Справа № 761/350/22

Провадження № 1-кп/761/1411/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020101060000157 від 14.05.2020, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алма-Ати Республіки Казахстан, громадянина Республіки Казахстан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Алма-Ати Республіки Казахстан, громадянина Республіки Казахстан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146 КК України,

за участю:

секретаря - ОСОБА_7 ,

прокурора - ОСОБА_8 ,

захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

перекладача - ОСОБА_13 ,

ВСТАНОВИВ :

Судом проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146 КК України

Ухвалою суду від 09 січня 2024 року відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожного окремо, було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 березня 2024 року включно.

22.02.2024 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_9 , звернулась до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, раніше застосованого щодо її підзахисного, у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшення раніше визначеного розміру застави, до яких долучила документи зокрема про погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 .

Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні оголосив письмові клопотання та просив продовжити строк тримання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , кожного, під вартою, обумовлюючи обставинами кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками його вчинення, даними, які характеризують обвинувачених та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, експертів та свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше, або продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Виходячи із наведеного також заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_9 , у судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 . Стверджувала, що раніше визначений для обвинуваченого розмір застави є непомірним для ОСОБА_6 , в той час, як заявлені прокурором ризики належним чином не обгрунтовані. Просила задовольнити її клопотання та змінити запобіжний захід щодо її підзахисного на домашній арешт, або зменшити раніше визначений розмір застави. Також просила врахувати той факт, що стан здоров`я підзахисного істотно погіршився, що унеможливлює його подальше перебування під вартою.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо їх підзахисного, вказуючи на недоведеність заявлених у клопотанні ризиків, крім того просили врахувати, що ОСОБА_5 вже тривалий час утримується під вартою, має постійне місце проживання у м. Києві і потенційне місце роботи. Просили зменшити раніше визначений розмір застави, або ж змінити щодо ОСОБА_5 запобіжний захід на інший, не пов`язаний із триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження тримання під вартою ОСОБА_4 , та вказував, що заявлені прокурором ризики носять виключно абстрактний характер та не підтверджуються жодними доказами. Надав суду свої заперечення у письмовому вигляді.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свого захисника та вказував, що тривалий час перебуває під вартою. У разі задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, зобов`язується прибувати на кожну вимогу до суду. Просив врахувати, що він має родину, а також той факт, що потребує лікування, оскільки за час перебування під вартою його стан здоров`я істотно погіршився.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали своїх захисників. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 вказав на необгрунтованість обвинувачення, а ОСОБА_5 просив врахувати, що не дивлячись на судові рішення, йому не надають необхідну медичну допомогу, не проводять обстеження і не призначають лікування.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які утворюють сукупність тяжких та особливо тяжких злочинів, покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років із конфіскацією майна, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості, та усвідомлення ними цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому вони обвинувачуються.

При цьому колегією суддів у контексті вирішення питання щодо наявності ризику вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються, враховується, що в рамках інших кримінальних проваджень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, підозрюються у вчиненні умисних кримінальних правопорушень з корисливих мотивів, зокрема таких, які пов`язані із застосуванням насильства. Більш того, як раніше повідомляв обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду 04 серпня 2023 року його було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 115 КК України. Разом з тим, судом також враховується, що на даний час триває процес апеляційного оскарження такого вироку, а отже вказаний вирок не набрав законної сили.

При цьому суд нагадує про те, що свідки та потерпілі у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання ризику вчинення незаконного тиску на останніх.

З`ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожного окремо, на які послався прокурор у своєму клопотанні, обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та чи переважають характеризуючі дані щодо осіб обвинувачених ці ризики, колегія суддів враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.

Враховуючи наявні ризики, колегія суддів доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинувачених на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

Висунення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожному окремо обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких їм інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує кожному з них у разі визнання винуватими у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у разі застосування до кожного більш м`якого запобіжного заходу.

Отже, колегія суддів, розглянувши питання про можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо кожного з обвинувачених та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище доводів, прийшла до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до кожного обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не можна буде запобігти вказаним ризикам.

Висунення ОСОБА_4 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не має зареєстрованого місця проживання в Україні, є громадянином іншої держави, відсутність у суду даних про сталі соціальні зв`язки останнього, свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_4 у разі застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу.

Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_4 не спростовують можливих ризиків неправомірної його поведінки.

А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Також судом враховуються доводи сторони обвинувачення, зокрема і щодо ризику вчинення нового кримінального правопорушення, в контексті того, що ОСОБА_4 окрім статусу обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження, одночасно також має статус обвинуваченого щодо якого вже ухвалено обвинувальний вирок за вчинення особливо тяжкого злочину в рамках іншого кримінального провадження, а також статус обвинуваченого, у іншому кримінальному провадженні, у вчинені ряду кримінальних правопорушень, які утворюють сукупність нетяжкого та тяжкого злочинів.

Крім того, при вирішенні питання щодо можливості визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених цим Кодексом, суд враховує фактичні обставини кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 , поєднаних із насильством та погрозою застосування насильства, а також підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України щодо високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від суду з урахуванням в тому числі даних про особу обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні для обвинуваченого ОСОБА_4 .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_4 для запобігання ризикам, наведеним вище.

Висунення ОСОБА_5 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не має зареєстрованого місця проживання в Україні, є громадянином іншої держави, відсутність у суду підтверджених даних про сталі соціальні зв`язки останнього, свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_5 у разі застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому, характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_5 , не спростовують можливих ризиків неправомірної його поведінки, зокрема колегія суддів враховує, що обвинувачений, крім того, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України в рамках даного кримінального правопорушення, також обвиунвачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 187 КК України в рамках іншого кримінального правопорушення, при цьому в рамках того кримінального правопорушення зібрана стосовно ОСОБА_5 кількість доказів, була визнана прокурором достатньою для складання обвинувального акту.

А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_5 .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_5 для запобігання ризикам, наведеним вище.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд вважає, що на даному етапі судового розгляду стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 доцільним буде визначити заставу у співстановленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного, у розмірі 880 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 664 640 (два мільйони шістсот шістдесят чотири тисячі шістсот сорок) гривень, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_5 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави що щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину може становити від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, аналізуючи рішення ЄСПЛ, зокрема «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 суд приходить до висновку, що хоча, у відповідності до положень Конвенції розмір застави повинен оцінюватися, як правило, з огляду на особу обвинуваченого і його майновий стан, за певних обставин не буде безпідставним врахування також і завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинуваченого - при цьому такий підхід був визнаний Європейським судом з прав людини таким, що не суперечить пункту 3 статті 5 Конвенції.

В контексті цього питання судом враховується ґрунтовність ризиків, на які вказує прокурор, при цьому судом також береться до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні сукупності тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років із конфіскацією майна, яка може бути призначена останньому у разі доведення його винуватості, пов`язаних із застосуванням насильства щодо потерпілого та погроз застосування насильства щодо близьких родичів потерпілого, і таке насильство, відповідно до формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, вчинено у складі злочинної організації, що ще більше підвищує негативні наслідки такого кримінального правопорушення для суспільства.

Разом з тим, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Висунення ОСОБА_6 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_6 у разі застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу.

Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_6 , перебування його у шлюбі, наявність на утриманні малолітньої дитини, постійного місця проживання, посередньої характеристики з місця утримання, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.

Також колегія суддів при вирішенні клопотання про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 бере до уваги, що жодних нових доказів про те, що ризики відпали, зменшилися і є неактуальними, сторона захисту не надала. Наявність житла у ОСОБА_6 в м. Києві, сама по собі не може бути підставою для висновку, що останній не буде порушувати процесуальні обов`язки, а його поведінка буде належною.

Враховуючи вказані факти, суд справедливо доходить до висновку, що зміна запобіжного заходу ОСОБА_6 на цілодобовий домашній арешт, не лише не зможе запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законодавством України, але й може зашкодити суспільному інтересу та завдати шкоди правам та охоронюваним законом інтересам потерпілих.

А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_6 для запобігання ризикам, наведеним вище, з огляду на що клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо необхідності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом також враховуються вік та стан здоров`я кожного з обвинувачених, відомості щодо соціальних та сімейних зв`язків.

Об`єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в умовах тримання під вартою - відсутні.

Доводи захисника ОСОБА_9 , викладені у її клопотанні про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , щодо погіршення стану здоров`я обвинуваченого, знайшли своє підтвердження у листі Київської міської медичної частини філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області від 16.02.2024 року №106-КММЧ/КИ-24, відповідно до якого стан здоров`я ОСОБА_6 на даний час відповідає перебігу наявного в нього хронічого захворювання, відтак, він потребує специфічного лікування та спостереження лікарів. Однак, будь-яких застережень щодо неможливості перебування ОСОБА_6 під вартою в листі не зазначено. Отже, стороною захисту не доведено факт неможливості продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, суд звертає свою увагу і на той факт, що у своїх запереченнях на клопотання прокурора, сторона захисту посилається на практику Європейського суду і вказує на недопустимість обґрунтування продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посиланням на тяжкість обвинувачення.

Суд погоджується з твердженнями захисників, що сама по собі тяжкість обвинувачення дійсно не може бути єдиною підставою для застосування та продовження тримання особи під вартою, ні з точки зору вимог Конвенції, ні з точки зору уявлення колегії суддів про справедливе та мотивоване рішення про застосування до особи виняткового запобіжного заходу.

Разом з тим, згідно з практикою ЄСПЛ суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Так, у рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а у рішенні по справі «W проти Швейцарії» зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства. Водночас, колегія суддів наголошує, що при винесенні рішення не спирається виключно на тяжкість обвинувачення, проте оцінює всі доводи сторін та докази якими вони ці доводи обґрунтовують в сукупності, де тяжкість обвинувачення є лише одним з факторів, що беруться до уваги.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_9 та її підзахисного, обвинуваченого ОСОБА_6 , про необхідність зменшення раніше визначеного обвинуваченому розміру застави, який колегія суддів вважає достатнім для належного забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, колегія суддів приходить до наступних висновків.

В контексті цього питання судом враховується ґрунтовність ризиків, на які вказує прокурор, при цьому судом також береться до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні сукупності тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років із конфіскацією майна, яка може бути призначена останньому у разі доведення його винуватості, пов`язаного із застосуванням насильства щодо потерпілого та погроз застосування насильства щодо близьких родичів потерпілого, і таке насильство, відповідно до формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті вчинено у складі злочинної організації, що ще більше підвищує негативні наслідки такого кримінального правопорушення для суспільства.

Разом з тим, судом враховується строк, протягом якого обвинувачений перебуває під вартою в рамках даного кримінального провадження, його процесуальна поведінка, зокрема і поведінка продемонстрована в ході судового розгляду кримінального провадження в судових засіданнях, а також надані захисником документи на підтвердження наявності у обвинуваченого соціальних зв`язків у м. Києві, окрім його родини, зокрема осіб, які готові гарантувати внесення частини застави за обвинуваченого та осіб, готових працевлаштувати ОСОБА_6 у разі внесення останнім визначеної судом застави, а також позитивні характеристики обвинуваченого від вищезазначених осіб.

Враховуючи викладене та визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, вважає за можливе зменшити раніше визначений обвинуваченому розмір застави, та приходить до переконання, що на даному етапі судового розгляду, ОСОБА_6 слід визначити розмір застави у розмірі 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 999 240 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень, враховуючи, що зазначений розмір застави, у сукупності з вищезазначеими факторами, буде належною гарантією того, що у разі його сплати, ОСОБА_6 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого, підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 суд не вбачає.

Разом з тим, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов`язки, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Строк дії ухвали слід встановити до 22 квітня 2024 року включно.

Одночасно суд оцінює заяви обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , кожного окремо, про відсутність належної медичної допомоги в умовах утримання під вартою.

При цьому суд бере до уваги надані захисником ОСОБА_9 відповідні документи про погіршення стану здоров`я ОСОБА_6 , необхідність повного дотримання лікувально-профілактичних рекомендацій, проходження регулярних діагностичних обстежень, динамічного спостереження та продовження призначеного лікування.

Щодо заяв обвинуваченого ОСОБА_5 про відсутність необхідного медичного обстеження та лікування, суд зауважує, що на цей час такі заяви документально не підтверджені, стороною захисту відповідні актуальні документи суду не надані. Разом з тим, з міркувань турботи про стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за можливе обмежитись сприйняттям лише усної заяви останнього для вжиття відповідних заходів реагування.

Так, з огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність зобов?язати начальника філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області та начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор», іншої установи попереднього ув?язнення за місцем утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негайно забезпечити додержання права ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , на належну медичну допомогу, зокрема в частині проведення медичного обстеження кожного з зазначених осіб, та забезпечення можливості відповідного лікування згідно встановленого діагнозу, у зв?язку із чим надає свою згоду на етапування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного, до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги згідно призначень лікаря. Про вжиті заходи повідомити суд.

Копію ухвали направити для виконання до Державної Установи «Київський слідчий ізолятор», філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області.

Враховуючи викладене, керуючись 177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 квітня 2024 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22 квітня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 880 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 664 640 (два мільйони шістсот шістдесят чотири тисячі шістсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року по справі №761/350/22.

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду обов`язків - 60 днів з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до22 квітня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 999 240 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року по справі №761/350/22.

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалою суду обов`язків - 60 днів з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - залишити без задоволення.

Зобов?язати начальника філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області та начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор», іншої установи попереднього ув?язнення за місцем утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негайно забезпечити додержання права ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , на належну медичну допомогу, зокрема в частині проведення медичного обстеження кожного з зазначених осіб, та забезпечення можливості відповідного лікування згідно встановленого діагнозу, у зв?язку із чим надає свою згоду на етапування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного, до відповідного медичного закладу для надання медичної допомоги згідно призначень лікаря. Про вжиті заходи повідомити суд.

Копію ухвали направити для виконання до Державної Установи «Київський слідчий ізолятор», філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, обвинуваченими, захисниками.

Повний текст ухвали оголосити 23 лютого 2024 року о 15 год. 35 хв.

Судді: