття «строк договору», «строк виконання зобов’язання» та «термін виконання зобов’язання» - мають різний зміст.

Відповідно до статті 631 ЦК України, зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов’язання» і «термін виконання зобов’язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, на підставі вищевикладеного, аналізуючи Кредитний договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», строк його не визначили, а погодили порядок і строк виконання зобов’язання.

Зі змісту Кредитного договору та уточненої позовної заяви від 14 листопада 2012 року, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», просить стягнути з Відповідача, 22 501,87 дол. США – 179 857,45 грн.- нараховані відсотки та 930 107,03 дол. США – 7 434 345,49 грн.- прострочена заборгованість по відсоткам, суд вважає зазначену суму нарахування безпідставними з наступних обставин.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа1(«Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Тобто, зобов’язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов’язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

На підставі частини першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами пункту 3.2 Кредитного договору, у межах строку кредитування до 05 вересня 2027 року включно, Позивач мав, зокрема повертати Банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами, до 20-го числа кожного місяця здійснювати, погашення заборгованості відповідно до Додатку №2 цього договору.

Таким чином, вважаю що право Позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред’явлення до Відповідача вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач за первісним позовом звернувся до ОСОБА_1 з вимогою № 6368/1 від 24 вересня 2008 року (том 1 аркуш справи 26), щодо дострокового погашення заборгованості, чим змінив строк виконання зобов’язання за кредитним договором з 05 вересня 2027 року на 24 вересня 2008 року.

Зазначена вище правова позиція, сформована Верховним судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, та аналогічні висновки були сформульовані Верховним судом України, зокрема, у постановах від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15,від 30вересня 2015року у справі №6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272 цс16, від23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, де суди зазначають наступне « що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності, щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати.

ОСОБА_7 акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до пункту 6.1 Кредитного Договору та на підставі статті 22 Цивільного кодексу в позовній заяві з урахуванням уточнення позовних вимог, зазначає, про стягнення з ОСОБА_1,

- 24 352 602,46 грн.- пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 51 911 577,33 грн. – пеня за несвоєчасне погашення відсотків;

- 4 015 448,47 грн. – пеня за несвоєчасне погашення щомісячної комісії.

, з чим Позивач за зустрічним позовом, категорично не погоджується, та вважає, що нарахована безпідставна неустойка не може бути стягнуто судом, так як вже раніше заявляла, щодо не визнання умов Кредитного договору, в своєї зустрічної позовної заяви, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням боржником зобов’язання, настають правові наслідки, щодо обов’язку сплати неустойки, згідно пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України.

Неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно. які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання ( частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов’язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов’язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов’язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконання або неналежного виконання грошового зобов’язання ( зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253- 255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць),за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця),коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені .

У постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс 13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця) з якого вона нараховується.

Тобто, перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Суд також враховує, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» пропущено строк позовної давності, щодо стягнення з ОСОБА_1 неустойки, а саме:

- 22 501,87 дол. США – 179 857,45 грн.- нараховані відсотки;

- 930 107,03 дол. США – 7 434 345,49 грн.- прострочена заборгованість по відсоткам;

- 24 352 602,46 грн.- пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 51 911 577,33 грн. – пеня за несвоєчасне погашення відсотків;

- 4 015 448,47 грн. – пеня за несвоєчасне погашення щомісячної комісії

Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме вимоги за вихідним № 6368/1 від 24 вересня 2008 року, щодо дострокового погашення заборгованості, зазначено, що Позивач починаючи з 24 вересня 2008 року порушує умови Кредитного договору.

Таким чином, перебіг позовної давності для пред’явлення вимоги, щодо стягнення пені починається з вересня 2008 року та закінчується в серпні 2009 року, та відповідно до уточненої позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором Відповідач звертається 19 грудня 2012 року- (том 2 аркуш справи 228-229), тобто за межами встановленого ЦК України строку позовної давності .

Крім того, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, просить стягнути з Позивача, заборгованість: 12 523,23 грн. – нарахована щомісячна комісія; 563 545,35 грн. - прострочена заборгованість по щомісячної комісії.

Зазначені вище суми не підлягають нарахуванню або стягненню з наступних підстав.

Згідно пункту 4.7. Кредитного Договору, позичальник щомісяця в строк до 10 числа кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання Кредитних ресурсів у розмірі - гривен. Зазначена комісійна винагорода сплачується Позичальником щомісячно, за весь період до моменту повного виконання Позичальником зобов’язань по поверненню Кредитних ресурсів.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 29 серпня 2008 року до Кредитного договору № 518-пк-2007 року, були внесені зміни, щодо пункту 4.7 Кредитного договору, де зазначається, що Позичальник щомісяця в строк до 20 числа кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 12 523,23 грн. у зазначений термін, щомісячно, за весь період до моменту повного виконання зобов’язань.

Незрозуміло, яку щомісячну суму комісійної винагороди нараховує та просить стягнути ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за період з 05 вересня 2007 року по 29 вересня 2008 року, якщо вона не встановлена Кредитним договором.

Також, пунктом 7.8 Договору передбачає сплату одноразово комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування при проведенні кредитних операцій у розмірі 100 394 ,00 гривень (одноразово) в момент укладення Договору.

Враховуючи норми статті 1011 ЦК України, за договором комісії, одна сторона (комісіонер) повинна за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Вважаю, що зазначену комісію, не можна вважати витратами позичальника за оформлення договору, оскільки кредитодавець жодних послуг Позивачу не надав.

Тому суду, треба враховувати, правовий висновок, який висловлений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року по справі № 6-1746 цс16, згідно з яким при розгляді за положеннями ч.5.ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав сспоживачів» до договорів із споживачами про споживчого кредиту застосовується положення цього Закону, про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь- яких витрат за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених «Керівних принципах для захисту інтересів споживачів» визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за недійсності Кредитного договору, а також наявності договору забезпечення виконання основного договору, є підстави вважати недійсним і похідний договір, а тому суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом повністю обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині порушення прав споживача.

Оскільки позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволення, позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 518-пк-2007 від 05.09.2007 та за договорами поруки № 518/1-пп-2007 від 05.09.2007, № 518-пп-2007 від 05.09.2007р., задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 203, 229, 230, 549, 610, 611, 626, 628, 627, 638,1011, 1054, 1055 ЦК України, ЗУ "Про захист прав споживачів", ст.ст. 2, 12, 18, 77-81, 259, 263-265 ЦПК України, - суд

У Х В А Л И В:

У задоволені позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 518-пк-2007 від 05.09.2007 та за договорами поруки № 518/1-пп-2007 від 05.09.2007, № 518-пп-2007 від 05.09.2007р. - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійним - задовольнити.

Визнати кредитний договір № 518-пк-2007 від 05.09.2007р., укладений між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») недійсним.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ЄДРПОУ 09807856.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач за первісним позовом, третя особа за зустрічним позовом: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідач за первісним позовом, третя особа за зустрічним позовом: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Повний текст рішення складено 03 травня 2019 року.

                Суддя:                                 О. Г. Пустовіт