ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. Справа № 910/268/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар: Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Новак Н.Ю.;

відповідача - Забарін А.Ф.;

третьої особи-1 - не з`явилися;

третьої особи-2 - не з`явилися;

третьої особи-3 - не з`явилися;

третьої особи-4 - не з`явилися

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 (повне рішення складене 23.10.2023)

та апеляційну скаргу ОСОБА_1

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 (повне рішення складене 10.11.2023)

у справі №910/268/20 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2 ;

2. ОСОБА_3 ;

3. ОСОБА_4 ;

4. Всеукраїнська громадська організація "Академія технологічних наук України"

про визнання протиправною бездіяльності, визнання договору укладеним та стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України", у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу належних позивачеві простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнати укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між позивачем та відповідачем щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 40 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" за ціною 234213,33 грн за 1 акцію на загальну суму 9368533,33 грн у редакції, визначеній позивачем у позовній заяві;

- стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості акцій у сумі 9574127,72 грн, з яких: 9368533,33 грн - вартість акцій, 149383,19 грн - 3% річних та 56211,20 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що законодавством встановлена обов`язковість укладання договору про викуп акцій між емітентом та акціонером у випадку, якщо акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів. Проте, відповідач відмовив позивачу в укладанні такого договору з формальним посиланням на невідповідність чинному законодавству його примірника та не затвердження загальними зборами акціонерів ринкової вартості майна відповідача. Також позивач зазначає, що ринкова вартість акцій відповідача становить не менше 234213,33 грн за 1 акцію, проте від укладання договору про обов`язковий викуп акцій за вказаною ціною відповідач відмовляється. Окрім цього, позивач посилається на порушення відповідачем ст. ст. 36 та 69 Закону України "Про акціонерні товариства". З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що бездіяльність відповідача щодо викупу належних позивачу акцій підлягає визнанню протиправною, внаслідок чого необхідним є також визнати укладеним між сторонами договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 відкрито провадження у справі №910/268/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

12.05.2020 позивач подав до суду першої інстанції заяви про збільшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову, у яких в сукупності просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнати протиправними дії відповідача щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 45199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства ОСОБА_3 на укладення договору про обов`язковий викуп належних акціонеру акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства;

- визнати укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між сторонами щодо обов`язкового викупу належних позивачеві 40 простих іменних акцій товариства за ціною 234213,33 грн за 1 акцію на загальну суму 9368533,33 грн у редакції, що долучена до позовної заяви;

- стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості акцій у сумі 9723382,57 грн, з яких: 9368533,33 грн - вартість акцій, 251795,38 грн - 3% річних та 103053,86 грн - інфляційні втрати.

Протокольною ухвалою від 15.02.2020 заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 за клопотанням відповідача залучено до участі у справі №910/268/20 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог що до предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Всеукраїнську громадську організацію "Академія технологічних наук України".

Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 за клопотанням позивача призначено у справі №910/268/20 комплексу судову експертизу (оціночно-будівельну, оціночно-земельну, товарознавчу та економічну) та зупинено провадження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/268/20 про призначення експертизи залишено без змін.

13.07.2023 до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/268/20 з висновком експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної, товарознавчої та економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

01.08.2023 позивачем подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій позовні вимоги викладено у наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнати протиправними дії відповідача щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 41199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства Берковського Володимира Борисовича на укладення договору про обов`язковий викуп належних позивачу акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства;

- визнати укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між сторонами щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 40 простих іменних акцій за ціною 81430,00 грн за 1 акцію на загальну суму 3257100,00 грн у редакції, викладеній у заяві;

- стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості акцій у сумі 5147824,24 грн, з яких: 3257100,00 грн - вартість акцій, 392458,24 грн - 3% річних та 1498266,00 грн - інфляційні втрати.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023, зокрема, прийнято заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва 12.10.2023 (повне рішення складене 23.10.2023) у справі №910/268/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнано протиправними дії Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 45199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства Берковського Володимира Борисовича на укладення договору про обов`язковий викуп належних акціонеру акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства;

- визнано укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" щодо обов`язкового викупу належних позивачу 40 простих іменних акції за ціною 81430,00 грн за 1 акцію на загальну суму 3257100,00 грн у редакції, що долучена до позовної заяви;

- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

19.10.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 83761,49 грн та витрат на проведення судової експертизи у розмірі 130425,12 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 (повне рішення складене 10.11.2023) заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 152767,35 грн, в іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва 12.10.2023, Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права.

Зокрема, відповідач вказує на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом в основу рішення покладено неналежний доказ, а саме висновок експертів №33057/20-42/33058/20-41/33995/20-72/33996/20-71/33997/20-54/11564-11568/23-54/11652/23-42 від 12.07.2023.

На переконання відповідача, судові експерти не мали достатньої кваліфікації оцінювача за напрямком 2.1 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об`єкти інтелектуальної власності".

Також скаржник не погоджується із застосованими судовими експертами методами оцінки та вважає, що експертами допущено низку неточностей та помилок. Також експертами без урахування ухвали суду про призначення експертизи застосовано виключно майновий підхід у визначенні вартості акцій.

Окрім цього, на переконання відповідача, визначення вартості рухомого майна товариства було здійснено математичним розрахунком і вказане майно не оглядалося.

Насамкінець, відповідач стверджує, що умови договору про викуп акцій, затверджені оскаржуваним рішенням, містять недостовірні відомості про вартість акцій, а також нерівні для сторін умови.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" у справі №910/268/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Бондаренко О.О., не погоджуючись із вказаним рішенням, також подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на користь позивача заборгованість з оплати вартості акцій у сумі 5147824,24 грн.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у справі в подібних правовідносинах.

Позивач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.07.2021 у справі №921/260/19, звертає увагу апеляційного суду на те, що договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій є укладеним з моменту отримання вимоги акціонера. Тому, відмова відповідача від укладення договору та ухилення від викупу акцій має тягнути за собою наслідки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 14.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/268/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційних скарг без руху у справі №910/268/20 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

23.11.2023 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/268/20 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" у справі №910/268/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Іншою ухвалою від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/268/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено її до розгляду на 09.01.2024, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.

Окрім цього, не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити додаткове рішення в частині незадоволених вимог та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача 83264,49 грн витрат на професійну правничу допомогу та 130425,12 грн витрат на проведення судової експертизи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено приписи процесуального права.

На переконання позивача, оскільки даний судовий спір спричинений виключно неправильними діями відповідачами, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 9 ст. 129 ГПК України розподілив судові витрати на професійну правничу допомогу та проведення експертизи пропорційно розміру задоволених позовних, хоча повинен був покласти такі витрати у повному обсязі на Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України".

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 29.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/268/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, об`єднано її в одне апеляційне провадження зі скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023, призначено до розгляду на 09.01.2024, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.

До суду 11.12.2023 від Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою від 28.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/268/20 за скаргою Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України", об`єднано її в одне апеляційне провадження зі скаргами ОСОБА_1 на рішення та додаткове рішення, призначено її до розгляду на 09.01.2024, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.

До суду 19.12.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду, у якому Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" просить відмовити у її задоволенні.

29.12.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України", у якому ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення.

Інші учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційні скарги, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішень суду першої інстанції.

На електронну адресу суду 03.01.2024 від представника Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

08.01.2024 представником відповідача також подано клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

В засіданні суду 09.01.2024 оголошено перерву до 30.01.2024.

До суду 30.01.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

У призначене судове засідання 30.01.2024 з`явилися представники сторін. Судом ухвалено розпочати розгляд справи за відсутності третіх осіб, належним чином повідомлених про розгляд апеляційних скарг.

Також судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, про що зазначено у протоколі судового засідання від 30.01.2024.

Після цього, представниками сторін надано пояснення по суті апеляційних скарг.

З метою додаткового з`ясування обставин справи в засіданні суду оголошено перерву до 13.02.2024.

У призначене судове засідання 13.02.2024 з`явилися представники сторін та надали додаткові пояснення по суті апеляційних скарг, після чого судом досліджено докази та заслухано виступи представників у судових дебатах.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що ОСОБА_1 є акціонером Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України". У власності позивача перебуває 40 (сорок) простих бездокументарних іменних акцій, що становить 13,3333% від загальної кількості акцій товариства.

23.04.2019 відбулися загальні збори товариства з визначеним порядком денним.

Позивач належним чином зареєструвався для участі у загальних зборах, брав участь та голосував за питання порядку денного.

Пунктом 7 порядку денного загальних зборів розглядалося питання про затвердження значних правочинів, що укладалися товариством у ході поточної господарської діяльності протягом року. Проект рішення виглядав наступним чином: "Схвалити значні правочини, які перевищували 10% вартості активів товариства за даними річної фінансової звітності за 2018 рік та вчинялися товариством у ході поточної діяльності з дати проведення минулих чергових загальних зборів протягом 2018 і 2019 років до дати проведення цих зборів, а саме: правочини відповідно до контракту на надання медичних та біофізичних послуг №SIP 05-3-015 від 17.09.2004".

Простою більшістю голосів акціонерів, що взяли участь у голосуванні по п. 7 порядку денного загальних зборів товариства схвалено значні правочини, які перевищували 10% вартості активів товариства за даними річної фінансової звітності за 2018 рік та вчинялися товариством у ході поточної діяльності з дати проведення минулих чергових загальних зборів протягом 2018 і 2019 років до дати проведення цих загальних зборів, а саме: правочини відповідно до контракту на надання медичних та біофізичних послуг №SIP 05-3-015 від 17.09.2004.

Акціонер ОСОБА_1 голосував проти питання п. 7 порядку денного загальних зборів відповідача.

10.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до товариства з письмовою заявою про здійснення обов`язкового викупу належних йому простих акцій у кількості 40 (сорок) простих акцій, яку відповідач отримав 23.05.2019, з наступними вимогами:

1) надати інформацію про: ціну викупу акцій; кількість акцій, викуп яких має право вимагати ОСОБА_1 ; загальну вартість викупу акцій акціонерним товариством; строк здійснення акціонерним товариством обов`язку щодо укладення з акціонером ОСОБА_1 договору та оплати вартості акцій на його користь;

2) у встановлений законом строк здійснити викуп належних ОСОБА_1 іменних простих бездокументарних акцій у кількості 40 (сорок) штук за ціною, встановленою у порядку і спосіб, передбачені Законом України "Про акціонерні товариства";

3) про ухвалене рішення повідомити письмово за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом вих. №79-А від 03.06.2019 відповідач повідомив позивача, що обов`язковий викуп акцій може бути здійснений за ціною, яка не може бути меншою за ринкову, і для визначення якої необхідно скликати загальні збори товариства.

Листом вих. №81-А від 07.06.2019, який отриманий позивачем 27.06.2019, відповідач письмово повідомив позивача про скликання загальних зборів товариства на 23.07.2019, п. 4 порядку денного яких було питання залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості акцій товариства.

07.06.2019 представник позивача звернувся до відповідача з претензією, яку останній отримав 12.06.2019, з вимогою надати інформацію про ціну викупу товариством акцій, належних ОСОБА_1 , кількість акцій, викуп яких має право вимагати ОСОБА_1 , загальну вартість викупу акцій товариством, строк здійснення товариством обов`язку щодо укладення з ОСОБА_1 договору та оплати вартості акцій на його користь.

19.07.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання інформації у порядку ст. 78 Закону України "Про акціонерні товариства", яка отримана відповідачем 20.07.2019.

23.07.2019 рішенням позачергових зборів товариства залучено для визначення ринкової вартості акцій товариства суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Експерт-Аналітик".

Поряд з цим, позивач здійснив власну оцінку ринкової вартості акцій, відповідно до якої ринкова вартість однієї акції товариства становить не менше 234213,33 грн.

25.11.2019 позивач звернувся до відповідача з пропозицією (вимогою) укласти договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру акцій, до якої додав два примірники договору №1 від 25.11.2019, підписаних з боку позивача. Ціна викупу у договорі складала 234213,33 грн за акцію.

У відповідь на пропозицію (вимогу) відповідач направив позивачу лист вих. №116А від 12.12.2019, у якому повідомив, що без затвердження загальними зборами акціонерів ринкової вартості акцій виконавчий орган не наділений повноваженнями для підписання будь-якого договору про обов`язковий викуп акцій.

Річними загальними зборами акціонерів, які відбулися 09.04.2020, на підставі звіту про незалежну оцінку вартості однієї акції товариства, наданого ТОВ "Експерт-Аналітик", затверджено ринкову вартість простої іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 45199,02 грн за одну акцію. Загальні збори товариства також уповноважили генерального директора ОСОБА_3 на укладання договору про обов`язковий викуп належних акціонеру ОСОБА_1 акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у сумі 45199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства.

14.04.2020 на адресу позивача було надіслано повідомлення про реалізацію права обов`язкового викупу акцій та запропоновано ОСОБА_1 у строк до 27.04.2020 укласти відповідний договір з товариством, а також надано проект договору про обов`язковий викуп акцій. Позивачем таке повідомлення було отримано 14.05.2020, що підтверджується відміткою та підписом одержувача на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Листом вих. №12А від 03.06.2020 ОСОБА_1 було повторно запропоновано підписати договір про обов`язковий викуп цінних паперів.

Поряд з цим, позивач повідомив відповідача про спір між ними щодо вартості викупу акцій, який переданий на вирішення суду, через не згоду ОСОБА_1 з затвердженою товариством ціною викупу акцій.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами даної справи, а також встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/12076/20.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/12076/20 відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" до ОСОБА_1 про визнання акціонера таким, що втратив право на обов`язковий викуп акцій.

Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 реалізував своє право на обов`язковий викуп акцій, договір про обов`язковий викуп з товариством не укладає з огляду на наявність спору між сторонами щодо його ціни і в порядку, визначеному законом, від свого права не відмовлявся. Наявність між сторонами спору щодо ринкової вартості акцій, внаслідок якого акціонер не укладає з товариством договір про викуп акцій за ціною, визначеною товариством, не може бути підставою для визнання права акціонера втраченим.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної, товарознавчої та економічної експертизи від 12.07.2023, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, загальна ринкова ціна однієї простої іменної акції товариства станом на 21.03.2019 (день, що передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів), використовуючи економічні показники на останню звітну дату та з урахуванням висновків оціночно-будівельної та товарознавчої експертиз, становить 81430,00 грн. Загальна ринкова вартість простих іменних акцій кількістю 40 штук становить 3257100,00 грн.

Наведені обставини слугували підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду, у якому він, з урахуванням останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 простих іменних акцій товариства у кількості 40 штук;

- визнати протиправними дії відповідача щодо затвердження вартості однієї іменної акції товариства станом на 21.03.2019 у розмірі 41199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства ОСОБА_3 на укладення договору про обов`язковий викуп належних позивачу акцій та на здійснення оплати вартості акцій у грошовій формі за встановленою ціною викупу у розмірі 45199,02 грн за одну просту іменну акцію товариства;

- визнати укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій між сторонами щодо обов`язкового викупу належних ОСОБА_1 40 простих іменних акцій за ціною 81430,00 грн за 1 акцію на загальну суму 3257100,00 грн у редакції, викладеній у заяві;

- стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості акцій у сумі 5147824,24 грн, з яких: 3257100,00 грн - вартість акцій, 392458,24 грн - 3% річних та 1498266,00 грн - інфляційні втрати.

Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що обов`язковий викуп акцій товариством у його акціонера в порядку, визначеному Законом України "Про акціонерні товариства", є можливим лише після визначення загальними зборами акціонерів істотної умови договору - ціни викупу, яка відповідає ринковій вартості акцій, визначеної відповідно до приписів ст. 8 цього закону. Товариство розпочало вчиняти передбачені заходи для вчинення обов`язкового викупу акцій позивача одразу після виникнення відповідних обставин, а тому вимога позивача визнати протиправною бездіяльність товариства є безпідставною. Крім того, станом на день подання позову сторонами не досягнуто згоди щодо істотної умови договору - його ціни. Визнання укладеним запропонованого позивачем договору суперечитиме нормам законодавства. Також, відповідач не погоджувався з розрахунками позивача щодо стягнення грошових сум.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, зазначив наступне:

- згідно зі ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства" відповідач повинен був ознайомити позивача з проектом договору до дня проведення зборів, тобто до 23.04.2019, проте ціна викупу акцій та загальна вартість, яка повинна була обов`язково міститися у цьому проекті, були визначені та затверджені відповідачем тільки 09.04.2020;

- відповідач не дотримався роз`яснень щодо здійснення обов`язкового викупу товариством розміщених ним акцій та не надіслав позивачу після зборів повідомлення про його право на викуп акцій. Ціну акцій та проект договору купівлі-продажу цінних паперів було затверджено майже через рік після проведення зборів, а не до моменту проведення загальних зборів із наданням акціонерам можливості ознайомитися з проектом договору купівлі-продажу та зазначенням всіх умов, включаючи ціну викупу;

- наведене свідчить про те, що відповідач порушив вимоги ст. ст. 36 та 69 Закону України "Про акціонерні товариства", а саме не визначив ціну викупу акцій та не ознайомив акціонерів з проектом договору купівлі-продажу акцій перед зборами, своєчасно не надіслав акціонерам повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру;

- у ОСОБА_1 виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, у свою чергу у відповідача виник обов`язок викупити належні акціонеру акції;

- відповідно до особливостей правового регулювання, передбачених ст. ст. 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", товариство у випадку настання умов, передбачених у ст. 68 згаданого закону, позбавлене права на вільне волевиявлення щодо правочину з купівлі-продажу акцій (воно не може відмовитися від укладання цього правочину), воно обмежене у праві погоджувати з акціонером умови правочину на загальних засадах (такі умови вже визначені ст. ст. 68 та 69 Закону України "Про акціонерні товариства" - предмет, порядок визначення ціни, строк розрахунків).

Як наслідок, місцевий господарський суд задовольнив позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" щодо обов`язкового викупу акцій, визнання протиправними дій товариства щодо затвердження вартості однієї акції станом на 21.03.2019 у розмірі 45199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства на укладення договору з позивачем, а також визнання укладеним договору про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру акцій у редакції, викладеній позивачем.

Поряд з цим, судом також зазначено, що оскільки договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій визнається укладеним лише з дня набрання чинності цим рішенням у даній справі, тобто до звернення до суду з цим позовом між сторонами не було укладено передбаченого законом договору, не було погоджено ціну акцій та загальну вартість договору, вимоги про стягнення з відповідача вартості акцій, а також нарахованих у зв`язку простроченням відповідачем оплати вартості акцій 3% річних та інфляційних втрат, не підлягають задоволенню.

Після ухваленого судового рішення у встановлений процесуальний строк до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 83761,49 грн та витрат на проведення судової експертизи у розмірі 130425,12 грн.

Відповідач подав до місцевого господарського суду клопотання про зменшення (відмову у стягненні) судових витрат, у якому заперечив проти задоволення вказаних вимог, посилаючись на те, що вартість проведення експертизи складає лише 15690,24 грн, отже вимога про стягнення з відповідача витрат на проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночної-земельної, товарознавчої та економічної експертизи у розмірі 130425,12 грн є безпідставною. Також, загальна вартість узгодженої сторонами та наданої адвокатом клієнту правової допомоги та інших витрат за актами приймання-передачі складає 83761,49 грн. Проте, підсумовуючи вартість правової допомоги та інших витрат за даними актами, загалом виходить 83264,68 грн. Окрім цього, поштові витрати за направлення процесуальних документів не відносяться до жодного з видів правничої допомоги, а тому ці витрати є такими, що не підлягають відшкодуванню.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву представника позивача, вказав на те, що підсумовуючи вартість правової допомоги та інших витрат за долученими представником позивача актами-приймання-передачі, така вартість складає 83264,68 грн, а тому представником позивача невірно здійснено розрахунок витрат. Отже, з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт надання послуг з правничої допомоги на суму 83264,68 грн, які є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та наданими послугами.

Окрім цього, судом також встановлено, що в матеріалах справи міститься рахунок №382 від 01.02.2021, виставлений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на оплату експертизи у розмірі 130425,12 грн, а також квитанція №73-99К про оплату ОСОБА_1 вартості експертизи.

Як наслідок, за висновками суду, приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи, а саме часткове задоволення позовних вимог, наявні підстави для покладення на Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" судових витрат позивача у загальному розмірі 152767,35 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо часткового задоволення заявленого позову.

Однак, щодо додаткового судового рішення, колегія вважає, що місцевим господарським судом під час розподілу між сторонами судових витрат не у повному обсязі досліджено матеріали справи та порушено приписи процесуального закону.

Наведене колегія суддів вважає за можливе обґрунтувати наступним чином.

Щодо розгляду спору по суті та апеляційних скарг ОСОБА_1 і Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023.

Відносини з викупу акцій, що виникають між акціонером та товариством у разі голосування акціонера на зборах проти укладення значного правочину, регулюються ст. ст. 68 та 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно ч. ч. 1 та 2 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер-власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства;

2) вчинення товариством значного правочину;

3) зміну розміру статутного капіталу.

Кожний акціонер-власник привілейованих акцій має право вимагати здійснення обов`язкового викупу товариством належних йому привілейованих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) внесення змін до статуту товариства, якими передбачається розміщення привілейованих акцій нового класу, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства;

2) розширення обсягу прав акціонерів-власників розміщених привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства.

Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій.

Порядок реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій встановлений ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

Частиною 1 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до ст. 8 цього закону. Ринкова вартість акцій визначається станом на останній робочий день, що передує дню розміщення в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається у порядку, встановленому ст. 8 цього закону.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про акціонерні товариства" ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Ринкова вартість емісійних цінних паперів, до яких відносяться акції, визначається за правилами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" затвердження ринкової вартості майна належить до виключної компетенції наглядової ради.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до ч. ч. 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства" від дати надіслання повідомлення про проведення загальних зборів до дати проведення загальних зборів акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, за місцезнаходженням товариства у робочі дні, робочий час та в доступному місці, а в день проведення загальних зборів - також у місці їх проведення. У повідомленні про проведення загальних зборів вказуються конкретно визначене місце для ознайомлення (номер кімнати, офісу тощо) та посадова особа товариства, відповідальна за порядок ознайомлення акціонерів з документами.

У разі якщо порядок денний загальних зборів передбачає голосування з питань, визначених ст. 68 цього закону, акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з проектом договору про викуп товариством акцій відповідно до порядку, передбаченого ст. 69 цього закону. Умови такого договору (крім кількості і загальної вартості акцій) повинні бути єдиними для всіх акціонерів.

Отже, відповідно до ст. ст. 36, 68 та 69 Закону України "Про акціонерні товариства" обов`язковий викуп акцій у позивача мав би відбуватися у наступному порядку:

- повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів, порядок денний яких включає питання про вчинення товариством значного правочину;

- визначення оцінювача, проведення незалежної оцінки ринкової вартості акцій;

- затвердження ціни обов`язкового викупу акцій наглядовою радою товариства;

- надання акціонерам можливості ознайомитися з проектом договору купівлі-продажу з зазначенням всіх умов, включаючи ціну викупу;

- голосування акціонером проти рішення про вчинення значного правочину на загальних зборах товариства;

- складення товариством переліку акціонерів, які мають право на викуп;

- направлення товариством акціонеру повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру;

- направлення акціонером вимоги про викуп акцій (не пізніше 30 днів з дати ухвалення рішення);

- оплата товариством викуплених акцій (протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій);

- укладення договору купівлі-продажу акцій (протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій).

Отже, згідно правомірних висновків суду першої інстанції, ще до дати проведення загальних зборів відповідач повинен був надати акціонерам можливість ознайомитися з проектом договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства".

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем вказаної норми закону.

У постанові від 20.02.2019 у справі №910/8705/18 Верховний Суд констатував, що ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства" має назву "Документи, які надаються акціонерам, та документи, з якими акціонери можуть ознайомитись під час підготовки до загальних зборів". Тобто, всі перелічені в статті заходи в часі передують загальним зборам. Таким чином, дана стаття зобов`язує акціонерне товариство надати акціонерам можливість ознайомитися з проектом договору про викуп акцій до проведення зборів.

Належне виконання цього обов`язку акціонерним товариством передбачає сукупність послідовних дій: по-перше - це виготовлення належного проекту договору, а по-друге - надання акціонеру фізичної можливості з ним ознайомитися.

У ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства", визначаючи вимоги до проекту договору про викуп акцій, законодавець вказав, що лише умови щодо кількості та загальної вартості акцій носять індивідуальний для кожного акціонера характер, а всі інші умови договору повинні бути єдиними для всіх акціонерів. Отже, законодавець передбачив, що загальна вартість акцій (як індивідуальна договірна умова) повинна міститися в проекті договору про їх викуп.

Таким чином, для того, щоб виготовити проект договору про викуп акцій та ознайомити з ним позивача, відповідач повинен був спочатку визначити загальну вартість акцій позивача.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що ч. 2 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачає, що у повідомленні акціонера про право на викуп акцій товариство повинно зазначити:

1) ціну викупу акцій;

2) кількість акцій, викуп яких має право вимагати акціонер;

3) загальну вартість у разі викупу акцій товариством;

4) строк здійснення товариством укладення договору та оплати вартості акцій.

Таким чином, загальна вартість акцій в тому сенсі, який вживається законодавцем у ст. ст. 36 та 69 вищевказаного закону, є добутком ціни викупу однієї акції та загальної кількості акцій, що належать акціонеру.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в п. 10 Роз`яснень №7 від 10.08.2010 "Про порядок застосування розділу XII Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій", зазначає, що ціна викупу акцій, яка є обов`язковим реквізитом повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, є також істотною умовою договору про обов`язковий викуп акцій.

Нормами ч. 1 ст. 69 вказаного закону визначено, що ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому ст. 8 цього закону. Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.

Отже, згідно зі ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства" відповідач повинен був ознайомити позивача з проектом договору до дня проведення зборів, тобто, до 23.04.2019. Проте, ціна викупу належних позивачеві акцій та загальна вартість цих акцій, яка повинна була обов`язково міститися в цьому проекті, були визначені та затверджені відповідачем лише 09.04.2020.

Отже, дії відповідача, які полягають у затвердженні загальної вартості акцій позивача тільки після зборів та відсутності належного проекту договору про викуп акцій до зборів, порушують вимоги ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства", а отже є протиправними. Вказані протиправні дії призвели до порушення прав позивача на отримання передбаченої вищевказаним законом інформації саме до моменту його голосування на зборах. Інформація про загальну вартість акцій, викладена у проекті договору про їх викуп, потрібна акціонеру саме на зборах для того щоб приймати виважені рішення щодо результатів власного голосування по тих питаннях порядку денного, які визначені ст. 68 вказаного закону.

Оскільки, як зазначено вище, відповідач повинен був визначити загальну вартість акцій саме до зборів, визначення її рішенням від 09.04.2020, тобто після зборів, є протиправним та порушує права позивача на володіння передбаченою законом інформацією до моменту його голосування на зборах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №910/8705/18 та 06.02.2020 у справі №912/712/19.

Право акціонера вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій виникає з моменту прийняття загальними зборами рішення, яке відповідно до ч. 1 або 2 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, за умови, що такий акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах, на яких прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, та голосував проти прийняття загальними зборами такого рішення. Тобто, початком перебігу строку, протягом якого акціонер може подати відповідну письмову вимогу, є прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Подання акціонером, у якого виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних йому акцій, письмової вимоги до товариства не залежить від надання товариством повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає. До письмової вимоги акціонером мають бути додані копії документів, що підтверджують його право власності на акції товариства станом на дату подання вимоги.

Згідно з ч. 4 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає.

Як було зазначене вище, 10.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до товариства з письмовою заявою про здійснення обов`язкового викупу належних йому простих акцій у кількості 40 (сорок) простих акцій, яку відповідач отримав 23.05.2019, з наступними вимогами:

1) надати інформацію про: ціну викупу акцій; кількість акцій, викуп яких має право вимагати ОСОБА_1 ; загальну вартість викупу акцій акціонерним товариством; строк здійснення акціонерним товариством обов`язку щодо укладення з ОСОБА_1 договору та оплати вартості акцій на його користь;

2) у встановлений законом строк здійснити викуп належних ОСОБА_1 іменних простих бездокументарних акцій у кількості 40 (сорок) штук за ціною, встановленою у порядку і спосіб, передбачені Законом України "Про акціонерні товариства";

3) про ухвалене рішення повідомити письмово на адресу: АДРЕСА_1 .

Листом вих. №79-А від 03.06.2019 відповідач повідомив позивача, що обов`язковий викуп акцій може бути здійснений за ціною, яка не може бути меншою за ринкову, і для визначення якої необхідно скликати загальні збори товариства.

Крім того, 25.11.2019 позивач звернувся до відповідача з пропозицією (вимогою) укласти договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру акцій, до якої додав два примірники договору №1 від 25.11.2019, підписаних з боку позивача.

Таким чином, позивач у встановлений законом строк звертався до відповідача з письмовою заявою про здійснення обов`язкового викупу належних йому простих акцій у кількості 40 штук. Поряд з цим, відповідач не виконав вимоги ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства".

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо обов`язкового викупу акцій та визнання протиправними дій щодо затвердження вартості однієї акції станом на 21.03.2019 у розмірі 45199,02 грн за одну акцію та уповноваження генерального директора товариства на укладення договору з позивачем.

Також, відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.

Отже, законодавством встановлена обов`язковість укладання договору про викуп акцій між емітентом та акціонером у випадку, якщо акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної, товарознавчої та економічної експертизи від 12.07.2023, наданого на виконання ухвали суду, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що загальна ринкова ціна однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" станом на 21.03.2019 (день, що передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів товариства), використовуючи економічні показники товариства на останню звітну дату та з урахуванням висновків оціночно-будівельної та товарознавчої експертиз, становить 81430,00 грн. Загальна ринкова вартість простих іменних акцій кількістю 40 штук становить 3257100,00 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України "Про судову експертизу").

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судову експертизу" законодавство України про судову експертизу складається із цього закону, інших нормативно-правових актів.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим законом.

Відповідно до ст. ст. 7 та 8 Закону України "Про судову експертизу" та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція №53/5) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Інструкцією №53/5 передбачено вимоги, яким має відповідати висновок експерта, а також і порядок призначення експертизи.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №53/5 визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Згідно зі ст. 107 ГПК України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Так, на сторінках 2 - 4 висновку №33057/20-42/33058/20-41/33995/20-72/33996/20-71/33997/20-54/11564-11568/23-54/11652/23-42 від 12.07.2023 зазначено, що проведення судової експертизи в частині оціночно-будівельної експертизи доручено судовим експертам Герасименку І.В. та Буратевич О.І., в частині оціночно-земельної експертизи експерту Костіній О.В., товарознавчої експертизи - Волошину А.А., економічної експертизи - Пирожніковій Т.Л та Рудій М.І. По кожному з експертів у висновку наявна інформація щодо їх посад, кваліфікаційного класу, освіти, кваліфікації, стажу роботи та відомості стосовно строку дії свідоцтв. Про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за ст. 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків експерти попереджені.

Враховуючи наведене, наявний у матеріалах справи висновок складений кваліфікованими судовими експертами відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу" та не викликає у суду сумнівів щодо його достовірності.

Також, як убачається з відкритої інформації, яка зазначена на офіційному сайті Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Фондом державного майна України вказаному інституту судових експертиз було видано сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №414/2022 від 15.08.2022, яким підтверджено спеціалізацію даної експертної установи в межах напрямів оцінки, зокрема і 2.1 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об`єкти інтелектуальної власності)".

При цьому, і раніше Фондом державного майна України вказаному інституту судових експертиз було видано сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №592/19 від 29.07.2019, яким також було підтверджено наведену спеціалізацію експертної установи в межах напрямів оцінки, які покладені в основу висновків.

Так, за правилами, встановленими ч. 2 ст. 107 ГПК України, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Поряд з цим, відповідач своїм правом, передбаченим ст. 107 ГПК України, клопотати перед судом першої інстанції про призначення повторної експертизи іншим експертам не скористався.

Відтак, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18 та 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Необґрунтованими є також аргументи відповідача з приводу того, що експертами без урахування ухвали суду від 04.06.2020 було застосовано виключно майновий підхід у визначенні вартості акцій, оскільки у висновку від 12.07.2023 по 4, 5 та 6 питаннях (в економічній частині) однозначно вказано, що у відповідності до Методики проведення судових експертиз від 03.03.2010 дослідження проведене методами економічного аналізу, а у відповідності до Методики комплексних експертних досліджень вартості акцій підприємств дослідження проведене методами з використанням фундаментального підходу, заснованого на інтерпретації показників діяльності компанії, а також з урахуванням методу чистої вартості активів (стор. 140 висновку).

З урахуванням викладеного, прийняття судом першої інстанції висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12.07.2023 за результатами проведення комплексної судової експертизи у якості належного доказу у справі є законним і справедливим, а тому протилежні доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються.

Як було зазначено вище, відповідач не дотримався роз`яснень щодо здійснення обов`язкового викупу товариством розміщених ним акцій та не надіслав позивачу після зборів повідомлення про його право на викуп акцій. Ціну акцій та проект договору купівлі-продажу цінних паперів було затверджено майже через рік після проведення зборів, а не до моменту проведення загальних зборів з наданням акціонерам можливості ознайомитися з проектом договору купівлі-продажу із зазначенням всіх умов, включаючи ціну викупу.

Наведене свідчить, що відповідач порушив вимоги ст. ст. 36 та 69 Закону України "Про акціонерні товариства", а саме не визначив ціну викупу акцій та не ознайомив позивача з проектом договору купівлі-продажу акцій перед зборами, своєчасно не надіслав акціонеру повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать позивачу.

Таким чином, у даному випадку вимога ОСОБА_1 від 10.05.2019, отримана відповідачем 23.05.2019, про здійснення товариством обов`язкового викупу акцій у ОСОБА_1 була офертою - викупити його акції по ціні, встановленій у порядку, визначному ст. ст. 8, 68 та 69 Закону України "Про акціонерні товариства". Інше тлумачення цих норм суперечитиме змісту та меті відповідного законодавчого регулювання. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.07.2021 у справі №921/260/19 та 07.12.2022 у справі №921/262/19.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється приписами ст. 187 ГК України та ст. ст. 648, 649 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якими спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно зі ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Також судом враховано, що у спірній ситуації норми ЦК України щодо порядку укладення договору (ст. ст. 638, 649) застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 68 та 69 Закону України "Про акціонерні товариства", адже йдеться про обов`язковий викуп акцій і товариство у випадку настання умов, передбачених у ст. 68 згаданого закону, вже позбавлено права на вільне волевиявлення щодо правочину з купівлі-продажу акцій (воно не може відмовитися від укладання цього правочину), воно обмежене у праві погоджувати з акціонером умови правочину на загальних засадах (такі умови вже визначені ст. ст. 68, та 69 Закону України "Про акціонерні товариства" - предмет, порядок визначення ціни, строк розрахунків).

Строк проведення товариством розрахунку за акції визначено законом і він починає перебіг з дати отримання вимоги про викуп від акціонера, а не з дати укладення договору.

З огляду на викладене, у ОСОБА_1 виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому простих акцій, у свою чергу у відповідача виник обов`язок викупити належні акціонеру акції.

З матеріалів справи вбачається, що ринкову вартість акцій, яка складає 81430,00 грн за акцію, було визначено відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства".

Положеннями Закону України "Про акціонерні товариства", які мають спеціальний характер для спірних правовідносин, не визначено істотних умов договору про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій.

Поряд з цим, з системного аналізу наведених вище норм закону вбачається, що укладення договорів у спірному випадку є обов`язковим, отже, незалежно від згоди другої сторони, спір, що виникає при укладенні договору, вирішується судом згідно з ч. 1 ст. 187 ГК України.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На суд покладається обов`язок оцінити умови договору на предмет наявності в ньому всіх істотних умов та всіх доводів сторін, а також вирішити по суті наявні розбіжності сторін і сформулювати умови договору відповідно до вимог законодавства. При цьому слід зазначити, що суд не порушує принципу диспозитивності та не виходить за межі позовних вимог.

Таким чином, якщо особа, яка зобов`язана укласти договір, ухиляючись від підписання договору, який є для неї обов`язковим, під час розгляду справи зазначила про розбіжності з умовами запропонованого проекту, то суд, зобов`язаний їх розглянути. Фактично вирішення судом спору про спонукання до укладення договору як при ухиленні від укладення договору, так і при виникненні розбіжностей щодо його умов, зводиться по суті до внесення визначеності в правовідносини сторін і встановлення судом умов, що не врегульовані сторонами в досудовому порядку.

У постанові від 11.11.2021 у справі №910/3008/20 Верховний Суд звернув увагу, що ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлює документи, які надаються акціонерам, та документи, з якими акціонери можуть ознайомитися під час підготовки до загальних зборів, тоді як порядок реалізації акціонерами права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій встановлено у ст. 69 цього закону. Стаття 69 Закону України "Про акціонерні товариства" не містить умов про обов`язковість укладення договору в редакції товариства.

Також, враховуючи тривале невиконання відповідачем свого обов`язку з викупу акцій у акціонера, ухилення від укладення договору після звернення акціонера з відповідними вимогами про викуп акцій та проектом такого договору, а також імперативно встановлену обов`язковість викупу акцій, суд вважає за можливе затвердити умови щодо застосування штрафних санкцій у договорі в редакції акціонера, що буде належним чином захищати майнові інтереси акціонера у випадку подальшого нездійснення відповідачем викупу акцій, а також не стане непомірним майновим тягарем для відповідача, у випадку належного виконання своїх зобов`язань.

При цьому, як було зазначено вище, товариство у випадку настання умов, передбачених у ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства", позбавлене права на вільне волевиявлення щодо правочину з купівлі-продажу акцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №921/262/19.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на наявність прямої вказівки закону щодо необхідності укладання договору про обов`язковий викуп акцій, що є правовою підставою для вчинення сторонами відповідних дій, від виконання яких відповідач ухилився, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання укладеним з дня набрання рішення у справі законної сили договору про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій є обґрунтованими.

Як наслідок, встановленими обставинами справи спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача в частині того, що умови договору про викуп, затверджені оскаржуваним рішенням, містять недостовірні відомості про вартість акцій, а також нерівні для сторін умови.

Отже, оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Крім того, позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на свою користь заборгованість з оплати вартості акцій у сумі 5147824,24 грн, з яких: 3257100,00 грн - вартість акцій, 392458,24 грн - 3% річних та 1498266,00 грн - інфляційні втрати.

Як було зазначено вище, строк проведення товариством розрахунку за акції визначено законом і він починає перебіг з дати отримання вимоги про викуп від акціонера, а не з дати укладення договору.

Такий підхід свідчить про намір законодавця спростити процедуру укладення договору і тим самим захистити акціонера від спроб товариства затягнути чи ускладнити процес підписання договору, наприклад, включити в проект договору несприятливі, обтяжливі для акціонера умови (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19 та 17.01.2022 у справі №921/198/20).

При цьому, Верховний Суд робив висновок про послідовність дій щодо обов`язкового викупу акцій відповідно до ст. ст. 68 та 69 Закону "Про акціонерні товариства": першою дією вказано оплату акцій, а другою - укладення договору купівлі-продажу акцій (хоча обидві дії мають відбутися в однаковий строк) (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19).

Таким чином судом першої інстанції враховано, що строк проведення товариством розрахунку за акції починає перебіг з дати отримання вимоги про викуп від акціонера, проте на час такого звернення не було визначено ціну акцій і, як убачається з матеріалів справи, сторони ухилялися від укладання відповідного договору у зв`язку з існуванням розбіжностей щодо істотних умов договору, а саме ціни акцій, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом, зокрема, і щодо визнання укладеним з дня набрання рішенням у справі законної сили договору про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій.

Отже, враховуючи, що договір про обов`язковий викуп товариством належних акціонеру простих іменних акцій визнаний укладеним лише з дня набрання чинності оскаржуваним рішенням у даній справі, тобто до звернення до суду з позовом між сторонами не було укладено передбаченого законом договору щодо обов`язкового викупу акцій, не було погоджено ціну акцій та загальну вартість договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача вартості акцій, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку простроченням відповідачем оплати вартості акцій, відсутні, а позовні вимоги в наведеній частині є передчасними.

У поданій апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.07.2021 у справі №921/260/19, зазначає, що договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій є укладеним з моменту отримання вимоги акціонера. Тому, відмова відповідача від укладення договору та ухилення від викупу акцій має тягнути за собою наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України.

Апеляційний суд, проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19, висновки у якій, на думку скаржника, не були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, вказує на те, що такі висновки не є релевантними до обставин цієї справи.

Так, в межах розгляду спору у справі №921/260/19 встановлено, що позивач був акціонером товариства. На загальних зборах акціонерів він голосував проти значного правочину та звернувся до товариства з вимогою про викуп його акцій у порядку ст. ст. 68 та 69 Закону "Про акціонерні товариства". Товариство не заплатило йому грошові кошти і позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з товариства 6259,99 грн, з яких: 4240,00 грн - основний борг, 377,41 грн - 3% річних та 1642,58 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати загальної вартості цінних паперів у розмірі 4240,00 грн.

Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задовольнив частково.

При цьому, судами встановлено, що позивач отримав проект договору від голови правління товариства 20.04.2016. Про це свідчить наявність самого оригіналу договору у позивача, підписаного колишнім головою правління товариства і завіреного печаткою, на якому зазначена дата 20.04.2016. Суди також врахували показання свідків, які підтвердили факт отримання позивачем проекту договору купівлі-продажу цінних паперів, підписання договору і повернення підписаного екземпляру голові правління. Таким чином, за висновками судів, між товариством та позивачем 20.04.2016 укладено договір, який містить: реквізити сторін, банківські реквізити позивача, ціну викупу акцій, предмет та термін дії договору, інші умови необхідні для укладення такого виду договорів. Зазначена у договорі ціна викупу акцій відповідає ціні, визначеній спостережною радою товариства. Оригінал договору судом першої інстанції оглянуто у судовому засіданні та товариство не заперечувало факт підписання договору представником товариства, проставляння на договорі печатки. Оскільки письмова форма договору сторонами дотримана, суди дійшли висновку про наявність факту його укладення.

Отже, апеляційний суд зазначає, що у справі №921/260/19 позов про стягнення заборгованості щодо оплати загальної вартості цінних паперів було заявлено з підстав невиконання умов вже укладеного раніше договору купівлі-продажу цінних паперів.

Натомість, у даній справі укладення такого договору у редакції позивача входить до переліку позовних вимог та відповідно до оскаржуваного рішення договір щодо обов`язкового викупу акцій є укладеним лише після набрання рішення суду законної сили.

За таких обставин, аналіз висновків, зроблених в оскаржуваному рішенні, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19, на які посилається скаржник, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

З урахуванням усього вищезазначеного, суд першої інстанції прийшов до правомірних висновків щодо необґрунтованості та, відповідно, відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з товариства заборгованості з оплати вартості акцій у розмірі 5147824,24 грн.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат за результатами розгляду спору та апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023.

Позивач у поданій апеляційній скарзі на додаткове рішення зазначає, що оскільки даний судовий спір спричинений виключно неправильними діями відповідачами, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 9 ст. 129 ГПК України розподілив судові витрати на професійну правничу допомогу та проведення експертизи пропорційно розміру задоволених позовних, хоча повинен був покласти такі витрати на Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України".

Апеляційний суд вважає наведені аргументи позивача обґрунтованими. Водночас, керуючись приписами ч. 4 ст. 269 ГПК України, вказує на наявність підстав для перегляду додаткового рішення не лише у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки місцевим господарським судом порушено норми процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі 83761,49 грн представник позивача надав копії наступних документів:

- договору про надання правової допомоги №10/19 від 09.05.2019;

- додаткової угоди №1 від 02.01.2020 договору про надання правової допомоги №10/19 від 09.05.2019;

- додаткової угоди №2 від 02.08.2020 до договору про надання правової допомоги №10/19 від 09.05.2019;

- додаткової угоди №4 від 28.07.2023 до договору про надання правової допомоги №10/19 від 09.05.2019;

- акту №1 від 17.09.2020 приймання-передачі правової допомоги;

- акту №2 від 14.10.2023 приймання-передачі правової допомоги;

- квитанції №1 від 02.01.2020 на суму 7000,00 грн;

- квитанції №2 від 28.05.2020 на суму 15690,24 грн;

- квитанції №3 від 02.08.2020 на суму 9000,00 грн;

- меморіального ордеру №МВ53312609 від 23.04.2020 на суму 15690,24 грн;

- поштових накладних, фіскальних чеків та описів вкладення.

Окрім того, матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000177 та копію ордеру, виданого адвокатом Новак Н.Ю. на представництво інтересів ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги №10/19 від 09.05.2019 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язок представляти його інтереси в правоохоронних органах, судах України, органах Державної виконавчої служби України, інших державних органах України, установах, організаціях і на підприємствах усіх форм власності незалежно від підпорядкування без виключень та обмежень, а також у відносинах з фізичними особами без обмеження повноважень.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що зміни до даного договору оформляються узгодженою і підписаною сторонами угодою, що є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою №1 від 02.01.2020 до договору сторони погодили, що дана додаткова угода визначає порядок оплати за надання адвокатом правової допомоги (гонорару) клієнту у господарській справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" про визнання протиправною бездіяльності, визнання договору укладеним та стягнення 9574127,70 грн у Господарському суді міста Києва.

Пунктами 2, 3 та 7 додаткової угоди №1 сторони погодили наступне:

- вартість надання правової допомоги становить 1% від суми задоволених позовних вимог, у тому числі аванс у сумі 7000,00 грн, зокрема: усна консультація з вивченням матеріалів позовної заяви, документів та їх правовим аналізом - 1500,00 грн; вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів (2 години) - 1000,00 грн; складання, оформлення та подання до суду позовної заяви разом з додатками - 4500,00 грн;

- клієнт також зобов`язується оплатити фактичні витрати адвоката за надсилання поштовими відправленнями процесуальних документів у справі суду та іншим учасникам справи, а також витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, проведенням судових експертиз, збиранням доказів, залученням висновків спеціалістів, технічним забезпеченням тощо;

- передача наданої правової допомоги адвокатом та приймання її клієнтом здійснюється шляхом підписання відповідного акту приймання передачі наданої правової допомоги протягом 2 (двох) календарних днів з дня постановлення рішення судом першої інстанції;

- правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Додатковою угодою №2 від 02.08.2020 до договору сторони погодили, що дана додаткова угода визначає порядок оплати за надання адвокатом правової допомоги (гонорару) клієнту у господарській справі №910/268/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" про визнання протиправною бездіяльності, визнання договору укладеним та стягнення 9574127,70 грн в суді апеляційної інстанції при оскарженні ухвали Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 про призначення у справі комплексної судової експертизи.

Пунктами 2, 3 та 7 додаткової угоди №2 сторони погодили наступні умови:

- вартість надання правової допомоги становить 9000,00 грн, зокрема: складання, оформлення та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу - 6000,00 грн; участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції - 3000,00 грн;

- клієнт також зобов`язується оплатити фактичні витрати адвоката за надсилання поштовими відправленнями процесуальних документів у справі суду та іншим учасникам справи;

- передача наданої правової допомоги адвокатом та приймання її клієнтом здійснюється шляхом підписання відповідного акту приймання передачі наданої правової допомоги протягом 2 (двох) календарних днів з дня постановлення рішення судом першої інстанції;

- правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Додатковою угодою №4 від 28.07.2023 до договору сторони погодили, що дана додаткова угода визначає порядок оплати за надання адвокатом правової допомоги (гонорару) клієнту у господарській справі №910/268/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" про визнання протиправною бездіяльності, визнання договору укладеним та стягнення 5147824,24 грн у Господарському суді міста Києва.

Пунктами 2, 3 та 7 додаткової угоди №4 сторони погодили наступне:

- вартість надання правової допомоги становить 7000,00 грн за складання, оформлення та подання до суду позовної заяви та 1% від вартості заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.07.2023 та висновку експертів КНДІСЕ №33057/20-42/33058/20-41/33995/20-72/33996/20-71/33997/20-54/11564411568/23-54/11652/23-42 від 12.07.2023 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної, товарознавчої та економічної експертизи у справі №910/268/20, що становить 51478,24 грн, а загалом - 58478,24 грн;

- клієнт також зобов`язується оплатити фактичні витрати адвоката за надсилання поштовими відправленнями процесуальних документів у справі суду та іншим учасникам справи;

- передача наданої правової допомоги адвокатом та приймання її клієнтом здійснюється шляхом підписання відповідного акту приймання передачі наданої правової допомоги протягом 2 (двох) календарних днів з дня постановлення рішення судом першої інстанції;

- правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Відповідно до акту №1 від 17.09.2020 приймання-передачі правової допомоги за договором адвокатом було надано клієнту наступну правову допомогу:

- складання, оформлення та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу - 6000,00 грн;

- участь у судових засіданнях у справі 04.08.2020 та 15.09.2020 - 3000,00 грн.

Інші, передбачені додатковою угодою витрати адвоката, становлять 96,20 грн та складаються з:

- витрат на направлення на адресу відповідача відзиву на апеляційну скаргу - 19,24 грн;

- витрат на направлення на адресу АТН України (третя особа) відзиву на апеляційну скаргу - 19,24 грн;

- витрат на направлення на адресу ОСОБА_3 (третя особа) відзиву на апеляційну скаргу - 19,24 грн;

- витрат на направлення на адресу ОСОБА_2 (третя особа) відзиву на апеляційну скаргу - 19,24 грн;

- витрат на направлення на адресу ОСОБА_4 (третя особа) відзиву на апеляційну скаргу - 19,24 грн.

Загальна сума витрат за актом складає 9096,20 грн.

Відповідно до акту №2 від 14.10.2023 приймання-передачі правової допомоги за договором вартість узгодженої сторонами та наданої адвокатом клієнту правової допомоги становить 7000,00 грн за складання, оформлення та подання до суду позовної заяви та 1% від вартості заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.07.2023 та висновку експертів КНДІСЕ №33057/20-42/33058/20-41/ЗЗ995/20-72/33996/20-71/33997/20-54/11564411568/23-54/11652/23-42 від 12.07.2023 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночно-земельної, товарознавчої та економічної експертизи у справі №910/268/20, що становить 51478,24 грн, а загалом 58478,24 грн та складається з:

- усної консультації з вивченням матеріалів позовної заяви, документів та їх правовим аналізом - 1500,00 грн;

- вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів (2 години) - 1000,00 грн;

- складання, оформлення та подання до суду позовної заяви разом з додатками - 4500,00 грн;

- складання, оформлення та подання до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі від 05.02.2020, відповіді на відзив від 26.02.2020, заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 27.02.2020, заяви про виклик експерта від 12.03.2023, заяви про забезпечення позову від 12.03.2020, заяви про збільшення розміру позовних від 12.05.2020, заяви про зміну предмету позову від 12.05.2020, заяви про забезпечення доказів від 12.03.2020, заяви про долучення до матеріалів справи письмових доказів від 28.05.2020, заяви про надання документів на вимогу експертів від 15.12.2021, заяви про долучення до матеріалів справи письмових доказів від 09.09.2021, клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів №08/07 від 16.08.2023, заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.07.2023, заперечень проти пояснень та заперечень відповідача щодо проведеної судової експертизи №09/20 від 11.09.2023, заяви про ознайомлення з матеріалами справи №07/31 від 18.07.2023, пояснень за результатами судової експертизи №07/45 від 28.07.2023, заперечень проти долучення до матеріалів справи додаткових доказів №09/21 від 11.09.2023;

- ознайомлення з матеріалами справи 28.02.2020 та 19.07.2023;

- участі в судових засіданнях у справі 15.05.2020, 04.06.2020, 17.08.2023, 14.09.2023, 28.09.2023, 10.10.2023 та 12.10.2023.

Інші, передбачені додатковою угодою №1 від 02.01.2020, витрати адвоката становлять 16187,05 грн та складаються з:

- витрат на направлення на адресу суду: позовної заяви - 26,00 грн; заяви про долучення до матеріалів справи письмових доказів від 09.09.2021 - 46,00 грн; заяви про надання документів на вимогу експертів від 15.12.2021 - 44,00 грн;

- витрат на направлення на адресу ПАТ "НДІ РЗ АТН України" (Відповідач) копій: позовної заяви з додатками - 26,00 грн; відповіді на відзив від 26.02.2020 - 23,00 грн; заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12.05.2020 - 23,00 грн; заяви про зміну предмету позову від 12.05.2020 - 23,00 грн; заяви про долучення до матеріалів справи письмових доказів 09.09.2021 - 23,00 грн; заяви про зменшення розміру позовних вимог 28.07.2023 - 36,00 грн;

- витрат на направлення на адресу АТН України (третя особа) копій: позовної заяви з додатками - 27,20 грн; заяви про зменшення розміру позовних вимог 28.07.2023 - 36,00 грн;

- витрат на направлення на адресу ОСОБА_3 (третя особа) копій: позовної заяви з додатками - 27,20 грн; заяви про зменшення розміру позовних вимог 28.07.2023 - 36,00 грн;

- витрат на направлення на адресу ОСОБА_2 (третя особа) копій: позовної заяви з додатками - 27,20 грн; заяви про зменшення розміру позовних вимог 28.07.2023 - 36,00 грн;

- витрат на направлення на адресу ОСОБА_4 (третя особа) копій: позовної заяви з додатками - 27,20 грн; заяви про зменшення розміру позовних вимог 28.07.2023 - 36,00 грн;

- витрат на оплату висновку експерта КНДІСЕ №8130/20-53 - 15690,24 грн.

Загальна сума, що підлягає сплаті клієнтом, за вказаним актом становить 74168,48 грн.

Заперечуючи стосовно стягнення судових витрат відповідач вказував на наступне:

- вартість проведення експертизи складає 15690,24 грн, отже вимога про стягнення з відповідача витрат на проведення комплексної судової оціночно-будівельної, оціночної-земельної, товарознавчої та економічної експертизи у розмірі 130425,12 грн є безпідставною;

- загальна вартість узгодженої сторонами та наданої адвокатом клієнту правової допомоги та інших витрат за актом приймання-передачі №1 від 17.09.2020 складає 9096,20 грн, за актом приймання-передачі №2 від 14.10.2023 складає 74168,48 грн, а загалом 83761,49 грн. Проте, підсумовуючи вартість правової допомоги та інших витрат за даними актами (9096,20+74168,48), разом виходить сума 83264,68 грн;

- поштові витрати за направлення процесуальних документів не відносяться до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст. ст. 1 та 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому ці витрати є такими, що не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України також визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Апеляційний суд вказує на те, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи, в разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У поданій до суду першої інстанції представником позивача позовній заяві остання зазначила, що позивач очікує понести судові витрати на правничу допомогу у розмірі 95741,28 грн.

Вивчивши надані позивачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції правильно взято до уваги доводи відповідача, що підсумовуючи вартість правової допомоги та інших витрат за долученими представником позивача актами приймання-передачі, така сума складає 83264,68 грн, а отже представником позивача невірно здійснено розрахунок.

З урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, суд прийшов до висновку про те, що позивачем доведено факт надання послуг правничої допомоги на суму 83264,68 грн, які є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та наданими послугами.

Стосовно заперечень відповідача в частині покладення на нього поштових витрат за направлення процесуальних документів, які на думку останнього не відносяться до жодного з видів правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З системного аналізу процесуального законодавства убачається, що будь-які дії учасника справи, пов`язані з її розглядом судом, у тому числі і надсилання процесуальних документів засобами поштового зв`язку є процесуальною дією у розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, а відтак і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Отже, понесені позивачем витрати на відправку поштової кореспонденції (заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань) є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а отже правомірно заявлені позивачем на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Як було зазначено вище, на підтвердження понесення вказаних витрат в матеріалах справи наявні копії поштових накладних, описів вкладення у цінний лист та фіскальних чеків.

Оскільки додатковими угодами клієнт та адвокат передбачили відшкодування вартості поштових послуг, а матеріали справи містять належні докази на підтвердження понесених представником позивача поштових витрат, правомірними є висновки місцевого господарського суду про покладення таких витрат на відповідача.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що додатковою угодою №4 від 28.07.2023 сторони, зокрема, погодили, що у вартість правової допомоги включається 1% від вартості заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.07.2023 та висновку експертів КНДІСЕ №33057/20-42/33058/20-41/33995/20-72/33996/20-71/33997/20-54/11564411568/23-54/11652/23-42 від 12.07.2023, що становить 51478,24 грн

З приводу заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, що поставлена у залежність від позитивного результату вирішення спору на користь позивача (так званий "гонорар успіху"), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату та визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

З огляду на це апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума "гонорару успіху" у розмірі 1% від вартості заявлених позовних вимог не може оцінюватися судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, а повинна оцінюватися на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу. Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №915/294/21.

Апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 5147824,24 грн, від суми якої розраховано вартість правничої допомоги. Поряд з цим, решта позовних вимог були задоволені.

Отже, з урахуванням пропорційності розміру "гонорару успіху" фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи у даному провадженні, які визначені адвокатом та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що співмірний і розумний розмір гонорару успіху позивача у даній справі становить суму 25739,12 грн, тобто половину від узгодженого сторонами та заявленого до стягнення розміру.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та всіх обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу, які остаточно підлягають розподілу між сторонами, становлять 57525,56 грн (31786,44+25739,12).

Стосовно витрат позивача в частині вартості проведення експертизи, суд зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 задоволено клопотання позивача про призначення у справі №910/268/20 комплексної судової експертизи, призначено у справі комплексу судову експертизу (оціночно-будівельну, оціночно-земельну, товарознавчу та економічну експертизи), оплату витрат по проведенню судової експертизи у справі покладено на позивача.

В матеріалах справи міститься рахунок №382 від 01.02.2021 виставлений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на оплату експертизи у розмірі 130425,12 грн, а також квитанція №73-99К про оплату Бондаренком О.О. грошових коштів у вказаній сумі.

Таким чином, кошти у розмірі 130425,12 грн, сплачені позивачем за проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз комплексної судової експертизи, є витратами позивача, які у відповідності до приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України підлягають розподілу між сторонами.

Поряд з цим, як було зазначено вище, суд першої інстанції у додатковому рішенні розподілив судові витрати між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам, з чим позивач не погоджується у поданій скарзі та вважає, що такі витрати мають бути покладені на відповідача, оскільки даний судовий спір спричинений виключно його неправильними діями.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом першої інстанції під час розгляду спору по суті вірно встановлені наступні обставини справи:

- відповідач порушив вимоги ст. ст. 36 та 69 Закону України "Про акціонерні товариства", а саме не визначив ціну викупу акцій та не ознайомив акціонерів з проектом договору купівлі-продажу акцій перед зборами, своєчасно не надіслав акціонерам повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру;

- відповідач ухилився від укладення договору, хоча такий обов`язок для нього встановлений законом.

Отже, суд констатує, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України".

При цьому, у поданій до суду першої інстанції заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача звертала увагу на зазначені обставини та просила покласти усі витрати на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України на відповідача. Однак судом проігноровані наведені доводи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 57525,56 грн та витрат на проведення експертизи у розмірі 130425,12 грн слід у поновному обсязі покласти на Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник даний спір.

Проте, місцевий господарський суд, здійснюючи розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам наведеного не врахував, а також помилково вважав такий розподіл правомірним, оскільки, на переконання апеляційного суду, позовні вимоги у даній справі є змішаними (три вимоги немайнового характеру та одна майнова вимога), що повністю виключає визначення будь-яких пропорцій в контексті розподілу судових витрат.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги позивача щодо необхідності застосування під час розподілу судових витрат положень ч. 9 ст. 129 ГПК України знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг та розподіл судових витрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/268/20 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на вказане рішення не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за їх подання покладаються на скаржників.

При цьому, судом враховано, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. п. 10 та 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Оскільки судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/268/20 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на користь ОСОБА_1 57525,56 грн витрат на професійну правничу допомогу та 130425,12 грн витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

При цьому, суд не здійснює розподіл витрат зі сплати судового збору в цій частині, оскільки Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору, як за подання зави про ухвалення додаткового рішення, так і за подання апеляційної скарги на додаткове рішення.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/268/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі №910/268/20 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/268/20 задовольнити частково.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/268/20 скасувати частково та ухвалити нове рішення.

5. Викласти резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/268/20 у наступній редакції:

"1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут радіаційного захисту академії технологічних наук України" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 53, ідентифікаційний код 23151351) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 57525 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот двадцять п`ять),56 грн витрат на професійну правничу допомогу та 130425 (сто тридцять тисяч чотириста двадцять п`ять),12 грн витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

3. В іншій частині вимог заяви відмовити."

6. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 покласти на скаржників.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 29.02.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов