РІШЕННЯ

Іменем України

м. Київ

03 лютого 2010 року 18:10 №2-3188-1/09

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Мягкохода Ю. В.,

при секретарі - Кузьо В. А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_21,

представника третьої особи - ОСОБА_1 .,

представника третьої особи - Перепелиці С . О .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу:

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільної сумісної власності та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ВАТ «Автодорексплуатація» про повернення грошових коштів,

о б с т а в и н и с п р а в и :

В травні 2009 р., через свого представника ОСОБА_7 , позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідачка відмовляється у добровільному порядку поділити їх спільну сумісну власність, що була набута ними під час перебування у фактичних шлюбних відносинах у період з моменту юридичного розлучення - 21.02.2005 р. до 28.03.2009 р. Спірною спільною сумісною власністю позивач вважає: земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будинок під літерою « А», « Ж », що розташований на цій земельній ділянці та квартиру АДРЕСА_2 . З огляду на те, що зазначене майно було набуте ними після юридичного розірвання шлюбу, проте при фактично триваючих шлюбних відносинах, позивач просить встановити зазначений факт та з огляду на рівність часток подружжя у спільній сумісній власності просить поділити майно наступним чином: йому присудити: 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3 080 000 грн.; 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , вартістю 1 880 000 грн.; будинок, що не введений в експлуатацію, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 800 000 грн., а всього: 5 760 000 грн. Відповідачці присудити: 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3 080 000 грн.; 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , вартістю 1 880 000 грн.; 1/2 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 328 250 грн.; 1/2 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 510 000 грн. грн., а всього:510 000 грн.

В ході судового розгляду справи, представник позивача ОСОБА_8 уточнила позовні вимоги з огляду на те, що оскільки експертна оцінка майна не проводилась та питання про грошову компенсацію частки у майні одному з подружжя не ставиться, позовні вимоги в частині поділу спільної сумісної власності були уточнені відповідно до наступного змісту: позивачеві присудити: Уг земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; Уг квартири АДРЕСА_2 ; будинок (літера А в технічному паспорті), що не введений в експлуатацію, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачці присудити: Уг земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; '/2 квартири АДРЕСА_2 ; будинок (літера Ж в технічному паспорті), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на наявність майнових претензій до сторін у справі, за клопотанням гр. ОСОБА_6 , останнього ухвалою суду залучено в якості третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору.

Користуючись своїми процесуальними правами, третя особа ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до позивача з відповідачкою з вимогою стягнути солідарно з останніх на його користь борг на загальну суму - 5 400 000 грн. за договорами позики укладеними між ВАТ «Автодорексплуатація» та позивачем, оскільки ВАТ «Автодорексплуатація», як кредитор за зазначеним правочинами, уступило йому своє право вимоги за нами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити з врахуванням уточнень в повному обсязі з підстав наведених у позові.

Відповідачка та її представник після оголошення перерви в судових дебатах, у яких виголосили свою промову, не з`явились.

Відповідно до виступу в дебатах, сторона відповідача заперечила та просить відмовити, як в основному позові так і в позові третьої особи ОСОБА_6 , з огляду на безпідставність та необґрунтованість пред`явлених позовних вимог, оскільки після юридичного розлучення 21.02.2005 р. відповідачка з позивачем у фактичних шлюбних відносинах не перебували, спільного господарства не вели та разом не проживали. Спірне майно відповідачка набула самостійно власними силами та коштами.

Представник третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_6 - ОСОБА_1 позов останнього підтримала та просить його задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у ньому. Крім цього, просить суд вирішити питання щодо визначення порядку та способу виконання рішення в частині позовних вимог свого довірителя, оскільки сума стягнення велика, тому є підстави вважати, що стягнення з боржників сум в розмірі 5 400 000 грн. стане не можливим, у зв`язку з відсутністю коштів в такому обсязі. Та оскільки в ході судового розгляду справи встановлене майно боржників, вартість якого здатна покрити борг, просить звернути стягнення зазначеного боргу на майно боржників.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ВАТ «Автодорексплуатація» Перепелиця С. О ., з огляду на відсутність інтересу свого довірителя у вирішенні цієї справи, просить вирішити порушений спір відповідно до діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення та доводи стороні, відібравши покази свідків, всебічно та об`єктивно дослідивши обставини справи та перевіривши їх зібраним доказами в справі,

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21.02.2005 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Проте, як зазначає позивач розірвання шлюбу з відповідачкою було здійснено формально та фактично шлюбні стосунки між ними ні на день не переривались до 28.03.2009 р., що підтверджується наступними доказами

Відповідно до ваучера ТОВ «Албена Травел» (а. с. 7, 10 том II), позивач з відповідачкою в складі сімї спільно відпочивали за кордоном з 04.01.2008 р. по 09.01.2008 р. та з 09.01.2008 р. по 14.01.2008 р.

Згідно довідки Туристичного агентства «ТИС» від 30.10.2009 р. (а. с. 8 том II), позивач з відповідачкою, як удвох так в складі сімї спільно відпочивали: з 30.06.2006 р. - 14.06.2006 р. в Туреччині (Анталія, Марти , Мира готель) , з 11.08.2006 р. - 20.08.2006 р. в Туреччині (Анталія, Кемер, Резорт готель), з 01.11.2006 р. - 08.11.2006 р. в Єгипті, з 14.02.2007 р. по 25.02.2007 р. на Мальдівах , з 29.04.2007 р. - 06.05.2007 р. в Туреччині, з 29.07.2007 р. - 05.08.2007 р. в Туреччині, з 27.10.2007 р. - 03.11.2007 р. в Єгипті, з 17.02.2008 р. - 26.02.2008 р. в Єгипті, з 02.08.2008 р. - 11.08.2008 р. в Туреччині

Згідно довідки ДП «Дельфа-Тур» від 02.11.2009 р. (а. с. 9 том II), позивач з відповідачкою, як удвох так в складі сімї спільно відпочивали: з 07.05.2005 р. - 14.05.2005 р. в Італії, з 07.06.2005 р. - 15.06.2006 р. в Туреччині, з 05.01.2006 р. - 16.01.2006 р. в Болгарії, з 07.02.2006 р. - 14.02.2006 р. в Болгарії, з 28.04.2006 р. -11.05.2006 р. на Кубі , з 01.11.2006 р. - 08.11.2006 р. в Єгипті, з 26.10.2006 р. -30.10.2006 р. у Франції.

Факт спільного відпочинку позивача з відповідачкою удвох та разом з сім`єю підтверджується і наявними в матеріалах справи фотокартками датованими за період з 02.06.2006 р. по 24.08.2008 р. (а. с. 13-22).

Поряд з зазначеним доказами, суд вважає належними та допустимими такі докази у цій справі, як покази свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17

Так, свідок ОСОБА_18 суду показав, що знає ОСОБА_4 давно, є його однокласником, знає особисто членів сім`ї ОСОБА_19 , зокрема дітей, дружину ОСОБА_5 . Про факт розлучення в 2005 році не знав до 2009 року. Два-три рази на рік бував у гостях у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , збирались разом на свята. ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_5 та їх сином, та матір`ю дружини - ОСОБА_20 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництвом обох будинків по АДРЕСА_1 займався ОСОБА_4 Неодноразово була розмова про будівництво будинків, будівельні матеріали, їх ціну тощо.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що працює разом з позивачем. Бачить ОСОБА_19 майже кожен день. Часто забирав його з дому, що знаходиться на АДРЕСА_1. Був неодноразово у цьому будинку, в якому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали разом однією сім`ю. Бачив у будинку особисті речі ОСОБА_4 . Не знав про те, що ОСОБА_19 та ОСОБА_5 офіційно розлучились в 2005 році.

Свідок ОСОБА_16 , суду показав, що разом із ОСОБА_20 , яка є матір`ю ОСОБА_5 , заснував підприємство, яке надавало послуги з будівництва. За адресою: АДРЕСА_1 знаходяться два будинки, один з яких є придатним для проживання (там проживала сім`я ОСОБА_4 ), а другий є новим та недобудованим. Почав займатись безпосередньо будівництвом будинку за адресою: АДРЕСА_1 в 2007 році. На той час за даною адресою у другого будинку був лише фундамент. Постійно знаходився за вказаною адресою. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 бачив майже щодня. Думав, що вони одруженні, оскільки проживали разом однією сім`єю разом з дитиною та тещею. Всі питання, в тому числі фінансування будівництва по АДРЕСА_1 , вирішувались виключно ОСОБА_4 , він особисто давав гроші на витрати, пов`язані з будівництвом. З весни 2009 року було призупинене будівництво другого будинку за вказаною адресою через те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посварились та ОСОБА_19 припинив давати кошти на будівництво. Весною 2009 року його покликала ОСОБА_20 та запропонувала забрати деякі речі, що належали ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_4 тут більше не проживає, а їй та дочці його речі не потрібні.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що працював на будівництві будинку по АДРЕСА_1 , зокрема налагоджував тепломережі в жилому будинку та займався проектуванням та встановленням систем опалення у новому будинку. Кілька разів був у жилому будинку по АДРЕСА_1 , де було видно, що проживає сім`я. Бачив чоловічі, жіночі, дитячі речі. Про особисті відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майже нічого невідомо. Весною 2009 року ввечері йому зателефонувала ОСОБА_20 та попросила вивезти речі чоловіка з будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що він і зробив.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляд на наведене, суд вважає, що дійсно позивач з відповідачкою після розірвання шлюбу в судовому порядку фактично проживали однією сім`єю до квітня 2009 р.

Згідно договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку від 05.11.2005 р. (а. с. 42 том І), відповідачка придбала 1/2 житлового будинку придбала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , вартістю 510 000 грн.

Згідно договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 27.07.2005 р. (а. с. 45-47 том І) відповідачкою було придбано 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 328 250 грн.

Позивачем та відповідачем було здійснено реконструкцію будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок якої він був зареєстрований як одне ціле під літерою Ж в технічному паспорті.

Виходячи з технічного паспорта на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 від 08.07.2005 р.(а. с. 29-39), відповідачка зареєструвала на себе всю садибу по АДРЕСА_1 , яка складається з наступних будівель та споруд: літ. «А» - житловий будинок, літ. «а» - прибудова, літ. «а"» - прибудова, літ. «а2» - тамбур, літ. «А1» - прибудова, літ «Ж» - житловий будинок, літ. «Д» - сарай, літ. «Е» - сарай, під літ. «Е»- погріб, під. діт. «Г» - вбиральня, № 1 ...9 - споруди (ворота, огорожа, хвіртка).

В подальшому відповідачкою була приватизована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (рішення Київської міської ради від 25.03.2007 р. (а. с. 40-41 том І) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Тобто, дана земельна ділянка була надана у власність у зв`язку з розташуванням на ній житлового будинку, придбаного раніше за договорами купівлі-продажу від 05.11.2005 р. та 27.07.2005 р.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 22.08.2008 р. (а. с. 49 том І) відповідачкою було придбано квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 3 760 000 грн.

Виходячи зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на наведене, спільною сумісною власністю позивача та відповідачки є садиба по АДРЕСА_1 (де слід врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.) та квартира АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст. 61 СК України, об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на наведене та враховуючи межі позовних вимог, де слід врахувати, що позивач не просить поділити садибу в цілому, а лише її складові, суд вважає, що позовні вимоги позивача обгрунтованими та правомірними, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про повернення грошових коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ВАТ «Автодорексплуатація» про повернення грошових коштів, слід відзначити наступне.

Так, судом встановлено, що відповідно до Угоди про заміну кредитора у зобов`язанні від 01.09.2008 р. укладеного між ВАТ«Автодорексплуатація », як позикодавцем, ОСОБА_4 , як позичальником та ОСОБА_6 , як кредитором (а. с. 75 том І) сторони домовились, що кредитором за договорами позики від 01.07.2005 р. на суму 330 000 грн. від 01.08.2008 р. на суму 3760 000 грн., від 01.11.2005 р. на суму 510 000 грн., від 04.06.2003 р. на суму 800 000 грн., укладених між ВАТ«Автодорексплуатація», як позикодавцем та ОСОБА_4 , як позичальником - являється ОСОБА_6 ..

Відповідно до цієї Угоди сторони погодили, що борг позивача перед ВАТ «Автодорексплуатація» в цілому становить 5 400 000 грн.

Факт боргу в такому обсязі станом на день розгляду справи підтвердили в судовому засіданні всі сторони правочину, тобто позивач та представники третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З огляду на наведене, суд вважає встановленим факт наявності невиконаного позивачем договірного зобов`язання перед третьою особою ОСОБА_6 в розмірі боргу на суму 5 400 000 грн.

Виходячи з положень п. 3 Угоди про дострокове повернення боргу на вимогу кредитора не пізніше двох місяців з дня отримання позичальником вимоги про це та відмітки позивача про отримання такої вимоги від кредитора на всю суму позики 20.03.2009 р. (а. с. 76 том І), позивач мав повернути ОСОБА_6 всю суму боргу не пізніше 20.05.2009 р.

Як визнали сторони Угоди на день розгляду справи позивач зазначеного не зробив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На питання суду, представник позивача пояснила, що позивач не може повернути борг, у зв`язку з відсутністю коштів. Всі кошти отримані за позиками позивач повністю вклав у власність спільно набуту з відповідачкою, зокрема на ту, що становить предмет його позову.

Відповідно до ч. З ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно до ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Позивач зазначає, що всі позичені кошти були витрачені в інтересах сімї, оскільки за них було придбано спірне майно, будувався будинок, здійснювались поїздки за кордон, тощо.

На питання суду, сторона відповідача, яка зазначила, що спірне майно було набуте самостійно відповідачкою власними силами та коштами, доказів про це не надала та достатньо не пояснила про існуючі джерела доходів відповідачки в обсязі, що дозволили б їй здійснювати витрати в розмірі придбаного спірного майна.

З огляду на наведене, враховуючи положення ст. 60 ЦПК України, суд вважає, що позивач позичив кошти в інтересах сім`ї, оскільки використав їх на придбання майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Суд не приймає заперечення проти цього сторони відповідача, оскільки вони не ґрунтуються на жодному доказі та не спростовують цього факту жодним відповідним доказом.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення боргу в сумі 5 400 000 грн. солідарно з позивача та відповідачки, що дає підстави його задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи викладене та те, що представник ОСОБА_6 просить визначити спосіб виконання рішення в частині позовних вимого її довірителя, а саме в частині стягнення з позивача та відповідача боргу в сумі 5 400 000 грн. те, що позивач суду показав, що коштів на погашення боргу не має, та те, що відповідачка наявності в неї джерел доходів та капіталу не довела, суд вважає за доцільним, з метою забезпечення виконання рішення суду у цій справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 , поряд з ухваленням вирішення позовної вимоги по суті визначити її порядок виконання у спосіб звернення стягнення в межах суми боргу на майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за цим рішенням пропорційно боргу кожного до частки кожного у зазначеному майні.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на наведене, суд вважає розподілити судові витрати за основним позовом порівну між позивачем та відповідачем, а за позовом третьої особи ОСОБА_6 , судові витрати останнього стягнути на його користь солідарно з позивача та відповідачки.

На підставі вищенаведеного, ст. ст. 60-61, 65, 69, 70 СК України, 526, 625 ЦК України, та керуючись ст. ст. 10, 11, 60-61, 79, 212-215, 217 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільної сумісної власності - задовольнити.

Встановити факт фактичного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім`єю з моменту юридичного розлучення, а саме з 21.02.2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Розділити майно, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності таким чином:

ОСОБА_4 присудити:

- Ѕ земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1;- Ѕ квартири АДРЕСА_2 ;

- будинок (літера А в технічному паспорті), що не введений в експлуатацію, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 присудити:

- Ѕ земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- Ѕ квартири АДРЕСА_2 ;

- будинок (літера Ж в технічному паспорті), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 975 (дев`ятсот сімдесят п`ять) грн.

Позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про повернення грошових коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ВАТ «Автодорексплуатація» про повернення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 борг в розмірі 5 400 000 (п`ять мільйонів чотириста тисяч) грн., судові витрати на загальну суму - 1952 (тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві) грн., а всього - 5 401 952 (п`ять мільйонів чотириста одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві) грн.

Визначити наступний спосіб та порядок виконання рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми в розмірі 5 401 952 (п`ять мільйонів чотириста одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві) грн.:

звернути стягнення в межах суми боргу 5 401 952 (п`ять мільйонів чотириста одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. на майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : земельна ділянка площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; будинок (літера А в технічному паспорті), що не введений в експлуатацію, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будинок (літера Ж в технічному паспорті), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; пропорційно боргу кожного до частки кожного у зазначеному майні.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: