ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

______________________________________ ____________________________

Cправа №: 638/ 7904 /21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/ 865/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: продовження запобіжного

заходу обвинуваченому

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , за умови, що обвинувачений не заявляв про участь у справі перекладача, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме - потерпілих, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 02 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Покотилівка, Харківського р-у, Харківської обл., українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 10.04.2018 року Харківським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч.3 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить обрати йому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на порушення судом строків розгляду справи, оскільки він тримається під вартою три роки і за цей час свідків не допитано, потерпілих допитують неодноразово проте свідчення потерпілих є сумнівними, оскільки вони їх змінюють постійно. Органами слідства не доведено вчинення ним злочину, докази на його винуватість, на думку обвинуваченого, є сумнівними. Вважає, що ризики недоведені, впливати на свідків він не може, оскільки вони відсутні. Просив врахувати, що у нього є неофіційний заробіток, є паспорт громадянина України і всі документи громадянина України, а також є матір, з якою він проживає за зареєстрованою адресою. При зміні місця проживання зобов`язується повідомляти суду.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити.

Прокурор в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, повідомлявшись належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи за їх відсутністю не надали., внаслідок чого, колегія суддів, керуючись положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи без участі прокурора.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 185 КК України.

Прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказав про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно даного обвинуваченого, суд врахував в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 185 КК України, а також. особу обвинуваченого, який на утриманні дітей не має, не одружений, офіційно не працевлаштований, не має зареєстрованого місця проживання в м. Харкові, раніше неодноразово судимий. Враховуючи дані про особу ОСОБА_6 тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження строку застосування запобіжного заходу, не зменшились та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу та відсутністю підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів, може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід врахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.

Крім того, на даному етапі провадження існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, адже на даний час свідки не допитані, судовий розгляд триває, що свідчить про реальну можливість вчинення обвинуваченим спроб неправомірного впливу на зазначених осіб з метою примушування до зміни показань чи відмови від показань.

Фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому протиправних дій, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, враховуючи характер вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, а також, беручи до уваги відомості щодо його минулих судимостей, зокрема, за злочини проти власності, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення та необґрунтованість вказаних в клопотанні ризиків, оскільки тривалість вчинення обвинуваченим. кримінальних правопорушень, їх підвищена соціальна небезпека, багатоепізодність, різні характер та ступінь тяжкості, дають підстави вважати про наявність схильності обвинуваченого до подальшого вчинення кримінальних правопорушень.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду, щодо можливості обвинуваченим вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, беручи до уваги відомості щодо особи обвинуваченого і характер його протиправних дій, з урахуванням обґрунтованості обвинувачення, яка підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження.

Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.

Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченому, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З висновками суду щодо доведеності наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно недоведеності та необґрунтованості зазначених прокурором ризиків, за наявністю вищевказаних обставин, в даному випадку, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Проте, в даному випадку, колегія суддів погоджується з доводами обвинуваченого щодо надто тривалого розгляду вказаного кримінального провадження, внаслідок чого, вважає за необхідне, звернути увагу суду першої інстанції на надто тривалий термін розгляду даної справи в суді, що може призвести до безпідставного затягування судового процесу та, як наслідок, суттєвого порушення процесуальних прав учасників на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки і може свідчити про низький рівень організації судочинства суддею.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 02 2024 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.3 ст.186, ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 05 04 2024 року, включно, без визначення застави , - залишити без змін.

Апеляційну скаргу обвинуваченого, - задовольнити частково..

Звернути увагу суду першої інстанції на надто тривалий термін розгляду даної справи в суді, що може призвести до безпідставного затягування судового процесу та, як наслідок, суттєвого порушення процесуальних прав учасників на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки і може свідчити про низький рівень організації судочинства суддею.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

___________ ____________ _______________ ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3