ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 2-6/12

Провадження № 14-621цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_3,

заінтересовані особи: ОСОБА_4 (стягувач), головний державний виконавець Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Христинівський РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області) Діденко Максим Миколайович,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І.

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3, заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_4, на дії головного державного виконавця Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Діденка М. М., та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправними дії головного державного виконавця Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Діденка М. М. щодо прийняття постанов про накладення штрафу від 11 липня 2017 року ВП № 54056962, про арешт майна боржника від 11 липня 2017 року ВП № 54057143, про розшук майна боржника від 08 серпня 2017 року ВП № 54057143 та скасувати їх. Також просив поновити строк звернення до суду з указаною скаргою.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначив, що постановою головного державного виконавця Христинівського РВ ДВС Діденка М. М. від 01 червня 2017 року ВП № 54056962 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-6/12, виданим 29 травня 2017 року Христинівським районним судом Черкаської області, про зобов'язання ОСОБА_3 знести шляхом демонтування частину самочинно збудованої споруди та сплатити виконавчий збір у розмірі 6 400,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Христинівського РВ ДВС Діденка М. М. від 01 червня 2017 року ВП № 54057143 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-6/12, виданого 29 травня 2017 року Христинівським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5 298,60 грн судових витрат.

Проте ОСОБА_3 оскаржив у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року. Після прийняття касаційної скарги та відкриття касаційного провадження він звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області із заявою про відстрочку виконання рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року на один рік, яка зареєстрована в суді 20 червня 2017 року, але до цього часу не розглянута.

Копії ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ та заяви про відстрочку виконання рішення суду ОСОБА_3 передав державному виконавцю Діденку М. М. для відкладення виконавчих дій до розгляду заяви судом першої інстанції та касаційної скарги в суді касаційної інстанції.

Головний державний виконавець Діденко М. М. постановою від 11 липня 2017 року ВП № 54056962 за невиконання рішення суду наклав на ОСОБА_3 штраф у розмірі 1 700,00 грн, а постановою від 11 липня 2017 року № 54057143 наклав арешт на майно, яке належить ОСОБА_3

08 серпня 2017 року головний державний виконавець Діденко М. М. прийняв постанову ВП № 54057143 про оголошення розшуку майна боржника: легкового автомобіля марки ВАЗ - 21061, державний номерний знак НОМЕР_2, та малотонажного вантажного фургону «Пежо Боксер», державний номерний знак НОМЕР_1.

На думку ОСОБА_3, указані дії державного виконавця не відповідали вимогам статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), оскільки прийняті з порушенням його прав та законних інтересів. Державний виконавець знав, що він подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яке перебувало на виконанні у державного виконавця, що суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження за цією скаргою, а також, що ОСОБА_3 подав заяву про відстрочку виконання рішення суду. Державний виконавець міг відкласти виконавчі дії згідно зі статтею 35 цього Закону, однак цього не зробив.

Крім того, обсяг арештованого майна явно завищений. Загальна сума стягнення складає 11 000,00 грн. Для забезпечення виконання рішення суду, на його думку, достатньо було накласти арешт на частину житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1

Постановою про розшук майна боржника державний виконавець оголосив розшук обох належних йому автомобілів, чим фактично позбавив права користування транспортними засобами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області (суддя Олійник М. Ф.) від 15 лютого 2018 року поновлено ОСОБА_3 строк для подання скарги. Відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні скарги.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_3 у частині скасування постанови про накладення штрафу від 11 липня 2017 року ВП № 54056962, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIIIтака постанова може бути оскаржена до відповідного адміністративного суду, тому спір у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Стосовно скасування постанови про арешт майна боржника від 11 липня 2017 року ВП № 54057143 суд зазначив, що у цій постанові хоч і вказано, що арешт накладається на все майно, проте лише у межах суми звернення стягнення. Таким чином, суд вважав, що державний виконавець при прийнятті цієї постанови дотримався вимог Закону № 1404-VIII, не обмежив право боржника у користуванні майном.

У частині вимог про скасування постанови про розшук майна боржника від 08 серпня 2017 року ВП № 54057143 суд керувався тим, що у справі відсутнє підтвердження того, що за касаційною скаргою ОСОБА_3 відкрито касаційне провадження, наявна лише ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року, якою ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, а його касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Крім того, ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2017 року, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочення виконання рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Христинівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відмовлено.

Установивши вказані обставини, суд вважав, що підстав для відкладення виконавчих дій на підставі статті 32 Закону № 1404-VIII не було, оскільки за положеннями цієї норми відкладення проведення виконавчих дій можливе лише за наявності обставин, що перешкоджають їх проведенню (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, унаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом. Доказів наявності таких обставин ОСОБА_3 ні державному виконавцю, ні суду не надав.

Суд вважав, що державний виконавець при прийнятті оскаржуваних постанов діяв відповідно до вимог Закону № 1404-VIII.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року у частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області ДіденкаМ. М. про визнання протиправними дій щодо накладення штрафу та скасування постанови про накладення штрафу від 11 липня 2017 року ВП № 54056962 та закрито провадження у справі в цій частині. В іншій частині ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року залишено без змін.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині вимог про визнання протиправними дій щодо накладення штрафу та скасування постанови про накладення штрафу, апеляційний суд керувався тим, що спір у цій частині належить до адміністративної юрисдикції, тобто не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, тому на підставі статті 377 та пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження у справі підлягає закриттю.

Постанову суду апеляційної інстанції в іншій частині мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень визначений розділом VII ЦПК України, у зв'язку з чим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України, а тому суд апеляційної інстанції неправомірно скасував ухвалу районного суду та помилково закрив провадження у справі.

В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 21 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 01 червня 2017 року головний державний виконавець Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області ДіденкоМ. М. прийняв постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 54056962 з виконання виконавчого листа № 2-6/12, виданого 29 травня 2017 року Христинівським районним судом Черкаської області, про зобов'язання ОСОБА_3 знести шляхом демонтування частину самочинно збудованої споруди, яка розміщена на ділянці ОСОБА_4 (боржник - ОСОБА_3, стягувач - ОСОБА_4), та про відкриття виконавчого провадження ВП № 54057143 з виконання виконавчого листа № 2-6/12, виданого 29 травня 2017 року Христинівським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5 298,60 грн судових витрат.

11 липня 2017 року головний державний виконавець Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Діденко М. М. прийняв постанову про накладення штрафу у ВП № 54056962, якою за невиконання рішення суду на боржника ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн, зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.

11 липня 2017 року головний державний виконавець Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Діденко М. М. прийняв постанову у ВП № 54057143, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_3 (все майно), у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 5 988,46 грн.

08 серпня 2017 року головний державний виконавець Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Діденко М. М. прийняв постанову про розшук майна боржника у ВП № 54057143, якою оголошено в розшук майно: легковий автомобіль марки ВАЗ - 21061, бежевого кольору, 1978 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, та малотонажний вантажний фургон «Пежо Боксер», білого кольору, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_3

Постановою державного виконавця від 18 грудня 2017 року припинено розшук майна боржника, який оголошено відповідно до постанови від 08 серпня 2017 року.

Стосовно доводів касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі у частині вимог про визнання постанови про накладення штрафу на ОСОБА_3 протиправною, слід зазначити наступне.

Зокрема, особа, яка подала касаційну скаргу, вважала, що порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень визначений розділом VII ЦПК України, тому справа в цій частині підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з такими доводами з огляду на наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Частиною другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням викладеного колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18).

Ураховуючи викладене, скарга ОСОБА_3 у частині вимог щодопостанови про накладення штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови), для закриття провадження у справі в частині вимог скарги ОСОБА_3 щодо постанови про накладення штрафу, оскільки вони не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду в межах касаційної скарги згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду не вбачає підстав для висновків, що апеляційний суд порушив правила предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного суду про закриття провадження у справі щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вказане, оскаржувану постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач  О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна  Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима  Л. І. Рогач

В. І. Данішевська   І. В. Саприкіна

О. С. Золотніков   О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко   В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська