Справа № 625/187/23

Провадження № 2/625/3/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       29 лютого 2024 року        Коломацький районний суд Харківськоїобласті у складі:

головуючого судді                                Лосєва Д.К.,

з участю секретаря судового засідання        Калюжної Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Коломацького районного суду Харківської області області від 06.10.2016 з відповідача стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.09.2016 і до досягнення дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області СМУ МЮ відкрито виконавче провадження 71027460. Відповідно до довідки-розрахунку Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області СМУ МЮ №25782 станом на 21.04.2023 ОСОБА_2 має заборгованість  по сплаті аліментів у розмірі 149731, 85 грн. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 149 731,85 грн.

Ухвалою судді Коломацького районного суду Харківської області від 24.08.2023 відкрито загальне позовне провадження по справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що 24.02.2022 донька проживає разом із відповідачем, до 24.02.2022 відповідач виконував рішення суду про стягнення аліментів у добровільному порядку та жодних спорів з приводу сплати аліментів не виникало. Разом з тим зазначила, що рішенням Коломацького районного суду Харківської області по справі №625/71/23 від 12.07.2023 встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.02.2022 по теперішній час проживає разом ОСОБА_2 ; визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своїм батьком ОСОБА_2 за місцем його проживання; стягнення на підставі рішення, ухваленого 06.10.2016 Коломацьким районним судом Харківської області у справі №625/314/16-ц, припинено із дня набрання рішенням законної сили. Крім того рішенням Коломацького районного суду Харківської області по справі №625/71/23 від 12.07.2023 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 21.03.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Також представник відповідача зазначила, що стягнення з відповідача неустойки (пені) не відповідає принципу пропорційності відповідальності за невиконання зобов`язань, не може бути визнане справедливим і ефективно захищати права дитини. Враховуючи вищевикладене просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачка у судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Представник позивача – адвокат Плугатирьова Н.В. у судове засіданні не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, надала суду заяву у якій позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлялався своєчасно та належним чином.

Представник відповідача – адвокат Дем`яненко О.О. у судове засіданні не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, надала суду заяву у якій просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №625/314/16-ц від 06.10.2016, виданого Коломацьким районним судом Харківської області Харківським ВДВС у Харківському районі Харківської області СМУ МЮ відкрито виконавче провадження за №71027460 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.09.2016 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 80).

Відповідно до розрахунків заборгованості під час примусового виконання виконавчого листа №625/314/16-ц від 06.10.2016 заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 станом на 21.04.2023 складає 149731,85 грн. (а.с. 11).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006, передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Також судом встановлено, що рішенням Коломацького районного суду Харківської області по справі №625/71/23 від 12.07.2023, яке набрало законної сили 14.08.2023:

- встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24 лютого 2022 року по теперішній час проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своїм батьком ОСОБА_2 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнення на підставі рішення, ухваленого 06 жовтня 2016 року Коломацьким районним судом Харківської області у справі № 625/314/16-ц, припинено із дня набрання рішенням законної сили;

- стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 21 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 85-98).

Згідно із частиною четвертою ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання (ч. 1 та ч. 2 ст. 179 СК України). Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Стягнення пені за прострочену заборгованість по аліментам є мірою відповідальності за невиконання платником аліментів обов`язку по утриманню неповнолітньої дитини та сплати на її користь аліментів. Відтак, і суми пені за прострочену заборгованість зі сплати аліментів також є власністю дитини та має бути використана виключно у інтересах дитини.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що дитина з 24.02.2022 проживає з відповідачем, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення неустойки (пені) з відповідача на користь позивачки, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідачки заявлених позиваечем до стягнення у порядку ст.137 ЦПК України витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, підсумовуючи можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За правилами, закріпленими у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту договору про надання правової допомоги, укладеного 18 лютого 2023 року та додаткової угоди №1 від 01 жовтня 2023 року між адвокатом Дем`яненко Ольгою Олегівною та ОСОБА_2 , адвокат Дем`яненко О.О. взяла на себе збов`язання надавати ОСОБА_2 правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, при цьому сторони договору дійшли згоди, що гонорар адвоката за надання правової допомоги з питань представлення інтересів ОСОБА_2 в суді першої інстанції під час розгляду справи №625/187/23 складає 8 000 гривень 00 копійок (а.с. 152-153).

Крім того, згідно платіжної інструкції від 01 лютого 2024 року ОСОБА_2 повністю сплатив адвокату Демяненко О.О. вищевказану обумовлену суму гонорару в розмірі 8 000 гривень 00 копійок (а.с. 154).

За змістом ст. 137 ЦПК України при доведеності факту надання правничої допомоги та вартості таких послуг, відсутність доказів про їх фактичну сплату для їх розподілу за результатами розгляду справи, відповідно до ч.8 ст.141 цього ж Кодексу, не мають правового значення.

Так, у п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст.137, ч.ч. 3, 4 ст.141 ЦПК України, у такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

З огляду на вказане, а також зважаючи на принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку про зменшення заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу із 8000 гривень 00 копійок до 4000 гривень 00 копійок.

Визначаючи розмір таких витрат суд також взяв до уваги і те, що фактично у справі відбулося лише одне судове засідання у режимі відеконференції.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.

Таким чином із позивачки на користь відповідача суд вважає за необхідне стягнути 4000 гривень 00 опійок витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне судові витрати покласти на позивачку.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 78, 81, 263-265, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копіойк

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 29.02.2024.

Суддя:                                                                Д.К. Лосєв