ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 травня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/385/18

Головуючий у першій інстанції - Киреєв О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/638/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Лакізи Г.П., Скрипки А.А.

секретар: Поклад Д.В.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк»

Відповідач: ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк» до ОСОБА_2 про поновлення договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною (суддя Киреєв О.В.), ухвалене у м.Носівка, повний текст рішення складено 22 лютого 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив: поновити договір оренди землі від 04 вересня 2012 року, укладений між ТОВ Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_2 і зареєстрований у Державному реєстрі земель 16 листопада 2012 року за № 742380004002850; визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 04 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_2 і зареєстрованого у Державному реєстрі земель 16 листопада 2012 року за № 742380004002850, укладеною у відповідній редакції. Позовні вимоги мотивовано тим, що 04 вересня 2012 року між ТОВ Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду було передано земельну ділянку площею 5,90 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 5 років. Зазначений договір був зареєстрований 16 листопада 2012 року у відділі Держкомзему у Носівському районі. До закінчення дії договору у відповідності з вимогами п. 9 Договору оренди землі та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ТОВ Агрофірма «Маяк» на адресу ОСОБА_2 2 жовтня 2017 року направило лист-повідомлення № 225 з пропозицією поновити дію договору оренди землі та проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. ОСОБА_2 у встановлений законом термін не надав будь-якої відповіді чи заперечень на лист-повідомлення № 225, хоча 6 червня 2017 року на адресу ТОВ Агрофірма «Маяк» від ОСОБА_2 надійшов лист, в якому відповідач попередив, що заперечує проти поновлення договору оренди землі. Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив переважне право позивача на поновлення договору оренди землі.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк» до ОСОБА_2 про поновлення договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 4 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Відповідач після закінчення договору оренди самостійно використовує належну йому на підставі державного акту серії І-ЧН №042390 земельну ділянку площею 5,9068 га відповідно до її цільового призначення. Примушування відповідача до поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі є прямим порушенням права власності позивача і це дає підстави для кваліфікації таких дій позивача як намагання втрутитися у право власності позивача, що є порушенням ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк» просить зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції є передчасним та зробленим виходячи з невірного застосування норм ЦК України, ЗК України та Закону України « Про оренду землі». На думку позивача, посилання в судовому рішенні на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові Великої Палати від 10 квітня 2018 року по справі № 594/376/17-ц, є недоречним та таким, що не відповідає обставинам справи, яка розглядається, оскільки на відміну від обставин, викладених у зазначеній вище постанові, позивачем були дотримані вимоги ст. 33 Закону України « Про оренду землі» та направлено повідомлення з пропозицією поновити дію договору оренди землі. Натомість судом першої інстанції не взято до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі № 6-219цс14. Також Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк» зазначає, що предметом дослідження у даній справі є дотримання сторонами умов договору оренди в частині реалізації права орендаря на поновлення строку договору оренди, а не захист права власності відповідача, який не вважає, що воно порушене і не звертається за його захистом до суду. За позицією Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк», сторони договору оренди не передбачали право орендодавця в односторонньому порядку змінювати його умови, зокрема не передбачали право орендодавця в односторонньому порядку позбавляти права орендаря на переважне поновлення строку дії договору оренди, а також право орендодавця попереджати заздалегідь про небажання продовжувати строк дії договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року - без змін. Вважає, що підставою відмови ТОВ Агрофірма «Маяк» в поновленні договору оренди земельної ділянки є його повідомлення про використання земельної ділянки для ведення власного підсобного господарства, що не може розцінюватись як порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого 23 грудня 2002 року Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,91 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області, що підтверджується копією відповідного державного акта (а.с. 75-76).

04 вересня 2012 року між ТОВ Агрофірма «Маяк» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 5,91 га строком на 5 років (далі - договір оренди землі). 16 листопада 2012 року договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Носівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 742380004002850, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 10-13).

Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

2 жовтня 2017 року на адресу ОСОБА_2 був направлений лист-повідомлення № 225 з пропозицією поновити дію договору оренди землі та проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, який було отримано адресатом 5 жовтня 2017 року.

Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_2 після отримання листа-повідомлення № 225 у встановлений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» місячний термін жодної відповіді (ні про погодження, ні заперечення проти поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі) ТОВ Агрофірма «Маяк» не надав.

Право на припинення договору оренди в інших випадках, передбачених законом, сторони передбачили у п.36 договору оренди від 04 вересня 2012 року

З матеріалів справи (а.с. 18) вбачається, що 8 червня 2017 року ОСОБА_2 подав на ім'я директора ТОВ Агрофірма «Маяк» заяву, суть якої зводиться до того, що після закінчення у кінці 2017 року строку дії договору оренди належної йому земельної ділянки він (ОСОБА_2) не бажає продовжувати договірні відносини та має намір самостійно використовувати цю земельну ділянку для ведення власного підсобного господарства.

Після закінчення строку дії договору оренди землі від 04 вересня 2012 року відповідач договору оренди з новим орендарем не укладав, самостійно використовує належну йому на підставі державного акта серії НОМЕР_2 земельну ділянку площею 5,9068 га, кадастровий номер НОМЕР_3, відповідно до її цільового призначення.

Крім того, земельна ділянка площею 5,91 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) при її державній реєстрації 26 жовтня 2017 року відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 присвоєно кадастровий номер НОМЕР_4, що підтверджується повідомленням про зміну кадастрового номеру (а.с. 65). Фактична площа земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 становить 5,9068 га (а.с.67).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, статті 15 ЦК України буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Встановлено, що позивач направив повідомлення про намір продовжити дію договору оренди з проектом додаткової угоди, а відповідач-орендодавець своїм листом ще до закінчення дії договору оренди - у червні 2017 року повідомив позивача про небажання продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та повідомив про його намір використовувати земельну ділянку для власних потреб.

Таким чином, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, не порушено.

Крім того, запропоновані позивачем зміни істотних умов договору, а саме, розмір орендної плати та строк дії цього договору потребують згоди сторін (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Проте між сторонами такої згоди досягнуто не було.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про втрату позивачем свого переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_2

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції відповідно до вимог процесуального закону установив обставини, що мають значення для справи, надав їм оцінку, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк» щодо невірного застосування судом першої інстанції правових позицій Верховного Суду та законодавства, що регулює спірні правовідносини, оскільки вказані доводи не спростовують вірних по суті висновків суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі (що відповідно до положень статті 367 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції), які не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк» залишити без задоволення, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 7 травня 2019 року.

Головуючий: Судді: